Досліджено теоретико-методологічні засади, підстави та процедури застосування адміністративного примусу (АП) у публічному праві Украіни (ППУ). Визначено ППУ як нормативну підставу існування новітнього різновиду державно-правового примусу, виділено його систему й описано елементи. Розкрито суть понять АП у ППУ, запропоновано класифікацію його заходів, виявлено специфіку прояву в адміністративному, фінансовому, податковому, митному, інформаційному, земельному й екологічному праві. Розроблено теорію АП у ППУ, сформульовано конкретні рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативного підгрунтя та практичного застосування відповідного різновиду державно-правового примусу.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено характеристиці штрафів як виду адміністративних стягнень. Проаналізовано сутність, особливості та підстави адміністративно-штрафної відповідальності, матеріальні і процесуально-правові властивості адміністративного штрафу у порівнянні з іншими юридичними штрафними санкціями. Подано характеристику нормотворчості у сфері адміністративно-штрафного законодавства в Україні в історичному аспекті та виділені особливості сучасного періоду. Проаналізовано порядок провадження в справах про застосування адміністративних штрафів та засоби забезпечення законності в адміністративно-штрафній діяльності. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-штрафного законодавства.

  Скачати повний текст

Проведено системне дослідження реалізації права на справедливий суд при розгляді справ про адміністративні правопорушення, виокремлено проблеми нормативної бази і правозастосування, запропоновані способи вдосконалення законодавства і вирішення проблемних питань судової практики.Досліджено розвиток філософського розуміння справедливості і його поступове втілення у правові документи. Акцентовано увагу на сучасних концепціях справедливості і продемонстровано їх втілення у національну правову систему, зокрема, адміністративно-деліктне законодавство. На підставі дослідження генезису нормативного закріплення права на справедливий суд зроблено висновок про його зв'язок з філософськими уявленнями і концепціями про справедливість. Окремо приділено увагу нормативному розвитку стандартів права на справедливий суд у незалежній Україні.^UA systematic study of implementation of the right to a fair trial in the cases of administrative offenses is held, the issues of a regulatory framework and law enforcement are singled out, and the ways to improve legislation and solving the problematic issues of judicial practice are offered.The development of philosophical understanding of justice and its gradual implementation into legal documents is studied. Attention is paid to the modern concepts of justice and their implementation into the national legal system is demonstrated, in particular, the administrative and tort law. Based on a study of the genesis of the legislative consolidation of the right to a fair trial, a conclusion is made about its connection with philosophical ideas and concepts of justice. Special attention is paid to the regulatory development of standards of the right to a fair trial in the independent Ukraine.

Проведено системний аналіз обмежень та заборон як засобів запобігання адміністративним правопорушенням, пов'язаним із корупцією, у діяльності державних службовців в Україні, виокремлено проблеми в їх правовому регулюванні та правозастосовчій практиці, визначено перспективи удосконалення застосування таких обмежень і заборон з наданням пропозицій з вирішення виявлених проблем. Проаналізовано «обмеження» і «заборони» саме як правові категорії. Досліджено етимологію слів «обмеження» і «заборона», їх співвідношення між собою та із суміжними і синонімічними поняттями, і запропоновано авторський варіант розуміння змісту і сутності вказаних понять. Виокремлено низку особливостей, які характеризують обмеження і заборони як правові категорії (визначаються у нормативно-правових актах; встановлюються задля запобігання можливим проявам зловживання правом; пов'язані зі «звуженням» правового статусу особи; передбачають специфічну модель поведінки, зокрема обмеження – активну, тобто вчиняти лише те, що визначено межами; заборони – пасивну, тобто утримуватись від вчинення заборонених дій; виконують охоронну і захисну функцію суспільних відносин; їх недотримання супроводжується негативною реакцією держави.^UThe paper conducts the systems analysis of restrictions and prohibitions as the means for preventing administrative offences related to corruption in the activity of civil servants of Ukraine, specifies the problems in their legal regulation and law enforcement practice, defines the prospects for improvement of the application of such restrictions and prohibitions providing proposals on solution of the found problems.The author analyses “restrictions” and “prohibitions” as the very legal categories. The etymology of the words “restriction” and “prohibition”, their correlation between each other and with related and synonymic concepts is studied, and the author's interpretation of the content and essence of the mentioned terms is proposed. It is highlighted a range of features which characterize restrictions and prohibitions as the legal categories (they are defined in the regulatory legal acts; they are ordered to prevent the possible manifestation of abuse of justice; they are connected with “narrowing” of the legal status of the individual; they set out a specific behaviour model, in particular – active that is to act within limits; prohibitions – passive i.e. to refrain from the commitment of illegal actions; they exercise the protective and guarding function of social relations; their violation is fraught with a backlash of the state.

