Проведено компаративний аналіз на основі спільного для трьох авторів прагнення відшукати нові сталі координати в ситуації повоєнної (для Німеччини) чи пострадянської (для України та Польщі) трансформації світу. Визначено, що сучасний пошук "себе в світі" несе в їх творах констатацію драми нового "втраченого покоління" і стикається із смисловим модусом Європи у сприйнятті повоєнних німців. Обгрунтовано, що актуалізація концепту Європи для Ю. Андруховича й А. Стасюка пов'язана з геополітичним переорієнтуванням 90-х рр. ХХ ст. і вказує на неоднозначність авторської оцінки цього явища. Висвітлено, що аналіз позначеної проблеми здійснювався на рівні етико-психологічного, художньо-естетичного та структурного сприйняття. З'ясовано, що концептосферу "Моєї Європи" складають як загальновживані, так і національно константні чинники, що стосуються концептів "мала" і "велика" батьківщина, які в кризовий час приваблюють своєю постійністю. Розкрито, що сприйняття Європи характеризується парадигмальним коливанням між "своїм" і "чужим" і, водночас, прагненням центрувати світ.

  Скачати повний текст

Доведено необхідність оцінки диспропорції росту та дозрівання уретеро-везікального сегменту та сечового міхура у разі міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР). З використанням сучасних методів дослідження розроблено та науково обгрунтовано показання до ендоскопічного лікування МСР в дітей з урахуванням активності пієлонефриту, виразності диспластичних змін у нирках та ступеня рефлюкс-нефропатії, порушень уродинаміки та анатомо-фізіологічних особливостей уретеро-везікального сегменту. Запропоновано та впроваджено до практики способи ендоскопічного лікування МСР у дітей. Розроблено критерії оцінки ефективності антирефлюксного захисту сечоводу під час та після ендоскопічних операцій у випадку МСР. На підставі ультразвукових, інструментальних методів, а також біохімічних показників крові та сечі вперше вивчено динаміку регресу пієлонефриту та ушкодження ниркових структур та уретеро-везікального сегменту після ендоскопічної корекції міхурово-сечовидного рефлюкса в дітей.

  Скачати повний текст

Виявлено ступінь дослідженості заявленої проблеми у вітчизняному та зарубіжному педагогічному просторі. Досліджено історичні передумови становлення системи забезпечення якості освіти в Ірландії в контексті взаємозв'язків усіх компонентів неперервної освіти. Розглянуто організаційні засади забезпечення якості вищої освіти, розбудову національної кваліфікаційної рамки, особливості використання моніторингу процедур забезпечення якості у ВНЗ Ірландії з огляду на євроінтегральні процеси. Розроблено рекомендації для покращання функціонування вітчизняної системи забезпечення якості вищої освіти.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні концепції відчуження, представлені в світовій філософській думці та запропоновано поняття відчуження, яке виражає основні аспекти феномену відчуження в сучасному соціумі. Розкрито механізм відчуження, який полягає в тому, що порушується особистісна і соціокультурна ідентичність. Проаналізовано домінуюючі соціокультурні парадигми в контексті проблеми відчуження та форми відчуження людини за умов сучасного соціуму. Спрогнозовано динаміку відчуження за умов "інформаційного суспільства" та окреслено можливі шляхи мінімізації відчуження.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячено обгрунтуванню стратегії лікування хворих із гострим холециститом, що ускладнений перитонітом (ГДХУП) та ролі використання лапароскопічних втручань у цієї категорії хворих хірургічних стаціонарів на підставі вивчення результатів лікування, в різні строки розвитку захворювання, із урахуванням результатів обстеження згідно протоколів надання допомоги, розподілу хворих згідно шкал ризиків з боку вікових змін організму, супутньої патології, із застосуванням різних хірурургічних методик, та залученням основних положень «Програми прискореної післяопераційної реабілітації».