Розглянуто суть і структуру інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України. Проаналізовано етапи становлення інформаційного мовлення. Значну увагу приділено особливостям створення радіо, зокрема новинного мовлення, а також перспективам його розвитку в інформаційному просторі Української держави. Вивчено суспільно-історичні умови зародження та розвитку інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України, визначено перспективні напрями подальших досліджень функціонування мовлення та головні чинники підвищення ефективності його діяльності. Розглянуто явище персоніфікації інформаційних програм, зумовлене переходом до журналістського ведення й активного використання інтерактивних форм мовлення. Надання програмам новин особистісного забарвлення дозволило наблизити їх до інтересів пересічного слухача.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній політико-правовій науці досліджено гносеологічні витоки та соціокультурну зумовленість теорій філософа, відомого політичного діяча XX ст., першого Президента Чехословацької республіки Т.Г. Масарика. У контексті європейської та національної філософської, правової та політологічної традиції проаналізовано теооретичну спадщину вченого, розкрито суть його оцінки національно-визвольної боротьби та державотворчих процесів чеського й інших слов'янських народів, особливості поглядів на суспільство, націю, право, державу, демократію. Показано особливості реалізації цих поглядів у практиці побудови парламентської демократії у Чехословацькій республіці у міжвоєнний період (1918 - 1938 рр.). Визначено ідеї та передбачення Т.Г. Масарика, які є соціально значущими для Української держави та загальноєвропейського процесу в XXI ст.

  Скачати повний текст

Наведено результати теоретичних і експериментальних досліджень планетарних відцентрових муфт, висвітлено методи розширення їх експлуатаційних можливостей як пускових і автоматичних запобіжних муфт. Проаналізовано відомі конструкції запобіжних і пускових муфт механічного типу. Розроблено узагальнену модель структурного синтезу планетарних відцентрових муфт з монолітними дисбалансами, на базі якої обгрунтовано їх багатоваріантну структуру з періодичним силовим зв'язком між сателітом і дисбалансом через повідцеву муфту. Розроблено математичну модель формування обертового моменту на центральному веденому колесі планетарної відцентрової муфти та встановлено характер зміни обертового моменту залежно від кута повороту сателітів у разі перевантаження. Наведено рекомендації щодо вибору конструктивно-силових параметрів планетарних відцентрових муфт у комбінації з повідцевими муфтами. Досліджено динаміку приводу, оснащеного планетарною відцентровою муфтою з дисбалансами у такій комбінації. Здійснено експериментальні дослідження три- та чотирисателітної планетарних відцентрових муфт відповідно з одно- та дворядним розміщенням дисбалансів.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження впливу державної політики на формування мотивацій громадян України в контексті їх міграції та виїзду з подальшою еміграцією. Автором запропоновано науково-методичний підхід до вивчення міграції, обґрунтовано комплекс статистичних та соціологічних показників, здійснено ідентифікацію ознак залежності міграційного руху від результатів державної соціально-економічної політики. Здійснено моделювання та прогнозування показників міграційного руху в Україні на основі обґрунтованих параметрів їхньої залежності від політичних та соціально-економічних чинників. Доведено, що міграційна динаміка українців є наслідком не тільки внутрішньої політики України (як країни-донора), а й зовнішньої політики країн-реципієнтів – Польщі, Росії, Чехії, Угорщини та інших країн. Зроблено висновок, що зміна чисельності мігрантів є результатом соціально-економічної, освітньої, міграційної державної політики. У роботі запропоновано напрями корегування державної політики в контексті збереження людського капіталу України. Законодавчий напрям корегування державної політики має включати приведення національного законодавства в сфері розвитку та збереження людського капіталу у відповідність з міжнародними нормативно-правовими актами. Міграційний напрям корегування державної політики передбачає проведення перепису, вироблення власної моделі міграційних процесів, розробка та затвердження державної програми підтримки ВПО, реалізація механізмів повернення та підтримки репатріантів. Економічний напрям має реалізовуватись через розробку стратегії сталого інноваційного розвитку держави; створення сприятливих умов для іноземних інвестицій; підтримку малого та середнього бізнесу; надання державної підтримки сільськогосподарським виробникам. Соціальний напрям повинен передбачати розробку заходів щодо сприяння збільшення народжуваності і зниженню смертності населення, підвищення середньої тривалості життя, продовження медичної реформи та приведення нормативно-правової бази у відповідність. Освітній напрям може бути реалізований завдяки продовженню реформи середньої, професійно-технічної та вищої освіти; налагодження механізмів реалізації закладами вищої освіти права на автономію; створення програми підтримки талановитих та молодих вчених.Ключові слова: державна політика, міграційні процеси, міграція українців, трудова міграція, людський капітал України.