Скачати повний текст

Дисертація є кримінологічним дослідженням кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України та пов’язаних із втручанням у діяльність судових органів. У роботі з’ясовано нормативно-правове забезпечення стандарту незалежності судових органів, виділено його рівні, досліджено кількісні та якісні показники указаних кримінальних правопорушень, надано кримінологічну характеристику особи правопорушника, який втрутився у діяльність судового органу, розроблено типологію останнього, виділено особливості детермінації представлених посягань у сфері правосуддя, запропоновано низку перспективних напрямів і заходів їх запобігання.Стан цих кримінальних правопорушень характеризується збільшенням їх рівня протягом 2013–2022 рр. Щороку обліковується до 200 таких фактів. Коефіцієнт інтенсивності втручання у діяльність судових органів за указаний період 3 збільшився майже у 10 разів. Його динаміка є негативною, про що свідчить збільшення як абсолютних, так й відносних показників. Рівень цих правопорушень і рівень судимості за них не відбиває справжніх тенденцій їх поширеності, відтворення й загалом криміналізації сфери правосуддя в Україні.Втручання у діяльність судових органів віднесено до особливо високолатентних злочинів. На один подібний облікований випадок приходиться щонайменше 51 необлікований. Латентність має переважно штучний характер. Основними причинами латентності вважаються: низька ефективність правоохоронних органів щодо виявлення та розслідування цих правопорушень; пасивність ВРП; небажання суддів-потерпілих афішувати фактами втручання у їх діяльність.Узагальнений кримінологічний образ правопорушника, який втрутився або може втрутитись у діяльність судового органу, – це чоловіки віком 29-39 років, рідше 40- 54 роки, мають повну вищу і базову вищу освіту, громадяни України, українці за національністю. Трендом останніх років є збільшення фактів посягання на незалежність суддів з боку громадських активістів й членів громадських організацій. Нерідко має місце злочинна співучасть сторони у справі з адвокатом, у групі за попередньою змовою. Вплив на суд здійснюється за різними провідними мотивами, які властиві різним категоріям злочинців: від уникнення підсудним відповідальності – до корисливих й кар’єристських мотивів.Детермінацію втручання у діяльність судових органів утворюють дві групи взаємопов’язаних між собою криміногенних чинників – зовнішніх і внутрішніх. Вони доповнюються різними видами професійної віктимності суддів та їх віктимною поведінкою. Зовнішні криміногенні чинники охоплюють: нестабільність соціальноекономічної ситуації в державі; політичний вплив на відправлення правосуддя; неефективність діяльності правоохоронних органів; корупцію в органах державної влади і органах місцевого самоврядування; обмеженість правової культури і правосвідомості громадян; скудність морально-етичних та професійних якостей деяких адвокатів і журналістів; недосконалість чинного законодавства України та ін. До внутрішніх криміногенних чинників, що зумовлюють учинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України, віднесено: забезпечення не у повному обсязі соціальних гарантій незалежності суддів; прорахунки у кадровому, фінансовому, матеріально-технічному забезпеченні роботи судових органів; недоліки судового реформування; недостатній рівень суддівської етики; корупцію у сфері правосуддя; відсутність належної охорони судів і особистої 5 безпеки суддів; недоліки у діяльності суддівського врядування й самоврядування; слабку комунікацію судових органів із ЗМІ та громадянським суспільством тощо.Структура запобігання указаному явищу складається із заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання. Загальносоціальне запобігання визнано основним. Воно включає такі напрями діяльності: посилення гарантій незалежності суддів; судове реформування; реформування суміжних із правосуддям сфер та органів. Спеціально-кримінологічне запобігання зазначеним посяганням на незалежність суддів утворюють заходи кримінологічної профілактики, відвернення і припинення. Перші класифіковано за їх характером на організаційно-управлінські, інформаційні, нормативно-правові та технічні. Віктимологічна профілактика втручання у діяльність судових органів виражається у посиленні віктимологічної поінформованості суддів, підвищенні їх професійного рівня, віктимологічних знань, умінь і навичок; широкому обговоренні проблеми посягань на судову незалежність у колективах судів; проходженні суддями спеціальних тренінгів щодо зменшення їх віктимної уразливості та недопущення повторної віктимізації тощо.