Розкрито зв’язок мистецтва сатиричної графіки, літератури та народної сміхової культури. Надано розуміння галицької сатири як особливого субкультурного явища другої половини XIX - початку XX ст. та як оригінальної української спадщини. Однак розгляд сатиричних мотивів у давньому українському мистецтві, які вплинули на розвиток вітчизняної карикатури дає можливість розширяти хронологічні рамки дослідження у глибину (XV-XIX ст.), а праця над ідентифікацією авторів і атрибуцією творів - розглядати архівні джерела пізнішого часу (до 30-х років XX ст.). Дослідження охоплюють історичні землі Галичини - її етнічні українські території, сучасні Львівську, Івано-Франківську і більшу частину Тернопільської областей, також Північну Буковину, Закарпаття, Поділля, західноукраїнські землі в Республіці Польща, тобто ті терени, які зазнавали культурних, суспільно-політичних впливів, були оплотом збереження і розвитку українських мистецьких традицій. Береться до уваги розвиток сатиричної графіки у містах України та Європи, де вчились і працювали майстри-графіки, творчість яких пов’язана з Галичиною: в Києві, Одесі, Харкові, тобто в українській частині Російської імперії, і на території, підвладній у XIX - на початку XX ст. Австро-Угорщині (у Кракові, Відні, Будапешті та ін.). В цих смислах «українське» постає у двох поєднувальних іпостасях - як суто етнічне і як ідея союзу вільних народів - вільних від неоімперських амбіцій початку XX ст.

• Іжевський Артур Валентинович (1972–) (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"