Сформульовано теоретичні та методичні засади організаційно-економічного механізму розвитку містобудівних процесів. Розроблено модель територіальної містобудівної системи. Обгрунтовано показники оцінки таких систем. На підставі аналізу основних тенденцій розвитку зазначених процесів у регіонах України побудовано рейтинг містоудівних складових. Виявлено проблеми в управлінні містобудуванням. Запропоновано принципи обгрунтування стратегії територіального розвитку міста. Розвинуто концептуальні засади управління містобудуванням. Наведено рекомендації щодо вдосконалення управління та посилення дії організаційно-економічного механізму розвитку містобудівних процесів. На підставі системного підходу обгрунтовано альтернативи розвитку містобудування у контексті обраної стратегії міста.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні положення та прикладні рекомендації з удосконалення методів ціноутворення на засадах маркетингових стратегій машинобудівних підприємств. На підставі узагальнення літературних джерел розкрито групування внутрішніх і зовнішніх чинників ціноутворення. Обгрунтовано зведення основних факторів ціноутворення й основних учасників цього процесу в єдину модель. Розглянуто застосування й обгрунтування обсягів фінансування статті "витрат на маркетинг" у загальному кошторисі підприємства та розподіл цих коштів за елементами маркетингових витрат. Удосконалено метод узгодження ефекту масштабу та потужності підприємства для обгрунтування ціни продукції, методичні положення з визначення межового розміру витрат на рекламу, які можна використовувати для традиційних або інноваційних товарів. Вперше розроблено метод регулювання ціни продукції залежно від зміни попиту, який базується на застосуванні специфічної цінової еластичності попиту, яка визначається не в порядкових, а в кількісних шкалах вимірювання, що дозволяє встановлювати конкретне числове значення ціни.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вдосконаленню підходів до хірургічного лікування тяжкої механічної жовтяниці доброякісного ґенезу. Мета роботи: Покращення результатів лікування хворих з тяжкою механічною жовтяницею доброякісного ґенезу завдяки оптимізації підготовки хворих до хірургічного втручання на основі порівняльної оцінки функціонального стану печінки, шлунково – кишкового тракту та коагуляційних властивостей крові при різних варіантах декомпресії біліарного тракту перед радикальною операцією. В роботі проаналізована структура доброякісної патології, що призводить до тяжкої механічної жовтяниці. В дослідження включені результати обстеження і лікування 133 хворих із цією патологією. Проаналізовані результати використання різних підходів і методів лікування тяжкої механічної жовтяниці. Обстеження хворих з механічною жовтяницею включало фізикальні, загально клінічні, рентгенологічні, ендоскопічні, математичні та статистичні методи дослідження. Стан хворих оцінювали на підставі клінічних симптомів захворювання, результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Ступінь тяжкості механічної жовтяниці визначали у відповідності з класифікацією Е. І. Гальперіна 2014 року з урахуванням рівня білірубінемії. Серед причин, що призвели до розвитку тяжкої жовтяниці у переважної більшості пацієнтів було діагностовано холедохолітіаз (53,3%). Стриктури загальної жовчної протоки - (10,5%). Аденома ВДС була виявлена в 9 % випадків, індуративний панкреатит мав місце у 8,2 % випадків. ПХЄС (холедохолітіаз) - у 11,2% випадків.Пацієнти були розділені на 3 групи. Хворим I групи було проведене зовнішнє дренування біліарного тракту. В залежності від шляхів та кількості інверсії жовчі вона була поділена на 4 підгрупи. Хворим Iа підгрупи проводилась інверсія 100 % жовчі у ШКТ пероральним шляхом, Iб - інверсія 50 % жовчі у ШКТ пероральним шляхом, Iв - інверсія не проводилася взагалі та Iг - 100 % жовчі поверталося у ШКТ через назогастральний зонд. Інверсію жовчі починали з 3 доби після декомпресії біліарного тракту. II групу склали пацієнти, яким декомпресія жовчних шляхів проводилася без попереднього їх дренування, за рахунок виконання хірургічних втручань, під час яких були сформовані біліодигестивні анастомози.III групу склали хворі, котрі були проліковані згідно із нашими рекомендаціями на основі результатів обстеження I та II груп. Пацієнти усіх груп були співставні за статтю та віком. Більшість цих хворих - 105 (78,9 %) були особами літнього та похилого віку.Була відстежена динаміка функціонального стану печінки, всисної та мо-торно – евакуаторної функції тонкої кишки та коагуляційних властивостей крові, в залежності від кількості та способу інверсії жовчі до шлунково – кишкового тракту. Оцінка всіх досліджуваних показників проводилась на 3,7,10 добу після декомпресії біліарного тракту.Вивчена клінічна ефективність різних методів декомпресії жовчних шля-хів. Досліджено стан слизової оболонки шлунку за умов перорального прийому жовчі.