Проведено системний аналіз адміністративно-правової протидії порушенням корпоративних прав в Україні, виокремлено проблеми в її правовому регулюванні та правозастосовчій практиці, визначено перспективи її удосконалення з наданням пропозицій з вирішення виявлених проблем. Досліджено та узагальнено положення правової доктрини щодо дефініції суб'єктивного корпоративного права. Доведено, що нормативні визначення цього поняття потребують уніфікації. Запропоновано історичну періодизацію виникнення та розвитку корпоративних правовідносин. Обґрунтовано, що у країнах Західної Європи періодизація виникнення та розвитку корпоративних правовідносин налічує 3 проміжки часу: перший (XV століття – середина XIX століття) – виникнення перших корпорацій та відсутність розвиненої нормативно-правової бази, другий (II половина XIX століття – 60-ті роки XX століття) – розвиток корпоративної форми підприємництва та впровадження відповідного законодавства, третій (60-ті роки XX століття – сьогодення) –глобалізація корпоративних правовідносин, спроба уніфікації їх правового регулювання в різних державах.^UThe system analysis of the administrative-legal counteraction to violations of corporate rights in Ukraine has been carried out, the problems in its legal regulation and law-enforcement practice have been identified, the prospects of its improvement have been determined with the provision of proposals for the solution of the identified problems. The position of legal doctrine concerning the definition of subjective corporate right is investigated and summarized. It is proved that normative definitions of this concept require unification. The historical periodization of the emergence and development of corporate legal relations has been proposed. It is substantiated that in the countries of Western Europe the periodization of the emergence and development of corporate legal relations has 3 intervals: the first (XV century - the middle of the XIX century) - emergence of the first corporations and the lack of a developed regulatory framework, the second (II half of the XIX century - 60's XX century) - development of the corporate form of entrepreneurship and implementation of relevant legislation, the third (60-ies of XX century - present) - globalization of corporate legal relations, an attempt to unify their legal regulation in different States.

Проведено системний аналіз стимулів у службовому праві України, виокремлено проблеми у їх правовому регулюванні та правозастосовчій практиці, визначено перспективи їх удосконалення з наданням пропозицій з вирішення виявлених проблем.Досліджено та узагальнено положення правової доктрини щодо розуміння службового права, місця і ролі його у системі права та запропоноване авторське розуміння службового права як сфери об'єктивізації стимулів. На основі існуючих доктринальних положень запропоновано авторський підхід до розуміння стимулів у службовому праві як закріплених у нормах службового права засобів впливу на поведінку суб'єктів публічно-службових правовідносин шляхом спонукання до активної правомірної суспільно-корисної службової діяльності із надання додаткових можливостей різного характеру для забезпечення реалізації та захисту, перш за все, публічних інтересів в цілому та інтересів суб'єктів публічно-службових правовідносин зокрема. Виокремлено їх ознаки та надано класифікаційний розподіл стимулів у службовому праві з використанням кількох критеріїв, серед яких, джерело права, в якому закріплюються; особливості правового регулювання правових засад; суб'єкт застосування; структурний елемент норми права, в якому фіксуються; характер правового впливу на службовця; ступінь узагальненості дії; об'єкт стимулювання, час безпосередньої дії; обсяг; специфіка процедури; специфіка оформлення застосування; ступінь централізації процедури; різновид публічної служби; зміст; безпосередній зв'язок із професійною службовою діяльності особи.