Наведено результати комплексного дослідження архітектури монастирів Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) на сучасних теренах України як цілісного явища в традиції української сакральної архітектури. Встановлено основні етапи розвитку монастирів ЧСВВ, а також періоди їх будівництва. Проаналізовано типологію планувально-просторового вирішення монастирів ЧСВВ в Україні. Розкрито особливості архітектурно-просторового вирішення василіянських монастирів у контексті розвитку української та загальноєвропейської архітектури. Визначено перспективні напрямки сучасного розвитку архітектури монастирів ЧСВВ, а також розроблено наукові положення їх відтворення, реконструкції та розбудови.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості розподілу груп крові AB0 і Rh у населення й онкологічних хворих Львівської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей залежно від екологічного стану довкілля. Досліджено фракційний склад білків і ліпопротеїнів у крові донорів і ракових хворих з урахуванням їх фенотипічної ознаки за системою AB0. Виявлено близьку закономірність розподілу групових антигенів AB0 у жителів зазначеного регіону (переважає група крові A(II), частота якої становить 39,1 %, групу крові 0(I) виявлено у 31,4 % B(III) - у 20,7 %, а групу AB(IV) виявлено лише у 8,8 %) та високий відсоток резус-негативного типу крові (22,6 %) і нерівномірний розподіл його у населення досліджених територій. Серед онкологічних хворих установлено наявність більшої кількості осіб з A(II) групою та зменшення частки резус-негативних носіїв. Чоловіки Львівської та Тернопільської області з 0(I) групою крові частіше хворіють на рак, ніж жінки цієї групи.

  Скачати повний текст

Дослідження присвячено вивченню ударних інструментів Китаю доби неоліту – Середньовіччя (IV тис. до н.е. – XIV ст.). Проведено системне інструментознавче дослідження ідіофонів і мембранофонів Китаю у трьох аспектах – морфологічному, семантичному та структурно-функційному. Вперше проаналізовано основний фонд традиційних китайських ударних інструментів, що сформувався на основі автохтонних традицій від доби неоліту–бронзи до середньовіччя, а також реґіональних традицій національних меншин країни та тісних контактів з іншими культурами Середньої, Центральної, Південно-Східної Азії та Далекого Сходу.^UThe paper considers the study of percussion instruments in China. The main foundation of traditional Chinese percussion instruments was formed on autochthonous traditions, the origins of which date back to the Neolithic and Bronze Ages, as well as on the regional traditions of indigenous ethnic minorities and close interaction with other cultures in the Middle, Central, Southeast Asia and the Far East.

Дисертацію присвячено дослідженню творчої спадщини Хуан Цзи (1901 – 1938) – «китайського Шуберта» середини 1920-х – 1930-х рр., фундатора академічного китайського музичного мистецтва ХХ століття, базованого на синтезі ознак національної професійної музичної культури і західних принципів композиторської творчості, музичної науки та освіти. Встановлено, що тлумачення історичної ролі творчої особистості Хуан Цзи в процесі розвитку національного музичного академічного мистецтва вирізняє докорінна переоцінка. У 1930-і роки прижиттєві оцінки творчої діяльності Хуан Цзи полягали в осмисленні ролі композитора як одного з основоположників китайської музичної культури нового типу, основаній на привнесенні до національних традицій засад європейської музичної освіти, композиторської та виконавської творчості, наукової думки. Посмертна доля музичного спадку Хуан Цзи відобразила як трагедії і протиріччя, так і національне відродження Китаю. В період «культурної революції» (1966 – 1976) офіційне ставлення до творчої особистості Хуан Цзи змінилося під впливом ідеологічних забобонів: геніального композитора, першопроходьця у сфері нової китайської музичної культури вважали зрадником національних інтересів. Час наступного переломного етапу в тлумаченні історико-художньої ролі «китайського Шуберта» настав у 1990-і рр., коли розпочалася епоха ренесансу особистості і творчості композитора – друга доба Хуан Цзи. Початком ренесансу творчої особистості та спадщини Хуан Цзи стало посмертне видання повного зібрання творів «китайського Шуберта», в наслідок чого творчість композитора стала символом не тільки епохи 1930-х років, але й національного відродження рубіжу ХХ – ХХІ століть.^UThe dissertation is devoted to the study of the creative heritage of Huang Ji (1901 – 1938) – "Chinese Schubert" of the mid-1920s - 1930s, the founder of academic Chinese musical art of the twentieth century, based on the synthesis of national professional music culture and Western principles of composition, music science and education. It is established that the interpretation of the historical role of Huang Ji's creative personality in the development of the national musical academic art is distinguished by a radical reassessment. In the 1930s, lifelong assessments of Huang Ji's creative activity were to understand the role of the composer as one of the founders of a new type of Chinese musical culture, based on introducing the principles of European music education, composition and performance, scientific thought. The posthumous fate of Huang Ji's musical legacy reflected both the tragedies and contradictions and the national revival of China. During the "Cultural Revolution" (1966 - 1976) the official attitude to the creative personality of Huang Ji changed under the influence of ideological prejudices: a genius composer, a pioneer in the field of new Chinese musical culture was considered a traitor to national interests. The time of the next turning point in the interpretation of the historical and artistic role of "Chinese Schubert" came in the 1990s, when the era of the renaissance of the composer's personality and work began – the second era of Huang Ji. The beginning of the renaissance of Huang Ji's creative personality and legacy was the posthumous publication of a complete collection of works by "Chinese Schubert", as a result of which the composer became a symbol not only of the 1930s but also of the national revival of the XX-XXI centuries.

