На матеріалі української, російської, англійської та китайської мов розглянуто культурно детерміновані мовні феномени (етноспецифічні константи мовної свідомості, лінгвокультореми), що виявляються на фонетичному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному рівнях. Запропоновано новий категоріальний апарат метаопису національно-мовних картин світу, який грунтується на понятті культурного "квантування" семантичного простору, запозиченого з квантової механіки, а також когнітивному понятті концептуалізації. Розроблено принципово новий підхід до аналізу даних картин світу та виділено аспекти їх вивчення - мовна картина світу та сенсорно-рецептивна концептуалізація дійсності, емоційно-оцінна концептуалізація дійсності, культурні компоненти, етнічні стереотипи, вторинна номінація, морально-ціннісні пріоритети етнічної спільності. Головну увагу приділено феноменові етнічної ментальності, тобто способу народного сприйняття, відчуття, переживання, осмислювання, уявлення й оцінювання реальної дійсності.

  Скачати повний текст

Уперше здійснено різнорівневе комплексне системне дослідження художньо-автобіографічної та мемуарної прози Наталени Королевої. Розкрито засадні способи творчої реалізації ідейно-естетичних принципів письменниці у художній спадщині християнсько-моралізаторського спрямування. Епічний набуток Наталени Королевої поставлено у діахронно-синхронний контекст української літератури нової та новітньої доби. Здійснено контекстуальний та інтертекстуальний аналіз її прози в єдності змісту та форми, а також еволюції творчого стилю письменниці. Доведено, що вміння ефективного поєднання різностильових прийомів і засобів є головною ознакою творчого стилю Наталени Королевої. Встановлено, що художні пошуки та відкриття літератора збагатили вітчизняну автобіографічну та християнську прозу своєрідними стилістичними прийомами та засобами, розширили їх жанрову систему, реалізували нову тематику, модернізували манеру викладу, відтворили образи емансипованих героїв.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено аналізу інституційного політичного дискурсу якдинамічної сфери, де все підпадає під поняття “вплив”, “оцінка” та “цінність”.У роботі здійснено комплексне дослідження семантико-когнітивних такомунікативно-прагматичних особливостей українського інституційного18політичного дискурсу на матеріалі політичних текстів і відеозаписівП. Порошенка, Ю. Тимошенко, В. Януковича, В. Ющенка (жанри офіційнихпромов, заяв, виступів, зразки живого спонтанного мовлення); виявлено таопрацьовано контекстуальні вербалізатори бінарної архетипної опозиції“свої ↔ чужі”, які відображають часові виміри плину українського політичногопроцесу; запропоновано авторську структуру персуазивного впливу,складовими якого є метастратегії й тактики, що використовуються політичнимидіячами з метою впливу на адресата – цільову аудиторію; виявлено типикомунікативної поведінки українських політиків; проаналізовано змістовенаповнення й аксіологічні характеристики, притаманні гіперконцептуЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ у сучасній українській політичній лінгвокультурі.^UThe relevance of the presented study is determined, firstly, by need ininvestigation of the multi-vector nature of political discourse, the specifics of itsimpact on people (persuasion, argumentation, manipulation); secondly, by lack of thecomprehensive studies of the Ukrainian institutional political discourse in cognitiveand pragmatic dimensions; thirdly, by lack of scientific works in the modernUkrainian linguistics, in which the archetypal opposition “self ↔ alien” isilluminated from the perspective of the value orientations of different politicians;fourthly, by the lacuna in the study of the types of communicative behaviourcharacteristic for the politicians.Scientific novelty of the present thesis lies in the fact that a comprehensivestudy of cognitive and pragmatic dimensions of the Ukrainian institutional politicaldiscourse was for the first time done on the material of political texts and videos ofsuch politicians as P. Poroshenko, Yu. Tymoshenko, V. Yanukovich andV. Yushchenko (genres of their official speeches, statements, letters, examples oftheir spontaneous speech); contextual verbalizers of the binary archetypal opposition“self ↔ alien” have been identified and processed in the diachronic aspect of theUkrainian political process; several new approaches to the modeling of the structureof persuasion influence were proposed; metastrategies and tactics used by politicianswere presented; types of communicative behaviour of Ukrainian politicians wererevealed; the content and the axiological characteristics of hyperconceptBELONGING TO EUROPE in the modern Ukrainian political linguoculture wereidentified.The study states that the institutional political discourse is one of the mostpowerful means of influence and persuasion in the modern political world, whichdetermines to the great extent the mode of perception of political realities by theordinary man. On the one hand, it reflects the general political life of the country, onthe other hand, it manifests the struggle for power of certain political figures andgroups of influence. That is why the institutional political discourse appears to be anexpression of ideological orientations and interests of certain political forces.Therefore, the first and the foremost task of any politician is to attract to hisside as many voters as it is possible, to get the masses be interested in his ideas, toinfluence the consciousness of the target audience.Institutional political discourse is characterized by a persuasive speech effect,which manifests itself within the text. It is realized by various means ofargumentation and manipulation (including actualization of the binary opposition20“self ↔ alien”); use of manipulative metastrategies and tactics; manifestation of various types of communicative behaviour of political figures, etc.The analysis of the axiological dimension of dichotomy “self ↔ alien” on the material of political texts and videos allowed to state the identity of the basic values of Ukrainian politicians (P. Poroshenko, Yu. Tymoshenko, V. Yanukovych and V. Yushchenko) since their ideological priorities are determined by the principles of democracy and morality. At the same time, the nature of values and anti-values correlation determines the image and the status of each of the politicians.