^UIncentives in the public service law of Ukraine were systematically analyzed, which made it possible to identify problems concerning their legal regulation and enforcement. The perspectives for their improvement were outlined alongside with proposal to solve the identified issues. The provisions of legal doctrine regarding the interpretation of public service law and its place in the system of law were studied and summarized. As a result, it was proposed that the public service law be understood as a sphere of objectivization of incentives. Drawing upon the doctrinal provisions, the author interprets incentives in the public service law as ways to influence the behavior of the subjects of public service relations enshrined in the rules and regulations of the public service law. This can be achieved by encouraging their involvement in the active and legitimate socially valuable public administration activities in combination with providing additional opportunities of different nature for the realization and defense of, first and foremost, public interests in general and interests of the subjects of public service relations in particular. The characteristics of the incentives were specified and subsequently classified in accordance with several criteria. The criteria were as follows: the source of law where the relevant stimuli are enshrined; specific features of legal and regulatory frameworks; the subject of enforcement; the structural element of a legal norm where they are enshrined; the nature of legal implications for a public servant; the level of generality of an action; the object of stimulation as well as its duration; the scope of incentives; special character of the procedure; particular characteristics of the execution of enforcement; the degree of centralization of the procedure; the type of public service; the content; a direct relation with a professional public service activity of an individual.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – вдосконалення теоретико-правового та законодавчого підґрунтя організації та функціонування системи адміністративно-правових заходів запобігання та протидії легалізації (відмиванню) корупційних доходів публічними діячами. Обґрунтовано те, що має місце симбіотичний взаємозв'язок між корупцією та відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, безпосередніми виявами якого є необхідність використання схем відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, для користування корупційними доходами із мінімальним ризиком виявлення їх корупційного походження та кримінального переслідування корумпованого публічного службовця за фактами вчинення відповідних предикатних корупційних злочинів, а також те, що значна частина загального обсягу доходів, одержаних злочинним шляхом, щодо яких вживаються заходи для їх відмивання, є наслідком вчинення корупційних злочинів.^UThe thesis represents a theoretical generalisation and a new solution to the scientific problem – further development of the theoretical foundation and legal grounds for organisation and functioning of the system of administrative legal measures for preventing and counteracting laundering the proceeds of corruption by politically exposed persons. The Ukrainian administrative legal system for prevention and counteracting laundering the proceeds of corruption by politically exposed persons, having embraced relevant international standards for combating of money laundering and the financing of terrorism and proliferation of weapons of mass destruction, encompasses composition of politically exposed persons, their family members and close associates; having appropriate risk-management systems to determine whether the customer or the beneficial owner is a politically exposed person; performing normal customer due diligence measures, including assessment of money laundering and financing of terrorism risk of politically exposed person; taking reasonable measures to establish the source of wealth and source of funds; obtaining senior management approval for establishing (or continuing, for existing customers) business relationships with politically exposed person; conducting enhanced ongoing monitoring of the business relationship; reporting of transactions above the applicable designated threshold and suspicious transactions; refraining from carrying out transactions; record-keeping.

