Наведено теоретичні та експериментальні дані багаторічного планування засобів загальної та вибіркової спрямованості у підготовці кваліфікованих боксерів. Розроблено систему планування, що грунтується на теоретичних концепціях "критичних, сенситивних періодів" і "перенесення тренованості". Відповідно до концепції критичних, сенситивних періодів проведено вимірювання динаміки розвитку 26 параметрів, які характеризують загальну та спеціальну підготовленість боксерів попереднього та спеціалізованого етапів базової підготовки, етапу максимальної реалізації індивідуальних здібностей. Визначено особливості етапного розвитку компонентів загальної та спеціальної підготовленості боксерів, висвітлено сенситивні, чутливі періоди для спрямованого тренувального впливу. Реалізацію концепції перенесення тренованості здійснено на підставі аналізу кореляційних і факторних матриць структури загальної та спеціальної підготовленості боксерів різного віку (14 - 15, 16 - 17, 18 - 20 років), рівня спортивної майстерності. За результатами паралельно проведеного аналізу визначено, що в період найбільш активного розвитку компоненту підготовленості боксерів спостерігається підвищення рівня його кореляційних зв'язків. Підтверджено практичну значимість концепцій "критичних, сенситивних періодів" і "перенесення тренованості" для розробки багаторічного плану підготовки кваліфікованих боксерів. Розроблено планування засобів загальної та вибіркової спрямованості для боксерів щодо спортивної практики, які навчаються на різних етапах багаторічної підготовки.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості адаптації бігунів до клімато-географічних умов низькогір'я на базі вивчення динаміки окремих показників кардіореспіраторної системи в стані спокою та виконання стандартного, достатньо напруженого фізичного (бігового) навантаження. Вивчено вплив застосування в низькогір'ї тренувальних навантажень, переважно аеробного та аеробно-анаеробного характеру, на динаміку спеціальної витривалості й силових здібностей у бігунів на середні та довгі дистанції. Визначено порівняльну ефективність тренування бігунів за умов низькогір'я та рівнинної підготовки на підставі виявлених розходжень у прирості спеціальної витривалості та її компонентів (функціональних можливостей, анаеробної витривалості, силових здібностей і показників технічної підготовки). Вивчено динаміку спеціальної витривалості та її компонентів у період реакліматизації в бігунів, які тренувалися в низькогір'ї, і тих, що готувалися за рівнинних умов.

  Скачати повний текст

Проаналізовано становлення та динаміку розвитку педагогічних поглядів С.Х. Чавдарова, їх вплив на систему шкільної мовної освіти. На підставі вивчення широкого комплексу архівних, рукописних і опублікованих джерел проаналізовано педагогічні та соціокультурні умови формування науково-педагогічного світогляду С.Х. Чавдарова. Охарактеризовано головні напрями його педагогічної діяльності, а саме: організаційне та програмне реформування шкільної мовної освіти; створення української наукової методико-філологічної школи, написання посібників і підручників з методики мови; аналіз і систематизація дидактичних принципів, методична структуризація та розробка окремих розділів лінгводидактики. Встановлено, що С.Х. Чавдаров як системолог філологічної освіти зробив вагомий внесок у розробку шкільних навчальних планів і програм, створивши першу програму для української школи, яка базується на принципі свідомого та міцного засвоєння матеріалу та враховує вікові особливості учнів. Доведено, що за нових соціокультурних умов XXI ст. ідеї С.Х. Чавдарова доцільно використовувати. Відзначено, що праці вченого в галузі філологічної освіти збагачують фонд української педагогічної науки та мають наукове значення. Методичні ідеї можна використовувати для вдосконалення форм і методів навчання та виховання в загальноосвітніх школах, формування цілісної системи науково-методичного забезпечення середньої та спеціальної педагогічної освіти, створення підручників і посібників з методики викладання української мови.

  Скачати повний текст

У роботі представлено результати дослідження процесу мобілізації територіальних громад з метою розвитку соціальних послуг в рамках децентралізації, визначено основні умови, які сприяють мобілізації громад. Дослідження актуалізовано у контексті надзвичайної ситуацій, зокрема, воєнного стану в Україні. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:− вперше розроблено й апробовано модель мобілізації територіальних громад для розвитку соціальних послуг в умовах децентралізації, яка містить низку взаємопов’язаних компонентів: оцінка ситуації в громаді; формування ідентичності громади; збір необхідної інформації про ресурси, можливості та потенціал громади; формулювання припущень та гіпотез щодо ефективних стратегій та планів дій для мобілізації громади; реалізацію стратегій та планів дій, а також оцінку їхньої ефективності та коригування в разі потреби; ці компоненти слугують критеріями оцінки готовності територіальної громади домобілізації; схарактеризовано специфіку мобілізації громад в умовах надзвичайної ситуації (воєнного вторгнення);− уточнено, систематизовано й доповнено визначення територіальної громади як цілісної соціальної системи, в якій різні елементи та підсистеми взаємодіють між собою та впливають на її розвиток, а також мобілізації громади як процесуоб’єднання зусиль громади для впровадження бажаних соціальних змін через визначення ідентичності громади, забезпечення участі населення та розвиток потенціалу громади;− поглиблено та розширено уявлення про стратегії мобілізації громад на основі підходу, орієнтованого на сильні сторони, а саме: участь громади; колективне наснаження; розвиток громад на основі ресурсів; формування резилієнтностігромади; схарактеризовано можливості застосування стратегій мобілізації громади в умовах децентралізації в Україні та в умовах надзвичайної ситуації;− подальшого розвитку набули підходи до організації роботи з громадою з метою більш ефективного надання соціальних послуг і розв’язання соціальних проблем у територіальних громадах.^UThe paper presents the results of the study of the process of mobilizing territorial communities for the development of social services within the framework of decentralization, identifying the main conditions that contribute to community mobilization. The research is contextualized within extraordinary situations, particularly the state of war in Ukraine.The scientific novelty of the obtained results lies in:− The first development and testing of a model for mobilizing territorial communities for the development of social services under decentralization, which includes a series of interconnected components: assessing the community situation; forming community identity; collecting necessary information about community resources, opportunities, and potential; formulating assumptions and hypotheses regarding effective strategies and action plans for community mobilization; implementing strategies and action plans, as well as evaluating their effectiveness and making adjustments if necessary; these components serve as criteria for assessing thereadiness of a territorial community for mobilization; the specificity of community mobilization in emergency situations (such as military invasion) is characterized.− Clarifying, systematizing, and supplementing the definition of a territorial community as an integrated social system in which various elements and subsystems interact with each other and affect its development, as well as community mobilization as a processof uniting community efforts to implement desired social changes through defining community identity, ensuring population participation, and developing community potential.− Deepening and expanding the understanding of community mobilization strategies based on a strengths-based approach, namely: community participation; collective empowerment; community development based on resources; building community resilience; describing the possibilities of applying community mobilization strategies in the context of decentralization in Ukraine and in emergency situations.− Further development includes approaches to organizing work with the community for more effective provision of social services and solving social problems in territorial communities.