Досліджено проблему формування професійних здібностей майбутніх кваліфікованих робітників сфери обслуговування у професійно-технічних навчальних закладах. Проаналізовано сучасний стан проблеми, надано опис цих структурних компонентів. Розкрито суть поняття "професійні здібності". Розроблено комплекс завдань щодо розвитку професійних здібностей майбутніх кваліфікованих робітників сфери обслуговування. Обгрунтовано методичне забезпечення процесу формування цих здібностей та розроблено рекомендації, які можуть бути використані викладачами та майстрами виробничого навчання даних закладів для збагачення дидактичних засобів і методів навчання.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі вивчення наукової літератури, архівних джерел, аналізу теорії та практики здійснено комплексне дослідження правового виховання учнівської молоді в умовах родинно-шкільного простору в Україні (кінець XX – початок XXІ століття).Oб'єкт дoслiдження: правове виховання учнівської молоді.Предмет дoслiдження: генеза правового виховання учнівської молоді в умовах родинно-шкільного простору (кінець XX − початок XXІ століття).Мета дoслiдження: на основі системно-ретроспективного вивчення педагогічної теорії і практики розкрити ґенезу правового виховання учнівської молоді в умовах родинно-шкільного простору України (кінець XX − початок XXІ століття) та окреслити перспективи творчого використання прогресивних ідей у сучасній освітній галузі.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: досліджено проблему правового виховання учнівської молоді в умовах родинно-шкільного простору (кінець ХХ – початок ХХІ століття); обґрунтовано періодизацію правового виховання в родинно-шкільному просторі з 1984 року до 2017 року, визначено провідні тенденції кожного періоду: І період – 1984–1990 рр. – консервативно-ідеологічний (ідейно-комуністична спрямованість освітнього процесу, активізація батьківських комітетів та педагогічного всеобучу, запровадження дисциплін суспільствознавчого спрямування); ІІ період – 1991–2002 рр. – пошуково-контроверсійний (криза моральних цінностей у суспільстві, запровадження інваріантних та варіативних дисциплін правового змісту, якісне і кількісне збільшення взаємозв'язків між соціальними інститутами (школа, сім'я, держава); ІІІ період – 2003–2017 рр. – компетентнісно-демократичний (І субперіод – 2003–2008 рр.; ІІ субперіод – 2009–2017 рр.) (актуалізація патріотизму та демократичних цінностей у суспільстві; формування громадянської компетентності; пошук нових ефективних форм роботи з батьками задля забезпечення виховання правосвідомого громадянина держави; розширення змісту, форм та методів правовиховної роботи з учнівською молоддю); виявлено чинники, що впливали на генезу змісту, форм і методів правового виховання в умовах родинно-шкільного простору в досліджуваний період: суспільно-економічні (домінування провідних ідеологій та суспільних цінностей; економічний розвиток країни), культурно-освітні (зміна парадигми правового виховання; реформування освітньої галузі), змістово-правові (нормативно-правова база, структура та організація правового виховання у суспільстві; зміст суспільствознавчих дисциплін); окреслено прогресивні ідеї правового виховання учнівської молоді в родинно-шкільному просторі сучасної країни: інтеграція сім'ї та школи щодо забезпечення єдності виховних ідеалів, підходів і принципів у вихованні правосвідомого громадянина держави; спільна участь усіх учасників освітнього процесу в правовиховних громадських проєктах і програмах; розробка ціннісно-формувального та практико-зорієнтованого змісту шкільної правової освіти; наскрізна правопросвітницька робота в освітньому процесі; розвиток учнівського самоврядування; співпраця учнівської молоді з органами влади; створення патронажних центрів; та визначено перспективи творчої реалізації прогресивного досвіду. Уточнено сутність понять «родинно-шкільний простір», «правове виховання в умовах родинно-шкільного простору». Подальшого розвитку набули положення, що розкривають особливості правового виховання в умовах родинно-шкільного простору; висвітлення джерельної бази дослідження з правововиховної роботи.Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати відображені в спецкурсі «Організація правового виховання в умовах родинно-шкільного простору» та методичних рекомендаціях «Зміст, форми і методи організації правового виховання в умовах родинно-шкільного простору: історико-педагогічна ретроспектива». Розроблені матеріали можуть бути використані в процесі викладання дисциплін історико-педагогічного циклу, підготовки курсових та дипломних робіт у закладах педагогічної освіти.