Здійснено комплексне теоретико-правове дослідження законодавчих дефініцій, їх правової природи, логіко-структурних закономірностей, а також особливостей у процесі інтерпретації права. Законодавчі дефініції розглянуто як особливе правове явище, що є юридичним виразом різних елементів механізму правового регулювання. Розглянуто функції законодавчих дефініцій. Відзначено, що на відміну від більшості самостійних регулятивних і охоронних приписів, які містяться в законодавстві, законодавчі дефініції, як правило, безпосередньо нічого не регулюють і не охороняють. Вони спрямовані на розмежування, розрізнення й ідентифікацію понять. Проаналізовано особливості законодавчих дефініцій та їх співвідношення з нормами права. Досліджено проблему щодо тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій. Зазначено, що законодавчі дефініції є способом тлумачення, яке здійснюється законодавцем.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню постпірогенних сукцесійних змін у кримськососнових лісах південного макросхилу Головного пасма Кримських гір. Виявлені основні тенденції та закономірності пожежної динаміки у регіоні. На підставі аналізу систематичної, географічної, біоморфологічної та екоценотичної структур післяпожежних ценозів зроблено висновок, що кримськососнові ліси є природною системою, яка еволюційно адаптована до вогню як природного фактору. Встановлено, що тривалість сукцесії обумовлюється послідовною зміною у часі трав'яної (0-25 років), чагарникової (26-50 років) та деревної (що починається з 50-го року) стадій. Побудована схема пірогенної сукцесії, де післяпожежні ценози розташовані на хроно- та екоклині (останній відображував співвідношення акумулятивно-денудаційних процесів). Встановлено, що пірогенна сукцесія кримськососнових лісів носить характер автогенних сингенетичних змін, а її обертаність обумовлюється співвідношенням процесів акумуляції та денудації, наявністю насінного матеріалу та характером післяпожежних робіт. Наведені рекомендації щодо оптимізації процесів післяпожежного відновлення соснових ценозів.

  Скачати повний текст

Уточнено сутність і роль відбору на службу як важливого чинника конкурентоспроможності майбутнього працівника міліції. Визначено нормативно-правове забезпечення конкурентоспроможності службовця органів внутрішніх справ (ОВС) під час прийому на службу. Досліджено підготовку працівників ОВС України, їх просування по службі як чинники їх конкурентоспроможності на ринку праці. Проаналізовано стан забезпечення конкурентоспроможності професії даних фахівців, висвітлено шляхи вдосконалення його правового регулювання.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування й емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей особистісного відчуження людей похилого віку. З урахуванням підходів, які існують у психології, на основі аналізу наукової літератури визначено теоретико-методологічні засади дослідження соціально-психологічних особливостей особистісного відчуження людейпохилого віку. Проаналізовано основні підходи до вивчення поняття відчуження: філософський, соціологічний, політичний, теологічний, психологічний та ін. Підкреслено, що дане дослідження базується на психологічному підході, відповідно до якого особистісне відчуження людей похилого віку розуміється як складний процес поступового руйнування (зменшення) соціально-психологічних контактів між особистістю та оточуючим її соціумом, що супроводжується підвищеною тривожністю й переживанням самотності, соціальною дистантністю, низькою самооцінкою й схильністю до самозвинувачення, проблемами в міжособистісному спілкуванні, внутрішньоособистісним конфліктом щодо усвідомлення своєї ізольованості, недовірою, очікуванням негативного ставлення до себе з боку інших людей та потребою в опорі, захисті, соціальній підтримці.^UIn the dissertation the theoretical substantiation and empirical research of social and psychological features of personal alienation of elderly people is carried out. On the basis of the analysis of scientific literature, taking into account psychological approaches, the theoretical and methodological bases of research of social and psychological features of personal alienation of elderly people are defined.The main approaches to the study of the concept of alienation are analyzed: philosophical, sociological, political, theological, psychological, etc. It is emphasized that this research is based on a psychological approach, according to which personal alienation of the elderly is understood as a complex process of gradual destruction (reduction) of socio-psychological contacts between the individual and the surrounding society,accompanied by increased anxiety and loneliness, social distance, low self-esteem and propensity for self-blame, problems in interpersonal communication, intrapersonal conflict over awareness of their isolation, distrust, expectations of negative attitudes from others and the need for support, protection, social support.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей правового регулювання робочого часу поліцейських, а також розроблено рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення норм загального та спеціального трудового законодавства у відповідній сфері.З’ясовано, що правове регулювання робочого часу поліцейських – це здійснюваний за допомогою норм права регулюючий та упорядковуючий вплив права на суспільні відносини, які виникають з приводу розподілу та використання робочого часу досліджуваної категорії працівників з метою забезпечення та захисту їх прав, свобод та законних інтересів, а також раціонального та ефективного використання їх трудового потенціалу.