Наведено класифікацію методів податкового планування з використанням критеріїв ступеня податкового навантаження на підприємство та стадії процесу податкового планування. Розглянуто варіанти розрахунку показника податкового навантаження на підприємство з урахуванням різних методичних підходів. Вивчено можливість визначення інтегральної оцінки податкового навантаження з урахуванням можливих структурних зрушень у трансакційних витратах підприємства. Виявлено взаємозв'язок між різними видами трансакційних витрат. Доведено доцільність використання для планування податків технології, що використовується в плануванні трансакційних витрат підприємств. Досліджено суттєві ознаки та складові технології планування. Визначено принципи угруповання окремих видів трансакційних витрат підприємства. Розроблено інструменти та методику розрахунку оптимального рівня податкового навантаження за критерієм мінімізації інституціонального тягаря підприємства.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню стратегічних векторів трансформації бізнес-моделей підвищення економічної ефективності діяльності сфери послуг та розробленню практичних рекомендацій для впровадження на підприємствах. Для досягнення мети дослідження здійснено комплексний аналіз особливостей й тенденцій трансформації бізнес-моделей в сфері послуг.За результатами дослідження визначено стратегічні вектори трансформації бізнес-моделей підвищення економічної ефективності діяльності сфери послуг: цифровізація та Інтернет послуг, креативність та інноваційність, коопетиція, інтеграція з виробництвом (продукт як послуга), сталість. При розгляді розвитку сфери послуг відзначено їх диференціацію за рівнем креативності та наукоємності. Визначено, що прикладом інтелектуалізації традиційної сфери послуг є ланцюги поставок високотехнологічної продукції, які можуть бути складними й поширюватися на кілька країн і навіть регіонів. Обґрунтовано стратегічні напрямки розвитку підприємств сфери послуг у відповідності із видами інновацій, виділеними за сферами впровадження.Розглянуто спектр послуг, пов'язаних з інноваційними розвитком. У дослідженні удосконалено науково-методичний підхід до визначення особливостей бізнесу креативних підприємств та класифікацію креативних послуг. Визначено, що бізнес у сфері креативних послуг має ряд характерних рис, які диференціюються залежно від сектора та моделей взаємодії в ньому. Відзначено необхідність підвищення готовності бізнесу до розвитку в сфері надання креативних послуг. Обґрунтовано, що особливості креативних послуг необхідно розглядати в рамках відповідної бізнес-моделі, зокрема B2B або B2C, а також в контексті можливого міксу бізнес-моделей. Проведений аналіз дав можливість зробити висновок про наявність супутніх бізнес-вертикалей в рамках бізнес-стратегії у сфері креативних послуг, що зумовлено збільшенням фрагментації серед продавців та покупців та зниженням ефективності існуючих бізнес-систем.Визначено, що перевагами цифрової трансформації є зростаючі можливості. Показано, що зміни організаційних можливостей в сфері послуг виникають в результаті ефектів технологічних платформ.Визначено кореляцію з індексом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (Global Innovation Index), що дозволило зробити висновок про високу роль цифрової складової побудови бізнес-моделей. Проведене дослідження підприємств Сумської та Харківської областей дозволило відзначити середній рівень цифрових компетенцій і мотивації керівників підприємств до цифрової трансформації. При цьому мотивація у підприємств сфер послуг є нижчою за середньогалузеві значення.В дослідженні запропоновано складові стратегії цифрової трансформації та рівні цифрової трансформації сфери послуг. В якості об'єкта апробації розроблених складових стратегії клієнторієнтованості було обрано діяльність цифрових агентств. Визначено, що цифрове агентство є суб'єктом-хабом визначеного кластеру провідних послуг України (послуги з тимчасового розміщення й організації харчування, комп'ютерного програмування, консультування та пов'язаної з ними діяльності, рекламної діяльності і дослідження кон'юнктури ринку) та водночас інноваційним учасником сфери послуг. За результатами дослідження узагальнено перелік послуг, які надаються цифровими агентствами.Для оцінювання ефективності бізнес-моделі розглянуто траєкторію розвитку бізнесу на основі використання SWOT-методу та побудови SPACE-матриці з урахуванням елементів бізнес-моделі. Запропоновано шкалу оцінок складових бізнес-моделі та визначено найбільш проблемні елементи бізнесмоделі. Проведено аналіз особливостей цифрової трансформації бізнес-процесів в результаті реалізації завдань цифрового маркетингу. Визначено практичні аспекти використання фізичних (оф-лайн) і цифрових (он-лайн) каналів комунікацій. Розроблено науково-методичні основи побудови бізнес-моделі функціонування цифрового агентства, що комплексно враховують особливості взаємодії B2B та B2C, специфіку бізнесмоделі цифрового маркетингу послуг й дають змогу успішно реалізувати стратегічні вектори цифровізації, коопетиції та інноваційності. Розроблено моделі бізнес-процесів, що ілюструють проактивний підхід та базуються на концепції CRM (управління життєвим циклом клієнта). Запропоновано бізнесмодель використання аналогів при розробленні цифрового продукту в сфері послуг, що дозволяє підвищити точність визначення вартості майбутнього проєкту. Особливу увагу приділено вигодам від використання бази значень вартості і параметрів аналогів.