Досліджено теоретичні проблеми часопросторових відносин у художньому творі. Вперше розкрито своєрідність поетики часопростору історичної прози Р.Іваничука. Проаналізовано малодосліджені твори письменника ("Шрами на скалі", "Смерть Юди", "Ренегат", "Євангеліє від Томи", "Через перевал") у контексті вивчення традицій і новаторства історичної прози. Розкрито особливості художнього моделювання часопростору, майстерність творення портретно-психологічних характеристик історичних осіб. Розглянуто оригінальні літературні підходи митця щодо відтворення внутрішнього світу персонажів. З'ясовано, що суміщення різночасових пластів надає можливість письменнику маніпулювати художнім часом і формувати часовий каркас твору. Виявлено, що структура художнього часу творів Р.Іваничука додатково ускладнена внутрішніми пропорціями фабульного та сюжетного, індивідуального й соціально-історичного, подієвого та ліричного, авторського та ліричного художнього часу. Доведено, що часопростір героїв органічно пов'язаний з реальною історією та надає можливості плинного єднання з нею, дистанціювання та наближення. Досліджено генезу та філософічність художнього мислення Р.Іваничука у вимірах його індивідуального письменницького стилю.

  Скачати повний текст

Дослідження спрямоване на вивчення та розкриття специфічних особливостей хорової фуги, її жанрово-стильового та виконавського аспектів, на матеріалі західноєвропейської музики XVIII-XIX століть. Незважаючи на значну питому вагу поліфонії в хоровому мистецтві зазначеного періоду, втім, специфіка жанрово стильової та виконавської інтерпретації найвищої поліфонічної форми — фуги — в умовах хорового письма дотепер не отримала належного висвітлення у світовій і вітчизняній науково-теоретичній літературі. Зокрема, до сих пір не існує жодної монографії українською або російською мовою, присвяченої хоровій фузі, осмисленню її композиційно змістовної специфіки, вокально-технічних та виконавських параметрів, що є свідченням підвищеної актуальності обраної теми. Об'єктом дослідження є хорове поліфонічне мистецтво XVIII XIX століть; його предмет становить різноманітність конкретних композиційних втілень хорової фуги в їхньому зв'язку з індивідуальними структурно-змістовими характеристиками аналізованих хорових творів. Метою дослідження є обґрунтування жанрово-стильової та виконавської специфіки хорової фуги на матеріалі західноєвропейської музики XVIII XIX століть. При цьому, актуалізуються наступні завдання: розглянути сучасні концепції фуги та дослідити ступінь вивченості феномену хорової фуги в науковій літературі; на основі опрацювання сучасних наукових джерел запропонувати дефініцію хорової фуги, а також розробити її загальну типологію з урахуванням необхідних критеріїв; сформулювати основні параметри, що обумовлюють жанрово виконавську специфіку хорової фуги, й узагальнити отримані результати у вигляді наочної моделі; здійснити порівняльний аналіз вокальної та інструментальної версій хорових фуг Й. C. Баха і Г. Ф. Генделя з метою розкриття жанрової індивідуальності досліджуваного феномена; розглянути хорову фугу в її композиційно-стильовому та виконавському аспектах, зокрема, розкрити специфіку хоральної фуги бароко на прикладі взаємодії фуги та хоралу в духовних кантатах Й. С. Баха; схарактеризувати ознаки симфонізації жанру хорової фуги доби класицизму в ораторіях і месах Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена; виявити тенденцію до вільного синтезу барокових та класичних традицій у хоровій фузі композиторів романтиків на прикладі творів Ф. Мендельсона Бартольді та Дж. Россіні.^UThe study is aimed at the research and disclosure of the specific features of the choral fugue, its genre, stylistic and performance aspects in the context of the Western European music of the XVIII-XIX centuries. Despite the significant share of polyphony in the choral art of this period, however, the specificity of genre, stylistic and performance interpretation in the conditions of choral writing of the polyphonic form — fugue — has not yet received proper coverage in the world and domestic scientific and theoretical literature. In particular, there is still no monograph in Ukrainian or Russian, dedicated to the choral fugue, comprehension of its compositional and content specificity, vocal and technical and performance peculiarities, which indicates the increased relevance of the chosen topic. The object of the study is the choral art of the XVIII-XIX centuries; its subject is a variety of specific compositional embodiments of the choral fugue in their connection with the individual structural and semantic characteristics of the choral works under the study. The aim of the study is to substantiate the genre, stylistic and performance specificity of the choral fugue on the material of the Western European music of XVIII-XIX centuries. The following tasks are actualized: to consider modern concepts of the choral fugue; to study the phenomenon of choral fugue in the scientific literature; to use the modern sources for the definition of choral fugue and also to work out the general typology in terms of the criteria; to formulate the main results of the choral fugue and to summarize them in a visual model; to make comparative analysis of the vocal and instrumental versions of J. Bach and G. Handel's choral fugues in order to reveal the genre features of the phenomenon under study; to examine choral fugue in its compositional, stylistic, and performance aspects, namely the specific character of the baroque choral fugue as exemplified by the interplay between the fugue and the chorale in Bach's spiritual cantatas; to describe the tendency of symphonizing the choral fugue in the Classical period in the oratorios and masses by J. Haydn, W. A. Mozart, L. van Beethoven; to reveal free synthesis of baroque and classical traditions in choral fugue of Romantic composers on the example of works by F. Mendelssohn Bartholdy and G. Rossini.