^UIn the dissertation, based on the study of scientific literature, archival sources, analysis of theory and practice, a comprehensive study of the legal education of students in the family-school space in Ukraine (the end of the XX - the beginning of the XXI century) is carried out. Object of the study: the legal education of students.Subject of the study: the genesis of the legal education of students in the family-school space (the end of the XX - the beginning of the XXI century).Purpose of the study: based on a systematic retrospective study of pedagogical theory and practice, revealing the genesis of the legal education of students in the family-school space of Ukraine (the end of the XX - the beginning of the XXI century) and outline the prospects for the creative use of progressive ideas in the modern educational field.The scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time: the problem of the legal education of students in the family-school space (the end of the XX - the beginning of the XXI century) is investigated the periodization of legal education in the family-school space from 1984 to 2017 is justified, the main trends of each period are determined: I period - 1984-1990 – conservative and ideological (the ideological and communist orientation of the educational process, the activation of parent committees and pedagogical education, the introduction of social sciences); II period - 1991-2002 - search and controversial (a crisis of moral values in society, an introduction of invariant and variable disciplines of legal content, a qualitative and quantitative increase in the relationship between social institutions (school, family, state); III period - 2003-2017 – competent and democratic (I subperiod - 2003-2008; II subperiod - 2009-2017) (actualization of patriotism and democratic values in society, formation of civic competence; the search for new effective forms of work with parents to ensure the upbringing of a state-conscious citizen of the state; expansion of the content, forms and methods of legal education work with students); identified factors that influenced the genesis of the content, forms and methods of legal education in the family-school space in the study period: social and economic (dominance of leading ideologies and social values; economic development of the country), cultural and educational (changing the paradigm of legal education, reforming education), substantive (legal framework, structure and organization of legal education in society, content of social sciences) progressive ideas of legal education of students in the family-school space of a modern country are identified: the integration of the family and the school to ensure unity in educational ideals, approaches and principles in the education of a state-conscious citizen of the state; joint participation of all participants in the educational process in law-raising public projects and programs; development of value-forming and practice-oriented content of school legal education; cross-cutting advocacy in the educational process; the development of student self-government; cooperation of students with the authorities; creation of foster care centers; and determining the prospects for the creative realization of progressive experience. The essence of the concepts “family-school space”, “legal education in the conditions of family-school space” is clarified. The provisions that reveal the features of legal education in the conditions of family-school space have been further developed; coverage of the source base of research on legal education work.The practical significance of the study lies in the fact that its results are reflected in the special course “Organization of legal education in the conditions of family-school space” and methodological recommendations “Content, forms and methods of organizing legal education in the conditions of family-school space: historical and pedagogical retrospective”. The developed materials can be used in the process of teaching the disciplines of the historical and pedagogical cycle, the preparation of term papers and dissertations in teacher training institutions.