^UThe thesis provides a complex study of the impact of state policy on the formation of motivations of Ukrainian citizens in the context of their migration and departure with subsequent emigration. The author proposed a scientific and methodological approach to the study of migration, the complex of statistical and sociological indicators is substantiated, the identification of signs of migration movement dependence on the results of the state socio-economic policy is carried out in the paper. Modeling and forecasting of the indicators of the migration movement in Ukraine based on the substantiated parameters of their dependence on political and socio-economic factors are covered in the thesis. It is proved that the migration dynamics of Ukrainians is the result not only of the domestic policy of Ukraine (as a donor country), but also of the foreign policy of the recipient countries – Poland, Russia, the Czech Republic, Hungary and others. The decrease or increase in the number of migrants is the result of socio-economic, educational, migration state policies. The author suggested directions of adjustment of the state policy in the context of preservation of human capital of Ukraine. The legislative direction of state policy adjustment should include bringing national legislation in the field of development and preservation of human capital in line with international regulations. The migration direction of adjusting state policy involves conducting a census, development of own model of migration processes, development and approval of the state program of support for IDPs, implementation of mechanisms of return and support of repatriates. The economic direction should be realized through developing a strategy for sustainable innovative development of the state; creation of favourable conditions for foreign investments; supporting small and medium-sized businesses; providing government support to agricultural producers. The social direction preservation should include the development of measures to encourage an increase in fertility and reducing mortality, increase life expectancy through the promotion of healthy lifestyles, continuing medical reform and bringing the regulatory framework into line. The educational direction can be realized through continuation of the reform of secondary, vocational and higher education; establishing mechanisms for the implementation of the right to autonomy by higher education institutions; creation of a program of support for talented and young scientists.Keywords: state policy, migration processes, Ukrainians' migration, labor migration, human capital of Ukraine.

Здійснено комплексне дослідження політики управління постконфліктними територіями як управлінського процесу, який локалізується в межах території, що зазнала впливу збройного конфлікту, розглядається як ресурс різними політичними акторами, потребує встановлення інституційного порядку і подолання наслідків конфлікту. Політику управління постконфліктними територіями досліджено через категорії: «постконфліктна територія», «збройний конфлікт», «постконфлікт», «постконфліктне управління», «політика управління». Вивчення предмету дослідження стало можливим завдяки міждисципінарним теоретикометодологічним підходам і методам політичної науки, політичної географії, геополітики, міжнародних відносин, політичної регіоналістики, конфліктології, права і політичного менеджменту. Обґрунтовано, що в контексті вивчення політики управління постконфліктними територіями немає потреби вивчати територію як предмет конфлікту. Доведена доцільність вивчення такої території в якості простору, що зазнав впливу збройного конфлікту, внаслідок чого має зруйновану систему управління або заслабкі інституційні форми розвитку, що потребують розбудови «з нуля» або реінтеграції в національну систему вищого рівня. Виявлено специфіку впровадження управлінських практик такими постконфліктними територіями, як: частина території Хорватії – Славонія, Баранія та Західний Срієм, Таджикистан, Бангладеш, Косово, Руанда, Камбоджа, Нікарагуа, Мозамбік, Боснія і Герцеговина, С'єра-Ліоне. У межах категоріального апарату, за допомогою вказаних наук і наукових напрямів, визначено «постконфлікт» як стадію зіткнення інтересів двох і більше акторів, що настає після завершення основних етапів конфлікту. Авторкою розглядалися такі випадки, де дві чи більше держави, або держава(- и) в особі уряду та певне(-і) організоване повстанське(-і) угруповання ставали суб'єктами збройного протистояння. Для деталізації категорії «постконфлікт» із використанням категорій політології, міжнародного права та міжнародних відносин надано характеристику форм та типів завершення конфлікту. Наведено авторське формулювання ознак завершення конфлікту: 1) досягнення сторонами конфлікту згоди щодо постконфліктного управління, 2) отримання стороною (сторонами) конфлікту або третьою стороною повного суверенітету (інституційного контролю) над територією, що раніше була охоплена конфліктом та 3) визнання з боку міжнародної спільноти факту закінчення конфлікту і формування легітимних інститутів. Значення міжнародного визнання для завершення конфлікту обґрунтовано за допомогою концепції «сепаратистських держав», що таке визнання не отримали, та компаративного аналізу кейсів «Косово» та «Придністров'я». У роботі обґрунтовано використання понять «політика управління», «управління постконфліктними територіями», «управління кризовою ситуацією». Виявлено конфліктність впливу і стратегій міжнародних та національних акторів на управління постконфліктними територіями, що обґрунтовано за допомогою дослідження генези ставлення міжнародних та національних акторів до управління постконфліктними територіями та їх політичних інтересів на постконфліктних територіях. Заявлено, що на постконфліктних територіях міжнародні організації виконують свої статутні функції, впроваджуючи модель «ліберального миру» на територіях, вразливих до зовнішніх впливів. Виявлено, що інтереси національних та міжнародних акторів збігаються в частині досягнення створення умов, за яких буде