Каротидно-кавернозне співустя (ККС) - це патологічне сполучення між артеріями та кавернозним синусом, яке може бути прямим або непрямим (дуральним). Прямі ККС характеризуються наявністю фістули між внутрішньою сонною артерією і кавернозним синусом, тоді як непрямі (низькопотокові) є результатом патологічного зв'язку між гілками сонних артерії та кавернозним синусом. Більш ніж століття (з кінця XIX ст. до початку XX ст.) обговорювалися клінічні вияви та хірургічні методи лікування ККС. Не визначено лікування пацієнтів із непрямими співустями та мінімальними клінічними виявами захворювання, в яких ендоваскулярне виключення пов'язано з труднощами із вибором інструментів і складним доступом до співустя, як трансартеріального так і трансвенозного. Мало вивчено питання спонтанної оклюзії ККС - природного процесу видужання. Вивчення тенденції ККС до спонтанної оклюзії є перспективним для оптимізації лікування зазначеної категорії пацієнтів та поліпшення результатів їх лікування. Мета роботи - проаналізувати випадки спонтанної оклюзії ККС та дані літератури для оптимізації ведення пацієнтів з цією патологією. Проведено ретроспективний аналіз бази даних 63 хворих з підтвердженим за даними ангіографії діагнозом ККС, які перебували на лікуванні в ДУ "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України" в період з 2014 до 2022 рр. Загальна кількість ККС - 67 (у 4 пацієнтів вони були двобічними). У 7 (11,1 %) випадках виявлено їх спонтанну оклюзію, що підтверджено результатами контрольних обстежень. Із 7 пацієнтів із задокументованою спонтанною оклюзією ККС 2 були чоловічої статі, 5 - жіночої. Середній вік пацієнтів - (<$E56,31~symbol С~10,39>) року. У всіх випадках це були однобічні, дуральні, низькопотокові ККС, оклюзія яких відбулася протягом 3 - 4 міс після маніфестації (появи клінічних виявів). У 2 (28,6 %) випадках ККС виникли внаслідок травми, у 5 (71,4 %) - були спонтанними. У 3 (42,8 %) пацієнтів оклюзія відбулася перед запланованою ендоваскулярною емболізацією. В 1 (14,3 %) випадку ендоваскулярне лікування було технічно неуспішним, але ККС регресувала через 4 міс, що підтвердила контрольна церебральна ангіографія. Три (42,8 %) пацієнти відмовилися від запропонованої операції та одержали симптоматичне лікування. У всіх хворих переважали офтальмологічні вияви захворювання (ін'єкція кон'юнктиви - у 7 (100 %), диплопія - у 5 (71,4 %), екзофтальм - у 4 (57,1 %), ретро-орбітальний біль - у 3 (42,8 %), зниження зору - в 1 (14,3 %). На головний біль скаржилися 5 (71,4 %) пацієнтів, на шум у вухах - 1 (14,3 %). У 2 (28,6 %) пацієнтів спонтанна оклюзія супроводжувалася наростанням клінічних виявів і подальшим їхнім регресом, у 5 (71,4 %) - мало місце клінічне поліпшення (у 2 (28,6 %) - поступове протягом декількох місяців). Висновки: спонтанна оклюзія прямих ККС трапляється рідко. Для визначення чітких предикторів щодо прогнозу цього захворювання і, відповідно, показань до хірургічного лікування чи спостереження необхідно зіставити ангіографічні особливості, клініку та вияви захворювання.

• Щеглов Дмитро Вікторович (медичні науки)
• Свиридюк Олег Євгенович (медичні науки)
• Альтман Ігор Володимирович (1963–) (медичні науки)
• Мамонова Марина Юріївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"