Здійснено аналіз історіографії та наукових джерел стосовно питань інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. Визначено його потенційний апарат. Розглянуто досвід ведення такої пропаганди у роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.), організації та проведення психологічних операцій (ПсО) США у війнах і збройних конфліктах у 1946 - 1991 рр. і спецпропаганди СРСР під час бойових дій в Афганістані у 1979 - 1989 рр. Значну увагу приділено хронологічному висвітленню розвитку ІПВ у локальних війнах і збройних конфліктах (1992 - 2000 рр.). Вивчено офіційні документи армії США та визначено зміст і особливості ПсО на сучасному етапі. На підставі наукового аналізу історії становлення та розвитку ІПВ сформульовано практичні рекомендації щодо врахування світового досвіду ІПВ за умов реформування сучасних Збройних сил України.

  Скачати повний текст

Встановлено, що сучасний шигельоз із гладким перебігом реєструється переважно у віковій групі одного - трьох років життя у хлопців, з несприятливим преморбідним фоном. Клінічна картина його переважно вкладається в межі середньотяжких і тяжких форм і характеризується наявністю симптомів інтоксикації різної виразності, кишкового синдрому й ексикозу II ступеня. Визначено, що найчастішою топічною формою є гастроентероколітична. Клініко-анамнестичні та лабораторні особливості хвилеподібного шигельозу у дітей раннього віку полягають у менш виразній температурній реакції хворих, ступені ексикозу на фоні більш частого ураження шлунково-кишкового тракту у вигляді гастроентериту, ентероколіту, більш значущих лабораторних ознак запального процесу у кишечнику та менш виразній реакції периферійної крові. Доведено, що дані особливості формуються на тлі порушення вмісту цитокінів, простагландинів, місцевих факторів захисту, вміст яких визначає перебіг патологічного процесу. Розроблено таблицю прогнозування варіанта перебігу шигельозу й обгрунтовано можливі шляхи вдосконалення терапії хворих.

  Скачати повний текст

На ембріонах людини перших 12-ти тижнів ембріогенезу проведено морфологічне, гістохімічне, лектиногістохімічне та морфометричне дослідження, на підставі результатів якого встановлено, що реалізація провізорних і дефінітивних органогенезів проміжної мезодерми під час формування мезо- та метанефросу відбувається за допомогою однакових формотвірних процесів, ознакою яких є послідовне формування зачатків у вигляді щільних кулястоподібних структур, епітеліальних міхурців і S-подібних структур. Органоспецифічне диференціювання у мезонефральних епітеліальних похідних реалізується у краніокаудальному напряму, а метанефральних - від центру до периферії, аналогічно краніокаудальному напрямі. Розвиток мезонефрозу характеризується етапністю та перебігає за періодами становлення, структурно-функціональної стабільності й інволюції: закладка та структурне становлення відбувається до 5-ти тижнів ембріогенезу, період структурно-функціональної стабільності органа - з 5,5 до 9-ти тижнів, після 9,5 тижнів інтенсифікуються інволютивні процеси. Виявлено ефект послідовного перерозподілу глікополімерів - рецепторів лектинів у клітинах, на їх поверхні та у позаклітинних тканинних структурах у процесі органоспецифічного диференціювання епітеліальних і мезенхімних закладок вивчених органів, а також участь цих молекул у розвитку, функціонуванні та регресії мезо- та метанефронів.

  Скачати повний текст

Вивчено семантичні та функціональні особливості номінативних субстантивних засобів, що об'єктивують конфлікт як фрагмент дійсності в англійській мові. Досліджено семантичну структуру іменника conflict - класифікаційної одиниці семантичного простору CONFLICT з позицій діахронії та синхронії. Виявлено дев'ять лексико-семантичних варіантів, що утворюють складну радіально-ланцюжкову семантичну сітку та повністю або частково співвідносяться з потенціалами значення семантичного простору CONFLICT, вербалізованого номінативними одиницями, що входять до лексико-семантичного поля CONFLICT. Здійснено моделювання даного поля у аспекті взаємозв'язку між її функцією-потенцією та певним потенціалом значення. У процесі функціонування номінативних одиниць у дискурсі здійснюється конструювання дискурсивних смислів - єдностей функцій - реалізації номінативної одиниці та колективних, ситуативно-особистісних, асоціативних конотацій. Дискурсивні смисли як і кореляції функції - потенції та функції - реалізації залежать від типу дискурсу.

