Розглянуто теоретичні та методичні підходи щодо організації системи інформаційного забезпечення управління агропромисловим комплексом (АПК) за умов переходу до ринкових відносин. Визначено роль і місце інформації в системі ресурсного забезпечення управлінської діяльності за нових умов. Систематизовано види інформаційних ресурсів, що використовують в управлінні АПК, з'ясовано рівен попиту на них різних рівнів управління АПК. Висвітлено концептуальні особливості участі держави в інформаційно-консультаційному забезпеченні сільгосптоваровиробників. Узагальнено й обгрунтовано функціональні, організаційні, інформаційні та технологічні засади створення інформаційної системи АПК. Запропоновано шляхи та механізми реформування інформаційної системи та наведено рекомендації щодо її впровадження, що сприяє удосконаленню управління АПК, трансформуванню інформаційних потоків між рівнями управління.

  Скачати повний текст

На сьогодні за офіційними даними ВООЗ захворюваність гострим панкреатитом (ГП) складає 33-74 випадків на 100 тис. осіб. Смертність при ГП становить від 1% до 2% в цілому, некроз підшлункової залози (ПЗ) розвивається у 10%—20% хворих, асоціюється з місцевими та системними ускладненнями і більш високою смертністю, яка досягає 30%. ГП характеризується широким спектром клінічних проявів від легкого до важкого некротичного запалення, яке протікає із явищами системної запальної реакції (SIRS) та множинної дисфункції органів (MODS). Тяжкий ГП характеризується наявністю стійкої MODS, що в значній мірі визначає результат та можливість летального наслідку у пацієнта. За даними світових досліджень частота розвитку MODS при ГП може становити 8-20%. На сьогодні доведено, що у хворих на ГП травний тракт (ТТ) стає досить уразливим і виникнення його дисфункції відіграє суттєву роль у розвитку ускладень захворювання. Вважається, що деякі біомаркери, такі як білок, що зв’язує жирні кислоти (I-FABP), D-лактат (D-1a) та ліпополісахарид (LPS), можуть використовуватись у якості можливих маркерів для визначення порушення бар’єрної функції ТТ та діагностики гострого пошкодження ТТ (AGI). Протягом останніх 20 років вивчається діагностичне значення нового клініко-лабораторного показника - I-FABP, який є одним із внутрішньоклітинних білків та приймає участь у транспортуванні та метаболізмі довголанцюгових жирних кислот. Мета дослідження - покращити результати хірургічного лікування хворих на ГП, шляхом вдосконалення прогностичних критеріїв перебігу захворювання та алгоритму лікування цієї категорії пацієнтів, використовуючи мініінвазивні технології. Задачі дослідження. Об’ єкт дослідження: різні клініко-морфологічні форми гострого панкреатиту. Предмет дослідження: 103 хворих із різними клініко-морфологічними формами ГП, яким проводились оперативні втручання. Пацієнти знаходилися на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» та Державній Установі «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України» (директор д.мед.н., професор В. В. Бойко). Усі пацієнти були розподілені на дві групи: основна (56 пацієнтів) та група порівняння (47 пацієнтів). Пацієнти основної групи знаходились на лікуванні у вказаних вище закладах з 2018 по 2020 роки, пацієнти групи порівняння - з 2015 по 2017 роки. Методи дослідження: клінічні, лабораторні (біохімічні, імунологічні), інструментальні, бактеріологічні, статистичні. 5 За результатами виконаних досліджень встановлено, що в загальній структурі хворих на ГП серед 56 пацієнтів основної групи в 31 (55,36%) пацієнта спостерігався інфікований панкреонекроз, у 25 (44,64%) - неінфікований; та серед 47 хворих групи порівняння у 26 (55,32%) випадках панкреонекроз був інфікований, у 21 (44,68%) - неінфікований. Розроблені способи ранньої діагностики пошкодження тонкої кишки з розвитком ентеральної недостатності при панкреонекрозі та прогнозування перебігу ГП. Широке впровадження мініінвазивних втручань до повсякденної хірургічної практики при лікуванні хворих на ГП дозволяє поліпшити результати лікування цієї категорії пацієнтів за рахунок зменшення операційної травми, а також мінімізувати або виключити можливість розвитку ускладнень, в тому числі вторинної панкреатичної інфекції шляхом зниження ризику вторинного інфікування, як порожнини чепцевої сумки, так і ЧП. Таким чином ефективність роботи: -Медична: у результаті проведеного дослідження доведена ефективність використання мініінвазивних технологій лікування різних клініко-морфологічних форм ГП з урахуванням профілактики вторинної панкреатичної інфекції. Соціальна: проведене дослідження дозволяє знизити річну смертність від ГП, вдосконалює хірургічне лікування цієї категорії хворих, зменшує кількость післяопераційних ускладнень, що призводить до підвищення якості життя пацієнтів. -Економічна: економічна ефективність дослідження полягає у скороченні фінансових витрат на лікувальні заходи у хворих із ГП шляхом підвищення ефективності лікування, а також у зменшенні кількості ліжко - днів перебування на стаціонарному лікуванні. Можлива область застосування: хірургічні відділення, у котрих на лікуванні знаходяться пацієнти із різними клініко-морфологічними формами ГП.