Харченко М.В. Розсуд судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі досліджено питання розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві. На підставі аналізу фахових доктринальних робіт, які можуть бути використані в якості підґрунтя для дослідження розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві, умовно виокремлено напрямки такого дослідження: 1) наукові дослідження феномену розсуду взагалі, у тому числі в теоретико-правому та окремих галузевих аспектах (що дозоляє здійснити загальний аналіз поняття, визначити ознаки, дослідити генезу наукових поглядів, з’ясувати структуру правової основи регулювання зазначених відносин, провести класифікаційний розподіл на види тощо); 2) наукові дослідження ресурсу розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві з урахуванням результатів наукових досліджень вчених-фахівців у сфері адміністративного права та процесу (що дозволяє з’ясувати специфіку розсуду судді саме у визначеній сфері, виявити проблеми у правозастосуванні і сформулювати можливі шляхи їх подолання). Такі напрямки свідчать про посилення спеціалізації доктринальних досліджень, що характеризується зосередженням уваги відносно окремих особливостей розсуду судді саме в адміністративному судочинстві. Виокремлення вказаних напрямків та їх специфіки дозволяє встановити певну тенденцію протягом попереднього десятиліття (2012-2022 р.р.) щодо спеціалізації доктринальних досліджень в контексті розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві і ці тенденції треба зберегти і надалі, а також забезпечити: а) поглиблене вивчення феномену розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві, його меж у правовій доктрині та б) вдосконалення положень законодавства, яке встановлює такі межі і правила, а поряд з тим і практики його застосування.З огляду на проведений аналіз закріплення нормативних засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві у чинному законодавстві, можна відзначити фрагментарність такого регулювання і відсутність системного підходу у його регламентації. Доцільним слід визнати закріплення саме на нормативному рівні особливостей реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві із встановленням чітких його меж. Умовно виділено періодизацію нормативного закріплення засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві (за часів незалежності України): 1) загальний (1991 р. – 2005 р.), що характеризується формуванням міжнародно-правових та конституційних засад реалізації розсуду судді під час розгляду публічно-правових спорів; 2) спеціальний (2005 р. – 2022 р.), що характеризується прийняттям КАС України, який визначає особливості нормативного закріплення засад реалізації розсуду судді під час розгляду справ саме в адміністративному судочинстві. У складі другого етапу також виокремлено два підетапи: а) новий (2005 р. – 2017 р.) – до викладення КАС України у новій редакції і б) новітній (2017 р. – 2022 р.) – після впровадження нової редакції КАС України.Визначено поняття «розсуд судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві» як інтелектуальна вольова діяльність судді (регламентована нормами законодавства) під час розгляду і вирішення адміністративних справ, направлена на пошук (визначення) оптимального варіанту рішення (дії) з кількох юридично допустимих варіантів. Серед ознак розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві виокремлено такі: 1) спеціальний суб’єкт реалізації розсуду – суддя; 2) сфера об’єктивізації розсуду судді – адміністративне судочинство; 3) спеціальний характер, адже охоплює професійну діяльність (судді), правозастосування і судову діяльність; 4) спрямованість на захист інтересів осіб у публічно-правових відносинах та виконання завдань адміністративного судочинства; 5) легальність засад застосування; 6) можливість застосування на різних стадіях під час розгляду справ в адміністративному судочинстві; 7) свобода вибору варіанта поведінки та законність кожної з альтернатив; 8) правозахисний характер. В якості критеріїв для виокремлення видів розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві запропоновано застосовувати такі критерії: безпосередньо нормативну регламентацію; стадії судового процесу, на яких застосовується; склад суду; інстанцію; суддя якого суду застосовує; кількість альтернатив, серед яких суд здійснює вибір; документальне оформлення; категорії справи, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства; ступінь визначеності.Встановлено, що межі розсуду судді під час розгляду справ в адміністративному судочинстві – це встановлені законодавчі соціально-правові обмеження дискреційних повноважень...^UKharchenko M.V. Discretion of a judge during consideration of cases in administrative proceedings. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 - Law. – Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2023. The paper examines the issue of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings. On the basis of the analysis of professional doctrinal works, which can be used as a basis for the study of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, the directions of such research are tentatively identified: 1) scientific studies of the phenomenon of discretion in general, including in theoretical and legal and individual branches aspects (which allows us to carry out a general analysis of the concept, determine the signs, investigate the genesis of scientific views, clarify the structure of the legal basis for the regulation of the specified relations, carry out a classification division into types, etc.); 2) scientific studies of the resource of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, taking into account the results of scientific research by scientists-specialists in the field of administrative law and process (which allows to find out the specifics of the judge's discretion in the specified area, identify problems in law enforcement and formulate possible ways overcoming them). Such directions testify to the strengthening of the specialization of doctrinal research, which is characterized by a focus on certain features of the judge's discretion in administrative proceedings. The identification of the indicated