^UThe dissertation research is devoted to definition of strategic vectors of transformation of business models of increase of economic efficiency of activity of sphere of services and to development of practical recommendations on their practical introduction at the enterprises. To achieve the goal of the study, a comprehensive analysis of the features and trends of transformation of business models in the field of services.Strategic vectors of transformation of business models to increase the economic efficiency of services: digitalization and Internet services, creativity and innovation, cooperation, integration with production (product as a service), sustainability. When considering the development of the service sector, their differentiation according to the level of creativity and knowledge intensity is noted. It is determined that an example of intellectualization of the traditional sphere of services can be supply chains of high-tech products, which can be complex and spread to several countries and even regions. The strategic directions of development of enterprises in the service sector in accordance with the types of innovations identified by areas of implementation are substantiated.The range of services related to innovative development is considered. The research improves the scientific and methodological approach to determining the features of the business of creative enterprises and the classification of creative services. It is determined that the business in the field of creative services has a number of features that are differentiated depending on the sector and models of interaction in it. The need to increase the readiness of business for development in the field of creative services was noted. It is substantiated that the features of creative services should be considered within the relevant business model, in particular B2B or B2C, as well as in the context of a possible mix of these business models. The analysis made it possible to conclude that there are related business verticals in the business strategy in the field of creative services, due to increased fragmentation among sellers and buyers and reduced efficiency of existing business systems.Based on the analysis of the index of efficiency of the goods and services market, labor market efficiency, business dynamism, innovative potential of the economy included in the Global Competitiveness Report, the correlation with the index of information and communication technology development (Global Innovation Index) is determined. digital component of building business models. The study of enterprises of Sumy and Kharkiv regions allowed to note the average level of digital competencies and motivation of business leaders to digital transformation. At the same time, the motivation of enterprises in the service sector is lower than the industry average.The study proposes the components of the digital transformation strategy and the levels of digital transformation of the service sector. The activity of digital agencies was chosen as an object of testing of the developed components of the customer orientation strategy. It is determined that the digital agency is a hub entity of a certain cluster of leading services of Ukraine (temporary accommodation and catering services, computer programming, consulting and related activities, and advertising activities and market research) and at the same time innovative participant in the service sector. The study summarizes the list of services provided by digital agencies.To assess the effectiveness of the business model, the trajectory of business development based on the use of the SWOT-method and the construction of the SPACE-matrix, taking into account the elements of the business model. The scale of estimations of components of business model is offered and the most problematic components of business model are defined.The analysis of features of digital transformation of business processes as a result of realization of tasks of digital marketing is carried out. To eliminate these problems, the practical aspects of using physical (offline) and digital (online) communication channels are identified. Scientific and methodological bases for building a business model of digital agency, which comprehensively take into account the peculiarities of B2B and B2C interaction, the specifics of the business model of digital marketing services and allow to successfully implement strategic vectors of digitalization, cooperation and innovation. Business process models have been developed that illustrate a proactive approach and are based on the concept of CRM (customer life cycle management). A business model of using analogues in the development of a digital product in the field of services is also proposed, which allows to increase the accuracy of determining the cost of a future project. Particular attention is paid to the benefits of using a database of value values and parameters of analogues.

Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню важливого науково-практичного завдання визначення культурно-освітніх характеристик інноваційних трансформацій публічного управління та розроблення рекомендацій з їх практичного впровадження. Аналіз наукових літературних джерел щодо інноваційних трансформацій публічного управління та систематизація нормативно-правових документів, які регламентують питання професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого управління й самоврядування, дозволили окреслити прогалини й слабкі місця у регламентуючій підсистемі реформ публічної влади, сформулювати гіпотезу наукового дослідження щодо необхідності впровадження культурно-освітніх аспектів у процеси реформаційних змін публічної влади. Доведено, що для того, щоб публічне управління змогло виконати свої функції щодо стратегічних орієнтацій українського суспільства, воно має зазнати якісних змін, в основі яких мають бути нові вектори інноваційного розвитку. З