Висвітлено суть концепцій світу та людини у творчості С.Йовенко та форм художнього їх вираження. На підставі аналізу поетичних, прозових творів і літературно-критичних статей письменниці визначено її художньо-естетичні позиції, обгрунтовано витоки розуміння нею світу та людини. У історико-літературному контексті розглянуто характер їх інтерпретації. Запропоновано тезу, що художня концепція світу та людини в поетичних і прозових творах неоднорідна й еволюціонізує з поглибленням пізнання дійсності. У своїх творчих пошуках письменниця визнавала безсилля людини подолати свою самотність, відчуженість себе у світі, що руйнується, у світі апокаліптичному. У роздумах над змістом і метою людського існування вона дійшла до висновку, що людина може змінювати лише сама себе, а не навколишній світ. Зауважено, що неадекватність художнього втілення концепції світ - людина у різні періоди творчості С.Йовенко зумовлюються передусім розвитком її філософської й естетичної позицій і соціально-економічним і політичним станом суспільства.

  Скачати повний текст