У дисертації на підставі аналізу джерельної бази й узагальнення історико-педагогічного досвіду досліджено проблеми й ґенезу процесу українізаціїзагальноосвітньої школи в Південному регіоні України в1920–1938 роках. У роботі проаналізовано джерельну базу дослідження, основу якоїскладають матеріали Центрального державного архіву вищих органів владиУкраїни, державних архівів Миколаївської, Одеської та Херсонської областей,Центрального державного архіву громадських організацій України; науковіпраці та публікації вітчизняних учених кінця XX – початку XXI століття(дисертації, монографії, посібники, статті в збірниках наукових праць),законодавчі документи та нормативно-правові акти, навчальні плани, навчальніпрограми, протоколи, звіти, де висвітлено вітчизняний досвід як організаціїосвітнього процесу, так і його змістового наповнення.Уточнено сутність ключових понять («аксіологія», «білінгвізм»,«державна освітня політика», «ментальність», «мультилінгвізм», «рідна мова»,«українізація») та визначено сутність поняття «українізація загальноосвітньоїшколи». У дисертації комплексно досліджено проблему українізаціїзагальноосвітньої школи Півдня України в 1920–1938 роках в умовахбілінгвального соціокультурного середовища; визначено основні чинники, щовпливали на організацію та стан процесу українізації освітнього простору вПівденному регіоні України в 1920–1938 роках. Окреслено прогресивні ідеї українізації освітнього простору, їхперспективність в удосконаленні змісту сучасної україномовної освіти вПівденних областях України.^UIn the dissertation the problems and genesis of the process of Ukrainization ofthe secondary school in the Southern region of Ukraine (1920–1938) are explored onthe basis of the analysis of the source base and generalization of historical andpedagogical experience. The source base of the research is analyzed, the basis of which is the materialsof the Central State Archive of the highest authorities of Ukraine, the state archives ofMykolayiv, Odesa and Kherson regions, the Central State Archive of publicorganizations of Ukraine; scientific works and publications of Ukrainian scientists ofthe end of XXth – the beginning of XXI century (dissertations, monographs, manuals,articles in proceedings), legislative documents and regulations, curricula, studyprograms, protocols, reports, which cover Ukrainian experience of organization ofeducational process and its content.The essence of the key concepts (axiology, bilingualism, state educationalpolicy, mentality, multilingualism, native language, Ukrainization) are clarified andthe essence of the concept of Ukrainianization of a secondary school is defined. The dissertation comprehensively examines the problem of Ukrainization ofsecondary schools in the South of Ukraine in 1920–1938 in a bilingual socio-culturalenvironment and identifies the main factors influencing the organization and state ofUkrainianization of educational space in the Southern region of Ukraine in 1920–1938. Progressive ideas of Ukrainianization of educational space, their prospects inimproving the content of modern Ukrainian-language education in the Southernregions of Ukraine.

У дисертації представлено результати комплексного історико-педагогічного дослідження розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України (50-ті – початок 90-х років XX століття).Сучасна державна політика формування людського капіталу розглядає дошкільну освіту як інвестицію в суспільство сталого розвитку. Відповідність формувального розвитку дитини в дошкільних освітніх інституціях пріоритетам розвитку національної системи освіти, суспільним запитам, вимогам державних стандартів перебуває у прямій залежності від професійної компетентності педагогів дошкільної галузі. У контексті реалізації сучасних цивілізаційних викликів система післядипломної педагогічної освіти має бути середовищем, де створено можливості для розвитку працівників дошкілля відповідно до професійних стандартів й індивідуальних професійних запитів.Об’єкт дослідження – післядипломна освіта педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. Предмет дослідження – розвиток змісту й організації післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у 50-ті – на початку 90-х років XX століття. Мета дослідження – здійснити комплексний ретроспективний аналіз педагогічної теорії та практики розвитку змісту й організації післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України (50-ті – початок 90-х років ХХ століття) та окреслити перспективні напрямки актуалізації історико-педагогічного досвіду в сучасній системі освіти дорослих.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексне історико-педагогічне дослідження розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у період 50-х – початку 90-х років XX століття; проаналізовано джерельну базу та стан наукового розроблення проблеми; розроблено авторську періодизацію розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України у визначених хронологічних межах: І період (1950 – 1961 рр.) – організаційний (перший субперіод: 1950 – 1955 рр., другий субперіод: 1956 – 1961 рр.); II період (1962 – 1980 рр.) – уніфікаційний (перший субперіод: 1962 – 1969 рр., другий субперіод: 1970 – 1980 рр.); III період (1981 – 1991 рр.) – реформаційний (перший субперіод: 1981 – 1985 рр., другий субперіод: 1986 – 1991 рр.). На основі аналізу джерельної бази виявлено особливості розвитку післядипломної освіти педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України в досліджуваний період, які простежуються у виокремлених періодах: І період – організаційний (формування підґрунтя до організації інституційної форми професійного розвитку, визначення вимог до змісту післядипломної педагогічної освіти працівників дошкільної галузі); ІІ період – уніфікаційний (активізація пошуку шляхів підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для дошкільних закладів, уніфікація змісту освіти); III період – реформаційний (інтенсивні зміни в організації післядипломної освіти, активне використання методів стимулювання під час навчання педагогів, розроблення навчальних планів і програм, орієнтованих на поглиблене вивчення питань