Створено теорію міфологеми як одиниці міфа, універсального поняття, завдяки якому є можливим виявлення взаємодії між мистецтвами, філософією, науками. Запропоновано визначення міфологеми. Розроблено типологію, структуру, історичну класифікацію цього елемента символічної структури. На підставі дослідення нової міфології як філософського вчення про мистецтво майбутнього розглянуто специфіку функціонування міфологем у художньому творі. Установлено парадигматичну роль нової міфології у формуванні ідеалів романтичного мистецтва. Проведено енциклопедичний аналіз з метою усвідомлення суті вченого стилю у музичних взірцях нової міфології. Досліджено музичний романтичний твір як "новий міф", енциклопедію-хаос у фрагментарній формі арабески, що базується на методах математики (комбінування), фізики (експериментування), хімії (змішування).

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню специфіки синтезу національних і європейських традицій у вокальній спадщині Шан Деї (1932 – 2005). Формування творчої особистості універсального генія відбулося під впливом надбань «першого золотого століття» в історії китайської художньої пісні. Перший етап центрального періоду творчості композитора обумовлений передчуттям відродження Китаю; другий – ідеалами китайської Ars nova. Пізній стиль співпав з «другим золотим століттям» розвитку художньої пісні. Вокальну спадщину Шан Деї визначено як енциклопедію різновидів китайської художньої пісні та розподілено на: пісні-оди, романс, баладу, колоратурну арію, прихований вокальний цикл у пісенному, баладному, колоратурно-арійному різновидах. Запорука органіки синтезу національних і європейських традицій у спадщині Шан Деї – поширення вестернізації музичної культури Китаю. Зберігаючи традиції Kunstlied, композитор привніс до китайської колоратурної арії ознаки belcanto; вокальній баладі надав властивості образного світу роману В. Гюго, прози Лу Сіня, творчий метод якого формувався під впливом М. Гоголя. Проходження європейськими запозиченнями фази адаптації в творчості композитора обумовило набуття ними якості національних складових китайської музичної культури.^UThis dissertation is devoted to studying the specifics of synthesis of Chinese and European music traditions in Shang Dei`s vocal legacy (1932 – 2005).The creative personality of the unique genius started forming under the influence of the „first golden age” in the history of Chinese art song. The first stage of the major part of his career was motivated by the revival of China; the second one was inspired by the ideas of Chinese ars nova. The third period of Shang Dei`s work coincided with the „second golden age” in the history of Chinese art song.Shang Dei`s vocal legacy as an encyclopaedia of Chinese vocal music is divided into the following genres: ode, romance, vocal ballad, hidden vocal cycle in songs, ballads and coloratura arias.The peculiarities of innovation in the composer's interpretation of genre varieties of Chinese art in the vocal legacy of Shang Dei Novation in the field of the genre-based Chinese art song are supplemented by discoveries of the composer in the fields of content and form-making, selection of poetic and literary sources. The genre discoveries of the composer led to discoveries in the national style of vocal lyrics: the composer style of Shang Dei, depending on the content and purpose, found his embodiment in the odious-hymnal, ballad-narrative, grotesque-theatrical, intimate-lyrical, color-textured, „flower” manifestations The innovative approach to the national vocal art has given the principled emphasis on the poetry of the composer's contemporaries, as well as prose works of both European (V. Hugo) and national (Lu Xin) origin.Innovative findings of Shang Dei are manifested in the entire vertical artwork. In the ballet genre, the composer for the first time in the history of Chinese vocal art appealed to: prose writings, presented in the form of a poetic statement; a European romantic source, briefly translated into Chinese; the theme of a „little man”, covered with absurdities, suppressed by a riot, cruelty; introduced into the musical dramaturgy of the „French Ballad” a system of leitmotifs-symbols (bells, fate, author's narrative, love / hate, dance of the deceased Beloved); grotesque musical tricks, the principle of theatricality, through which the theme of the alienation of a ballad hero from the crowd was revealed.Consequently, the specificity of the synthesis of national and European traditions in the vocal heritage of Shang Dai – „best among contemporaries” – is to spread the Westernization process to the genre-style spheres of European art, which had previously not been the subject of the interest of Chinese composers. After undergoing adaptation phase in Shang Dei's vocal work, „European borrowing” has gained the qualities of the national components of Chinese musical culture.This synthesis of Chinese and European music traditions in Shang Dei`s vocal legacy is so natural because he welcomed spreading westernisation among various genres and styles of Chinese art. Maintaining the prominent role of German romantic Kunstlied, the composer heavily relied on the traditions of Italian belcanto in his Chinese coloratura arias; his Chinese vocal ballads made extensive usage of the figurative world of V. Hugo`s novels and artistic interpretation of the content of Lu Xin`s prose, whose creative method was formed under the influence of M. Gogol. European borrowings after their introduction to Shang Dei`s vocal art became essential components of Chinese musical culture.