^UThe dissertation is a criminological study of criminal offenses provided for by Art. 376 of the Criminal Code of Ukraine and related to interference in the activities of judicial bodies. The work clarified the normative and legal support of the standard of independence of judicial bodies, identified its levels, investigated the quantitative and qualitative indicators of the specified criminal offenses, provided the criminological characteristics of the offender who interfered in the activities of the judicial body, developed a typology of the latter, highlighted the peculiarities determination of the presented encroachments in the sphere of justice, a number of promising directions and measures for their prevention are proposed.The state of these criminal offenses is characterized by an increase in their level during 2013–2022. Every year up to 200 such facts are recorded. The coefficient of intensity of intervention in the activities of judicial bodies increased almost 10 times during the specified period. Its dynamics are negative, as evidenced by an increase in both 7 absolute and relative indicators. The level of these offenses and the level of convictions for them do not reflect the true trends of their prevalence, reproduction and, in general, criminalization of the sphere of justice in Ukraine.Interference in the activities of judicial bodies is classified as a particularly highlatency crime. There are at least 51 unaccounted for one such registered case. Latency is mostly artificial. The main reasons for latency are considered to be: low efficiency of law enforcement agencies in detecting and investigating these offenses; passivity of GRP; reluctance of aggrieved judges to publicize the facts of interference in their activities.A generalized criminological image of an offender who interfered or may interfere in the activities of a judicial body – these are men aged 29-39 years, rarely 40-54 years old, have complete higher and basic higher education, citizens of Ukraine, Ukrainians by nationality. The trend of recent years is an increase in cases of 8 encroachment on the independence of judges by public activists and members of public organizations. Often there is criminal complicity of a party in a case with a lawyer, in a group based on a prior conspiracy. Influence on the court is carried out according to various leading motives, which are characteristic of different categories of criminals: from the defendant's avoidance of responsibility - to selfish and careerist motives.The determination of intervention in the activities of judicial bodies is formed by two groups of interrelated criminogenic factors - external and internal. External criminogenic factors include: instability of the socio-economic situation in the state; vulnerability of the financial system; political influence on the administration of justice; inefficiency of law enforcement agencies; corruption in state authorities and local self-government bodies; limited legal culture and legal awareness of citizens; lack of moral and ethical and professional qualities of lawyers and journalists; imperfection of the current legislation of Ukraine, etc. To the internal criminogenic factors that lead to the commission of criminal offenses provided for in Art. 376 of the Criminal Code of Ukraine, attributed to: provision of social guarantees of independence of judges not in full; miscalculations in personnel, financial, material and technical support for the work of judicial bodies; shortcomings of judicial reform; insufficient level of judicial ethics; corruption in the sphere of justice; lack of proper security of courts and personal security of judges; shortcomings in the activity of judicial governance and self-governance; weak communication of judicial bodies with mass media and civil society, etc.The structure of prevention of this phenomenon consists of general social, special criminological and victimological prevention measures. General social prevention is recognized as basic. It includes the following areas of activity: strengthening guarantees of independence of judges; judicial reform; reforming spheres and bodies related to justice. Special criminological prevention of the specified encroachments on the independence of judges form measures of criminological prevention, diversion and termination. The first are classified according to their nature into organizational and managerial, informational, regulatory and technical. Victimological prevention of intervention in the activities of judicial bodies is expressed in strengthening the victimological awareness of judges, increasing their professional level, victimological knowledge, skills and abilities; broad discussion of the problem of encroachments on judicial independence in collectives of courts; passing of special trainings by judges on reducing their victim vulnerability and preventing revictimization, etc

