Прогнозування залишкового ресурсу трубопровідної системи може стати цінних: інструментом для інженерів-операторів при розробці майбутніх стратегій безпечної експлуатації, плануванні технічного огляду та інспекцій, а також у формуванні ефективного графіка технічного обслуговування. Це дозволить звести до мінімуму ризики відмов трубопровідної системи до моменту завершення очікуваного терміну експлуатації. Однак, з урахуванням великої кількості факторів, що впливають на утворення дефектів різного походження, досягнення точних прогнозів стає складним завданням. Детальна оцінка та прогнозування основних дефектних показників у трубопровідних системах можуть допомогти уникнути виникненню витоків та розривів на об'єкті, зменшуючи ризики аварій та людських жертв. Це також суттєво знижує операційні (експлуатаційні) ризики, що сприяє уникненню матеріальних збитків, включаючи витрати, що можуть бути спричинені масштабною заміною трубопроводу. Розглянуто основні підходи, описані в нормативних документах, що дозволяють оцінити термін експлуатації, придатність до використання та залишковий ресурс трубопроводів. У результаті роботи досліджено техніки огляду, перевірки та моніторингу об'єкта, обробки та оцінки отриманих даних про дефекти, розрахунку технічних параметрів для оцінки придатності компонентів до подальшої експлуатації, а також інші інженерні рекомендації щодо аналізу об'єкта на деяких етапах його життєвого циклу. На основі проведеної роботи було виявлено, що комплексне використання кількох відносно різних, або навпаки, сумісних нормативних документів, обладнання та програмного забезпечення (враховуючи конкретні потреби та специфікації проекту) це досить популярна практика, яка дозволяє вдосконалити процес проведення оцінки залишкового ресурсу і дає більш достовірні результати визначення технічного стану об'єкта.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"