одного боку, впровадження інновацій у публічній владі має відповідати основним принципам соціальної модернізації та орієнтуватися на створення умов для самоактуалізації суспільства. З іншого боку, інноваційний розвиток має забезпечувати ефективність діяльності органів державної влади, переорієнтовуючи їх на потреби суспільства і громадян. За результатами дослідження запропоновано удосконалити перспективну 4-х векторну модель організаційної культури державної служби України, яка, на відміну від існуючих, включає: 1) орієнтацію на суспільні цілі і цінності; 2) формування ефективних управлінських зразків поведінки; 3) високий правовий і соціальний статус державних службовців; 4) управління персоналом державних органів шляхом формування і розвитку системи цінностей, найважливішими серед яких є законність, професіоналізм, ініціатива, гласність, неупередженість при виконанні службових обов'язків. Її реалізація на практиці дозволяє враховувати специфіку соціальних процесів, формування традицій, символів шанобливого ставлення до професії державного службовця; розвиток конкурсного середовища як умови зростання професіоналізму службовців; підтримання в якості пріоритетних цінностей професійних знань, умінь, навичок і здібностей і пов'язаної з їх розвитком стабільності становища державних службовців. Удосконалено підхід до розроблення механізму культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління на основі деталізації його структурних елементів в розрізі теоретичного, методологічного і практичного аспектів, реалізація якого дозволяє здійснювати перехід від традиційних процедур управління до новітніх (на основі цифровізації) технологій електронного урядування, а також підвищувати ефективність роботи органів влади і самоврядування завдяки децентралізації повноважень. Пропозиції щодо удосконалення теоретико-методичних засад визначення стратегічних векторів культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління з використанням компетентністного підходу дозволяють на практиці отримувати інтегральні результати при проведенні реформ на основі посилення мотивації персоналу та інтеграції всіх видів освітньої, професійної й культуротворчої діяльності виконавців.В роботі дістала подальшого розвитку систематизація інструментарію інноваційних трансформацій публічного управління в частині конкретизації інструментів, принципів, методів, підходів інноваційного кадрового управління, що дозволяє підвищити ефективність публічного управління. Автором уточнено визначення дефініції «механізм культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління», під яким запропоновано розуміти комплексну систему управлінського впливу на громадянське суспільство, яка забезпечує реалізацію інновацій у публічному управлінні на основі використання здобутків культурно-освітнього простору з метою досягнення прогресивного ко-еволюційного суспільного розвитку. Уточнено визначення дефініції «стратегічні вектори культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління» під яким запропоновано розуміти такі комплексні напрямки концептуальних, інституційних, методологічних (у т.ч. інструментальних) та інших інноваційних перетворень у сфері публічної влади, що ґрунтуються на суспільних, освітніх, культурних та загальнолюдських цінностях і спрямовані на забезпечення сталого розвитку країни. Таке визначення надає можливість приділити додаткову увагу культурно-освітнім змінам у сфері публічного управління. Авторські пропозиції й рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, мають практичне значення і можуть бути впроваджені у сфері публічного управління при реалізації адміністративно-територіальної реформи на місцях, а саме: при розробленні стратегій, програм і планів регіонального рівня, а також в системі професійної підготовки фахівців державної служби з метою підвищення ефективності трансформаційних процесів у публічному управлінні та адмініструванні.^UThe dissertation research is devoted to the solution of an important scientific and practical task of determining cultural and educational characteristics of public administration innovative transformations and developing recommendations for their practical implementation. Analysis of scientific literature on innovative transformations of public administration and systematization of legal documents governing professional training of civil servants and officials of local government and self-government, has allowed to identify gaps and weaknesses in the regulatory subsystem of public reform, to formulate a hypothesis of the research on the need to introduce cultural and educational aspects in the processes of reform changes of public authority. It is proved that in order for public administration to be able to perform its functions in relation to the strategic orientations of Ukrainian society, it must undergo qualitative changes, which must be based on new vectors of innovative development. On the one hand, the introduction of innovations in public power must comply with the basic principles of social modernization and focus on creating conditions for self-actualization of society. On the other hand, innovative development should ensure the effectiveness of public authorities, reorienting them to the needs of society and citizens. According to the results of the study, it is proposed to improve the perspective 4-vector model of organizational culture of the civil service of Ukraine, which, in contrast to the existing ones, includes: 1) focus on social goals and values; 2) formation of effective management behavior patterns; 3) high legal and social status of civil servants; 4) personnel management of state bodies through the formation and development of a system of values, the