Скачати повний текст

Вивчено генезу та еволюцію парафіяльної сфрагістики Перемишльської греко-католицької єпархії Галицької митрополії австрійського періоду. Досліджено сфери вжитку парафіяльних штемпелів, охарактеризовано основні види документів, засвідчених печатками, визначено тривалість використання матриць, причини їх заміни. Здійснено класифікацію сфрагістичних пам'яток, визначено регіональні особливості їх розвитку.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше розроблено методику комплексного інтраопераційного цитологічного методу дослідження для виявлення нових інформативних параметрів прогнозу пухлинного росту з метою підвищення точності оцінювання локо-регіонарного розповсюдження раку молочної залози (РМЗ). Розглянуто можливість індивідуалізації обсягу хірургічного втручання у кожної конкретної хворої, уточнено показання до проведення додаткового лікування, здійснено диференційований підхід до динамічного спостереження хворих. Установлено, що локо-регіонарна дисемінація пухлинних клітин, виявлена за допомогою цитологічного методу дослідження, є негативним фактором прогнозу перебігу РМЗ.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теорії і практики вирішення спорів адміністративними судами України щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.У роботі охарактеризовано джерелознавче підґрунтя дослідження у сфері вирішення спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; розроблено авторську методологію дослідження питань вирішення спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; охарактеризовано засади адміністративного судочинства як основу законного вирішення спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.Здійснено аналіз ґенези та динаміки процесуальної форми вирішення спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Розглянуто актуальні питання визначення структури судового адміністративного процесу. Проаналізовано правоздатність суб'єктів вирішення спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.Подано загальнотеоретичну характеристику спорів у сфері правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. З'ясовано сутність та зміст конфліктності правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму як умови виникнення спорів у цій сфері. Визначено предмет спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.Окремо в роботі акцентовано увагу на вивченні зарубіжного досвіду вирішення спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму та шляхам його імплементації в Україні. З'ясовано можливість побудови нової моделі вирішення спорів у сфері правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму в контексті міжнародних стандартів судочинства.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of the theory and practice of resolving disputes by the administrative courts of Ukraine on legal relations related to the election process or the referendum process.The paper describes the source base of the study in the field of dispute resolution regarding legal relations related to the election process or the referendum process; the author's methodology of research of the questions of the decision of disputes concerning the legal relations connected with electoral process or referendum process is developed; characterized the principles of administrative proceedings as the basis for the legal settlement of disputes over legal relations related to the election process or referendum process.An analysis of the genesis and dynamics of the procedural form of resolving disputes over legal relations related to the electoral process or referendum process. Topical issues of determining the structure of the judicial administrative process are considered. The legal capacity of the subjects of resolving disputes concerning legal relations related to the election or referendum process is analyzed.The general theoretical description of disputes in the field of legal relations related to the election process or referendum process is given. The essence and content of the conflict of legal relations related to the electoral process or the referendum process as a condition for disputes in this area have been clarified. The subject matter of disputes related to the election or referendum process has been identified.The paper focuses on the study of foreign experience in resolving disputes related to the election or referendum process and its implementation in Ukraine. The possibility of building a new model for resolving disputes in the field of legal relations related to the election or referendum process in the context of international judicial standards has been clarified.

Дисертація складається з трьох розділів та стосується дослідження на монографічному рівні процесуального порядку розгляду і вирішення адміністративними судами України спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин.Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням встановлених законодавством форм адміністративного судочинства, які застосовуються національними судами для розгляду і вирішення адміністративних справ.У процесі дослідження виявлено, що такі правові категорії як адміністративно-процесуальна форма та форма адміністративного судочинства характеризуються багатоманітністю, а їх поняття та зміст у науковому середовищі тлумачаться по-різному. Водночас надано авторське визначення процесуальної форми в адміністративному судочинстві, під якою запропоновано розуміти установлений нормами КАС України процесуальний порядок або регламент діяльності адміністративних судів щодо розгляду і вирішення публічно-правових спорів з метою надання судового захисту правам, свободам та інтересам приватних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.Визначено та унаочнено підстави та умови, за наявності яких адміністративний суд може розглядати адміністративну справу за кожною з форм адміністративного судочинства. При цьому доведено, що будь-яка адміністративна справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, за винятком тих справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Обґрунтовано, що КАС України наділяє суд широкою дискрецією на вибір форми адміністративного судочинства для розгляду адміністративних справ, обмежуючи це право суду винятково у тих справах, які в силу волі самого ж законодавця не можуть розглядатися в іншому порядку, окрім як за правилами загального позовного провадження.Зауважено, що серед відповідних критеріїв немає такого, як пріоритет швидкого вирішення справи, хоча частиною другою статті 12 КАС України він виділяється як першочерговий для розгляду адміністративної справи у спрощеному позовному провадженні. Водночас це дає підстави стверджувати, що існує неузгодженість між вищезазначеними нормами Кодексу, оскільки положення частини третьої статті 257 фактично нівелюють сутнісний зміст частини другої статті 12, яка визначає мету (призначення) спрощеного позовного провадження як однієї з форм адміністративного судочинства. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни до частини третьої статті 257 КАС України шляхом її доповнення таким додатковим критерієм як пріоритет швидкого вирішення справи. Важливо, що у межах виконаної роботи отримано науково-теоретичні результати, які мають значення не лише для науки, але й для правотворчої та правозастосовної діяльності. Зокрема, за результатами дисертаційного дослідження розроблено авторські процесуальні правила, які дають можливість обрати правильну форму адміністративного судочинства для розгляду кожної адміністративної справи між загальним або спрощеним позовним провадженням та між спрощеним позовним провадженням з викликом сторін у судове засідання або без виклику (у письмовому провадженні). Через свою чіткість та зрозумілість ці правила будуть корисними не лише для суддів та працівників апарату адміністративних судів, а й для осіб, які беруть участь в адміністративній справі. Також, проведене дослідження показало необхідність усунути окремі прогалини та юридичні колізії, які мають місце у правовому регулюванні судового адміністративного процесу. З цією метою напрацьовано зміни до КАС України, які можуть удосконалити порядок здійснення адміністративного судочинства в Україні та оптимізувати судовий процес.Заслуговує на увагу й авторська правова позиція, відповідно до якої адміністративну справу може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за ініціативою суду та його власним розсудом і що для цього не є обов'язковим клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Таке клопотання є одним з можливих способів вирішення питання про розгляд справи за цією формою адміністративного судочинства, відсутність якого, однак, не позбавляє суд права самостійно прийняти рішення про розгляд адміністративної справи в спрощеному порядку, враховуючи визначені законом підстави та умови.У результаті виконаного дослідження також сформульовано низку інших висновків, пропозицій та рекомендацій, що покликані удосконалити норми процесуального права, зменшити кількість дискусійних законодавчих положень у сфері адміністративного судочинства, забезпечити єдність та сталість судової практики. Своєю чергою це сприятиме дотриманню принципу правової визначеності, як одного з ключових елементів верховенства права, підвищить ефективність здійснення правосуддя в адміністративних справах та посилить гарантії судового захисту тих осіб, чиї права, свободи та інтереси були порушені суб’єктами владних повноважень у публічних правовідносинах.^UThe dissertation consists of three chapters and deals with a monographic study of the procedural order of consideration and resolution by administrative courts of Ukraine of disputes arising in the field of public law relations.The scientific novelty of the obtained results is that the dissertation work represents the first comprehensive scientific study of the legislatively established forms of administrative procedure applied by national courts for the consideration and resolution of administrative cases.During the research process, it was found that legal categories such as administrative procedural form and form of administrative procedure are characterized by diversity, and their concepts and content are interpreted differently in the scientific community. At the same time, an author's definition of procedural form in administrative procedure is provided, which is understood as the procedural order or the regulation of the activities of administrative courts regarding the consideration and resolution of public legal disputes with the aim of providing judicial protection for the rights, freedoms, and interests of private individuals against violations by subjects of governmental authority.The grounds and conditions under which the administrative court may consider an administrative case under each of the forms of administrative procedure are determined and clarified. It is established that any administrative case may be heard under the simplified lawsuit proceedings, except for those cases that are exclusively subject to the rules of general lawsuit proceedings. It is argued that the Code of Administrative Procedure of Ukraine grants the court wide discretion in choosing the form of administrative procedure for the consideration of administrative cases, limiting this right of the court only in those cases where, by the will of the legislator, they cannot be heard in any other way except under the rules of general lawsuit proceedings. It is noted that among the relevant criteria, there is no criterion for the priority of expedited case resolution, although Part 2 of the Article 12 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine explicitly identifies it as a priority for the consideration of an administrative case in simplified lawsuit proceedings. At the same time, this gives grounds to assert that there is an inconsistency between the aforementioned provisions of the Code because the provisions of Part 3 of the Article 257 essentially negate the essence of Part 2 of the Article 12, which defines the purpose (designation) of simplified lawsuit proceedings as one of the forms of administrative procedure. In this regard, it is proposed to amend Part 3 of the Article 257 of the Code of Administrative Procedure by adding an additional criterion, namely, the priority of expedited case resolution. As a result of the dissertation research, authorial procedural rules have been developed, which enable the correct choice of the appropriate form of administrative procedure for the consideration of each administrative case, whether it be general or simplified lawsuit proceedings, or simplified lawsuit proceedings with or without summoning the parties to a court session (in written proceedings). Due to their clarity and comprehensibility, these rules will be valuable not only for judges and administrative court staff but also for individuals participating in administrative cases. Additionally, the research conducted has shown the need to address certain gaps and legal conflicts that exist in the legal regulation of the judicial administrative process. To this goal, amendments to the Code of Administrative Procedure of Ukraine have been developed, which can improve the procedure for conducting administrative proceedings in Ukraine and streamline the judicial process. The author's legal position, according to which an administrative case can be considered in simplified lawsuit proceedings at the initiative and discretion of the court, and that it is not mandatory for the plaintiff to request the consideration of the case under the rules of simplified lawsuit proceedings, deserves attention. Such a request is one of the possible ways to address the issue of considering the case in this form of administrative procedure. As a result of the conducted research, a series of other conclusions, proposals, and recommendations have been formulated, aimed at improving the norms of procedural law, reducing the number of contentious legislative provisions in the field of administrative procedure, ensuring the unity and consistency of judicial practice. In turn, this will contribute to adherence to the principle of legal certainty, as one of the key elements of the rule of law, enhance the effectiveness of justice in administrative cases, and strengthen the guarantees of judicial protection for individuals whose rights, freedoms, and interests have been violated by authorities in public legal relations.