  Скачати повний текст

Визначено смислоутворювальне значення комунікативного контексту в процесі розуміння музичних текстів композитора, проведено періодизацію творчості М. Равеля. Розкрито художні засади кожного творчого етапу, виявлено специфіку перетину тексту та різних типів контекстів у пізньому періоді творчості.

  Скачати повний текст

Розкрито суть технології реалізації педагогічних умов формування природничих знань дієво практичного характеру, яка полягає в організації навчального процесу на основі: організації чуттєвого сприймання навчального матеріалу відповідно до вікових особливостей і можливостей дітей молодшого шкільного віку; здійсненні керівництва процесом формування природничих знань дієво практичного характеру з використанням алгоритмів розумової діяльності, що передбачає зростання рівня самостійності й активності учнів; цілеспрямованого використання системи пізнавальних завдань як засобу формування в учнів даних знань; реалізації міжпредметних та внутрішньопредметних зв'язків у процесі їх формування.

  Скачати повний текст

У роботі вперше здійснено аналіз Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi»; зроблено підрядкові переклади українською мовою староіталійських поетичних текстів Ф. Петрарки, Ф. Тесті, Дж. Гваріні, Дж. Маріно, Т. Тассо, О. Рінуччині, А. Парма, Дж. Касоні, Дж. Строцци; проаналізовано співвідношення музичного та поетичного рядів; розкрито основні способи роботи композитора з поетичним текстом у мадригалах.Для досягнення провідної мети творчості К. Монтеверді – втілення афекту поетичного тексту – композитору було необхідно змінити усталений поліфонічний склад, який робив неможливим відродження головних засад античного театру – підкреслити значення та вплив Слова за допомогою Мелодії.У зв'язку з такою пильною увагою до слова, у запропонованому дисертаційному дослідження охарактеризовано сучасні погляди науковців стосовно особливостей поєднання вербального та музичного начал (праці Т. Бершадської, В. Васіної-Гроссман, В. Жаркової, Л. Крамера, Ю. Лотмана, О. Михайлова, К. Руч'євської, та ін.). Виявлено, що об'єднання музичного та вербального текстів відбувається на багатьох рівнях: інтонаційному, ритмічному, образно-емоційному, формотворчому; на рівні синтезу літератури в музиці, музики і літератури, музики в літературі.Окреслено міркування дослідників стосовно напрямів взаємодії слова та музики, які проявляються на рівні ототожнювання слова з музикою та музики зі словом. Наголошено, що Ритмічна структура поезії та музики постає основою утворення форми композиції, а особливі сенси та істини транслюються та набувають осмислення за допомогою реконтекстуалізації.Зазначено, що взаємодія музичного та поетичного мистецтв у добу Бароко виникала завдяки поєднанню емоційного та раціонального начал, а їх особливості вивчалися у контексті риторики, яка народившись за античних часів, відродилась в епоху Бароко. Підкреслено, що саме вербальна художня мова слугувала предметом риторики, метою якої став емоційний вплив на сприйняття слухача. На цьому шляху важливо було правильно та красиво оформлювати думки у словесні тексти.Підкреслено, що у період з XVI по XVIII століття принципи риторики активно проникали до музичного мистецтва. У цьому контексті, у запропонованому дисертаційному досліджені, була здійснена спроба визначити основні принципи впливу музичної риторики на особистий афективний простір слухача.Визначено три етапи формування жанру мадригалу, які розгорталися у період XVI–XVII століть. Прослідковано процес трансформації композиторської майстерності К. Монтеверді на прикладі його семи Книга мадригалів. Наведені спостереження розширюють і поглиблюють уявлення про специфіку роботи композитора з поетичним текстом у Книгах мадригалів різних періодів творчості.На основі здійснених аналізів мадригалів Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi» виявлено три основні принципи об'єднання музичного та поетичного текстів: за допомогою відтворення експресії конкретного слова; через втілення поетичної фрази або цілого рядка; через одночасне прочитання різних рядків поетичного тексту задля посилення обраного композитором афектом.Зазначено, що головними музичними засобами на цьому шляху в творчості композитора постають: об'єднання контрастних афектів в одній мадригальній композиції, авторська трактовка поетичного тексту (композитор міняє місцями слова першоджерела або цілі поетичні рядки, скорочує текст або втілює вибіркові фрагменти масштабних творів); застосування різної кількості партій у Книгах мадригалів (від двох до восьми партій з інструментальним супроводом) або варіювання кількості партій всередині одного мадригалу; зростання значення інструментального супроводу (від гармонічної підтримки до втілення конкретного емоційного стану); наближення до драматичних сценічних творів.