directions and their specifics allows establishing a certain trend during the previous decade (2012-2022) regarding the specialization of doctrinal research in the context of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, and these trends should be maintained in the future, as well as ensure: a ) an in-depth study of the phenomenon of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, its limits in legal doctrine, and b) improvement of the provisions of the legislation, which establishes such limits and rules, as well as the practice of its application. In view of the conducted analysis of the consolidation of the normative principles of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings in the current legislation, it is possible to note the fragmentation of such regulation and the lack of a systematic approach in its regulation. It should be considered expedient to establish precisely at the normative level the peculiarities of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings with the establishment of clear boundaries. The periodization of the normative consolidation of the principles of the exercise of the judge’s discretion during the consideration of cases in the administrative court (during the independence of Ukraine) is conditionally highlighted: 1) general (1991 – 2005), characterized by the formation of international legal and constitutional principles of the exercise of the judge’s discretion during consideration of public legal disputes; 2) special (2005 - 2022), characterized by the adoption of the CAS of Ukraine, which defines the specifics of the normative consolidation of the principles of the exercise of the judge's discretion during the consideration of cases specifically in administrative proceedings. As part of the second stage, two sub-stages are also distinguished: a) new (2005 - 2017) - before the introduction of the CAS of Ukraine in the new edition and b) latest (2017 - 2022) - after the introduction of the new edition of the CAS of Ukraine. The concept of "discretion of a judge during the consideration of cases in administrative proceedings" is defined as the intellectual volitional activity of a judge (regulated by legislative norms) during the consideration and resolution of administrative cases, aimed at finding (determining) the optimal decision (action) option from several legally permissible options. Among the signs of a judge's discretion during the consideration of cases in administrative proceedings, the following are distinguished: 1) a special subject of exercise of discretion is a judge; 2) the sphere of objectification of the judge's discretion - administrative proceedings; 3) special character, because it covers professional activity (judges), law enforcement and judicial activity; 4) focus on the protection of the interests of persons in public-legal relations and the performance of tasks of administrative proceedings; 5) legality of the principles of application; 6) the possibility of application at different stages during the consideration of cases in administrative proceedings...

Чеченко К.О. Доброчесність як принцип державної служби за законодавством України: питання теорії та практики. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю «081» Право. — Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.Проведено аналіз доброчесності як принципу державної служби в Україні, визначено сутність, характерні ознаки доброчесності як принципу державної служби, етапи, особливості та тенденції ґенези її доктринального дослідження й сучасного нормативно-правового закріплення, практичної реалізації у процедурному та деліктному аспектах, виокремлено основні напрями удосконалення нормативного закріплення та реалізації, правового регулювання доброчесності як принципу державної служби в Україні.Досліджено та узагальнено положення правової доктрини щодо розгляду державної служби як сфери об’єктивізації доброчесності, запропоновано авторське визначення державної служби як сфери об’єктивізації доброчесності – це професійна, на постійній основі діяльність осіб на посадах державних органів, зорієнтована на практичне виконання завдань і функцій держави, яка здійснюється із дотриманням принципів державної служби, із оплатою праці – заробітною платою, що складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення) та фінансується з державного бюджету України. Обґрунтовано доцільність розгляду доброчесності як правової категорії, яка є предметом дослідження представників різних наук, сформовано розширений суміжний понятійний ряд («добро», «чесність», «добросовісність», «розсудливість», «добропорядність», «етичність», «мораль», «справедливість», «корупція», «неупередженість», «непідкупність») й доведено унікальність ресурсу доброчесності, яка формується завдяки поєднанню її специфічних ознак.Визначено, принцип доброчесності як принцип службового права, яке запропоновано розглядати як універсальний, суспільно зумовлений, нормативно-визначений, імперативний припис, який містить комплекс морально-етичних правил поведінки публічно-службових осіб для їх професійної службової діяльності; як комплексу морально-етичних вимог суб’єктів публічно-службових правовідносин, визначених нормами службового права у формі принципу, який полягає у обов’язку службових осіб дотримуватися бездоганної доброчесної поведінки у їх професійній публічно-службовій діяльності, поза її межами, підтримувати авторитет державних органів, забезпечувати належне виконання їх посадових обов’язків, спрямуванні їх повноважень на забезпечення публічного інтересу держави, відсутності приватного інтересу, який відповідає компонентам антикорупційної політики держави.Доведено доцільність розгляду доброчесності саме як принципу державної служби як комплексної морально-етичної вимоги до державних службовців, яка полягає в обов’язку дотримуватися бездоганної доброчесної поведінки під час практичного виконання ними завдань і функцій держави у їх професійній публічно-службовій діяльності, поза її межами, підтримувати авторитет державних органів, забезпечувати належне виконання державними службовцями їх посадових обов’язків, спрямуванні їх повноважень на забезпечення публічного інтересу держави.