Розроблено та впроваджено до- та інтраопераційний клініко-інструментальний діагностичний алгоритм та алгоритм хірургічного лікування у хворих з ГДХУП, які дозволяють на основі результатів до- та інтраопераційної діагностики обрати оптимальний метод хірургічного втручання та оптимізувати перелік показань та протипоказань для кожного типу хірургічного втручання, що дає змогу збільшити виконання лапароскопічних втручань при цьому виді патології за рахунок використання лапароліфтингової холецистектомії (ЛЛХЕ) на 12,5%. При деструктивному холециститі, що ускладнений локальним та розповсюдженим серозним та гнійним перитонітом з захопленням однієї або 2-3 анатомічних областей живота показана лапароскопічна холецистектомія з санацією та адекватним дренуванням черевної порожнини - 37 (56,9%) наших хворих із групи ЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. При ГДХУП, у хворих з важкою серцево-судиною та дихальною патологіями (ASA IV) показано виконання безгазової ліфтингової лапароскопічної холецистектомії - 8 (38,1 %), наших хворих із групи ЛЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений загальним фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений розповсюдженим фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання – 5 (11,9%) наших хворих із групи ТХЕ та дренуванням черевної порожнини.Застосування розробленого методу лапароліфтингової холецистектомії виявило зменшення інтра- та післяопераційних ускладнень в порівнянні з групою лапароскопічних холецистектомій на 7,6%. Застосування алгоритмів та оновлення підходів мінімізує інтра- та післяопераційні ускладнення за рахунок міні-інвазівного характеру операцій та відсутності використання карбоксіперепоніуму у хворих на ГДХУП – ЛЛХЕ 4,8%, у порівнянні із ТХЕ (23,9%). Лапароскопічні методи сприяють зниженню больових відчуттів, особливо при використанні ЛЛХЕ (9,5%) в першу добу, у порівнянні із ТХЕ (92,5), на другу добу навіть у порівнянні із ЛХЕ на 56,6%Використання ERAS (FTS) протоколу зменшує кількість діб перебування у всіх групах спостереження на 1 добу, враховуючи важкість стану цієї патології.^UThe thesis is devoted to substantiation of strategy and treatment of patientswith acute cholecystitis complicated by peritonitis (ACCP) and role of application of laparoscopic interventions in this category of patients of surgical hospitals on the basis of studying results of treatment of the patients according to the scales of risk due to age-related changes in the body, concomitant pathology, with the application of various surgical techniques, and the involvement of the main provisions of the “Early rehabilitation after surgery“ program.Pre - and intraoperative clinical-instrumental diagnostic algorithm and surgical treatment algorithm in patients with ACCP have been developed and implemented, which allow to choose the optimal method of surgical intervention based on the results of pre - and intraoperative diagnosis and optimize the list of indications and contraindications for each type of surgery, which enables to increase the performance of laparoscopic interventions in this type of pathology through the use of laparo-lifting cholecystectomy (LLCE) by 12.5%. In case of destructive cholecystitis complicated by local and widespread serous and purulent peritonitis with involvement of one or 2-3 anatomical areas of the abdominal cavity, laparoscopic cholecystectomy with sanitation and adequate drainage of the abdominal cavity is indicated - 37 (56.9%) of our patients from the group of LCE and drainage. In ACCP, the patients with severe cardiovascular and respiratory pathologies (ASA IV) were performed gas-free lifting laparoscopic cholecystectomy – 8 (38.1%) of our patients from the group LLCE and abdominal drainage. Open surgery is indicated in patients with destructive cholecystitis complicated by general fibrinous-purulent peritonitis. Patients with destructive cholecystitis complicated by widespread fibrinous-purulent peritonitis were indicated open surgery - 5 (11.9%) of our patients from the group of TCE and abdominal drainage.The application of the developed method of laparo-lifting cholecystectomy revealed a decrease in intra - and postoperative complications compared with the group of laparoscopic cholecystectomies by 7.6%. The use of algorithms and updated approaches minimizes intra - and postoperative complications due to the non-invasive nature of operations and the lack of use of carboxy-pereponium in the patients with ACCP – LLCE by 4.8%, compared with TCE (23.9%). Laparoscopic methods help reduce pain, especially when using LLCE (9.5%) on the first day, compared with TCE (92.5), on the second day, even in comparison with LCE by 56.6%.The use of the ERAS (FTS) protocol reduces the number of the inhospital days spent in all followed-up groups by 1 day, given the severity of this pathology.