Дисертацію присвячено дослідженню творчої спадщини Хуан Цзи (1901 – 1938) – «китайського Шуберта» середини 1920-х – 1930-х рр., фундатора академічного китайського музичного мистецтва ХХ століття, базованого на синтезі ознак національної професійної музичної культури і західних принципів композиторської творчості, музичної науки та освіти. Встановлено, що тлумачення історичної ролі творчої особистості Хуан Цзи в процесі розвитку національного музичного академічного мистецтва вирізняє докорінна переоцінка. У 1930-і роки прижиттєві оцінки творчої діяльності Хуан Цзи полягали в осмисленні ролі композитора як одного з основоположників китайської музичної культури нового типу, основаній на привнесенні до національних традицій засад європейської музичної освіти, композиторської та виконавської творчості, наукової думки. Посмертна доля музичного спадку Хуан Цзи відобразила як трагедії і протиріччя, так і національне відродження Китаю. В період «культурної революції» (1966 – 1976) офіційне ставлення до творчої особистості Хуан Цзи змінилося під впливом ідеологічних забобонів: геніального композитора, першопроходьця у сфері нової китайської музичної культури вважали зрадником національних інтересів. Час наступного переломного етапу в тлумаченні історико-художньої ролі «китайського Шуберта» настав у 1990-і рр., коли розпочалася епоха ренесансу особистості і творчості композитора – друга доба Хуан Цзи. Початком ренесансу творчої особистості та спадщини Хуан Цзи стало посмертне видання повного зібрання творів «китайського Шуберта», в наслідок чого творчість композитора стала символом не тільки епохи 1930-х років, але й національного відродження рубіжу ХХ – ХХІ століть.^UThe dissertation is devoted to the study of the creative heritage of Huang Ji (1901 – 1938) – "Chinese Schubert" of the mid-1920s - 1930s, the founder of academic Chinese musical art of the twentieth century, based on the synthesis of national professional music culture and Western principles of composition, music science and education. It is established that the interpretation of the historical role of Huang Ji's creative personality in the development of the national musical academic art is distinguished by a radical reassessment. In the 1930s, lifelong assessments of Huang Ji's creative activity were to understand the role of the composer as one of the founders of a new type of Chinese musical culture, based on introducing the principles of European music education, composition and performance, scientific thought. The posthumous fate of Huang Ji's musical legacy reflected both the tragedies and contradictions and the national revival of China. During the "Cultural Revolution" (1966 - 1976) the official attitude to the creative personality of Huang Ji changed under the influence of ideological prejudices: a genius composer, a pioneer in the field of new Chinese musical culture was considered a traitor to national interests. The time of the next turning point in the interpretation of the historical and artistic role of "Chinese Schubert" came in the 1990s, when the era of the renaissance of the composer's personality and work began – the second era of Huang Ji. The beginning of the renaissance of Huang Ji's creative personality and legacy was the posthumous publication of a complete collection of works by "Chinese Schubert", as a result of which the composer became a symbol not only of the 1930s but also of the national revival of the XX-XXI centuries.