most important of which are legality, professionalism, initiative, transparency, impartiality in the performance of official duties. Its implementation in practice allows taking into account the specifics of social processes, formation of traditions, symbols of respect for the profession of a civil servant; development of the competitive environment as a condition for the growth of professionalism of employees; maintaining as priority values of the professional knowledge, skills and abilities and the stability of the position of civil servants related to their development. The author improves the approach to developing the mechanism of cultural and educational support of public administration innovative transformations based on detailing its structural elements in terms of theoretical, methodological and practical aspects, the implementation of which allows transition from traditional management procedures to the new e-government technologies, as well as increasing the efficiency of government and self-government through decentralization of powers. Proposals for improving the theoretical-methodological foundations for determining the strategic vectors of cultural and educational support for innovative transformations of public administration using a competence-based approach allow obtaining integrated results in reforms based on strengthening staff motivation and integration of all educational, professional and cultural activities. The systematization of the tools of innovative transformations of public administration in terms of concretization of tools, principles, methods, approaches of innovative personnel management, which allows to increase the efficiency of public management, has been further developed in the work. The author clarifies the definition of the “mechanism of cultural and educational support of innovative transformations of public administration”, which suggests a comprehensive system of managerial influence on civil society, which ensures implementation of innovations in public administration based on the use of cultural and educational space to achieve progressive co-evolution of social development. The author clarifies the definition of “strategic vectors of cultural and educational support of innovative transformations of public administration” under which proposes to understand such complex areas of conceptual, institutional, methodological (including instrumental) and other innovative transformations in the field of public power, based on public, educational, cultural and universal values and aimed at ensuring sustainable development of the country. The author's proposals and recommendations set out in the dissertation research are of practical importance and can be implemented in the field of public administration in the implementation of administrative-territorial reform on the ground, namely: in the development of strategies, programs and plans of the regional level, as well as in the training of civil service professionals to improve the transformation processes in public administration.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуального науково-прикладного завдання розроблення та наукового теоретико-методичного обґрунтування стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможністю регіону України у сучасних умовах господарювання. В роботі набув подальшого розвитку категорійно-понятійний апарат, зокрема, уточнене визначення стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності регіону, під яким запропоновано розуміти сукупність взаємопов’язаних управлінських функцій, яка забезпечує здатність управлінської системи регіону більш ефективно, ніж інші, враховувати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, використовувати потенціал регіону, керувати змінами і ризиками, самовдосконалюватись та створювати нові переважні чинники розвитку у середньостроковій та довгостроковій перспективах. В роботі досліджено проблему формування атракторів (під якими запропоновано розуміти таку множину факторів, яка впливає на інші елементи системи, поширюючи на них свої ознаки/характеристики) у системі забезпечення конкурентоспроможності регіону. Автором перше запропоновано теоретико-методичний підхід до формування системи стратегічного управління забезпечення конкурентоспроможності регіону, яка надає можливість враховувати стратегічні цілі регіонального розвитку, інтереси цільових аудиторій та створювати унікальні атрактори (економічні, соціальні, екологічні, політичні, адміністративні), які є «сферами притягування», що забезпечують еволюційний розвиток регіональної системи та коеволюційний розвиток її підсистем. Удосконалено 3-х векторну матричну модель стратегічного цілепокладання. Удосконалено класифікацію ризиків стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності регіону з подальшою деталізацією за видами і підвидами, що забезпечує урахування нових видів ризиків (зокрема, геополітичних та повоєнних) у регіональному стратегуванні, точніше ідентифікувати ризики, формалізувати процеси урахування та управління ними. Уточнено комплексний механізм стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності регіону в частині розширення його елементів, врахування всіх можливих напрямів діяльності у регіоні, стимулювання його розвитку, та управління ризиками. Набув подальшого розвитку теоретико-методичний підхід до визначення інтегральної оцінки конкурентоспроможності регіону, яка на відміну від існуючих включає урахування культурологічної і комунікаційної складових разом з загальновизнаними економічною, соціальною, екологічною, адміністративною, інфраструктурною, техніко-технологічною та інноваційною складовими, а також, вплив глобалізаційних чинників, що забезпечує комплексний аналіз і урахування всіх актуальних, відповідно сучасним вимогам до конкурентоспроможності регіону, параметрів. Теоретико-методичні положення і висновки дисертації доведені до рівня практичних пропозицій та рекомендацій, що підтверджується довідкою і актами про впровадження. Реалізація авторських пропозицій дозволяє вирішувати актуальне науково-прикладне завдання удосконалення процесів стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності регіонів України.