психологічної готовності дітей до навчання у школі з шести років). У дисертації окреслено перспективні напрямки актуалізації історико-педагогічного досвіду в сучасній системі освіти дорослих, зокрема відновлення в системі післядипломної освіти регіональної методичної ланки у всіх територіальних громадах, що забезпечує єдність підходів і цілісність системи професійного розвитку та методичної підтримки педагогів дошкільної галузі відповідно до пріоритетів державної освітньої політики та регіональних особливостей; розвиток організаційних підходів щодо щорічного підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної освіти та урізноманітнення форм післядипломної освіти на місцевому й обласному рівнях, що взаємодоповнюють і забезпечують постійне вдосконалення професійної компетентності педагогів дошкільної галузі відповідно до індивідуальної траєкторії професійного розвитку; удосконалення змісту післядипломної освіти педагогічних працівників дошкільної галузі відповідно до сучасних викликів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в системі післядипломної освіти для розроблення ефективних механізмів професійного розвитку педагогічних працівників закладів дошкільної освіти.^UThe dissertation presents the results of a comprehensive historical-and-pedagogical study of the development of post-graduate education of pedagogical staff in preschool education institutions of Ukraine (50s – early 90s of the 20th century).The modern state policy of human capital formation considers preschool education as an investment in a society of sustainable development. Compliance of the child’s formative development in preschool education institutions with the priorities of the development of the national education system, public demands, requirements of state standards is directly dependent on preschool teachers’ professional competence.In the context of the implementation of modern civilizational challenges, the system of postgraduate pedagogical education should be an environment where opportunities are created for preschool staff development in accordance with professional standards and individual professional requests.The object of the research is postgraduate education of pedagogical workers of preschool education institutions. The subject of the study is the development of the content and organization of postgraduate education of pedagogical staff of preschool education institutions of Ukraine in 50s – early 90s of the 20th century. The aim of the research is to carry out a comprehensive retrospective analysis of pedagogical theory and practice of the development of the content and organization of postgraduate education of pedagogical staff of preschool education institutions of Ukraine (50s – early 90s of the 20th century) and to outline promising directions for the actualization of historical-and-pedagogical experience in the modern system of adult education.The scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time a comprehensive historical-pedagogical study of the development of post-graduate education of pedagogical staff of preschool education institutions of Ukraine in the period of the 50s – early 90s of the 20th century was carried out; the source base and the state of scientific development of the problem were analyzed; the author’s periodization of the development of postgraduate education of pedagogical staff of preschool education institutions of Ukraine was developed within certain chronological limits (the first period (1950 – 1961) is organizational (the first sub-period: 1950 – 1955, the second sub-period: 1956 – 1961); the second period (1962 – 1980) is unification (the first sub-period: 1962 – 1969, the second sub-period: 1970 – 1980); the third period (1981 – 1991) is reformation (the first sub-period: 1981 – 1985, the second sub-period: 1986 – 1991).On the basis of the analysis of the source base, the specific features of the development of postgraduate education of pedagogical staff of preschool education institutions of Ukraine in the researched period were identified, which can be traced in separate periods: the first period is organizational (formation of the basis for the organization of the institutional form of professional development, determination of requirements for the content of educators’ postgraduate pedagogical education); the second period is unification period (intensification of the search for ways to train and retrain teaching staff for preschool institutions, unification of the content of education); the third period is reformation (intensive changes in the organization of postgraduate education, active use of stimulation methods during teachers’ training, development of curricula and programs focused on in-depth study of children’s psychological readiness to study at school from the age of six).The dissertation outlines promising directions for the actualization of historical-and-pedagogical experience in the modern system of adult education, in particular the restoration of the regional methodical link in the postgraduate education system in all territorial communities, which ensures the unity of approaches and the integrity of the system of preschool teachers’ professional development and methodical support in accordance with the priorities of the state educational politics and regional characteristics; the development of organizational approaches to the annual improvement of the qualifications of pedagogical staff of preschool education institutions and the diversification of forms of postgraduate education at the local and regional levels, which complement each other and ensure the constant improvement of preschool teachers’ professional competence in accordance with the individual trajectory of professional development; improvement of the content of preschool teachers’ postgraduate education in accordance with modern challenges.The practical significance of the obtained results lies in the possibility of their use in the system of postgraduate education for the development of effective mechanisms for the professional development of pedagogical staff of preschool education institutions.

