Простежено тенденцію перетину музично-культурних традицій Китаю і Європи з виходом на специфіку дитячої музики європейських і китайських авторів. Цикли К. Дебюссі, С. Скотта, В. Ребікова, С. Прокоф'єва, В. Косенка, Б. Бартока, Я. Константінідіса, Тань Дуня, які написані для дітей і про дітей, стали предметом аналізу. Вони демонструють складні співвідношення відповідних альтернатив "про дітей" - "для дітей", а в ряді випадків відверто комбінують зазначені показники. Можливо тільки композиції В. Косенка і Дін Шаньде, деяких інших китайських авторів безкомпромісно виділяють ідею "музики для дітей". Має місце відверта настанова першого номера в циклах усіх розглянутих авторів, тоді як завершальні номери дитячих циклів визначають стильову перспективу розвитку цього виду мистецтва. Напевно, найбільш відверто це заявлено Дебюссі і Бартоком, у яких "Ляльковий кек-уок" і "Шість танців в болгарських ритмах" вказують на стильові заявки наступних епох. "Клавірність-пейзажність рококо" у Прокоф'єва і Константінідіса як підсумкове звучання є багатозначно ненав'язливою. Однак, психологічно базові для сприйняття авторського задуму твору його початковий і кінцевий номери у кожного із згаданих авторів є ретельно вивіреними в координації з цілісністю форми. Або, як це спостерігаємо в "дитячій музиці" китайського композитора Тань Дуня, традиційна циклічність представлена "згорнутою" в одній п'єсі, що представляє водночас і підсумок вже усталеного, і заявку на нові стильові ознаки музики XX - XXI століть.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"