Наукова новизна одержаних результатів полягає головним чином у тому, що дисертація є першим цивілістичним дослідженням, яке присвячене арбітражному розсуду в Україні. Так, уперше визначено юридичну сутність правових меж розсуду (дискреції) як диспозитивних регуляторів правозастосування та саморегулювання поведінки суб’єктів правореалізації, а також виявлено головне призначення цих меж, що полягає у встановленні міри автономного і розумного волевиявлення (lex voluntatis) таких суб’єктів, виходячи з цього встановлено зміст антонімічного щодо розсуду поняття свавілля в праві як грубого порушення таких меж.У доктрині арбітражу розмежовано поняття «розсуд» та «дискреція» як родове і видове та побудовано білінгвістичну (англо-українську) терміносистему предметної сфери дослідження, до складу якої вперше віднесено легальні терміни, відмінні від «розсуду», але такі, що позначають юридичні конструкції реалізації дискреційних повноважень трьох типів: (а) вибору одного із законодавчо встановлених варіантів дій; (b) узгодження на договірній основі розсуду сторін; (c) вільного розсуду на основі аналогії права.Запропоновано змістовно нову загальну дефініцію розсуду в праві як інтелектуально-вольової форми реалізації природного права на свободу думки і волі, яка здійснюється через морально-правову оцінку та раціональну кваліфікацію конкретної юридичної ситуації, що дозволяє істотно уточнити застосовувану норму права або створити нову норму на основі загальних принципів права, серед яких визначальними є справедливість, розумність, добросовісність.Уперше у вітчизняній правовій науці реалізовано англомовний концепт arbitral discretion у значенні «арбітражний розсуд», який є загальним до понять «розсуд арбітрів» (arbitrators’ discretion) і «розсуд сторін» (parties’ discretion), та побудовано відповідні дефініції. Автором обґрунтовано необхідність розмежування суддівської та арбітражної дискреції в процесі правозастосування; встановлено їх розбіжності за колом суб’єктів, наділених дискреційними повноваженнями.Здійснено аналіз морально-правової природи судової та арбітражної дискреції з позицій герменевтики права, який дозволив установити, що розв’язання дилеми добра і зла в ситуаціях зловживання правом виступає аксіологічним обґрунтуванням необхідності дискреційної нормотворчості, яка реалізується в межах юридичної конструкції аналогії права та репрезентована в практиці прийняття арбітражного рішення ex aequo et bono, яка ще не отримала поширення, достатнього для більш поглибленого її наукового дослідження.Виявлено, що неюридичні (моральні, психологічні, релігійні, політичні тощо) межі розсуду за доктриною, чинним законодавством України та європейських країн романо-германської традиції права мають другорядне значення щодо юридичних (позитивно-правових) меж розсуду і можуть застосовуватися лише субсидіарно в ситуаціях заповнення прогалин у законодавстві та для долання зловживань буквою закону за допомогою аналогії права; водночас за англо-американською культурно-правовою традицією такі морально-правові межі є первинними та визначальними для кожного прецеденту і репрезентуються як приписи здорового глузду (common sense) учасників правовідносин у конкретній юридичній ситуації; встановлено, що саме останній підхід закріплений як провідний у міжнародних конвенціях приватноправового змісту.Доведено, що в порівнянні з усіма іншими юрисдикціями правове регулювання арбітражним законодавством розсуду арбітрів та сторін арбітражної процедури передбачає більш значний обсяг їхніх дискреційних повноважень, а самі межі арбітражного розсуду реалізуються на практиці переважно в договірній формі як узгодження позицій сторін; з огляду на те, що право України досить часто визначається як застосовуване матеріальне право, якщо місце арбітражу знаходиться на території нашої країни, обґрунтовано, що реальному розширенню дискреції в арбітражі має сприяти не збільшення питомої ваги спеціальних норм у Цивільному кодексі України, а, навпаки, – істотне зменшення казуальності матеріальних норм у процесі рекодифікації вітчизняного цивільного законодавства.Було удосконалено класифікацію підходів до розуміння розсуду; виокремлено як найбільш поширений в судовій та арбітражній практиці фіксовано-вибірковий підхід, що передбачає у суб’єкта правореалізації повноваження вибору в певному діапазоні можливих дій тієї моделі поведінки, яка є доцільною з його точки зору. Також зазначено що при такому розсуді не створюється новий нормативний зміст, а здійснюється вибір з декількох фіксованих варіантів, що зумовлює назву пропонованого підходу.