Ознаками доброчесності як принципу державної служби, які у сукупності й формують унікальний її ресурс визначено: 1) нормативно закріплену морально-етичну норму (що свідчить про поєднання умовно двох складових змісту – правовий припис та морально-етичний зміст; 2) елемент системи принципів державної служби, принципів службового права; 3) загальнообов’язкове правило етичної поведінки державного службовця; 4) взірець належної службової поведінки особи, яка займає посаду публічної служби (у т.ч. державної); 5) спрямованість на забезпечення публічного інтересу держави, суб’єктів публічного адміністрування, громадян; 6) компонент антикорупційної стратегії; 7) стримуючий фактор вчинення корупційних дій суб’єктами службових правовідносин.Проаналізовано ґенезу дослідження доброчесності як принципу державної служби у вітчизняній правовій науці. Виокремлено етапність ґенези доктринального дослідження доброчесності як принципу державної служби, складові якої «пов’язані» із її розглядом безпосередньо із державною службою, із принципами останньої, із її значенням для формування чинного законодавства, зокрема: 1) І етап (поч. ХХІ ст. – до 1995 року) із акцентом уваги вчених-юристів на розгляд суміжного понятійного ряду, в т.ч. й «чесної поведінки» щодо публічної служби в цілому, згадуванням етично-моральних засад державної служби й поодинокими положеннями щодо доцільності пошуку узагальнюючого принципу державної служби, який й охопив ці засади публічно-службових відносин; ...^UChechenko K.O. Integrity as a principle of public service under the legislation of Ukraine: issues of theory and practice. — Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in the specialty "081" Law. — Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2023. An analysis of integrity as a principle of public service in Ukraine was conducted, the essence, characteristic features of integrity as a principle of public service, stages, features and trends of the genesis of its doctrinal research and modern regulatory and legal consolidation, practical implementation in procedural and delict aspects, the main directions of improvement of normative consolidation and implementation, legal regulation of integrity as a principle of public service in Ukraine are highlighted. The provisions of the legal doctrine regarding the consideration of public service as a sphere of objectification of integrity have been studied and summarized, the author's definition of public service as a sphere of objectification of integrity is proposed - it is a professional, permanent activity of persons in positions of state bodies, oriented towards the practical implementation of the tasks and functions of the state , which is carried out in compliance with the principles of public service, with remuneration - a salary consisting of a position salary, an allowance for years of service, an allowance for the rank of a civil servant, a bonus (if established) and is financed from the state budget of Ukraine. The expediency of consideration of integrity as a legal category, which is the subject of research by representatives of various sciences, is substantiated, an extended related conceptual series is formed ("goodness", "honesty", "conscientiousness", "prudence", "propriety", "ethics", "morality", "justice", "corruption", "impartiality", "incorruptibility") and proved the uniqueness of the resource of integrity, which is formed due to the combination of its specific features. The principle of integrity as a principle of official law, which is proposed to be considered as a universal, socially determined, normatively determined, imperative prescription, which contains a complex of moral and ethical rules of behavior of public officials for their professional official activities, has been defined; as a complex of moral and ethical requirements of the subjects of public service legal relations, determined by the norms of service law in the form of a principle, which consists in the duty of officials to observe impeccable virtuous behavior in their professional public service activity, outside of it, to support the authority of state bodies , to ensure the proper performance of their official duties, directing their powers to ensure the public interest of the state, the absence of private interest, which corresponds to the components of the anti-corruption policy of the state. The expediency of considering integrity precisely as a principle of public service as a complex moral and ethical requirement for civil servants, which consists in the obligation to observe impeccable virtuous behavior during their practical performance of tasks and functions of the state in their professional public service activities, outside its boundaries, has been proven. to support the authority of state bodies, to ensure that civil servants properly fulfill their official duties, to direct their powers to ensure the public interest of the state. The signs of integrity as a principle of public service, which collectively form its unique resource, are defined as: 1) a normatively established moral and ethical norm (which testifies to the combination of conditionally two components of content – a legal prescription and a moral and ethical content; 2) an element of the system of principles of public service , principles of service law; 3) a universally binding rule of ethical behavior of a civil servant; 4) a model of proper official behavior of a person holding a public service position (including state); 5) focus on ensuring the public interest of the state, subjects of public administration, and citizens; 6) component of the anti-corruption strategy; 7) a deterrent factor in committing corrupt acts by subjects of official legal relations. The genesis of the study of integrity as a principle of public service in domestic legal science is analyzed. The stages of the genesis of the doctrinal study of integrity as a principle of civil service are highlighted, the components of which are "connected" with its consideration directly with the civil service, with the principles of the latter, with its significance for the formation of current legislation, in particular: ...