Дисертація є кримінологічним дослідженням явища злочинності у сфері земельних відносин (у загальному кримінологічному розумінні). Останнє утворюють кримінальні правопорушення, передбачені статтями 197-1, 239, 239-1, 239-2, 254 КК України. У дисертації конкретизовано окремі теоретичні засади пізнання анонсованої проблематики, включаючи визначення стану наукового дослідження розглядуваних питань, виділення істотних ознак злочинності (кримінальної протиправності) у сфері земельних відносин, розробку дефініції її поняття, уточнення системи земельних кримінальних правопорушень, а також вивчено кількісні та якісні показники останніх, надано кримінологічну характеристику особи злочинця, винного у їх учиненні, досліджено детермінацію таких правопорушень. З урахуванням вищепереліченого запропоновано низку напрямів і заходів запобігання кримінальним правопорушенням у земельній сфері.Установлено низку сучасних тенденцій цієї злочинності: істотне збільшення її рівня протягом 2015–2021 рр.; негативна динаміка; високий рівень латентності; превалювання у структурі цього негативного явища самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва (ст. 197-1 КК України); учинення навесні; посягання на землю сільськогосподарського призначення, житлової і громадської забудови комунальної форми власності та площею до 0,5 га; на самовільно зайнятій землі найчастіше вирощується соняшник, пшениця та ячмінь; не властивість показників сукупності та співучасті; початок триваючих земельних правопорушень повʼязується із денними годинами доби; поширеними знаряддями є сільськогосподарська техніка; найбільше територіальне поширення у Сумській, Чернігівській та Київській областях; негативні соціальні наслідки виражаються у заподіянні матеріальних збитків землевласникам, шкоди довкіллю і земельним ресурсам.На підставі вивчення соціально-демографічних, кримінально-правових та морально-психологічних рис і якостей винних розроблено загальний кримінологічний портрет особи злочинця, який учинив кримінальне правопорушення у сфері земельних відносин: це – чоловіки віком 31-50 років із повною загальною середньою освітою, громадяни України й українці за національністю, одружені, працездатні, але не працюючі, нерідко є підприємцями або фермерами, більшість має низький рівень доходів й проживає у сільській місцевості, типовою формою злочинного діяння є самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, характерна типовість корисливої мотивації, переважання у структурі їх життєвих цінностей зневаги до сталих традицій раціонального землекористування, властивість установки на незаконне збагачення за рахунок земельних ресурсів.?Побудовано систему запобігання злочинності у земельній сфері. Вона включає загальносоціальні та спеціально-кримінологчні заходи. Серед них пріоритет з огляду на запобіжний ефект наданий першій групі напрямів діяльності.^UThe dissertation is a criminological study of the phenomenon of crime in the field of land relations (in the general criminological sense). The latter are formed by criminal offenses provided for in articles 197-1, 239, 239-1, 239-2, 254 of the Criminal Code of Ukraine. The dissertation specifies certain theoretical foundations for the study of the announced issues, including defining the state of scientific knowledge of the issues under consideration, identifying essential features of crime (criminal illegality) in the field of land relations, developing a definition of its concept, specifying the system of land criminal offenses, as well as studying quantitative and qualitative indicators of the latter, providing a criminological characteristic of the person of the offender guilty of committing them, studying the determination of such offenses, and on this basis proposing a number of directions and measures for the prevention of criminal offenses in the land sphere. A number of modern trends of this crime have been identified: a significant increase in its level during 2015-2021; negative dynamics; a high level of latency; prevalence in the structure of this negative phenomenon of unauthorized occupation of a land plot and unauthorized construction (Article 197-1 of the Criminal Code of Ukraine); occurrence in the spring; encroachment on agricultural land, residential and public communal buildings with an area of up to 0.5 hectares; sunflower, wheat, and barley are most commonly grown on illegally occupied land; the absence of indicators of totality and complicity; the beginning of ongoing land offenses is associated with daylight hours; agricultural machinery is the most common instrument; the most widespread territorial distribution is in the Sumy, Chernihiv, and Kyiv regions; negative social consequences are manifested in causing material damage to landowners, harm to the environment, and land resources.Based on the study of socio-demographic, criminal-legal, and moral-psychological characteristics and qualities of the offenders, a general criminological portrait of the person committing a criminal offense in the sphere of land relations has been developed. They are men aged 31-50 with a complete general secondary education, citizens of Ukraine and of Ukrainian nationality, married, capable of working but unemployed, often entrepreneurs or farmers, most of whom have a low level of income and live in rural areas. The typical form of criminal behavior is unauthorized occupation of a land plot in the protective zone, characterized by typical mercenary motivation, with a prevalence in the structure of their life values of contempt for established traditions of rational land use, and an inclination towards illegal enrichment at the expense of land resources.A system of crime prevention in the land sphere has been constructed. It includes general social and special criminological measures. Priority, in terms of preventive effect, is given to the first group of activities.