Аргументовано, що робочий (службовий) час поліцейських – це, по-перше, реальна, нормативно визначена тривалість трудової діяльності працівників поліції, розподілена на окремі часові відрізки, в рамках яких вони виконують покладені на них законодавством України повноваження; по-друге, група суспільних відносин, пов’язаних із розподілом та регулюванням часового періоду, протягом якого поліцейські реалізують покладені на них законодавством України та займаною посадою повноваження та функції.Акцентовано увагу на тому, що «нерівномірний графік» об’єднує в собі всі ті випадки надурочної роботи (служби) поліцейських, які об’єктивно за своїм характером не підпадають під визначення служби у нічний час, святкові та вихідні дні. Зокрема, йдеться про незначні перероблення та затримання на роботі через складну оперативну обстановку. Прикладом може бути робота поліцейських під час уведення посиленого варіанту службової діяльності.Запропоновано виділяти наступні види робочого часу поліцейських: 1) робочий (службовий) час загальної тривалості; 2) надурочна робота (служба в нічний час, служба у святкові та вихідні дні; служба з нерівномірним графіком); 3) робота (служба) позмінно. Доведено, що джерела правового регулювання робочого часу поліцейських – це сукупність нормативно-правових актів, що закріплюють норми, які регламентують суспільні відносини, що виникають у контексті упорядкування, систематизації та регулювання часового відрізка, протягом якого поліцейські реалізують покладені на них законодавством України та займаною посадою повноваження та функції. Констатовано, що джерела правового регулювання службово-трудової діяльності поліцейських складаються із великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили. Разом із тим відзначено, що в системі відповідних джерел ключове місце належить нормам трудової галузі права, адже саме за їх допомогою: по-перше, визначаються загальні гарантії трудової діяльності поліцейських; по-друге, окреслюються загальні вимоги щодо регулювання робочого часу всіх категорій працівників, в тому числі поліцейських; по-третє, закріплюються засади юридичної відповідальності за порушення прав і свобод поліцейських в контексті встановлення режиму їх робочого часу; по-четверте, встановлюються гарантії та компенсації за надурочні роботи.Акцентовано увагу на тому, що принцип безперервності встановлює пріоритет забезпечення прав та свобод людини і громадянина, а також виконання інших завдань, покладених на Національну поліцію, над загальним, нормальним процесом праці поліцейських. Іншими словами, встановлюється законодавчий дозвіл на деформацію трудового процесу, у тому числі його нормальної тривалості робочого часу за необхідності здійснення завдань і функцій НПУ в разі, якщо досягти їх якісної та цільової реалізації в рамках стандартно встановленого часу неможливо.Узагальнено, що на сьогодні, враховуючи положення відомчого законодавства України про діяльність поліції, до організаційно-правових засад установлення режиму робочого часу поліцейських належать: по-перше, принцип безперервності діяльності Національної поліції України; по-друге, загальна структура поліції; по-третє, особлива управлінська влада керівників органів та підрозділів поліції; по-четверте, повноваження поліції з реалізації окремих завдань у правоохоронному секторі держави, зокрема, протидія злочинності й забезпечення публічної безпеки та порядку.Відзначено, що сучасна система правового регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу поліцейських має значний перелік недоліків, основними з яких є: по-перше, неосвітленість у відомчій нормативно-правовій базі механізму надурочної праці поліцейських та її граничних розмірів; по-друге, можливість регулювання даних відхилень на локальному рівні управлінськими юридичними актами керівників органів і підрозділів Національної поліції України.З’ясовано, що гарантії при відхиленні від установлених норм робочого часу поліцейських – це визначені в нормах чинного законодавства правові, економічні, соціальні та організаційні умови, інструменти та способи, що у своїй сукупності спрямовані на створення реальних можливостей для реалізації поліцейськими покладених на них трудових прав та інтересів при надурочній праці.^UThis dissertation presents a theoretical synthesis and a novel solution to a scientific task, which involves defining the essence and revealing the peculiarities of the legal regulation of police working hours. It also includes recommendations and proposals for improving the norms of both general and special labor legislation in the relevant sphere.It is elucidated that the legal regulation of police working hours is carried out through legal norms that govern and organize the impact of the law on social relations arising from the distribution and use of working hours of the researched category of workers. This is done with the aim of ensuring and protecting their rights, freedoms, and legitimate interests, as well as the rational and efficient utilization of their labor potential.It is argued that the working (service) hours of the police encompass, firstly, the actual, normatively determined duration of the work activities of police officers, divided into specific time intervals within which they execute the responsibilities mandated by the legislation of Ukraine. Secondly, it involves a set of social relations associated with the allocation and regulation of the time period during which police officers implement the duties and functions assigned to them by the legislation of Ukraine and their appointed positions.Emphasis is placed on the fact that the "irregular schedule" encompasses all cases of overtime work (service) by police officers, which objectively do not fall under the definition of night duty, holidays, and weekends. This includes, for example, minor overtime and delays at work due to a complex operational situation. An example of this could be the work of police officers during the implementation of an enhanced mode of service activities.It is proposed to