Дисертація грунтується на ретроспективному аналізі 438 випадків злоякісних пухлин у дітей різного віку, які проживають у західному регіоні України (Львівська, Рівненська і Волинська області), та клініко-генеалогічному дослідженні спектру онкологічної патології за методом випадок-контроль у 358 сім'ях. З'ясовано, що лейкемії і лімфоми є найчастішими онкологічними процесами, які складають від 58,8% до 89,0% усіх випадків злоякісних пухлин у дітей різних областей. Частота природжених вад розвитку (ПВР) в аналізованих областях складає від 3,6% до 8,0% і характеризується поліморфністю і гетерогенністю. Клініко-генеалогічний проспективний аналіз сімей, де діти хворі на онкологічну патологію, показав, що злоякісні пухлини відносяться до мультифакторної патології: співвідносний внесок генетичних факторів і факторів довкілля у виникненні солідних пухлин складає 10,7% і 89,3%, у випадку гемобластозів - 15,3% і 84,7%. Визначено коефіцієнт успадкування до злоякісних пухлин у сім'ях пробандів обстежених груп, який для родичів I ступеня спорідненості складає 15,5% та 5,8% для гемобластозів і солідних пухлин відповідно. З'ясовано більшу частоту споріднених шлюбів між батьками в дітей із онкологічною патологією. Виявлено 8 сімей, де зустрічалися ПВР серед сибсів пробандів із злоякісними пухлинами. Рекомендовано проводити поглиблене медико-генетичне консультування для сімей пробандів із онкологічною патологією в потомстві та доведено необхідність утворення комп'ютеризованих реєстрів в Україні у спеціалізованих онкологічних відділеннях усіх лікарень України.

  Скачати повний текст

Досліджено питання стосовно патологічних змін ЛОР-органів, передусім - середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощеннями піднебіння. З'ясовано спадкові форми незрощення, у трьох випадках зроблено припущення щодо наявності поєднаних вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів. У 120-ти досліджених дітей виявлено ураження звукопровідного апарата вуха та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби. Зазначено, що найчастішими патологічними хворобами у цих дітей є секреторний отит і тубоотит, що перебігають без виразної суб'єктивної симптоматики. На підставі даних обстеження дітей після операції пластики піднебіння виявлено покращення аудіологічних показників у 41,2 % випадків, особливо у дітей, прооперованих у віці 5 - 6-ти років. Після поетапного консервативного оториноларингологічного лікування покращення стану середнього вуха спостережено у 61,9 % випадків. Дітям з відсутністю позитивної динаміки за секреторного отиту була призначена тимпанотомія або додатковий курс консервативного лікування, після чого відбувалось видужання. Запропоновано алгоритм обстеження та лікування таких дітей. Установлено, що оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни після операцій на піднебінні дітям віком 5 - 6 років.

  Скачати повний текст