^UToday, according to official World Health Organization data, the incidence of acute pancreatitis is 33-74 cases per 100 thousand people. Mortality in acute pancreatitis is from 1% to 2% in general, pancreatic necrosis develops in 10% -20% of patients, is associated with local and systemic complications and higher mortality, which reaches 30%. Acute pancreatitis is characterized by a wide range of clinical manifestations from mild to severe necrotic inflammation, which occurs with the systemic inflammatory response syndrm (SIRS), MODS and then organ failure. Severe acute pancreatitis is characterized by the presence of persistent MODS, as noted above, which largely determines the outcome and the possibility of death in the patient. According to world studies, the frequency of organ failure in acute pancreatitis can be 8-20%. Today, it has been proven that in patients with acute pancreatitis, the digestive tract becomes quite vulnerable and the occurrence of its dysfunction plays a significant role in the development of complications of the disease. It is believed that some biomarkers, such as fatty acid-binding protein (I-FABP), Dlactate (D-1a) and lipopolysaccharide (LPS), can be used as possible markers to determine the violation of the barrier function of digestive tract and diagnosis of acute damage to the digestive tract. For the last 20 years, the diagnostic value of a new clinical and laboratory indicator - I-FABP, which is one of the intracellular proteins and is involved in the transport and metabolism of long-chain fatty acids. The characteristics of I-FABP (solubility in the cytoplasm, high specificity to the derived tissue, high 15 concentration in the cell, low molecular weight) allow the use of these markers in the peripheral blood as sensitive and specific, indicating tissue damage, including small intestine. I-FABP is known to be present in the epithelial cells of the small intestine, and the diagnostic value of an increase in this biomarker in the blood of patients with acute pancreatitis is now actively discussed in the literature, as in patients at high risk of enteral insufficiency. The main task of surgical intervention is the timely evacuation of exudate from the abdominal cavity during enzymatic toxemia or necrotic areas of the gland, when they already exist, with minimal risk to the patient's life. Object of the study - Different forms of acute pancreatitis. Subject of the study: 103 patients with different clinical and morphological forms of acute pancreatitis who underwent surgery. Patients were treated at the Municipal non-commercial enterprise of the Kharkov regional council «Regional Clinical Hospital», and the State Institution "Institute of General and Emergency Surgery named after VT Zaitsev NAMS of Ukraine" (Director, MD, Professor VV Boyko). All patients were divided into two groups: the main group (56 patients) and the comparison group (47 patients). Patients of the main group were treated in the above institutions from 2018 to 2020, patients of the comparison group - from 2015 to 2017. Research methods: clinical, laboratory biochemical, immunological), instrumental, bacteriological, statistical. Methods for early diagnosis of small bowel damage with the development of enteral insufficiency in pancreatic necrosis and prediction of acute pancreatitis have been developed. The effectiveness of "step-up approach" tactics and minimally invasive surgical interventions in various forms of acute pancreatitis has been proved. Widespread introduction of minimally invasive interventions in daily surgical practice in the treatment of patients with acute pancreatitis can improve the treatment of this category of patients by reducing surgical trauma, as well as minimize or eliminate the possibility of complications, including secondary pancreatic infection by reducing the risk of secondary infection omental bag or abdominal cavity. Medical effect of the study: As a result of the conducted research the efficiency of use of minimally invasive technologies of treatment of various clinical and morphological forms of acute pancreatitis taking into account prevention of a secondary pancreatic infection is proved. Social effect of the study: The study reduces the annual mortality from acute pancreatitis, improves surgical treatment of this category of patients, reduces the number of postoperative complications, which leads to improved quality of life of patients. Economic effect: The economic efficiency of the study is to reduce the financial costs of treatment in patients with acute pancreatitis by increasing the effectiveness of treatment, as well as reducing the number of bed-days in hospital. Possible field of application: surgical departments, which treat patients with various clinical and morphological forms of acute pancreatitis.