Дисертацію присвячено вивченню комунікативно-прагматичного аспекту історіографічного дискурсу Треченто (на матеріалі збірників життєписів “De viris illustribus” Франческо Петрарки і “De mulieribus claris” Джованні Боккаччо). Запропоновано теоретичний модус дослідження історіографічного дискурсу, закладені його методолого-методичні основи. Визначено особливості біографічного жанру історіографії Треченто та новизна збірників життєписів Петрарки і Боккаччо.Розроблено і застосовано методику аналізу комунікативних стратегій ПОХВАЛИ й ОСУДУ, комунікативних тактик і ходів. Визначено прямі та непрямі способи вербалізації похвали й осуду, а також способи обґрунтування позитивних і негативних оцінок в аналізованих текстах. Досліджені та описані особливості вербалізацій комунікативних тактик і ходів за допомогою лексико-синтаксичних і стилістичних маркерів, що реалізують стратегії ПОХВАЛИ й ОСУДУ. Проведено зіставний аналіз набору комунікативних тактик і ходів. Встановлено аксіологічні виміри дихотомії “ПОХВАЛА – ОСУД” і комунікативно-прагматичні особливості історіографічного дискурсу Треченто.^UThe thesis is devoted to the study of the communicative-pragmatic aspect of Trecento's historiographical discourse (based on the collections of biographies “De viris illustribus” by Petrarch and “De mulieribus claris” by Boccaccio). The theoretical model of research of historiographical discourse was offered, its methodological and methodical bases were developed. The peculiarities of the biographical genre of Trecento historiography and the novelty of the collections of biographies of Petrarch and Boccaccio were characterized. Within the thesis, the technique of the analysis of communicative strategies, tactics and moves through the term “marker” was developed and applied. Evaluative markers were revealed at the lexical, morphological and syntactic levels with the help of continuous sampling, component analysis, contextual analysis, linguo-communicative method and method of discourse analysis, linguo-stylistic method, method of comparative analysis, etc. It has been found that in Trecento's historiographical discourse each level is productive and provides numerous markers which implement the PRAISE and BLAME strategies. Direct and indirect ways of verbalizing praise and blamein historiographical collections of Petrarch and Boccaccio and the mode of their accentuation in communicative tactics and moves are being determined. Methods of substantiation of positive and negative assessments are investigated.