Ресурси української промисловості були виснажені ще до початку російської агресії у лютому 2022 р., фізичного руйнування промислових об'єктів та інфраструктури, міграції кваліфікованих кадрів та перспективних інноваторів. Небагато виробників технологічно складних товарів мали дослідницькі підрозділи, здійснювали інновації та могли конкурувати на зовнішніх ринках. За деякими технологічними напрямами окремі індустрії спиралися лише на одне-два підприємства - носіїв унікальних компетенцій, які сплачували податки до бюджетів усіх рівнів, забезпечували зайнятість, сприяли збільшенню доходів, скороченню бідності та соціальної напруги у регіонах. Нині ресурси українського приватного сектора критично низькі, тож вирішення проблем повоєнного відновлення, забезпечення стабільності та економічного зростання керівництво країни покладає на іноземні інвестиції. Мета статті - на історичному прикладі продемонструвати бар'єри та загрози, що мали місце у процесі розбудови національних індустрій із опорою на зарубіжний капітал; обгрунтувати виклики, з якими Україна може зіштовхнутися у повоєнному відновленні економіки. Виявлено, що іноземні інвестиції поряд із широко відомою позитивною мають і маловідому негативну сторону; показано, що, оперуючи значними ресурсами, маючи економічну владу та політичний вплив, транснаціональні корпорації - як головні капіталовкладники - здатні не лише прискорити, а й загальмувати розвиток компаній приймаючої країни, вплинути на її бізнес-результати та призвести до значніших проблем - денаціоналізації активів, втрати технологічних компетенцій та виробництв, збільшення зовнішньої залежності, загроз національній безпеці та економічному суверенітету. На прикладі фармацевтичної індустрії Мексики, становлення якої відбувалося після Другої світової війни, показано ключові виклики та загрози, пов'язані з денаціоналізацією і переходом контролю над виробництвом до іноземного бізнесу. Подано застереження для України; обгрунтовано, що визначальним у тому, чи стимулюватимуть іноземні інвестиції модернізацію економіки та структурні зрушення або призведуть до гальмування розвитку, деіндустріалізації, денаціоналізації та масового безробіття, є те, наскільки вони будуть інтегровані урядом у національні плани розвитку, а також наскільки потенціал вітчизняних господарюючих суб'єктів виявиться здатним абсорбувати ці інвестиції та забезпечити максимальні ефекти.

• Саліхова Олена Борисівна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"