нівельовано вплив доконфліктної конфронтації цінностей. До дослідження введено концепт миротворчості як діяльності по встановленню миру (порядку системи), що підтримує та посилює інститути, які сприяють мирному співіснуванню та мінімізують конфліктогенні чинники. На базі критеріїв досліджено політику управління через інституційні та неінституційні практики у трьох секторах суспільного життя: безпека, економіка, соціокультурна сфера. Спираючись на запропоновану конфліктність стратегій національного та міжнародного рівнів щодо управління постконфліктними територіями запропоновано дві «ідеальні» (з боку її ініціатора) моделі національного та міжнародного управління постконфліктними територіями. Моделі побудовано, спираючись на досвід трьох постконфліктних територій – Хорватії, Таджикистану та Руанди. Ключові слова: конфлікт і постконфлікт, збройний конфлікт, постконфліктна територія, політика управління територією, управлінські практики, миротворчість.^UA comprehensive study of management policy of post-conflict territory is done. It is characterized as a management process that is localized within the territory affected by the armed conflict. It is seen as a resource by various political actors and requires the establishment of institutional order and overcoming the consequences of the conflict. Management policy of post-conflict territories was studied through its components: “post-conflict territory”, “armed conflict”, “post-conflict”, “postconflict management”. The study of the subject became possible due to interdisciplinary theoretical and methodological approaches and methods of political science, political geography, geopolitics, international relations, political regionalism, conflict studies, law and management. It is substantiated that in the context of studying the management policy of post-conflict territory, there is no need to study the territory as a subject of conflict. The expediency of studying such a territory as a space affected by the armed conflict is argued. As a result of the conflict the territory has a ruined system of governance or weak institutional forms of development that require development “from scratch” or reintegration into a national high-level system. The specifics of the implementation of management practices in several postconflict territories is determined. These are: part of the territory of Croatia - Slavonia, Baranya and Western Srijem, Tajikistan, Bangladesh, Kosovo, Rwanda, Cambodia, Nicaragua, Mozambique, Bosnia and Herzegovina, Sierra Leone. Within the categorical apparatus of outlined sciences and research areas, “post-conflict” is defined as a stage of conflict of interests between two or more actors, which occurs after the completion of the main stages of the conflict. The author considered cases where two or more states, or the state(s) represented by the government and a certain organized insurgent group(s) became the subjects of armed confrontation. To detail “post-conflict” using the categories of political science, international law and international relations, a description of the forms and types of the end of the conflict is provided. The author's concept of the signs of the end of the conflict is provided. These are: 1) the parties to the conflict agree on post-conflict management, 2) the party (parties) or a third party obtains full sovereignty (control) over the territory previously covered by the conflict and 3) the end of the conflict and the formation of legitimate institutions is recognized by international community. The importance of international recognition for ending the conflict is justified by the concept of “separatist states” that have not received such recognition, and a comparative analysis of the cases of Kosovo and Transnistria. The use of the terms “management policy”,“management of post-conflict territory”, “crisis management”. The conflict of influence and strategies of international and national actors in the management of post-conflict territories is revealed, which is substantiated by studying the genesis of the attitude of international and national actors to the management of post-conflict territories and their political interests in post-conflict territories. It is stated that in post-conflict territories, international organizations perform their statutory functions, thus justifying their functioning in a crisis of international law and international relations, and world leaders realize their geopolitical interests by implementing a model of “liberal peace” in areas vulnerable to external influences. The study introduces the concept of peacebuilding as an activity to establish peace (order of the system), which supports and strengthens institutions that promote peaceful coexistence and minimize conflict-generating factors. Based on these criteria, the management policy is studied through institutional and noninstitutional practices in three sectors of public life: from the security sector, from economics and from the socio-cultural sphere. Selected practices are described and analyzed based on post-institutional and synergetic approaches of political science. Based on the proposed conflict of strategies of national and international levels regarding the management of post-conflict territories, two “ideal” (from the side of its initiator) models of national and international management of post-conflict territories are proposed. The models are based on the experience of three postconflict territories – Croatia, Tajikistan and Rwanda. Key words: conflict and post-conflict, armed conflict, post-conflict territory, management policy of post-conflict territory, management practices, peacebuilding.