^UIn the work for the first time the analysis of the Eighth book «Madrigali guerrieri, et amorosi» was carried out; line-by-line were made translations into ukrainian of old italian poetic texts by F. Petrarch, F. Testa, J. Guarini, J. Marino, T. Tasso, O. Rinuccini, A. Parma, J. Casoni and J. Strozzi; was made an analysis of musical and poetic series; were indicated the main ways of the composer's work with the poetic text in madrigals.The main goal of C. Monteverdi's work was the implementation of the affect of the poetic text. To achieve this goal, it was necessary to change the established polyphonic composition. Such composition made it impossible to revive the main principles of ancient theater – to highlight the meaning and influence of the Word by Melody.Due to such high attention to the word, the proposed dissertation research describes the modern views of scientists on the peculiarities of verbal and musical combinations (works of K. S Brown, T. Bershadskaya, V. Wolf, V. Vasina-Grossman, V. Zharkova, L. Kramer, Y. Lotman, O. Mikhailov, K. Ruchievskaya, S. P Shera, etc.). It is revealed that the combination of musical and verbal texts takes place at certain levels: intonation, rhythm, emotional imagination, formative; at the level of music and literature synthesis, music and literature, music in literature.We outlined the researchers' opinions on the directions of interaction of word and music. These directions are manifested at the level of identification of word with music and music with word. The rhythmic structure of poetry and music is the basis for the formation of the composition form. Special meanings and truths are transmitted and understood through recontextualization.It is noted that the interaction of musical and poetic arts in the Baroque era arose due to a combination of emotional and rational principles. Their peculiarities were studied in the context of rhetoric, which was born in ancient times and revived in the Baroque era. It is emphasized that verbal artistic language has become the subject of rhetoric. The purpose of it was the emotional impact on the feelings of the listener. In this way, it was important to correctly and beautifully formulate thoughts into verbal texts.It is emphasized that the principles of rhetoric penetrated into the art of music in the period from the XVI to the XVIII century. Based on this in the proposed dissertation research an attempt was made to determine the basic principles of the emotional impact of musical rhetoric on the personal affective space of the listener.Three stages of formation of the madrigal genre were determined. These stages took place in the period of XVI–XVII centuries. The process of transformation of C. Monteverdi's compositional skill was traced on the example of his seven Book of madrigals. These observations expand and deepen the idea of the specifics of the composer's work with poetic text in the Books of madrigals of different periods of creativity.Three basic principles of combining musical and poetic texts were revealed based on analysis of madrigals of the Eighth book «Madrigali guerrieri, et amorosi». The first principle is the synthesis of verbal and musical texts made by reproducing the expression of a particular word. The second one is performed through the embodiment of a poetic phrase or a whole line. The last one is performed through the simultaneous reading of different lines of the poetic text in order to strengthen the affect chosen by the composer.Main methods of the composer to achieve such effect were listed. One of these methods is a combination of contrasting affects in one madrigal composition. The next method is the author's interpretation of the poetic text (the composer changes the words of the original source or whole poetic lines, shortens the text or embodies selected fragments of large works). Another method is to use different numbers of parts in the madrigal books (from two to eight parts with instrumental accompaniment) or modify the number of parts within one madrigal. One more method is to increase the importance of instrumental support (from harmonious support to the embodiment of a specific emotional state). The last method is to approach dramatic stage works.

