Вивчено характер та механізми впливу синтетичного аналога лейцин-енкефаліну даларгіну на функціональний стан нирок, хроноритми їх діяльності, участь у процесах волюморегуляції, а також експериментально обгрунтовано застосування препарату у разі порушень діяльності нирок з використанням фармакологічних, функціональних, хронобіологчних, біохімічних та статистичних методів дослідження. Показано, що вираженість діуретичного та салуретичного ефектів даларгіну залежить від дози препарату, тривалості застосування, об'єму рідини в організмі, а також часу введення впродовж доби. Доведено, що найбільш помітну дію даларгіну на екскреторну та йонорегулювальну функцію нирок виявлено у нічний період доби. Визначено, що помірна сечогінна дія препарату обумовлена переважним зменшенням процесів канальцевої реабсорбції. Виявлено, що ренальні ефекти даларгіну посилюються за умов пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостернової системи, на тлі блокади синтезу ейкозаноїдів та у разі зниженого рівня мінералокортикоїдів у організмі. Доведено, що даларгін активує тканинну фібринолітичну та протеолітичну активності. Установлено корелятивний зв'язок між швидкістю клубочкової фільтрації та змінами фібринолітичної активності кіркової речовини нирок під впливом даларгіну. Доведено його ефективність як лікувального та профілактичного засобу за умов експериментальної гострої ниркової недостатності. Експериментально обгрунтовано рекомендацію більш широкого застосування даларгіну з урахуванням його ренальних ефектів з метою оптимізації традиційної фармакотерапії захворювань і станів, що супроводжуються порушенням діяльності нирок та затримкою води й солей в організмі.

  Скачати повний текст