У дисертації представлено результати історико-педагогічного дослідження розвитку післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття).Сучасний розвиток системи загальної середньої освіти в Україні характеризується кардинальною зміною її парадигми, оновленням підходів до формування змісту, організації освітнього процесу та забезпечення його якості, розширенням автономії освітніх установ й академічною свободою вчителя. Реформаційні процеси в освітній галузі відбуваються в умовах повномасштабних воєнних дій, переміщення учасників освітнього процесу, зростання освітніх утрат, що підсилює важливість професійного, гнучкого, результативного управлінського супроводу. Об’єкт дослідження – післядипломна освіта керівників закладів загальної середньої освіти України. Предмет дослідження – розвиток змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття). Мета дослідження – на основі комплексного та системного ретроспективного аналізу змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття) виявити особливості її розвитку та визначити основні напрямки екстраполяції прогресивного історико-педагогічного досвіду в сучасну практику неперервної педагогічної освіти.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше комплексно досліджено розвиток післядипломної підготовки керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки XX століття); виявлено чинники, що впливали на розвиток післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти досліджуваного періоду, – політико-правові, соціально-економічні, інституційно-організаційні, науково-технічні, галузеві освітні; розроблено періодизацію розвитку післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні у визначених хронологічних межах: І період (1950 – 1965 рр., де перший субперіод – 1950 – 1958 рр. і другий субперіод – 1959 – 1965 рр.) – організаційно-установчий; ІІ період (1966 – 1989 рр., де перший субперіод – 1966 – 1973 рр., другий субперіод – 1974 – 1984 рр. і третій субперіод – 1985 – 1989 рр.) – науково-систематизаційний; ІІІ період (1990 – 1999 рр., де перший субперіод – 1990 – 1995 рр., другий субперіод – 1996 – 1999 рр.) – національно орієнтований.На основі аналізу джерельної бази дослідження схарактеризовано особливості змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні в кожен із виокремлених періодів.У ході дисертаційного дослідження визначено основні напрямки екстраполяції прогресивного історико-педагогічного досвіду в сучасну практику неперервної педагогічної освіти управлінських кадрів: орієнтація післядипломної освіти керівників шкіл на формування у них світоглядної та національної самосвідомості, що уможливлює примноження громадянських ідеалів і цінностей в управлінській діяльності з учасниками освітнього процесу; проєктування післядипломної педагогічної освіти відповідно до індивідуальної траєкторії професійного розвитку керівника на основі самодіагностики відповідно до професійних запитів, потреб колективу школи, актуальних пріоритетів розвитку освіти; створення системи організаційно-методичної підтримки керівників закладів загальної середньої освіти з урахуванням досвіду управлінської діяльності; акцентування на використанні практико орієнтованих технологій навчання, спрямованих на вдосконалення управлінських навичок; формування науково-методичної цілісності змісту інституційної вертикалі післядипломної освіти керівників шкіл, що релевантний цінностям українського суспільства, державній освітній політиці та євроінтеграційним процесам.Практичне значення одержаних та обґрунтованих у результаті дослідження теоретичних положень і висновків полягає в тому, що вони можуть бути враховані у процесі пошуку ефективних механізмів розвитку післядипломної підготовки керівників закладів загальної середньої освіти.^UThis thesis presents the results of historical and pedagogical research of the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century).The modern development of the system of general secondary education in Ukraine is characterized by a radical change in its paradigm, updating approaches to the formation of content, organization of the educational process and ensuring its quality, the expansion of the autonomy of education institutions and teachers’ academic freedom. Reform processes in the education sector are taking place in the conditions of full-scale military operations, the movement of participants in the educational process, increasing educational losses, which strengthen the importance of professional, flexible and effective management support.The object of the study is postgraduate education of school heads of general secondary education institutions of Ukraine. The development of the content, organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century) is the subject of the study. The purpose of the study is to identify peculiarities of the development and determine main directions of extrapolation of progressive historical and pedagogical experience into the modern practice of continuous pedagogical education based on a comprehensive and systematic retrospective analysis of the content, organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century).The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that for the first time the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century) has been comprehensively investigated; political-legal, socio-economic, institutional-organizational, scientific-technical and sectoral educational factors that influenced the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions of the studied period have been identified; the periodization of the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine has been developed within certain