Здійснено комплексне дослідження політики консолідації держави в умовах системної кризи в Україні. Політика консолідації держави визначена як цілеспрямована та практико-орієнтована стратегія розвитку України, що має впроваджуватися шляхом якісних практик державних інститутів і недержавних інституцій задля інваріантизації - знаходження українським суспільством власного інваріанту (спільного мотиваційного концепту через «винесення за дужки» всіх розбіжностей) навколо принципів і функцій соціальної держави. Акцентовано, що в українському суспільстві за сучасних кризових умов, програми єднання України частіше ґрунтуються на основі негативних, оборонних стратегій (суспільна конфронтація, зовнішній ворог тощо). Акцентовано, що з часу проголошення незалежності політична система України не визначила і не побудувала модернізаційну модель, якої прагне і послідовно формує. Відповідно і відсутня публічна система заходів модернізації Україна, яка б була зрозумілою громадянам і до здійснення якої вони б були причетні. Тому система здатна продукувати лише сценарії циклічного розвитку. За таких умов держава стає асоціальною. На відміну від таких програм має бути сформована спільна політика держави і суспільства по консолідації України навколо єдиного і позитивного за змістом інваріанта – концепту, що не містить розбіжностей потрактування, негативних конотацій та формує спільність влади, громади і бізнесу. Структуру дослідження обумовила наступна наукова гіпотеза. За умов системної кризи, держава стає вразливим суб'єктом міжнародних відносин, посилюється внутрішній конфлікт між державними інститутами і недержавними інституціями, активізується потреба нових практик консолідації нації навколо не тільки ціннісної парадигми, а й соціально-економічних індикаторів розвитку системи.У дисертації доведено, що українська політична система перебуває у стані системної трансформаційної кризи, періодичні загострення якої завдають суттєвої шкоди рівню легітимності і стабільності владних інститутів та міжнародним позиціям України. З-поміж низки індикаторів системної кризи авторкою було обрано три компоненти, довкола яких побудовано об'єкт дослідження: криза легітимності державної влади і політичних інститутів, соціально-економічні показники розвитку та динаміка настроїв українців щодо своїх перспектив і оцінок сучасності.Визначені ключові фактори ерозії державної влади та кризи легітимності державних інститутів в Україні. Обґрунтовано твердження, що сформована в Україні модель соціально-економічних відносин самою своєю суттю перманентно продукує різноманітні кризи: економічні, інституційні, конституційні, світоглядні, які розвиваються в руслі трансформаційної кризи.Обґрунтовано, що вихід системи із кризи можливий за умови побудови державної політики у спосіб згуртування, об'єднання, консолідації суспільства і держави та активізації громадянського сектору. У межах категоріального апарату, за допомогою вказаних наук і наукових напрямів, а також на основі вивчення стану суспільних відносин в Україні та домінуючих сценаріїв відтворення наявною ціннісною парадигмою реальної політичної практики поступу держави, визначено такі етапи побудови інваріанту «держава-нація» внаслідок консолідації українського суспільства: консолідація-адаптація, консолідація-ідентифікація і консолідація-трансформація. Запропоновано інженерію моделювання політики консолідації держави в умовах системної кризи як модель консолідації держави-нації. На першому рівні деполітизації діалогу суспільства і держави навколо цінності Людини має бути сформований стратегічний план дій по консолідації усіх професійних і вікових, етнокультурних та інших груп інтересів.На другому рівні – соціально-економічної консолідації – має відбутися аудит наявних ресурсів, проблем, прогалин управління та акумуляція потенціалу.З-поміж основних завдань третього рівня моделі консолідації суспільства – соціокультурного єднання, передбачено, зокрема: міжкультурний діалог, напрацювання та розвиток громадських і культурних зв'язків та обмінів між громадами і територіями; зміцнення державного статусу української мови; формування інформаційного простору, що наповнюється власним порядком денним; зменшення цивілізаційних розбіжностей та об'єднання громадян країни на основі соціальних, а пізніше й національних цінностей.Політика консолідації держави має розглядатися як багатоаспектний, пролонгований в часі і здатний до трансформації і коригування комплекс механізмів нової політики та філософії державного управління.