В результаті проведених досліджень дійшли висновку, що найкраща динаміка змін лабораторних показників відбувалася у пацієнтів, після зовнішнього дренування біліарного тракту, яким повертали 100 % жовчі до шлунково – кишкового тракту незалежно від способу інверсії. Загалом у I та II групах на 10 добу після декомпресії біліарного тракту, більшість показників функціонального стану печінки були гіршими, за умови відсутності інверсії жовчі до ШКТ. Це стосується рівнів загального білірубіну, непрямого білірубіну, трансаміназ, і тільки рівні прямого білірубіну та лужної фосфатази не проявили помітних змін в залежності від обсягів інверсії жовчі в процесі дослідження. При дослідженні функції моторно – евакуаторної та всисної функцій ШКТ також була виявлена пряма залежність від кількості реверсованої жовчі. Показники були найгіршими у тій підгрупі хворих, що не отримувала жовчі зовсім. Це стосується і динаміки змін рівня Д- ксилози і жирних кислот у калі, а також активності моторно – евакуаторної функції. Більшість досліджених показників коагуляційних властивостей крові, а саме ПТІ, МНВ та фібрин плазми майже не відреагували на кількість повернутої жовчі до ШКТ хворих, лише АЧТЧ було зменшено у хворих, які не повертали жовч зовсім.^UThe work is devoted to improvement surgical approaches to treating of the high level of obstructive jaundice of benign genesis. The purpose of the work: Improving the results of treatment of patients with the high level of obstructive jaundice of benign genesis by optimizing the preparation of patients for surgery based on a comparative assessment of the functional status of the liver, the gastrointestinal tract and blood coagulation properties at various options of decompression of a biliary tract before radical surgery. The structure of benign pathology leading to the high level of obstructive jaundice has been analyzed in the research. The study included the results of examination and treatment of 133 patients with this pathology. The results of using different approaches and methods of treatment of the high level of obstructive jaundice have been analyzed too. Examination of patients with obstructive jaundice was based on physical, general clinical, radiological, endoscopic, mathematical, and statistical methods of the researches. The condition of patients was assessed based on clinical symptoms of the disease as well as laboratory and instrumental results of the research. The level of obstructive jaundice was determined in accordance with the Halperin classification system by 2014, considering the level of bilirubinemia. Among the causes that had led to the development of the high level of obstructive jaundice in the vast majority of patients there were diagnosed with choledocholithiasis (53.3%). Strictures of the common bile ducts - (10.5%). Adenoma MDP was detected in 9% of the cases, indurative pancreatitis occurred in 8.2% of the cases. PCOS (choledocholithiasis) - in 11.2% of cases. Patients were divided into three groups. The patients of the first group were conducted the external drainage of the biliary tract. Depending on the ways and the amount of bile inversion, it was divided into 4 subgroups. The patients of the First A (1 A) subgroup were performed the inversion of 100 % bile in the gastrointestinal tract orally, the patients of the First B (1 B) subgroup were performed the inversion of 50 % bile in the gastrointestinal tract orally, the patients of the First C (1 C) subgroup the inversion was not conducted at all and the patients of the First D (1 D) subgroup 100% of bile was returned to the gastrointestinal tract through a nasogastric tube. The bile inversion was started from the third day after the biliary tract decompression. The second group (II) consisted of the patients who had decompression of the biliary tract without their prior drainage by the performance of surgical interventions, during which biliodigestive anastomoses were formed. The third group (III) consisted of patients who were treated according to our recommendations based on the results of the examination of groups I and II. Patients in all groups were comparable in their gender and age. Many of these patients – in the amount of 105 people (78.9%) - were elderly ones. The dynamics of the functional state of the liver, absorption, and motor - evacuation function of the small intestine and the blood coagulation properties were monitored in accordance with the amount and methods of inversion of bile to the gastrointestinal tract. Evaluation of all studied indicators was performed on the 3,7,10 days after decompression of the biliary tract.The clinical effectiveness of various methods of the bile duct decompression was studied. The condition of the gastric mucosa for oral bile conditions was re-searched. As a result of the conducted researches it was concluded that the best dynamics of changes of laboratory parameters occurred in the patients after external drainage of the biliary tract, that had been returned 100% of bile to the gastrointestinal tract, regardless of the method of inversion.In general, in groups I and II on the tenth day after the biliary tract decompression, most indicators of liver function were worse in the absence of the bile inversion to the gastrointestinal tract. This applies to the levels of total bilirubin, indirect bilirubin, transaminases, and only the levels of direct bilirubin and alkaline phosphatase did not show significant changes depending on the amount of bile inversion during the researches. In the study of the function of the motor - evacuation and absorption functions of the gastrointestinal tract, a direct dependence on the amount of reversed bile was also revealed. The rates were the worst in the subgroup of patients who did not receive bile at all. This applies to the dynamics of changes in the level of D-xylose and fatty acids in the feces, as well as the activity of motor - evacuation function.