^UThe dissertation is devoted to the solution of the current scientific-applied task of development and scientific theoretical-methodological justification of strategic management to ensure the competitiveness of the region of Ukraine in modern business conditions. The relevance of the study is justified by the need for a theoretical-applied rethinking of the processes of ensuring the competitive advantages of the region in the context of changing paradigms of global socio-ecological and economic development, the rapid transition from the market to the information economy, the digital economy, integration and globalization, which change the priorities and levers of competitive relations. In the work, the terminological-conceptual apparatus was further developed, in particular, the definition of strategic management for ensuring the competitiveness of the region was specified, under which it is proposed to understand a set of interconnected management functions that ensures the ability of the management system of the region to take into account the influence of external and internal environment factors more effectively than others, to use the potential of the region, manage changes and risks, improve oneself and create new dominant development factors in the medium and long term. The work examines the problem of attractors’ formation (under which it is proposed to understand such a set of factors that influence other elements of the system, spreading their signs/characteristics to them) in the system of ensuring the competitiveness of the region. The author first proposed a theoretical-methodological approach to the formation of a strategic management system to ensure the competitiveness of the region, which provides an opportunity to take into account the strategic goals of regional development, the interests of target audiences and create unique attractors . The 3-vector matrix model of strategic goal setting has been improved, which provides, in contrast to the “tree of goals”, which is used only in the plane of vertical and horizontal connections, taking into account the sub-goals of all levels of strategizing, industry leaders and stakeholders of key areas of activity in the region, which makes it possible to specify all strategically necessary goals to ensure comprehensive development of the region. The classification of strategic management risks of ensuring the competitiveness of the region has been improved, which, unlike the existing ones, is proposed to be supplemented with risks at the stage of development/improvement of strategic documents that regulate the development of the region with further detailing by types and sub-types, which ensures that new types of risks (in particular, geopolitical and post-war) are taken into account in regional strategizing, more precisely identify risks, formalize the processes of their consideration and management. The complex mechanism of strategic management of ensuring the competitiveness of the region in terms of expanding its elements, taking into account all possible areas of activity in the region, stimulating its development, and managing risks has been clarified. The theoretical-methodological approach to the determination of the integrated assessment of the competitiveness of the region has been further developed. This approach, unlike the existing ones, includes taking into account the cultural and communication components together with the generally recognized economic, social, ecological, administrative, infrastructural, technical-technological and innovative components, as well as the influence of globalization factors that provide a comprehensive analysis and consideration of all relevant, in accordance with modern requirements for the competitiveness of the region, parameters. The theoretical-methodological provisions and conclusions of the dissertation are brought to the level of practical proposals and recommendations, which is confirmed by references and acts of implementation.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуального науково-прикладного завдання розроблення і наукового обґрунтування теоретико-методичних засад та організаційно-економічних положень щодо забезпечення інноваційно–інвестиційного потенціалу підприємства в умовах постконфліктної трансформації.В роботі вперше запропоновано модель забезпечення інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства, яка передбачає імплементацію новітніх організаційних структур управління, бізнес-процесів, підходів до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу, механізму забезпечення, заходів з посилення економічної безпеки у практику підприємницької діяльності. Удосконалений теоретико-методичний підхід до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства в умовах пост конфліктних трансформацій на відміну від існуючих, крім оцінювання ресурсів, включає оцінку здатності суб’єкта підприємництва до провадження інноваційно-інвестиційної діяльності. Це надає можливість підприємству не тільки оцінити наявні ресурси і можливості їх реалізації, а й визначити ступінь здатності до системних перетворень, що є особливо актуальним для підприємств з великою історією, досвідом, які працюють у традиційних галузях і слабо налаштовані на зміни. Крім того, підхід передбачає оцінювання специфічних ризиків, які виникають в умовах постконфліктних трансформацій і раніше не враховувались. Застосування даного підходу дозволяє з’ясувати рівень інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства на основі визначення чотирьох оцінок: ресурсів, можливостей, здатностей і ризиків. При цьому перші три показники мають бути максимізованими, а ризики – мінімізованими.