^UA comprehensive study of the policy of state consolidation under the conditions of the system crisis in Ukraine. The state consolidation policy is defined as a purposeful and practice-oriented strategy of Ukraine's development, which should be implemented through qualitative practices of state institutions and non-state institutions for invariance i.e. finding Ukrainian society's own invariant (common motivational concept through "brackets" of all differences and welfare state). It is emphasized that in Ukrainian society under modern crisis conditions, Ukraine's unification programs are more often based on negative, defensive strategies (social confrontation, external enemy, etc.). It is emphasized that since the proclamation of independence, the political system of Ukraine has not defined or built a modernization model, which it seeks and forms consistently. Accordingly, there is no public system of modernization measures in Ukraine, which would be understandable to citizens and in the implementation of which they would be involved. Therefore, the system can produce only the scenarios of cyclical development. Under such conditions, the state becomes antisocial. In contrast to such programs, a common policy of the state and society to consolidate Ukraine should be formed around a single and positive invariant i.e. a concept that does not contain differences of interpretation, negative connotations and forms a community of government, people, and business.The structure of the study was determined by the following scientific hypothesis. Under the system crisis, the state becomes a vulnerable subject of international relations, the internal conflict between state and non-state institutions intensifies, and the need for new practices of nation consolidation around not only the value paradigm but also socio-economic indicators of system development indicators.The thesis proves that the Ukrainian political system is in a state of system transformation crisis, the periodic exacerbations of which cause significant damage to the level of legitimacy and stability of government institutions and international positions of Ukraine. Among several indicators of the system crisis, the author chose three components around which the object of study is built: the crisis of legitimacy of state power and political institutions, socio-economic indicators of development and the dynamics of the attitudes of Ukrainians towards their prospects and assessments of modernity. The key factors of erosion of state power and the crisis of legitimacy of state institutions in Ukraine have been identified. The statement that the model of social and economic relations formed in Ukraine by its nature permanently produces such crises as economic, institutional, constitutional, worldview, which develop during the transformation crisis, is substantiated.It is substantiated that the way out of the crisis is possible if the state policy is built in a way of uniting, uniting, consolidating society and the state and activating the civil sector.Within the categorical apparatus, with the help of these sciences and research areas, as well as on the basis of studying the state of public relations in Ukraine and the dominant scenarios of reproduction of the existing value paradigm of real political practice of state progress, the following stages of invariant as the result of Ukrainian society consolidation: consolidation-adaptation, consolidation-identification and consolidation-transformation.The engineering of modeling the state consolidation policy in the conditions of system crisis as a model of nation-state consolidation is offered. At the first level of depoliticization of the dialogue between society and the state around the value of Human, a strategic action plan should be formed to consolidate all professional, age, ethnocultural, and other interest groups.At the second level - socio-economic consolidation - there should be an audit of available resources, problems, management gaps and capacity building.Among the main tasks of the third level of the model of society consolidation - socio-cultural unity, are provided, in particular: intercultural dialogue, development of social and cultural ties and exchanges between communities and territories; strengthening the state status of the Ukrainian language; formation of an information space that is filled with its own agenda; reduction of civilizational differences and unification of citizens of the country on the basis of social and after that national values.State consolidation policy should be considered in time and capable of transformation and adjustment of a set of mechanisms of the new policy and philosophy of public administration.