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України.Визначено, що з урахуванням природних особливостей басейнів Чорного і Азовського морів, специфіки освоєння їх мінеральних ресурсів в сучасних умовах забруднення моря відбувається шляхом: проведення розвідувальних робіт та обладнання свердловин, геологорозвідувальних робіт; видобутку корисних копалин; будівництво підземних споруд різного призначення; російської агресії та хімічного забруднення моря внаслідок бомбардувань. З врахуванням положень чинного законодавства України встановлено допустимість поєднання декількох видів юридичної відповідальності, зокрема, заходів дисциплінарної та адміністративної відповідальності, заходів майнової та кримінальної відповідальності, за забруднення та засмічення морського простору.Встановлено, що специфікою шкоди, завданої морському простору України, є її ймовірний прояв через значні проміжки часу, що має відображатися у методиці її обчислення, а не лише пов’язуватися із визначенням розміру реальних збитків від певних дій, як існує в Методиці визначення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу в межах територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Такий підхід ускладнює реалізацію компенсаційної функції цивільно-правової відповідальності за правопорушення у сфері охорони морського простору, в тому числі спричиненої російською військовою агресією, а тому і знижує рівень її правової ефективності.Виділено особливості адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України, до яких віднесено: 1) нормативно-правові підстави встановлюються як нормами чинного національного законодавства, так і міжнародними актами та договорами, морськими звичаями, звичаями портів та обов’язковими постановами, статутними документами адміністрацій морських портів, їх службовими особами, службовими інструкціями та наказами; 2) специфічний перелік обставин, що виключають адміністративну відповідальність за забруднення та засмічення морського простору України, зокрема, до нього входять непереборна сила та інші форс-мажорні обставини; 3) підстави настання адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору України, якими є порушення норм, що встановлюють граничні розміри забруднення морського простору України; 4) особливе коло суб’єктів адміністративної відповідальності, яким є службові особи морських суден, органів державного екологічного контролю тощо; 5) різноманітний перелік джерел забруднення та засмічення морського простору (в тому числі в наслідок проведення господарчих та науково-дослідних робіт на континентальному шельфі та прилеглих водах України, де реалізуються суверенні права розвідки, розроблення та охорони живих і неживих (мінеральних) природних ресурсів, у тому числі на морському дні і у його надрах, а також здійснюється юрисдикція відносно створення та використання установок і споруд, проведення морських наукових досліджень та охорони морського середовища); 6) застосування ряду оціночних категорій та неврахування у методиках оцінки шкоди морському простору збитків, що можуть настати від протиправної діяльності у майбутньому).Обґрунтовано, що родовим об’єктом адміністративних правопорушень, пов’язаних із забезпеченням безпеки морського простору є порушення режиму використання природних об’єктів та природних ресурсів, забезпечення їх раціонального використання, дотримання вимог національної та регіональної екологічної безпеки під час експлуатації джерел підвищеної небезпеки (до яких віднесено і морські судна).Встановлено, що правовідносини у сфері охорони морського простору України як об’єкту адміністративних правопорушень нормами КУпАП регулюється безсистемно, без застосування структурно-логічного підходу до розташування відповідних деліктних складів. Підтримано ідею про доцільність об’єднання адміністративних правопорушень у сфері охорони морського простору України до окремого розділу під назвою «Відповідальність за екологічні правопорушення», де розмістити всі норми, що стосуються сфери забруднення довкілля і, зокрема, забруднення та засмічення морського простору України.Обгрунтовано доцільність розширеного тлумачення поняття «суб’єкт адміністративної відповідальності за забруднення та засмічення морського простору», до кола яких запропоновано віднести: по-перше, службовців суден, морських кораблів та інших плавзасобів; по-друге, юридичних осіб, відповідальність яких має базуватися на реалізації концепту інституту відповідальності без вини за лише факт заподіяння майнової та/або моральної шкоди, а також на використанні конструкції відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, яким визнано судно, морський корабель чи інший плавзасіб...