Досліджено проблеми української суспільно-політичної думки другої половини XIX- початку XX ст. як цілісного феномену, у рамках якого відбулося конституювання класичної української національної ідеї. На матеріалах історіографічного вивчення проблеми, а також шляхом застосування методології системно-критичного аналізу "народницької", "державницької" та "націоналістичної" політико-ідеологічних парадигм обгрунтовано тезу, стосовно якої світоглядною домінантою цих парадигм є орієнтація на органічну цілісність національної системи. Зроблено концептуальний висновок, що вийшовши на арену демократичного самовизначення та розбудови громадянського суспільства, його члени опинилися перед фактом відсутності грунтовних традицій ідеології лібералізму, що обстоює права людини та особистості.

  Скачати повний текст