chronological limits: the first period (1950 – 1965: the first sub-period 1950 – 1958 and the second sub-period 1959 – 1965) – organization and establishment; the second period (1966 – 1989: the first sub-period 1966 – 1973, the second sub-period 1974 – 1984 and the third sub-period 1985 – 1989) – scientific and systematization; the third period (1990 – 1999: the first sub-period 1990 – 1995 and the second sub-period 1996 – 1999) – national oriented.Based on the analysis of the source base of the research, peculiarities of the content and organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine in each of selected periods have been characterized.In the course of the dissertation research, the main directions of extrapolation of progressive historical and pedagogical experience into the modern practice of continuous pedagogical education of managerial personnel have been determined: the orientation of postgraduate education of school heads on the formation of their worldview and national identity, which makes it possible to multiply civic ideals and values in management activities with participants in the educational process; designing postgraduate pedagogical education in accordance with the individual trajectory of school heads’ professional development based on self-diagnosis in accordance with professional requests, the needs of the school staff and current priorities of educational development; creating a system of organizational and methodological support for school heads of general secondary education institutions, taking into account their management experience emphasis on the use of practice-oriented learning technologies aimed at improving management skills; forming the scientific and methodological integrity of the content of the institutional vertical of postgraduate education of school heads, which is relevant to the values of Ukrainian society, state educational policy and European integration processes.The practical significance of theoretical propositions and conclusions obtained and substantiated as a result of the research is that they can be taken into account in the process of finding effective mechanisms for the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions.

У дисертації представлено результати комплексного ретроспективного аналізу освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Сучасний безпековий стан України характеризується повномасштабними військовими діями країни-агресора: застосуванням забороненої світовим законодавством зброї масового ураження, захопленням та обстрілами атомних реакторів, створенням техногенних катастроф, погрозою застосування ядерної та хімічної зброї проти мирного населення та іншими терористичними акціями. Це актуалізує необхідність системного і комплексного підходу до організації освітньо-просвітницької роботи у сфері цивільного захисту. Об’єкт дослідження – освітньо-просвітницька робота в системі цивільного захисту населення України. Предмет дослідження – розвиток змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Мета дослідження – здійснити комплексний ретроспективний аналіз цілей, завдань, змісту і організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття на тлі проблем, цінностей і пріоритетів розвитку суспільства та актуалізувати набутий досвід для екстраполяції у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний ретроспективний аналіз освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття, розроблено авторську періодизацію та окреслено чинники, що впливали на розвиток освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у визначений хронологічний проміжок, яка включає три взаємопов’язаних періоди: І період (1961–1976 рр.) – загальноорганізаційний; II період (1977–1986 рр.) – оборонно-орієнтаційний; III період (1987–1993 рр.) – техногенно-трансформаційний. Здійснено ретроспективний аналіз особливостей змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України в кожному з виокремлених періодів: І період – загальноорганізаційний (становлення загальнодержавної системи цивільної оборони; загальне навчання населення способам захисту від зброї масового ураження; законодавче закріплення підготовки учнівської молоді до захисту від зброї масового ураження; централізована розробка та поширення методичних матеріалів); II період – оборонно-орієнтаційний (розширення переліку завдань цивільної оборони, спрямованих на вирішення оборонних питань щодо підвищення стійкості функціонування народного господарства у воєнний час; поглиблення і розширення змісту освітньо-просвітницьких заходів з учнівською та студентською молоддю відповідно до вікових особливостей, організація позашкільної роботи; акцентування уваги на оборонному характері освітньо-просвітницьких заходів з цивільної оборони); III період – техногенно-трансформаційний (переорієнтація змісту освітньо-просвітницької роботи з цивільної оборони у бік техногенних та природних катастроф; формування свідомого ставлення до проведення заходів цивільної оборони, відповідальності за виконання своїх обов’язків та завдань з цивільної оборони; трансформація пріоритетів системи цивільної оборони у бік гуманістичних і соціальних цілей). У дисертації окреслено напрями екстраполяції перспективного історико-педагогічного досвіду підготовки громадян до реагування у надзвичайних ситуаціях у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України: надання повноважень громадам самостійно регулювати питання щодо визначення місць розміщення та форм роботи консультаційних пунктів; розширення мережі консультаційних пунктів з питань цивільного захисту; створення мобільних навчально-консультаційних пунктів з питань підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях при навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності; оновлення підходів до формування змісту, етапів, тривалості та періодичності навчання і тренування з цивільної оборони для різних верств населення; інтеграція у зміст освітньо-просвітницької роботи з цивільного захисту питань самопомочі та взаємодопомоги, першої медичної / домедичної допомоги, психологічної підготовки; оформлення інформаційно-довідкових куточків цивільної оборони у місцях масового перебування людей; оформлення електронних табло у місцях масового скупчення людей; ознайомлення населення з інформацією щодо місць розташування захисних споруд, правилами перебування в укритті та користування засобами індивідуального захисту.