В роботі запропоновано розширити класифікаційні ознаки при систематизації інноваційно-інвестиційних ризиків підприємства шляхом виокремлення ознаки «Ризики постконфліктних трансформацій». Це дозволяє включати до аналізу нові види ризиків, які виникають в в соціо-політико-економічному середовищі в нових умовах господарювання. Така пропозиція дозволяє підвищити якість аналітичної діяльності підприємства та мінімізувати можливий руйнівний вплив нових видів ризиків.Поглиблено теоретико-методичний підхід до формування системи цілей управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства, який, на відміну від існуючих, дозволяє деталізувати управлінські дії/рішення на стратегічному, тактичному й операційному рівнях та конкретизувати тактичні функціональні цілі у розрізі фінансової, виробничої, маркетингової сфер, сфери управління персоналом та сфери інформаційно-технічного забезпечення.Набула подальшого розвитку ідентифікація елементів системи забезпечення економічної безпеки інноваційно–інвестиційного потенціалу підприємства в частині розмежування управлінських рішень на функціональні та змістовні реакції та їх деталізації в контексті дій у ризикових ситуаціях, що дозволяє посилити економічну й інформаційну складові, обґрунтовано управляти ризиками, нарощувати власну наукову діяльність.Набуло подальшого розвитку визначення структурно-логічної сутності дефініції інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства, під яким запропоновано розуміти складну динамічну систему взаємопов’язаних елементів (ідей, задумів, новацій, нових знань, ресурсів, факторів, умов, результатів тощо), яка визначає рівень здатності підприємства здійснювати інноваційну та інвестиційну діяльності в умовах, визначених можливостями зовнішнього і внутрішнього середовища. Таке визначення, на відміну від існуючих, дозволяє враховувати при оцінці потенціалу ідеї, задуми, новації, нові знання тощо; детерміновані можливості, які є відмінними для різних ринків, різних періодів тощо та конкретизувати рівень здатності здійснювати таку діяльність.Розвинуто структурно-логічну сутність дефініції організаційно-економічного забезпечення управління інноваційно–інвестиційним потенціалом підприємства в умовах постконфліктної трансформації шляхом: удосконалення категорійно-понятійного апарату та уточнення елементів механізму. Під організаційно-економічним механізмом управління інноваційно–інвестиційним потенціалом підприємства в умовах постконфліктної трансформації запропоновано розуміти таку систему фінансових, технологічних та організаційних рішень, принципів, форм, методів, підходів і органів управління, які дозволяють здійснювати ефективний вплив на інноваційні та інвестиційні бізнес-процеси підприємства. Таке формулювання, на відміну від існуючих, дозволяє включати у систему організаційних і економічних зв’язків принципово нові технологічні рішення, які є необхідними саме в змінених умовах підприємництва; також, забезпечення інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства у визначенні конкретизоване у нових інноваційних, інвестиційних, технологічних, інформаційних та інших бізнес-процесах, що надає можливість уточнити й у подальшому формалізувати таку діяльність.^UThe dissertation is dedicated to the solution of the actual scientific and applied task of developing and scientific substantiation of theoretical and methodological principles and organizational and economic provisions for ensuring the innovation and investment potential of the enterprise in the conditions of post-conflict transformation.In the work, for the first time, a model of ensuring the innovation and investment potential of the enterprise is proposed, which involves the implementation of the latest organizational management structures, business processes, approaches to the assessment of innovation and investment potential, the mechanism of provision, measures to strengthen economic security in the practice of entrepreneurial activity. An improved theoretical and methodological approach to the assessment of the innovation and investment potential of an enterprise in the conditions of post-conflict transformations, in contrast to the existing ones, in addition to the assessment of resources, includes the assessment of the ability of the business entity to carry out innovation and investment activities. This enables the enterprise not only to assess the available resources and the possibilities of their implementation, but also to determine the degree of ability to system transformations, which is especially relevant for enterprises with a long history and experience that work in traditional industries and are weakly adjusted to changes. In addition, the approach provides for the assessment of specific risks that arise in the conditions of post-conflict transformations and were not taken into account before. The application of this approach allows you to find out the level of innovation and investment potential of the enterprise based on the definition of four assessments: resources, opportunities, abilities and risks. At the same time, the first three indicators should be maximized, and risks should be minimized.In the work, it is proposed to expand the classification features in the systematization of