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі підвищення ефективності лікування нориць прямої кишки шляхом удосконалення передопераційної діагностики, розробки та впровадження мінімально інвазивних методів хірургічного лікування. Мета дослідження – покращити результати хірургічного лікування нориць прямої кишки шляхом удосконалення методів хірургічної корекції. В ході дослідження сформульовані основні переваги та недоліки існуючих методів хірургічного лікування нориць прямої кишки. Визначено, що удосконалення алгоритму діагностики складних форм нориць прямої кишки на доопераційному етапі, використання електросфінктероміографії, комбінованого ультразвукового дослідження перианальної ділянки з використанням трансректального дослідження, МРТ забезпечує високу інформативність, дозволяє оцінити ефективність запропонованих методів хірургічного лікування. У ході дослідження встановлено характер і вираженість морфологічних змін у тканинах стінки прямої кишки, їх характерні ознаки, деякі патогенетичні механізми та роль IL-6, TNFα, колагену I і III типів у виникненні нориць прямої кишки. Вперше розроблено та обґрунтовано сфінктерозберігаючі методи хірургічного лікування: модифікована методика перев'язки норицевих ходів та видалення норицевих ходів методом біозварювання. Дослідження виконано на базі хірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» в період з 2018 до 2022 роки. Загалом до дослідження було залучено 95 пацієнтів з різними типами нориць прямої кишки (низькі та високі транссфінктерні, екстрасфінктерні), які раніше не були оперовані з приводу даної патології та не мали травм або операцій на прямій кишці. Всі пацієнти були розділені на три групи: до складу І групи клінічних спостережень був включений 31 пацієнт, лікування яких проводилось за стандартними методиками (фістулектомія зі сфінктеропластикою та висічення нориці лігатурним методом); до ІІ групи клінічних спостережень увійшло 33 пацієнта, для хірургічного лікування яких застосовували розроблену модифіковано техніку LIFT; до ІІІ групи клінічних спостережень був внесений 31 пацієнт, яким виконували висічення нориць з використанням методу біозварювання. Результати хірургічного лікування пацієнтів І клінічної групи спостережень свідчать про те, що у 4 пацієнтів (12,9%) відмічено післяопераційні ускладнень у вигляді серозного запалення та нагноєння післяопераційної рани, ще у 2 пацієнтів (6,5%) зафіксовано явища анальної інконтиненції, рецидив захворювання відмічено у 5 пацієнтів (16,1%). Загальний показник успішності оперативного втручання склав 77,4%. Результати хірургічного лікування ІІ групи клінічних спостережень демонструють кращі показники у порівнянні з контрольною групою: післяопераційні ускладнення з боку рани відмічено у 4 пацієнтів (12,1%), які успішно вдалось ліквідувати за рахунок консервативної терапії. Явища анальної інконтиненції було зафіксовано у 1 пацієнта (3,1%), а рецидив захворювання відмічено у 3 пацієнтів (9,1%). Загальний показник успішного лікування склав 87,8%. Найбільш ефективними визнано результати хірургічного лікування пацієнтів ІІІ клінічної групи спостережень. Післяопераційні ускладнення були відмічені у 3 пацієнтів (9,7%), які вдалось усунути, явищ анальної інконтиненції зафіксовано не було, а рецидив захворювання було відмічено лише у 2 пацієнтів (6,5%). Загальний показник успішного лікування склав 93,5%. Визначення показника середнього терміну перебування хворих на стаціонарному лікуванні дало змогу підтвердити ефективність запропонованих методик, так як у порівнянні з І групою (показник якої склав 14,1±2,2 ліжко-днів) у ІІ та ІІІ групі клінічних спостережень склав відповідно 11,8±1,7 та 7,9±0,9 ліжко-днів. За рахунок використання розроблених нами сфінктерозберігаючих методик вдалося значно зменшити тривалість операції та вираженість больового синдрому.