Визначено частоту вродженої щілини губи і/або піднебіння серед живонароджених за 1993 - 2004 рр. (0,98%), яка найвища у Чернівецькій і Сумській (по 1,26%) та Черкаській (1,13%) областях. Щілина піднебіння в структурі займає у Київській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях і м. Києві відповідно 38,30%, 33,33%, 24,24% та 16,52%; щілина губи й піднебіння - 61,70%, 59,38%, 75,75%, 83,48%, що відображає різницю в їх етіології. Питома вага щілин піднебіння в структурі збільшена в областях з майже стовідсотковим українським населенням. Оцінено вплив наявності вроджених вад у матері, батька та найближчих родичів, а також величини шлюбної дистанції на ризик виникнення вад. Показано значення хронічних екстрагенітальних, ендокринних хвороб, хронічних інфекційних захворювань, професійної шкоди, паління, вживання ліків у періконцепційний період, проживання на радіаційно забрудненій території на підвищення ймовірності виникнення патології у новонароджених та можливості первинної профілактики.

  Скачати повний текст

Встановлено, що основною причиною порушень мови після уранопластики є ослаблення функції м'якого піднебіння і задньої стінки глотки, що слід враховувати під час вибору оперативної методики усунення піднебінно-глоткової недостатності. Визначено, що у разі структурних аномалій апарату мови, укороченому або нерухомому м'якому піднебінні та гіперфункції коріння язика в ролі провідного акустичного резонатора виступає носова порожнина, а вплив порожнини рота позначається як паралельний резонатор. Виявлено, що у спектрограмах відзначається зрушення основних формант нижче за частотою із зменшенням їх інтенсивності та появою додаткових складових спектру. Встановлено, що відсутність позитивної динаміки у відновленні мови після реконструкції основних анатомічних структур твердого і м'якого піднебіння у всіх випадках супроводжується вираженими дифузними змінами біоелектричної активності стовбурних структур мозку, диенцефальними розладами, підвищеною реактивністю нейронів кори великого мозку та порушенням дозрівання і диференціації біоритмогенезу.

  Скачати повний текст

Доведено наявність впливу способу годування на взаєморозташування незрощених фрагментів верхньої щелепи та вибір методики хейлопластики, обгрунтовано застосування запропонованої соски з додатковою площиною чи обтуратора, який охоплює, завдяки своїй конструкції, усі три фрагменти незрощеної верхньої щелепи та використання його як ортодонтичного апарата. Уперше на підставі результатів клінічних і антропометричних досліджень зміщення міжщелепної кістки та вивчення ефективності різних методів корекції її положення визначено необхідність та розроблено показання до застосування хірургічно-ортодонтичного способу, який передбачає врахування зміщення премаксили у двох напрямках (сагітальному та вертикальному). Визначено енергообмін різних шарів тканин верхньої губи залежно від виду незрощення. Установлено наявність компенсованого енергопостачання її у таких дітей, що дало змогу вивити залежність деяких ускладнень після хейлопластики не від рівня макроергів, а від положення міжщелепної кістки та методики двобічної хейлопластики. На підставі антропометричних і сонографічних даних визначено найбільш ефективні хірургічні прийоми двобічних хейлопластик та розроблено нові способи первинної реконструкції верхньої губи залежно від стану тканин назолабіального комплексу (НЛК). Уперше вивчено строки та напрямок дії відновленої верхної губи на верхню щелепу після двобічної хейлопластики, що дало змогу визначити строки та запропонувати новий метод профілактики запобігання розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи. Виділено групу взаємообтяжливих деформацій тканин НЛК після двобічних хейлопластик, розроблено нові методики їх усунення, що дозволяє запобігти розвитку нових чи посиленню наявних деформацій. Виявлено наслідки порушення комплексності, послідовності та своєчасності у лікуванні дітей з вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння, а також розроблено та доведено ефективність використання запропонованого комплексу лікувальних і профілактичних дій у 73,8 % таких хворих.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено комплекс хірургічних втручань, що забезпечують можливість поетапного лікування вроджених розщілин верхньої губи та піднебіння, який базується на відновленні системно-функціональних особливостей уражених органів, та забезпечує послідовність виконання окремих етапів лікування. Удосконалено методики первинної хейлопластики, що включають одномоментну періостеопластику альвеолярного відростка, поетапного відновлення верхньої губи у разі двосторонньої форми пороку, які базуються на використанні тяги кругового м'яза рота як чинника, що забезпечує репозицію міжщелепної кістки. Доведено необхідність репозиції м'язів піднебінного апоневрозу для проведення первинної уранопластики. Запропоновано ряд оперативних втручань, використання яких забезпечує можливість покращання естетичних і функціональних результатів у осіб, раніше оперованих з приводу вроджених розщілин верхньої губи. Розроблено оперативні втручання, що базуються на використанні васкуляризованих клаптів піднебіння для усунення післяопераційних дефектів твердого піднебіння та подовження м'якого піднебіння у раніше оперованих хворих. На підставі одержаних результатів розглянуто роль метаболічної системи регуляції у розвитку післяопераційних ускладнень. Вивчено особливості метаболічної системи регуляції у хворих з вродженими розщілинами та їх взаємозв'язок з показниками імунограм. Доведено можливість використання фенозепама як засоба інтегральної корекції метаболічної системи регуляції та ефекторних імунологічних механізмів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання стосовно патологічних змін ЛОР-органів, передусім - середнього вуха та слуху в дітей з природженими незрощеннями піднебіння. З'ясовано спадкові форми незрощення, у трьох випадках зроблено припущення щодо наявності поєднаних вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів. У 120-ти досліджених дітей виявлено ураження звукопровідного апарата вуха та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби. Зазначено, що найчастішими патологічними хворобами у цих дітей є секреторний отит і тубоотит, що перебігають без виразної суб'єктивної симптоматики. На підставі даних обстеження дітей після операції пластики піднебіння виявлено покращення аудіологічних показників у 41,2 % випадків, особливо у дітей, прооперованих у віці 5 - 6-ти років. Після поетапного консервативного оториноларингологічного лікування покращення стану середнього вуха спостережено у 61,9 % випадків. Дітям з відсутністю позитивної динаміки за секреторного отиту була призначена тимпанотомія або додатковий курс консервативного лікування, після чого відбувалось видужання. Запропоновано алгоритм обстеження та лікування таких дітей. Установлено, що оториноларингологічне лікування доцільно проводити поетапно у ранні терміни після операцій на піднебінні дітям віком 5 - 6 років.

  Скачати повний текст

Досліджено клітинні фактори імунітету у тканинах ясен шляхом визначення їх кількісних і якісних характеристик відповідно до ступенів тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП). Виявлено, що II ступінь характеризується високим рівнем локальної презентації та розвитком клітинноопосередкованої відповіді на антигени (зокрема аутогени) у власній пластинці вражених ясен, а III ступінь - локальним домінуванням B-клітинної імунної відповіді на тлі зниження Т-клітинної. Відзначено, що специфічність стану основних імуноцитів слизової оболонки ясен у разі ХГП у порівнянні з вродженим незрощенням піднебіння, полягає у локальному розвитку імунодефіциту - зниженні Т-клітинного захисту ясен та наявності аутоімунних реакцій. За цього слизова, яка вистилає щілинний дефект піднебіння, характеризується високим рівнем Т-клітинних ефекторних реакцій і мало пристосована до сприйняття антигенів.

  Скачати повний текст