innovation and investment risks of the enterprise by distinguishing the feature "Risks of post-conflict transformations". This makes it possible to include in the analysis new types of risks that arise in the socio-political-economic environment in new economic conditions. Such a proposal allows you to improve the quality of the enterprise’s analytical activities and minimize the possible destructive impact of new types of risks.An in-depth theoretical and methodological approach to the formation of a system of goals for the management of innovative and investment activity of the enterprise, which, unlike the existing ones, allows to detail managerial actions/decisions at the strategic, tactical and operational levels and to specify tactical functional goals in terms of financial, production, and marketing spheres, areas of personnel management and areas of information and technical support.The identification of the elements of the system for ensuring the economic security of the enterprise’s innovation and investment potential has gained further development in terms of the division of management decisions into functional and meaningful reactions and their detailing in the context of actions in risky situations, which allows to strengthen the economic and informational components, reasonably manage risks, and increase one’s own scientific activity.The definition of the structural and logical essence of the definition of the innovation and investment potential of the enterprise, under which it is proposed to understand a complex dynamic system of interconnected elements (ideas, ideas, innovations, new knowledge, resources, factors, conditions, results, etc.), which determines the level of ability, has gained further development enterprises to carry out innovative and investment activities in the conditions determined by the possibilities of the external and internal environment. This definition, unlike the existing ones, allows you to take into account ideas, innovations, new knowledge, etc. when evaluating the potential; deterministic capabilities that are distinct for different markets, different periods, etc. and specify the level of ability to carry out such activities.The structural and logical essence of the definition of the organizational and economic management of the innovation and investment potential of the enterprise in the conditions of post-conflict transformation has been developed by: improving the categorical and conceptual apparatus and clarifying the elements of the mechanism.

Дисертаційне дослідження присвячене розробленню теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо реалізації стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку освітньої сфери на рівні територіальних громад, регіонів та держави. Для досягнення мети дослідження здійснено комплексний аналіз наукових праць, міжнародного досвіду, стратегічних та планувальних документів загальнодержавного та регіонального рівня, визначено особливості й тенденції соціально-економічного розвитку освітньої сфери. Розглянуто та проаналізовано наявні підходи до визначення категорій «розвиток» та «соціально-економічний розвиток», уточнено їх взаємозв’язок. За результатами аналізу внутрішньої ефективності освіти в Сумській області на прикладі закладів загальної середньої освіти встановлено, що окремі показники не задовольняють умові соціально-економічної нормалі, внаслідок чого не забезпечується ефективне функціонування освітньої сфери на рівні повної загальної середньої освіти, що в подальшому може мати негативні наслідки, оскільки освітня галузь є джерелом формування робочої сили для решти галузей економіки. У роботі обґрунтовано потребу використання в системі оцінки ефективності такого розвитку критерію «доцільності», оскільки саме його показники відображають ступінь охоплення освітньою сферою суспільних потреб та удосконалено перелік показників, за якими здійснюватиметься така оцінка. Водночас розширено напрями впливу якості освіти на соціально-економічний розвиток суспільства, зокрема в частині забезпечення відповідного рівня загального інтелектуального розвитку населення як чинника економічного розвитку територій. Обґрунтовано використання комплексного підходу до вирішення зумовлених обмеженими фінансовими ресурсами проблемних питань щодо створення умов задоволення соціально-економічних потреб населення. У роботі враховано передбачені в Державній стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки очікувані показники реалізації стратегічного напряму щодо створення умов для фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету соціальними закладами. Проаналізовано демографічну ситуацію в Сумській області протягом 2018-2021 років та частку дітей шкільного віку й учнів, які здобувають освіту в закладах загальної середньої освіти, обґрунтовано необхідність оптимізації мережі закладів освіти для підвищення рівня якості наданих послуг. Встановлено, що кількість населення й мережа закладів освіти безпосередньо пов’язані з соціально-економічним розвитком територіальних громад, регіону та країни в цілому. Визначено роль якісного обліку всіх дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають на території громади, прийняття рішень про закріплення території та формування економічно ефективної мережі закладів освіти в забезпеченні права на здобуття обов’язкової освіти та економічному розвитку територій. Обґрунтовано потребу розмежування політики розвитку сільських і міських шкіл, застосування стратегічно релевантного територіального підходу до формування мережі закладів освіти, використання даних про неї як індикатора соціально-економічного розвитку освітньої сфери. За результатами аналізу інструментарію формування ефективної