^UThe dissertation is devoted to the topical problem of improving the effectiveness of treatment of rectal fistulas, improving preoperative diagnosis, development and implementation of minimally invasive methods of surgical treatment. The aim of the study was to improve the results of surgical treatment of rectal fistulas by improving the surgical techniques. The main advantages and disadvantages of existing methods of surgical treatment of rectal fistulas are formulated in this study. It was determined that the improvement of the algorithm for diagnosing complex forms of rectal fistulas at the preoperative stage, the use of electrosphincteriography, combined ultrasound examination of the perianal area with transrectal examination provides high information, evaluates the effectiveness of proposed surgical treatments. The nature and severity of morphological changes in the tissues of rectal wall, their typical features, some pathogenetic mechanisms and the role of IL-6, TNFα, collagen types I and III in the development of rectal fistulas were identified during the study. For the first time sphincter-preserving methods of surgical treatment were developed and substantiated: modified technique of fistula tract ligation and elimination of fistula tract using biowelding method. The study was performed on the basis of the surgical department of the Kharkiv Regional clinical hospital in the period from 2018 to 2022. In total, 95 patients with different types of rectal fistulas (low and high transsphincteric, extrasphincteric) were involved in the study. All patients were divided into three groups: the I group of clinical observations included 31 patients who were treated according to standard methods (fistulectomy with sphincteroplasty and fistula excision by the ligature method); the II group of clinical observations included 33 patients, for surgical treatment of which the modified LIFT technique was used; 31 patients who underwent excision of fistulas using the biowelding method were included in the III group of clinical observations. The results of surgical treatment of patients of the I clinical observation group indicate that 4 patients (12,9%) had postoperative complications in the form of serous inflammation and suppuration of the postoperative wound, and 2 patients(6,5%) had anal incontinence, relapse the disease was notad in 5 patients (16,1%). The overall success rate of surgical intervention was 77,4%. The results of surgical treatment of the II group of clinical observations show better indicators compared to the control group: postoperative wound complications were noted in 4 patients (12,1%), which were successfully eliminated by conservative therapy. Anal incontinence was recorded in 1 patient (3,1%), and recurrence of the disease was noted in 3 patients (9,1%). The overall rate of successful treatment was 87,8%. The results of surgical treatment of patients of the III clinical observation group were recognized as the most effective. Postoperative complications were noted in 3 patients (9,7%), which were managed to be eliminated, anal incontinence was not recorded, and recurrence of the disease was noted in only 2 patients. The overall rate of successful treatment was 93,5%. Determination of the indicator of the average length of stay of patients in the hospital confirmed the effectiveness of the proposed methods. Thus, in comparison with the I group (whose indicator was 14,1±2,2 bed-days), in the II and III groups it was 11,8±1,7 and 7,9±0,9 bed-days, respectively. The sphincter-sparing techniques developed by us reduced the duration of the operation and the severity of the pain syndrome.

Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.