distinguish the following types of police working hours: 1) regular (official) working hours of general duration; 2) overtime work (night shifts, work on holidays and weekends; irregular shift work); 3) shift work.It has been demonstrated that the sources of legal regulation of police working hours comprise a set of legal norms that regulate the norms governing social relations arising in the context of the organization, systematization, and regulation of the time period during which police officers carry out their responsibilities as mandated by the legislation of Ukraine and their appointed positions.It is noted that the sources of legal regulation of police service and labor activities consist of a large number of legal norms of various legal force. At the same time, it is emphasized that the key role in the system of relevant sources belongs to the norms of labor law. These norms, first, determine general guarantees for the work of police officers; second, specify general requirements for the regulation of working hours for all categories of workers, including police officers; third, establish the principles of legal liability for the violation of the rights and freedoms of police officers in the context of establishing their working hours; fourth, provide guarantees and compensation for overtime work.Attention is focused on the principle of continuity, which establishes a priority for ensuring the rights and freedoms of individuals and citizens, as well as the performance of other tasks assigned to the National Police, over the general, normal process of police work. In other words, legislative permission is given for the deformation of the labor process, including the normal duration of working hours, when it is necessary to achieve qualitative and targeted implementation of tasks and functions of the National Police within the standard set time frame.In summary, it is generalized that today, taking into account the provisions of the Ukrainian departmental legislation on the activities of the police, the organizational and legal principles for establishing the working hours of police officers include: first, the principle of continuity of the activities of the National Police of Ukraine; second, the general structure of the police; third, the special managerial authority of the heads of police units and departments; fourth, the powers of the police in the implementation of specific tasks in the law enforcement sector of the state, including the fight against crime and ensuring public safety and order.It has been noted that the modern system of legal regulation of deviations from the normal working hours of police officers has significant drawbacks, the main ones being: firstly, the lack of clarity in the departmental legal framework regarding the mechanism of overtime work for police officers and its maximum limits; secondly, the possibility of regulating such deviations at the local level through legal acts of the heads of the units and departments of the National Police of Ukraine.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання з’ясувати сутність та особливості правового регулювання недопущення дискримінації у сфері праці за ознакою статі як багатогранного явища правової дійсності.Аргументовано, що правове регулювання недопущення дискримінації за ознакою статі полягає у правовому впорядкуванні трудових та тісно пов’язаних із ними відносин за допомогою юридичних засобів з метою досягнення паритету між представниками різної статі, недопущення проявів гендерно обумовленої дискримінації у реалізації кожною людиною та громадянином своїх трудових прав та можливостей.Встановлено, що характерними правовими ознаками дискримінації у сфері праці є: 1) вона ґрунтується на дискримінаційних ознаках, які характеризують особу або певну групу осіб з погляду етнічного походження, стану здоров’я, приналежності до певної соціальної групи, громадянства тощо; 2) виявляється у вигляді встановлення будь-яких відмінностей, розрізнень, обмежень, винятків або заборон стосовно особи або групи осіб; 3) відмінності, розрізнення, обмеження, винятки або заборони мають необґрунтований, свавільний та упереджений характер, з огляду на що переслідують неправомірну мету, яка не має об’єктивного та розумного обґрунтування; 4) правовий наслідок дискримінаційного поводження зводиться до порушення передбачених Конституцією та законами України трудових прав та свобод або до обмеження у їх визнанні, реалізації чи користуванні усіма членами суспільства на засадах рівності; 5) тягне за собою юридичну відповідальність відповідно до положень чинного законодавства внаслідок вчинення стосовно особи або групи осіб дискримінаційного правопорушення. Визначено, що дискримінація у сфері праці – це ситуація, за якої особа або група осіб, що неправомірно виділена за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання, зазнає будь-яких позбавлених свого об’єктивного та розумного обґрунтування відмінностей, розрізнень, обмежень, винятків або заборон у визнанні, користуванні або реалізації гарантованих Конституцією і законами України трудових прав та свобод на засадах рівності.