Дисертацію присвячено проблемі вивчення самітницької літератури Японії інджя бунґаку (隠者文学) – самобутнього літературного напряму середньовічного періоду, що припав на кінець доби Хейан (794-1185 рр.), добу Камакура (1185-1333 рр.) та добу Муромачі (1336-1573 рр.). Цей напрям об’єднує в собі прозові й поетичні твори, написані самітниками та сфокусовані на самітницькій проблематиці. Матеріал дослідження представлений наступними художніми творами: китайськомовні вірші канші та японськомовні вірші вака з різних збірок доби Нара та Хейан; вірші Сайґьо зі збірок «Шінкокін-вакашю» та «Санкашю», моноґатарі доби Хейан («Такеторі-моноґатарі», «Ісе-моноґатарі», «Ґенджі-моноґатарі»), ніккі та дзуйхіцу доби Хейан («Каґеро ніккі», «Мурасакі-шікібу ніккі», «Макура-но соші», «Чітейкі»), ніккі та дзуйхіцу доби Камакура («Ходжьокі», «Товадзуґатарі» та«Цуредзуреґуса»), збірка сецува «Хошшіншю», вірші та трактати з теорії ренґа доби Муромачі.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ включає розгляд базових питань, пов’язаних із феноменом самітництва: визначення термінів на позначення самітництва, аналіз причин поширення практики усамітнення в давній та середньовічній Японії, розгляд самітництва як трансгресивної практики. Другий розділ містить інформацію про появу самітницької тематики в японській літературі та її поступовий розвиток у часи Нара та Хейан. Третій розділ присвячено безпосередньо питанням визначення та наповнення явища самітницької літератури Японії.^UThis thesis is focused on the topic of Japanese recluse literature – a unique literary movement of the medieval period which thrived during the late Heian period (794-1185), Kamakura period (1185-1333), and Muromachi period (1336-1573). This movement combines poetry and prose whose authors were recluses and whose main focus was on the reclusive experience of its authors.The research material is represented by the following literary texts: Chinese-language kanshi poems and Japanese-language waka poems from various collections of the Nara and Heian periods; poetry of Saigyo (especially from the Sankashu and the Shinkokinshu); Heian period monogatari prose (Taketori-monogatari, Ise-monogatari, Genji-monogatari), Heian period nikki and zuihitsu literature (Kagero nikki, Murasaki shikibu nikki, Makura no soshi, Chiteiki), Kamakura period nikki and zuihitsu (Hojoki, Towazugatari, Tsurezuregusa), the setsuwa collection Hosshinshu, Muromachi period renga poetry and theoretical treatises onrenga poetry.The thesis consists of the introduction, three chapters, conclusions, the list of references, and the appendices. The first chapter focuses on the basic issues related to the phenomenon of reclusion: the definition of different Japanese and Ukrainian terms for reclusion, analysis of reasons for the spread of the practice of reclusion in ancient and medieval Japan, consideration of reclusion as a transgressive practice. The second chapter focuses on the emergence of the topic of reclusion in Japanese literature and its gradualdevelopment during the Nara and Heian periods. The third chapter is devoted to the issues of defining and describing the phenomenon of recluse literature in Japan.