Дослідження спрямоване на виявлення жанрової та стильової специфіки піснеспівів Гільдеґарди Бінгенської в контексті середньовічної традиційної літургійної монодії. Творчість Гільдеґарди на сьогоднішній день постає перед дослідниками і слухацькою аудиторією у всьому своєму розмаїтті. Довге перебування Святої в стінах монастиря певного географічного регіону (Дізібоденберга, що у Німеччині), життя за встановленими суворими ідеологічно-релігійними традиціями орденів, її активна життєва і соціальна позиція (місіонерські подорожування, листування з відомими богословами та громадськими діячами того часу, зустріч з Папою Римським) і нарешті власне створення окремого монастиря в Рупертсберзі, помітно вплинули на стилістику творчості Святої, окремі напрямки якої мають спільну ідею, що стала константою її діяльності. Визначено, що музичний стиль Гільдеґарди Бінгенської, формуючись у загальному середовищі чернечого духовного життя XII ст., з одного боку, співпадає з регіональними західними традиціями та основними тенденціями літургії бенедиктинського й цистерціанського орденів, що позначилося насамперед на жанрово-стильових ознаках піснеспівів, які увійшли до збірки «Symphonia Armonie Celestium Revelationum». З іншого боку, музичний стиль Святої – унікальний феномен духовної культури середньовіччя, «серцевиною» якого став «інноваційний» жанр епохи – літургійна драма «Ordo Virtutum».^UThe research is aimed at identifying the genre and stylistic peculiarities of Hildegard of Bingen's songs in the context of medieval traditional liturgical monody. Today, Hildegard's work is presented to researchers and listeners in all its diversity. The Saint's long stay in the monastery of a certain geographical region (Disibodenberg, Germany), living according to the established strict ideological and religious traditions of the orders, her active life and social position (traveling with sermons, correspondence with famous theologians and public figures of the time, meeting with the Pope of Rome) and, ultimately, the establishment of a separate monastery in Rupersburg, significantly influenced the style of the Saint's works, some areas of which share a common idea, which has become a constant in her activities. It is determined that the musical style of Hildegard of Bingen, while being formed in the general environment of monastic spiritual life of the 12th century, on the one hand, coincides with regional Western traditions and the main trends of the liturgy of the Benedictine and Cistercian orders, which affected primarily the genre and style features of the songs included in the Symphonia Armonie Celestium Revelationum collection. On the other hand, the musical style of the Saint is a unique phenomenon of the spiritual culture of the Middle Ages, the «core» of which became the «innovative» genre of the era, the liturgical drama Ordo Virtutum.

Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню української правової думки про юридичний процес у хронологічних межах XIX ст. – 20-ті рр. XX ст. У ній охоплюються питання доцільності та можливої імплементації поглядів учених-юристів у розвиток сучасного вітчизняного процесуального права.Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дисертаційного дослідження. Встановлено, що на стику XIX ст. – XX ст. формується нова галузь знань, де предметом дослідження виступає процесуальне право. Звернено увагу, що інтерес до теорії юридичного процесу серед фахівців права почав проявлятися з 60-х років XX ст. Констатовано, що поняття юридичного процесу сучасними вітчизняними вченими трактується в двоякому розумінні. В широкому сенсі він включає в себе комплекс теоретичних і практичних знаньта положень. У вузькому сенсі поняття «юридичний процес» трактується як юрисдикційна діяльність, що регулюється правом. Водночас більшість сучасних українських вчених є прихильниками теорії юридичного процесу в його широкому розумінні.Розкрито роль перших дослідників права, вихідців з України, на формування та подальший розвиток теоретико-правових підвалин у Російській імперії. Підтверджено, що такі відомі вчені-юристи, як С. Десницький, М. Балудянський, О. Куніцин зробили вагомий внесок у формування юридичної науки з подальшим втіленням її результатів у розвиток загальнодержавного права.Доведено, що становлення історико-правової науки на початку XIX ст. на українських землях відбувалося під впливом Дерптської історико-правової школи. Зазначено, що наукові праці таких її представників, як Й. Еверса та О. Рейца стали базовими для тогочасних науковців у дослідженні ґенези юридичного процесу на українських землях. Підкреслено, що саме з появою на території України історичної школи права почала розвиватися наука про юридичний процес.Встановлено, що подальший розвиток правової думки про юридичний процес у другій половині XIX ст. відбувався під впливом суспільно-політичних та соціально-економічних змін. Дисертаційне дослідження показує, що погляди на юридичний процес еволюціонували в тісному взаємозв'язку зі змінами, що відбувалися в галузі тодішнього процесуального права та судівництва. Констатовано, що такі відомі вчені, як Р. Лащенко, М. Чубатий та А. Яковлів стали фундаторами української історико-правової науки в діаспорі. Зауважено, що їх внесок у 20-х роках, на жаль, не був значним у розробку питання про ґенезу юридичного процесу, проте їх погляди мали певний вплив на подальше дослідження сфери процесуального права.Зроблено висновок, що українська правова думка про юридичний процес ХІХ ст. – 20-х рр. ХХ ст. є вагомим внеском в історико-правову науку, тодішні правники одними із перших заклали міцні підвалини для подальшої її розбудови.^UThis dissertation focuses on a comprehensive scientific study on the Ukrainian legal thinking on judicial process within the chronological boundaries of the 1800s to 1920s. It covers the questions of law researchers' views suitability and possible implementation in the development of the nowadays Ukrainian procedural law.There is analyzed the conceptual and categorical framework of the thesis. It has been found out that at the turn of the 19th – 20th centuries a new branch of law was being formed whose subject of study was procedural law. As it has been pointed out, the experts in law began to take an interest in the theory of the judicial process in the 1960s. The notion of the judicial process is interpreted by the Ukrainian researchers in a twofold manner. In its wide sense it incorporates a complex of theoretical and practical knowledge and principles. In its narrow usage legal process is viewed as a jurisdictional activity which is regulated by the law. Meanwhile, most nowadays Ukrainian researchers are the adherents of the theory of the judicial process in its wide sense.The dissertation reveals the role of the first researchers of law born in Ukraine and their impact on the formation and further development of theoretical legal foundations of the Russian Empire. It has been ascertained that these famous researchers in law, in particular S. Desnyts'ky, M. Baludyans'ky, O. Kunitsyn, made a considerable contribution in the formation of the legal science with further implementation of its results in the development of law in general.It has been proved that the formation of the historical and legal thinking on the Ukrainian terrain at the beginning of the 19th century was influenced by the Tartu school of history and law. Scientific works of its representatives, in particular J. Evers and O. Reiz, became basic for the researchers of that time in their investigations of the genesis of the judicial process on the territory of Ukraine. It is due to the establishment of the school of history and law in Ukraine that the study of the judicial process began to advance.The author ascertains that further development of legal thinking on judicial process in the second half of the 19th century went on under the influence of sociopolitical and social and economic changes. This dissertation shows that the views on the judicial process evolved in close interrelation with the changes taking place in the field of procedural law and judiciary of that time.The author states that such famous scientists as R. Lashchenko, M. Chubaty and A. Yakovliv became the founders of the Ukrainian historical and legal science in diaspora and though their contribution in the development of the issues of the judicial process genesis in the 1920s was not of great importance, still their ideas had some influence on further investigations in the field of procedural law.It has been concluded that the Ukrainian legal thinking on the judicial process in the 1800s – 1920s is a significant contribution in the science of history and law and the lawyers of that time were among the first who laid firm foundation for its further development.