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в системі цивільного захисту та освітній галузі для розробки ефективної осітньо-просвітницької роботи з різним категоріями населення щодо їх підготовки до реагування та дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.^UThe thesis presents the results of a comprehensive retrospective analysis of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine in the 60s-90s of the 20th century.The current security situation in Ukraine is characterized by full-scale military actions of the aggressor country: use of weapons of mass destruction prohibited by international law, seizure and shelling of nuclear reactors, creation of man-made disasters, threat of using nuclear and chemical weapons against civilians and other terrorist acts. This highlights the need for a systematic and comprehensive approach to organization of educational and awareness-raising work in civil protection.The object of research is educational and awareness-raising work in system of civil protection of Ukraine’s population. The subject of the study is the development of content and organization of educational and awareness-raising work in system of civil protection of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century. The purpose of the study is to carry out a comprehensive retrospective analysis of goals, objectives, content and organization of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century against the background of problems, values and priorities of society development and to update the experience gained for extrapolation into the modern theory and practice of organizing educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive retrospective analysis of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century performed; the author's periodization was developed and factors that influenced the development of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population were outlined in a certain chronological period including three interrelated periods: Period I (1961-1976) - general organizational; Period II (1977-1986) - defence-oriented; Period III (1987-1993) - technogenic-transformation.A retrospective analysis of peculiarities of content and organization of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine's population was carried out:Period I - general organizational (establishment of a nationwide civil defence system; general training of population to protect against weapons of mass destruction with mandatory exams; legislative consolidation of training of students in defence against weapons of mass destruction; centralized development and distribution of methodological materials for mandatory use); Period II - defence-oriented (expansion of list of civil defence tasks aimed at solving defence issues to increase resilience of national economy functioning in wartime; deepening and expanding the content of educational and awareness-raising activities with pupils and students according to their age peculiarities; organization of extracurricular activities; focusing attention on defensive nature of educational activities on civil defence);Period III - technogenic-transformational (reorientation of content of educational and awareness-raising work on civil defence towards man-made and natural disasters; formation of a conscious attitude to carrying out civil defence measures, responsibility for fulfilling one's duties and tasks in civil defence; transformation priorities of civil defence system towards humanistic and social goals).The thesis outlines the directions of extrapolation of promising historical and pedagogical experience of training citizens to respond to emergencies into the modern theory and practice of organization of educational work in civil protection system of Ukraine: empowering communities to independently regulate the issue of determining location of advisory centers and establishing the forms of their work; creation of mobile training and advisory centers on training population for actions in emergencies at training and methodological centers of civil protection and life safety; updating approaches to the formation of content, stages, duration and frequency of civil defence education and training for different layers of population; integration of self-help and mutual assistance, first aid/medical assistance and psychological training into the content of civil protection education activities; setting up civil defence information corners and electronic boards in crowded places; familiarizing population with data on location of protective structures, rules for staying in and using personal protective equipment.The practical significance of the results obtained lies in possibility of their use in civil protection system and educational sector to develop effective educational and awareness-raising work with different categories of population to train them to respond and act in the event of emergencies.