Встановлюється, що поняття класичного, зокрема класичного в музиці, сьогодні набуває нової значущості на багатьох рівнях естетичних та мистецтвознавчих досліджень, також приймаючи й певний психологічний резонанс, тобто переростає у загальногуманітарну категорію. Водночас, незважаючи на велику за обсягом літературу, присвячену явищу класичного, важко знайти задовільне спільне загальнозначуще поняття про класичне, особливо враховуючи його певну «генетичну подвійність», а саме – взаємодію історичних та теоретичних передумов його категоризації. Намагання виявити парадигматичні риси оперної творчості як важливого суспільного феномена, тобто значення опери як осередку етичних та естетичних культурних нормативів, мистецьких канонів, приводить до вивчення оперно-мовних властивостей, маючих ознаки і історично сформованих, і семантично заданих, тобто запрограмованих структурою та функціями саме даного жанру.Обидва аспекти вивчення класичного є відкритими, тобто такими, що не мають сталої системи оцінних підходів, а їх взаємозалежність підсилює складність проблеми. Водночас саме тому, що для сучасного музиканта, також пересічного реципієнта, категорія взірцевості, як визнаності та ідеальності водночас, як синонім досконалості, є напрочуд важливою, проблема ця потребує вивчення й вирішення.У цілому, в основі явища класичної оперної поетики залишаються незмінними три головних принципи, що відповідають трьом провідним функціям музичного діяння як художнього (формотворчо-композиційній когнітивній; інтонаційно-звуковій сугестивній; пізнавально-змістовій етичній): - «зробленість», довершеність форми, що забезпечує якість гармонії; - вибірковість інтонаційно-мотивного музичного матеріалу, яка дозволяє дотримуватися ідеалу краси; - установка на смисли, що породжені власним творчим досвідом музики як морально-естетичного феномена, іманентна змістовність, яка сприяє відчуттю досягнення істини, тобто здійсненню певного ідеального уявлення про людину та доцільність її життя.Відтак в основі оперної естетики класичного лежать основні ціннісні критерії істини, добра, краси, гармонії та смислу, а категорія класичного в оперному виконавстві позначає якість художнього твору як інтеграцію етичного й естетичного, тобто як калокагатійне явище. Звідси й перевага в розумінні феномена оперно-класичного саме аксіологічного підходу, що переростає у семантичний на рівні музичного тексту, матеріалу конкретних музичних композицій; даний підхід дозволяє також засвідчувати ефекти множинності й музичного смислу, й значення класичного в музиці, тобто вказувати на полісемантичність класичного оперного образу.^UIt is established that the concept of classical, in particular classical in music, today acquires new significance at many levels of aesthetic and art studies, also taking on a certain psychological resonance, ie grows into a general humanitarian category. At the same time, despite the large volume of literature on the classical phenomenon, it is difficult to find a satisfactory common common notion of the classical, especially given its certain "genetic duality", namely - the interaction of historical and theoretical preconditions for its categorization.Attempts to identify paradigmatic features of opera as an important social phenomenon, ie the importance of opera as a center of ethical and aesthetic cultural norms, artistic canons, leads to the study of opera and language properties, having features and historically formed, and semantically defined, ie genre.Both aspects of the study of the classical are open, ie those that do not have a stable system of evaluative approaches, and their interdependence increases the complexity of the problem. At the same time, because for the modern musician, as well as the average recipient, the category of exemplary, as recognition and ideality at the same time, as a synonym of perfection, is surprisingly important, this problem needs to be studied and solved.In general, at the heart of the phenomenon of classical opera poetics remain unchanged three main principles that correspond to the three leading functions of musical action as artistic (formative-compositional cognitive; intonation-sound suggestive; cognitive-semantic ethical): - "perfection", perfection of form, which ensures the quality of harmony; - selectivity of intonation-motive musical material, which allows to adhere to the ideal of beauty; - installation on the meanings generated by one's own creative experience of music as a moral and aesthetic phenomenon, immanent content, which contributes to the feeling of achieving the truth, ie the realization of a certain ideal idea of man and the expediency of his life.Thus, the operatic aesthetics of the classical is based on the basic value criteria of truth, goodness, beauty, harmony and meaning, and the category of the classical in operatic performance denotes the quality of a work of art as an integration of ethical and aesthetic, ie as a kalokagatic phenomenon. Hence the advantage in understanding the phenomenon of opera-classical axiological approach, which grows into semantic at the level of musical text, the material of specific musical compositions; this approach also allows us to attest to the effects of plurality and musical meaning and the meaning of the classical in music, ie to point to the polysemantic nature of the classical operatic image.