Мета роботи - дослідження основних соціально-антропологічних вимірів проблеми визнання, репрезентованих насамперед філософією визнання Акселя Гонета (Axel Honneth), яка актуалізується боротьбою українського народу за своє існування та національно-культурне визнання. Послідовний аналіз комунікативної парадигми в сучасній філософії зумовив розуміння її трансформації в річище проблеми визнання та виокремлення основних його форм, які й визначають відчуття людиною суспільного простору як справедливого чи несправедливого, де зневажена її гідність. Теоретичний базис. Звернення до творів Юргена Габермаса, Отфріда Гьофе, Ернста Тугендгата, Штефана Гозепата, Томаса Ренча сприяло доповненню переважно процедурного, теоретико-комунікативного способу філософування філософсько-антропологічним, екзистенційним, контекстуальним принципом усвідомлення визнання як засадничого принципу справедливості та розумінням того, що брутальне, несправедливе руйнування "життєвого світу" людини та держави є синонімом їх фізичного знищення. Важливого теоретико-методологічного сенсу набула і теза Френсіса Фукуями про взаємозв'язок притаманного природі людини прагнення до визнання та людської гідності. Наукова новизна. Досліджено сучасний філософський дискурс проблеми визнання в соціально-антропологічному вимірі, у контексті взаємозв'язку визнання, "життєвого світу" та справедливості, невизнання, приниження людської гідності та несправедливості. З'ясовано, що репрезентований сучасною філософською думкою образ визнання як горизонту й умови людського буття базується на таких складових: справедливість, солідарність, гідність і турбота. Саме звернення до проблеми визнання уможливило відповідь на питання про антропологічно-онтологічний, екзистенційний сенс прагнення індивідів, націй, держав до визнання та окреслення шляхів перетворення визнання як варіанта "комунікативної утопії" в реальний соціокультурний проект. Висновки: на відміну від справедливості, теорія визнання виходить з асиметричних людських взаємин, які в боротьбі за визнання мусять стати симетричними. Незважаючи на те, що справедливість має переваги передетикою турботи та визнанням, насправді вони не конкурують між собою, а належать до різних вимірів людського буття, які, проте, взаємодоповнюють одне одного. Перспектива власне філософського осмислення проблеми визнання потребує поглиблення її аналізу екзистенційно-антропологічним розумінням, укоріненим у новому, трагічному життєвому досвіді. Лише на таких засадах можливо подолати прірву між часто абстрактними філософськими роздумами та реальними персональними й суспільними практиками.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"