Розкрито сутність поняття мовної особистості як об'єкта лінгвістичного дослідження. Обгрунтовано доцільність вивчення мовноособистісних характеристик Д.І. Яворницького у контексті вітчизняного мовно-літературного процесу другої половини XIX - початку XX ст. Визначено екстра- й інтралінгвальні чинники формування Д.І. Яворницького як мовної особистості. Висвітлено його погляди щодо розвитку та функціонування української мови. Мовну особистість Д.І. Яворницького досліджено у єдності світоглядних і мовленнєвих категорій. Розглянуто різнорівневі мовні засоби (лексико-фразеологічні особливості, тропи, визначальні слова-поняття) художніх та епістолярних текстів. Показано своєрідність мовної особистості письменника, проявом якої є наслідування традицій етнографізму. Вперше створено мовний портрет письменника, історика, археолога, фольклориста, лексикографа та виявлено закономірності формування його ідіостилю.

  Скачати повний текст

Визначено основні етапи формування та розвитку романтичних традицій (неоромантизму) в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. Оскільки загальом існування самого неоромантизму як напрямку в українській літературі є проблемою дискусійною у даній науковій роботі досліджено не стільки неоромантизм, що існував у літературі наприкінці XIX - на початку XX ст., скільки особливості використання традицій романтизму в літературному процесі доби модернізму. Визначено роль романтичних традицій у розвитку української літератури. Розкрито сутність понять "тенденція", "літературна епоха", "період", "напрям", "течія", "стиль", "метод", "група", "школа", розроблено орієнтовну схему періодизації українського літературного процесу. Розкрито специфіку українського модернізму та романтизму, встановлено типологічні зв'язки між даними літературними напрямками. Показано своєрідність модерністських експлікацій в українській літературі. Проаналізовано художні твори, написані у традиціях неоромантизму ("Осіння казка" Л.Українки, "Казка старого млина" С.Черкасенка та "По дорозі в Казку" О.Олеся). Встановлено, що у даних творах тісно переплелися традиції "класичного" романтизму та модернізму. Доведено пріоритетну роль романтичних тенденцій (про що свідчить романтичний характер головних героїв, протиставлення двох світів, символізація), збагачених досвідом модернізму, відображеного у жанрово-стилістичних пошуках та загальній ідеології інтерпретованих творів.

  Скачати повний текст