Музичне мистецтво ХХ–ХХІ століття ілюструє процес пошуків нових підходів до висвітлення навколишньої дійсності, що в свою чергу вимагає від музикознавців постійної уваги до належних аналітичних засобів при дослідженні музичного матеріалу. Однією з наріжних проблем залишається осмислення розвитку, як з боку композиторів, так і дослідників, адже дана категорія проявляється у всіх елементах композиції музичного твору.При цьому, кардинальні зміни композиторської логіки ХХ ст., їх комплексний характер лише загострюють дану проблему, ставлячи під питання значення традиційного терміногічного апарату, що стимулює процес його подальшого переосмислення — оновлення, задля належного висвітлення проблем експонування і розвитку в творах сучасного музичного мистецтва.В дисертаційному дослідженні розглянута деривація в аспекті розвитку музичного матеріалу на прикладі творів композиторів ХХ–ХХІ ст. Дане поняття є новим для вітчизняного музикознавства, але має тривалу історію розвитку, а також усталене семантичне значення, що пов'язане з відхиленням чогось, утворенням чогось нового. Поняття «деривації» має глибоке наповнення й широкий міждисциплінарний контекст, в наслідок його розповсюдження у різноманітних сферах науки та мистецтва, зокрема в риториці, теорії поезії, математиці, балістиці, біології, мовознавстві та ін.Використання деривації у мовознавстві ХХ ст, зокрема у дослідженнях польського лінгвіста Є. Куриловича, уможливлює екстраполяцію даного поняття у площину музичного мовлення, в силу наближеного характеру його функціонування. Аспект різностороннього використання деривації репрезентується у роботі за допомогою проведення паралелей між трактатами “Der vollkommene Capellmeister” (1739) Й. Маттезона, а також «Die allerneueste Art, zur reinen und galanten Poesie…» німецького поета К. Ф. Хунольда, що виявляють не тільки збіжності у теоретичних поглядах двох митців на деривацію, а й дозволяють означити конкретні прояви даного типу розвитку в композиції музичного твору.При цьому, в тексті дослідження зазначається, що деривація використовується у сучасних зарубіжних музикознавчих текстах. Західноєвропейські та американські джерела поглибили уявлення про деривацію, як своєрідний індекс зв’язків між складовими елементами окремого твору, що може визначати його художню цілісність в її змінності. Представлені дослідження репрезентують більш узагальнений характер деривації як типу розвитку. При цьому, в роботі зазначається, що в англомовних текстах деривація використовується скоріше на «побутовому» рівні, а не в якості усталеного терміну понятійного апарату.Загалом, у музикознавчих дослідженнях поняття деривації виявляє різноманітні аспекти функціонування вихідних та похідних елементів матеріалу музичного твору, а також їх роль у становленні структурної організації композиційного цілого, що відповідає універсалії «зміни первісного». Такий аспект проявляє міждисциплінарну спорідненість музичного мистецтва та риторики, поетики й лінгвісти, а також дозволяє вийти за межі вузькоспеціалізованої проблематики теоретичного музикознавства у простір універсальних категорій навколишнього буття.Деривація, попри свою поширеність у мовознавстві ХХ–ХХІ ст., на даний час ще не знайшла достатньо глибокого висвітлення у вітчизняному музикознавстві. Видається, що введення даного поняття в музикознавчий дискурс дозволить виявити специфіку розвитку творів сучасних композиторів, а також дасть змогу аналітично прояснити композиторську ідею. Слід підкреслити, що розгляд предмету роботи ґрунтувався на двох важливих поняттях: розвитку, іманентної якості музичного мистецтва, який на думку Надії Горюхіної, є найбільш універсальною категорією музичних явищ, а також становлення. При цьому, під поняттям деривації визначається тип музичного розвитку, який проявляється на синтаксичному рівні, коли первинні синтаксичні утворення (авторські або неавторські) розкривають свою формотворчу функцію і при цьому лише відносно відбиваються на рівні тематизму, тобто стають інтонаційної ідеєю композиції твору (композиторською ідеєю), а також важливим елементом розгортання музичної композиції.Задля кращого розуміння місця деривації представлена ієрархічна класифікація, що складається з трьох рівнів. На першому — загальні поняття розвитку і становлення, розуміння яких ґрунтується на «Вченні про музичну форму» Н. Горюхіної. Наступний рівень складають основні типи розвитку музичного матеріалу, серед яких виокремлені: повтор, варіаційність і мотивна розробка. Третій рівень присвячений різноманітним проявам “варіаційності в широкому розумінні”. До нього відносяться: варіантність, “варіаційність в вузькому значенні”, а також деривація, яка може позначати глибинні зміни похідних утворень. При цьому, деривація визначається як така, що може функціонувати разом з варіаційністю, або виявлятися без її участі.