Мета роботи - дослідження в листуванні, публіцистичних і літературно-критичних статтях Лесі Українки проблеми національної ідентичності як чинника подолання дихотомії "російських українців". Реалізація цієї мети передбачає розв'язання таких завдань: виявити погляди поетки на сутність і соціальні прояви світоглядних коливань у життєдіяльності української еліти кінця ХIХ - початку ХХ століть; окреслити її стратегію подолання культурних "між-світів" в особистості й суспільстві. Теоретичний базис. Авторка використовує конструктивний потенціал учення Ніцше та екзистенціалізму, а також спирається на грунтовні розробки української національної ідеї в текстах Д. Донцова та О. Забужко. Наукова новизна. Доведено, що Леся Українка однією з перших серед українських мислителів критично осмислює питання дихотомії у світогляді й життєвому світі "російських українців" початку ХХ століття - Свого й Чужого, зависання в невизначеності своєї належності російській чи українській культурі, відмови від національної самоідентифікації. Висновки: умовою подолання зазначеної дихотомії, відчуження від цінностей української культури, зради й колабораціонізму Леся Українка вбачає: по-перше, усвідомлення культурної відмінності українців, тобто духовно-психологічної несумісності української національної ідентичності з російською; по-друге, дієву вольову сепарацію від чужого та політичну боротьбу заради об'єднання української нації як соціально й культурно самодостатнього колективного Я, яке гідне вільного достойного існування й визнання іншими націями світу.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"