^UIn the dissertation, a comprehensive scientific study of administrative responsibility for pollution and littering of the marine space of Ukraine was conducted.It was determined that, taking into account the natural characteristics of the Black and Azov Sea basins, the specifics of the development of their mineral resources in modern conditions, sea pollution occurs by: carrying out reconnaissance works and equipment of wells, geological exploration works; mining; construction of underground structures for various purposes; Russian aggression and chemical pollution of the sea as a result of bombing. Taking into account the provisions of the current legislation of Ukraine, the admissibility of a combination of several types of legal responsibility, in particular, measures of disciplinary and administrative responsibility, measures of property and criminal responsibility, for pollution and littering of the sea space has been established.It was established that the specificity of the damage caused to the maritime space of Ukraine is its probable manifestation after significant intervals of time, which should be reflected in the method of its calculation, and not only be related to the determination of the size of real losses from certain actions, as is the case in the Methodology for determining losses. caused to the surrounding natural environment within the territorial sea, exclusive maritime (economic) zone and internal sea waters of Ukraine in the Azov and Black Seas, approved by the order of the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine. This approach complicates the implementation of the compensatory function of civil liability for offenses in the sphere of maritime space protection, including those caused by Russian military aggression, and therefore reduces the level of its legal effectiveness.Features of administrative responsibility for pollution and littering of the marine space of Ukraine are highlighted, which include: 1) regulatory and legal grounds established both by the norms of current national legislation and international acts and treaties, maritime customs, customs of ports and mandatory resolutions, statutory documents of administrations seaports, their officials, service instructions and orders; 2) a specific list of circumstances that exclude administrative responsibility for pollution and littering of the maritime space of Ukraine, in particular, it includes force majeure and other force majeure circumstances; 3) the grounds for administrative liability for pollution and littering of the marine space of Ukraine, which are violations of norms establishing the limit sizes of pollution of the marine space of Ukraine; 4) a special circle of subjects of administrative responsibility, which are officials of sea vessels, state environmental control bodies, etc.; 5) a diverse list of sources of pollution and clogging of the marine space (including as a result of economic and research activities on the continental shelf and adjacent waters of Ukraine, where the sovereign rights of exploration, development and protection of living and non-living (mineral) natural resources are exercised, in including on the seabed and in its subsoil, as well as exercising jurisdiction over the creation and use of installations and structures, conducting marine scientific research and protection of the marine environment); 6) application of a number of assessment categories and failure to take into account in the methods of assessment of damage to the maritime space damages that may occur from illegal activities in the future).It is substantiated that the general object of administrative offenses related to ensuring the safety of the maritime space is the violation of the regime of use of natural objects and natural resources, ensuring their rational use, compliance with the requirements of national and regional environmental safety during the exploitation of sources of increased danger (up to which also includes sea vessels).It has been established that legal relations in the sphere of protection of the maritime space of Ukraine as an object of administrative offenses are regulated by the Code of Criminal Procedure in an unsystematic manner, without applying a structural and logical approach to the location of the relevant tort warehouses. The idea of combining administrative offenses in the sphere of protection of the marine space of Ukraine into a separate section called "Liability for environmental offenses" is supported, where all norms relating to the sphere of environmental pollution and, in particular, pollution and littering of the marine space of Ukraine, will be placed.The expediency of the expanded interpretation of the concept of "subject of administrative responsibility for pollution and littering of the sea space" is substantiated, to which it is proposed to include..