Охарактеризовано законодавчо закріплені форми дискримінації, які на практиці простежуються у трудових та тісно пов’язаних із ними відносинах. На підставі системного аналізу доктринальних джерел, законодавчих положень, судової практики, ґрунтовно розкрито сутнісний зміст форм дискримінації, які негативним чином позначаються на сфері праці та акцентовано увагу на необхідності недопущення їх виникнення. Аргументовано, що принцип недопущення дискримінації є однією із ключових міжнародних засад у сфері праці, яка лежить в основі сучасного процесу реформування трудового законодавства та визначено місце означеного принципу в системі принципів трудового права. Наголошено, що зміст принципу недопущення дискримінації у сфері праці полягає у створенні та забезпеченні умов для рівного доступу людини і громадянина до трудових прав і свобод, рівної можливості для їх реалізації шляхом недопущення необґрунтованого відмінного ставлення за однією або декількома дискримінаційними ознаками. Наголошено, що одну із вирішальних ролей у забезпеченні недопущення дискримінації у царині праці відіграють міжнародно-правові стандарти. Обґрунтовано, що міжнародно-правові стандарти забезпечення недопущення дискримінації у царині праці є своєрідним комплексом міжнародно-правових норм, приписів, які знайшли своє закріплення та зовнішнє вираження в міжнародно-правових актах (пактах, конвенціях, деклараціях тощо) в результаті діяльності міжнародних організацій, міжнародних відносин та співробітництва, відповідно до яких формується національне трудове законодавство у напрямку недопущення дискримінації у трудових та тісно пов’язаних із ними відносинах, встановлюється обов’язок держави щодо забезпечення їх практичної реалізації та до досягнення яких повинна прагнути кожна суверенна держава у своїй правовій діяльності.^UThe thesis is a comprehensive and complete scientific research of gender-based discrimination in the sphere of labor as a multifaceted phenomenon of legal reality and legal regulation of preventing gender-based discrimination.It is argued that legal regulation of preventing gender-based discrimination consists in legal regulation of labor relations and those closely related with them by legal means with the aim of achieving parity between representatives of different sexes, preventing manifestations of gender-based discrimination in exercising labor rights and opportunities by every person and citizen.Taking into account the systematic analysis of legislative provisions, practice of the European Court of Human Rights and generalization of the diversity of theoretical and legal approaches to interpreting discrimination in the scientific literature both in the general sense and from the point of view of its manifestation in the sphere of labor, a scientifically based author’s definition of discrimination in the sphere of labor is given and the author’s vision of a number of characteristic legal features inherent in discrimination in the sphere of labor is outlined. It has been established that characteristic legal signs of discrimination in the sphere of labor are the following: 1) it is based on discriminatory features that characterize a person or a certain group of persons from the point of view of their ethnic origin, state of health, belonging to a certain social group, citizenship, etc.; 2) it manifests itself in the form of establishing any differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions against a person or a group of persons; 3) differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions are unfounded, arbitrary and biased of nature, given that they pursue an illegitimate purpose that does not have an objective and reasonable justification; 4) the legal consequence of discriminatory treatment is reduced to violation of labor rights and freedoms provided for by the Constitution and laws of Ukraine or to restriction of their recognition, implementation or use by all members of society on the basis of equality; 5) it entails legal responsibility in accordance with the provisions of current legislation as a result of committing a discriminatory offense against a person or group of persons. It has been determined that discrimination in the sphere of labor is a situation when a person or a group of persons is wrongfully singled out on the basis of race, skin color, political, religious and other beliefs, sex, gender identity, sexual orientation, ethnic, social and foreign origin, age, state of health, disability, suspicion or presence of HIV/AIDS, family and property status, family responsibilities, place of residence, membership in a trade union or other citizen association, participation in a strike, appeal or intention to appeal to the court or other authorities for protection of their rights or providing support to other employees in protection of their rights, on linguistic or other grounds not related to the nature of the work or conditions of work performance, it is a situation when a person or a group of persons is subjected (devoid of objective and reasonable justification ) to any differences, distinctions, restrictions, exceptions or prohibitions in recognition, use or realization of labor rights and freedoms guaranteed by the Constitution and laws of Ukraine on the basis of equality.Characterized are legally enshrined forms of discrimination which are observed in practice in labor relations and in those closely related with them. On the basis of a systematic analysis of doctrinal sources, legislative provisions, judicial practice, the essential content of forms of discrimination that negatively affect the labor sphere is thoroughly revealed, and attention is focused on the need to prevent their occurrence. It is argued that the principle of preventing discrimination is one of the key international principles in the sphere of labor, which underlies the modern process of reforming labor legislation, and the place of this principle in the system of labor law principles has been determined. It is noted that the principle of preventing discrimination is a fundamental principle of law and has a cross-cutting nature, as it is intertwined with other principles of labor law. The essence of the principle of preventing discrimination in the sphere of labor is to create and ensure conditions for equal access of a person and a citizen to labor rights and freedoms, equal opportunity for their implementation by preventing unjustified differential treatment based on one or several discriminatory grounds.