Здійснено комплексне дослідження політики формування іміджу України в інформаційному просторі закордонних держав. Політика формування зовнішнього іміджу держави розуміється авторкою як комплекс реальних механізмів та цілеспрямованих дій по формуванню та просуванню в інформаційному просторі сукупності уявлень (образів, асоціацій, потрактувань) про неї. Акцентовано увагу на суб'єктах і результатах такої політики. Констатовано, що за умов відсутності чи слабкості державної політики формування та просування іміджу України в інформаційному просторі закордонних держав, він все одно формується, але не Україною. Авторкою сформульовано індикатори аналізу та порівняння іміджу України в зовнішньому інформаційному просторі через його складові.Доведено, що потрібне коригування державної політики просування іміджу України через посилення локальних образів та загальнонаціональних цінностей, актуальних асоціацій та ідентифікацій українців. Це має бути спільна справа влади, бізнесу і громади. Ключовою тезою кваліфікаційної наукової праці є розуміння термінової активізації всіх ресурсів і стейкголдерів для коригування зовнішнього іміджу України. Дослідження апелює до громадянського сектору і бізнесу, владних інститутів, дипломатичних представництв і діаспор світу з приводу їх об'єднання заради відтворення позитивного іміджу України і українців.Авторкою побудовано комплексну модель «Україна - світові», у якій відображено той факт, що імідж держави формується під впливом складових її зовнішньополітичного курсу, а саме: безпекової політики, дипломатії, правової, соціальної, економічної політики, і просувається в рамках інформаційної політики держави. Авторкою встановлено, що формування зовнішнього іміджу держави, а особливо, його складових, образів, повинно починатися з локальних територій та ефективної державної політики регіонального розвитку.^UThe complex research of Ukraine's image formation policy in the information space of foreign states is made. The Ukraine's external image formation policy is a combination of real mechanisms and purposeful actions for the formation and promotion of the set of ideas (images, associations, interpretations) about it in the information space. Emphasis is placed on the subjects and results of such a policy. Even in the absence or weakness of the state policy of image formation and promotion in the information space of foreign states, the Ukraine's image is formed, but not by Ukraine. Based on this fact, the author formulated indicators of analysis and comparison of the image of Ukraine in the external information space through its components.The research proves that the state policy of Ukraine needs to be adjusted in the abovementioned context by strengthening local images and national values, actual associations and identifications of Ukrainians. It should be a common cause of government, business and community. The key thesis of the qualifying scientific work is the understanding of urgent activation of all resources and stakeholders to adjust the external image of Ukraine. The research appeals to the civil sector and business, government institutions, diplomatic missions and diasporas around the world to unite them to restore a positive image of Ukraine and Ukrainians.The author built a complex model "Ukraine to the World", which reflects the fact that the image of the state is formed under the influence of its foreign policy components: security policy, diplomacy, law, social, economic policy, and promotes in frames of the information policy. The author revealed that the formation of the external image of the state, and especially of its components, set of visions, should begin from local territories and effective state policy of regional development.

Зрілість політичних систем сучасності має низку показників, серед яких – модель взаємовідносин держави і суспільства. Характеристиками цієї моделі можуть виступати такі показники, як розвинутість громадянського суспільства в частині впливовості його інститутів, відчуття захищеності населення (соціальної, правової, інформаційної тощо), рівень політичної і правової культури громадян, стан громадянської освіти, сальдо міграції держави, реальні практики реалізації конституційного права громади на управління територією. Останній показник в Україні має міждисциплінарну природу як у контексті теоретико-методологічних підходів наукового вивчення, так і в самих практиках впровадження.Результатом компаративного аналізу стало виявлення специфіки світових та вітчизняних практик впровадження децентралізації в частині їх політико-правового забезпечення, суспільного діалогу та успішних локальних кейсів. Визначено, що політико-правове забезпечення процесу впровадження децентралізації у Франції, Польщі та Україні базується на Європейській хартії місцевого самоврядування та наявності реальних практик організації публічної влади на трьох рівнях: центральний (національний), місцевий (локальний), проміжний (регіональний).У ході дослідження будо визначено два кейси діалогу суспільства і держави у контексті державної регіональної політики. Перший кейс – це практична взаємодія, що відбувається завдяки розвинутому громадянському суспільству за допомогою: бюджету громадських ініціатив, громадських рад та консультативних органів, асоціацій громадських організацій, експертного та проєктного середовища, громадського контролю. Другий кейс (провладний) - має меті лише залучення громадськості до організації владних ініціатив. Функціонування кейсів залежить від моделі місцевого самоврядування конкретної держави та стартових умов проведення реформи. Доведено, що втілення реформи децентралізації в Україні, на основі європейського досвіду, відбувається з використання існуючих моделей управління територіями. У побудові практик менеджеризму використовується поєднання державного, регіонального й локального принципів управління, що мають на меті делегування повноважень і встановлення контролю між центром та регіоном за принципом субсидіарності. У роботі обґрунтовано, що оцінка регіональної політики