освітньої мережі в контексті реалізації стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку освітньої сфери виявлено потребу його розвитку та вдосконалення, впровадження нових підходів до застосування. Запропоновані в дослідженні шляхи реалізації стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку освітньої сфери передбачають застосування вдосконаленого механізму визначення обсягу освітньої субвенції на основі кількісних та якісних показників для розрахунку зазначених видатків, оновлений підхід до ощадливого використання та розподілу ресурсів соціальної інфраструктури через відкриття локацій техніко-технологічної підтримки, а також окреслюють напрями вдосконалення правового/нормативного підґрунтя для впровадження ефективних інструментів соціально-економічного розвитку освітньої сфери, реалізації нових підходів інфраструктурного забезпечення освітніх послуг, діяльності закладів і установ соціальної інфраструктури.^UThe dissertation research is aimed at development of theoretical and methodological approaches and practical recommendations for the implementation of strategic directions of socio-economic development of the educational sphere at the level of territorial communities, regions and the state. To achieve the goal of the research, a comprehensive analysis of scientific works, international experience, strategic and planning documents of the national and regional level was carried out, features and trends of socio-economic development of the educational sphere were determined.The existing approaches to defining the categories “development” and “socio-economic development” were considered and analyzed, and their relationship was clarified. The country’s economic development is ensured through effective planning and implementation of strategic documents, so the issue of proper organization of the functioning of all links in the spheres of public life is fundamental for socio-economic development. The carried-out analysis of the state of socio-economic development of the educational sphere shows that the approaches to the formation and implementation of strategic directions for the development of the educational sphere need to be revised, and the tools and mechanisms need to be further improved. The identified problematic issues of education development in rural areas and the insufficient level of satisfaction of the socio-economic needs of the residents of rural communities necessitate the expansion of the directions of development of rural areas, the introduction of cost-effective mechanisms with their reflection in the content of tasks and activities of state programs and strategies.According to the results of the analysis of the internal efficiency of education in the Sumy region, using the example of general secondary education institutions, it was established that certain indicators do not meet the conditions of the socio-economic norm, as a result of which the effective functioning of the educational sphere at the level of full general secondary education is not ensured. The use of an integrated approach to solving problematic issues caused by limited financial resources concerning creation of conditions for meeting the socio-economic needs of the population is substantiated. The work takes into account the expected indicators of the implementation of the strategic direction of creating conditions for fixed broadband access to the Internet by social institutions provided for in the State Strategy for Regional Development for 2021-2027. The demographic situation in the Sumy region during 2018-2021 and the share of school-age children and students who receive education in general secondary education institutions were analyzed, the need to optimize the network of education institutions to improve the quality of services provided was substantiated. According to the results of the analysis of the tools for the formation of an effective educational network in the context of the implementation of strategic directions of socio-economic development of the educational sphere, the need for its development and improvement, the introduction of new approaches to application was identified. Ensuring the objective distribution of the service territory between education institutions, as well as the continuous interaction of the structural unit responsible for the creation and constant updating of the register with other entities that have information about school-age children living in the community, is the basis for the formation of state policy in the field of education, ensuring state guarantees, fair and effective distribution of educational subvention, development of social infrastructure for meeting socio-economic needs, creating a cost-effective network of education institutions.The introduction of information and communication technologies in the educational sphere is a priority area of policy not only in Ukraine, but also in other countries of different levels of development. Informatization and digitization of industries is a strategic guideline for socio-economic development of industries, which is reflected in strategic documents of national and regional importance. The results of the research confirmed that the provision of modern computer equipment, timely updating of the material and technical base and the creation of conditions for access to the Internet are the basis for the provision of quality educational services and the solution of problematic issues of meeting the socio-economic needs of the population. The results of the study substantiate the need to take into account and implement this benchmark in the strategic directions of socio-economic development of the education sector.