^UThe scientific novelty of the obtained results primarily lies in the fact that the dissertation is the first civil law study dedicated to arbitration proceedings in Ukraine.For the first time, the legal essence of the legal limits of discretion is defined as the dispositive regulators of legal application and self-regulation of the behavior of subjects of legal realization. The main purpose of these limits is identified, which lies in establishing the measure of autonomous and reasonable expression of will (lex voluntatis) of such subjects. Based on this, the content of the antonymous concept to discretion, namely arbitrariness in law, as a gross violation of these limits, is established.In arbitration doctrine, "judgement" and "discretion" are differentiated as a genus and species. A bilingual (English-Ukrainian) terminology system of the research subject area is constructed, which, for the first time, includes legal terms distinct from "discretion" but denoting legal constructions for the implementation of discretionary powers of three types: (a) choosing one of the legislatively established options for action; (b) agreement on contractual discretion of the parties; (c) free discretion based on analogy of law.A substantively new and comprehensive general definition of discretion in law is proposed as an intellectual-volitional form of implementing the natural right to freedom of thought and will. This implementation occurs through moral-legal evaluation and rational qualification of a specific legal situation, allowing for a significant clarification of the applied legal norm or the creation of a new norm based on general principles of law, among which justice, reasonableness, and good faith are pivotal.For the first time in domestic legal science, the English-language concept of arbitral discretion is implemented. This concept is overarching to the notions of "arbitrators' discretion" and "parties' discretion." Corresponding definitions are constructed. The author substantiates the necessity of distinguishing between judicial and arbitral discretion in the process of legal application, identifying their differences in terms of the scope of subjects endowed with discretionary powers.An analysis of the moral-legal nature of judicial and arbitral discretion is conducted from the standpoint of legal hermeneutics. This analysis allows establishing that resolving the dilemma of good and evil in situations of abuse of rights serves as an axiological justification for the necessity of discretionary norm-setting. This is realized within the framework of the legal construction of analogical reasoning and is represented in the practice of rendering arbitration decisions ex aequo et bono. This approach has not yet received widespread adoption sufficient for more in-depth scientific research.It is identified that non-legal (moral, psychological, religious, political, etc.) limits of discretion, according to doctrine and current legislation in Ukraine and European countries of the Roman-Germanic legal tradition, have secondary importance compared to legal (positive-legal) limits of discretion. Non-legal limits may only be applied subsidiarily in situations where gaps in legislation need filling or to overcome abuses of the letter of the law through analogy of law. Meanwhile, according to the Anglo-American cultural-legal tradition, these moral-legal limits are primary and definitive for each precedent, representing prescriptions of common sense for participants in legal relations in specific legal situations. It is established that this latter approach is enshrined as a leading one in international conventions of private law content.It has been demonstrated that, compared to all other jurisdictions, the legal regulation of arbitration by arbitral legislation provides a more significant scope of discretionary powers for arbitrators and parties involved in arbitration proceedings. The limits of arbitral discretion are primarily implemented in practice through contractual means, such as the alignment of the parties' positions. Considering that Ukrainian law is often defined as the applicable substantive law when the place of arbitration is within the country, it is argued that the real expansion of discretion in arbitration should be facilitated not by increasing the relative weight of special norms in the Civil Code of Ukraine but, conversely, by substantially reducing the casuistry of substantive norms during the re-codification of domestic civil legislation.The classification of approaches to understanding discretion has been refined, highlighting the most prevalent fixed-selective approach in judicial and arbitration practice. This approach grants the subject of legal realization the authority to choose from a certain range of possible actions, selecting the behavior model that is deemed appropriate from their perspective.