в регіоні залежить від індикаторів ефективності територіальних громад. Під час дослідження було проаналізовано декілька систем індикаторів, що містяться у трьох підходах: внутрішньому, зовнішньому, локальному (авторському). Авторський підхід було запропоновано автором для використання Вінницькою облдержадміністрацією, що містив наступні індикатори: - динаміка демографічної ситуації в громаді; - співвідношення природнього скорочення населенні і міграції; - вікова структура населення в громаді; - рівень дотаційності бюджетів за відповідний рік; - питома вага видатків на утримання апарату управління у власних ресурсах; - діяльність соціальної та адміністративної інфраструктури; - фактичні капітальні видатки на 1-го мешканця територіальної громади. Визначено успішний кейс впровадження реформи децентралізації на прикладі Вінницької області. У досліджуваних громадах Вінниччини помітно змінилася структура місцевих бюджетів, відбулася активізація мешканців громади, які стали долучатися до консультацій та громадських слухань, відбулось створення ЦНАП, нових медичних амбулаторій та опорних шкіл, реставрація пам'яток культури та активізація культурного життя. Ключові висновки кваліфікаційної наукової праці довели, що у великих за своєю площею державах, з усталеною практикою впливу недержавних інститутів на державну політику та успішними локальними практиками самоврядування, слід очікувати формування діалогу між державою і суспільством шляхом ініціатив «знизу», що сприятиме модернізації системи владних відносин в бік «уряду професіоналів», розгалуженої системи представництва локальних територій на загальнонаціональному рівні, легітимності державних інститутів та демократизації політичної системи.^UThe maturity of modern political systems has a number of indicators, including the model of the relationship between state and society. Such indicators as the development of civil society in terms of the influence of its institutions, the sense of protection of the population (social, legal, informational, etc.), the level of political and legal culture, the status of civic education, the state migration balance, real practices of the realization of constitutional law to manage the territory by communities can be considered as characteristics of this model. The last indicator has an interdisciplinary nature in Ukraine: both in the context of theoretical and methodological approaches to scientific study, and in the implementation practices themselves.Detection of the specificity of global and national practices of decentralization implementation in terms of their political and legal support, public dialogue and successful local cases is a result of the comparative analysis. It is determined that the political and legal support of the decentralization process in France, Poland and Ukraine is based on the European Charter of Local Self-Government and the existence of real practices of the organisation of public authority at three levels: central (national), domestic (local), intermediate (regional). The author identifies two cases of dialogue between society and state in the context of state regional policy. The first case is a practical interaction that takes place due to developed civil society through the budget of public initiatives, public councils and advisory bodies, associations of public organizations, expert and project environment, public control. The second case (pro-government) aims only to attract the public to the organization of power initiatives. The functioning of the cases depends on the model of local self-government of a particular state and the starting conditions for the reform implementation. It is proved that the implementation of decentralization reform in Ukraine, based on European experience, takes place with the use of existing models of territory management. Combination of state, regional and local principles of management, aimed at delegation of powers and setting the control between the center and the region on the principle of subsidiarity, is used for the construction of managerial practices.It is substantiated that an assessment of regional policy in the region depends on indicators of the territorial community's effectiveness. During the study, several systems of indicators were analyzed, which are contained in three approaches: internal, external, local (author's approach). The author's approach was proposed by the author for the Vinnytsia Regional State Administration, which contained the following indicators: - dynamics of the demographic situation in the community; - the ratio of natural population decline and migration; - age structure of the population in the community; - level of budget subsidy for a certain year; - the share of expenditures for the maintenance of the management staff in its own resources; - activities of social and administrative infrastructure; - actual capital expenditures per 1 inhabitant of the territorial community. The successful case of decentralization reform implementation on the example of Vinnytsia Region is determined. The structure of local budgets in the studied communities of Vinnytsia Region has significantly changed, community residents have become more active and have started to join consultations and public hearings, new administrative services centers, medical clinics and support schools have been established, cultural monuments have been restored and cultural life has been intensified. The key conclusions of the qualification work proved that in large states, with a well-established practice of the influence by non-state institutions on public policy and successful local self-government practices, the formation of dialogue between the state and society through the «bottom-up» initiatives should be expected. It will contribute to the modernization of power relations towards the «government of professionals», the branched system of representation of local territories at the national level, the legitimacy of state institutions and the democratization of the political system.