Звернено увагу на види джерел з проблематики, їхню специфіку. З’ясовано роль усної історії в дослідженні Голодомору, зокрема, часу, місця, обставин її творення та інформаційного потенціалу. Саме такий комплексний підхід, що базується на джерелах особового походження та дозволяє реконструювати події як самого Голодомору, так і пов’язані з ним теми (замовчування, створення джерельної бази, роль усної історії, політика пам’яті тощо), становить актуальність дослідження проблематики Голодомору та її місце в історії України XX ст. Запропоновано систематизацію джерельної бази (документальні та усноісторичні джерела) Голодомору з урахуванням 90-річного процесу їх акумулювання та завершення в цілому процесу їх виявлення й реєстрації; узагальнення відомостей про джерела особового походження, створені дипломатичними та безпековими службами низки країн; аналіз фрагментарності корпусу документальних джерел; огляд практик маніпуляцій щодо візуальних джерел Голодомору. Представлено розгляд усної історії як історичного джерела: еволюцію поняття й застосування в історичній науці та юриспруденції. Висвітлено особливості такого виду історичного джерела, передусім його антропоцентричність, гуманність та інформаційну здатність. Акцентовано на "больових точках" усної історії, зокрема вказано на розбіжності між офіційною історією та персональним наративом; на співвідношення пам’яті й часу з точки зору розуміння того, є вони союзниками чи ворогами пригадування; специфіку та обмеження пригадування травматичної події. Базуючись на розроблених західними науковцями підходах до трактування та використання усної історії, запропоновано виокремлення специфічних рис усноісторичних джерел Голодомору як уже сформованого, цілісного та комплексного масиву. Зіставлення українського досвіду пригадування та меморіалізаціГголоду з російськими практиками спотворення історичного наративу в контексті політики пам’яті дає змогу зрозуміти витоки, специфіку й принципові відмінності підходів обох держав у зазначеній сфері. Виокремлено етапи та окреслено особливості формування усноісторичного масиву Голодомору з 1932 до 2023 рр. Наголошено на послідовній, системній, ідеологічно зумовленій діяльності комуністичної влади щодо голоду, яка вкладається в західний підхід щодо замовчування геноциду шляхом мовчання, вшанування, придушення і маніпуляції, коротко визначивши його як "інформаційна війна". Проаналізовано відомі перші повоєнні й сучасні усноісторичні проєкти; вказано на їхні сильні та слабкі сторони з відповідним позначенням на кінцевому результаті - усній історії.

• Боряк Тетяна Геннадіївна (соціальні комунікації)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"