Досліджено теоретичні, методичні та прикладні аспекти діагностики у системі антикризового управління підприємствами машинобудування. Проаналізовано підходи щодо економічного змісту основних категорій і понять, які супроводжують процес управління кризою. Розкрито сутність поняття "криза підприємства" як остаточного загострення протиріч на підприємстві, що загрожує його пріоритетним цілям. З використанням системного та функціонального підходів обгрунтовано градацію кризи підприємства за стадіями: дестабілізації, неорганічних та органічних змін. Розроблено схему структури антикризового управління машинобудівним підприємством на основі взаємозв'язків між його об'єктами. Визначено тенденції динаміки результатів діяльності машинобудівних підприємств України, систематизовано причини й особливості їх кризового стану. Розроблено методичний підхід щодо діагностики стадій кризи підприємств машинобудування, який грунтується на використанні методів фінансового, факторного, кластерного та дискримінантного аналізу. Встановлено, що використання даного підходу дозволяє провести більш об'єктивне та надійне оцінювання стадій кризи з метою підвищення обгрунтованості вибору альтернатив під час прийняття рішень щодо напрямів антикризових заходів. Розроблено методичний підхід щодо вибору антикризових заходів на підставі результатів діагностики стадії кризи та ресурсних можливостей підприємства за допомогою матриці станів, що обумовлює системний підхід до вибору найбільш ефективних з них.

  Скачати повний текст

У дисертації акцентовано проблематику впровадження гуманістичного підходу у виробленні публічної політики для вирішення суспільно значущих завдань, квінтесенцією чого є орієнтація на людину та її потреби, забезпечення максимально ефективної творчої реалізації її здібностей.Наголошено, що соціальні інститути, цінності й активності в усій їх складній і різноплановій сукупності формують своєрідне комунікативне середовище – публічну сферу (простір) вияву громадських інтересів, обміну думками та визначення загальноважливих цілей. Функціонування цієї символічної сфери взаємодії держави й недержавних суб’єктів обумовлюєпринципово новий стан політичної системи, процесів, що відбуваються в ній, і нові істотні властивості політики, результатом узагальнення яких є категорія «публічна політика». Докорінно змінюються підходи до вироблення публічної політики та її реалізації в управлінській практиці, ціннісні орієнтири й інституціональні механізми в цих процесах. Поєднуючи людей успільному розв’язанні колективних завдань, будучи специфічним видом співпраці вільних, діяльних, відповідальних особистостей, публічна політика постає водночас способом і результатом гуманізації суспільно-політичного життя. Це конституює людиноціннісний пріоритет соціальних процесів, унормовує діалогічне спілкування, усвідомлену взаємодію, цілевизначення, взаємоповагу людської гідности й прав, уможливлює впевнене просування шляхом демократичних реформ відповідно до міжнародних стандартів.^UThe thesis focuses on the problems of implementing a humanistic approach in public policy making to solve socially significant issues, the quintessence of which is orientation to a person and his / her needs, ensuring the most effective creative realization of his / her abilities.It is emphasized that social institutions, values and activities in all their complexity and diversity form a kind of communicative environment – a public sphere (space) of expressing public interests, opinions exchange and universally important goals definition. The functioning of this symbolic sphere of interaction between the state and non-state subjects determines a fundamentally new conditionof the political system, the processes taking place in it and new essential properties of politics, the result of which generalization is the category «public policy». Approaches to making and implementing policy in management practice, value guidelines and institutional mechanisms in these processes are fundamentally changing. Connecting people in the joint solution of collective tasks, being aspecific type of cooperation of free, active, responsible individuals, public policy appears at the same time as a method and result of humanizing socio-political life. This constitutes a human-valued priority of social processes, normalizes dialogic communication, conscious interaction, goal setting, mutual respect for human dignity and rights, enables confident advancement through democratic reforms in accordance with international standards.