^UThe musical art of the twentieth and twenty-first centurіes illustrates the process of searching for new approaches to the illumination of the surrounding realіty, which іn turn requіres musіcologists to pay constant attentіon to the proper analytical tools when studying musical material. One of the cornerstone problems remains the comprehension of development by both composers and researchers, because this category is manifested in all elements of the composition of a musical work. At the same time, the cardinal changes in the compositional logic of the twentieth century, their complex nature only exacerbate this problem, calling into question the meaning of the traditional terminological apparatus, which stimulates the process of its further rethinking - updating, in order to properly cover the problems of exposition and development in works of contemporary music.The present thesis examines derivation in the aspect of the development of musical material on the example of works by composers of the XX-XXI centuries. This concept is new to national musicology, but has a long history of development, as well as a well-established semantic meaning associated with the rejection of something, the formation of something new. The concept of «derivation» has a deep content and a wide interdisciplinary context, as a result of its spread in various fields of science and art, including rhetoric, poetry theory, mathematics, ballistics, biology, linguistics, etc. The use of derivation in the linguistics of the twentieth century, in particular in the studies of the Polish linguist J. Kurylowich, makes it possible to extrapolate this concept to the plane of musical speech, due to the approximate nature of its functioning. The aspect of the versatile use of derivation is represented in the work by drawing parallels between the treatises «Der vollkommene Capellmeister» (1739) by J. Mattheson and «Die allerneueste Art, zur reinen und galanten Poesie...» by the German poet C. F. Hunold, which reveal not only the similarities in the theoretical views of the two artists on derivation, but also allow us to identify specific manifestations of this type of development in the composition of a musical work.At the same time, the text of the study notes that derivation is used in contemporary foreign musicological texts. Western European and American sources have deepened the idea of derivation as a kind of index of connections between the constituent elements of a particular work, which can determine its artistic integrity in its variability. The presented studies represent a more generalized character of derivation as a type of development. At the same time, the paper notes that in English-language texts, derivation is used rather at the «everyday» level than as an established term of the conceptual apparatus.In general, in musicological research, the concept of derivation reveals various aspects of the functioning of the original and derivative elements of the material of a musical work, as well as their role in the formation of the structural organization of the compositional whole, which corresponds to the universality of «changing the original». This aspect reveals the interdisciplinary affinity of musical art and rhetoric, poetics and linguistics, and also allows us to go beyond the narrowly specialized problems of theoretical musicology into the space of universal categories of the surrounding existence.Derivation, despite its widespread use in the linguistics of the twentieth and twenty-first centuries, has not yet found sufficiently deep coverage in the national musicology. It seems that the introduction of this concept into the musicological discourse will reveal the specifics of the development of works by contemporary composers, as well as provide an analytical clarification of the composer's idea.It should be emphasized that the consideration of the subject of the work was based on two important concepts: development, an immanent quality of musical art, which, according to Nadiia Horiukhina, is the most universal category of musical phenomena, and formation. At the same time, the concept of derivation defines a type of musical development that manifests itself at the syntactic level, when primary syntactic formations (author's or non-author's) manifest their formative function and at the same time only relatively manifest themselves at the level of thematic, i.e. become the intonational idea of the composition of the work (composer's idea), as well as an important element of the unfolding of the musical composition.For a better understanding of the place of derivation, a hierarchical classification consisting of three levels is presented. The first level includes the general concepts of development and formation, the understanding of which is based on N. Goryukhina's «The doctrine of musical form».