mдіснено експериментальне порівняння фармакологічної активності та безпечності сучасних і перспективних препаратів з протизапальною дією, а саме: "Індометацин", "Диклофенак", "Піроксикам", "Мелоксикам", "Целекоксиб", "Амізон", "Рексод" та "Кверцетин". Установлено, що найбільш виразну антиексудативну, анальгезувальну дію мають неселективні НПЗЗ ("Диклофенак", "Індометацин", "Піроксикам"). Амізон переважає НПЗЗ і антиоксидант за анальгезувальною активністю за соматичного болю. Найбільш виразний антипроліферативний ефект мають неселективні НПЗЗ, а саме, "Піроксикам" та "Індометацин". Виразну антиальтеративну та кардіопротекторну дію проявляють антиоксиданти "Рексод" і "Кверцетин", селективні та неселективні НПЗЗ, а також "Амізон" - антиартритну активність, яка переважає активність антиоксидантів. Найбільш небезпечними за побічними ефектами є неселективні інгібітори ЦОГ, а саме: найбільш гастротоксичними та нефротоксичними препаратами є "Індометацин" та "Піроксикам", найбільш гепатотоксичним - "Диклофенак". Селективні інгібітори ЦОГ-2 ("Мелоксикам", "Целекоксиб") й "Амізон" майже не проявляють ульцерогенні, гемато- та нефротоксичні властивості. Вивчено можливості корекції побічних дій досліджених НПЗЗ. Виявлено, що використання диклофенака, індометацина у поєднанні з антиоксидантами "Рексод" і "Кверцетиин" дозволяє не тільки підсилити та пролонгувати антиексудативну активність цих НПЗЗ, але й знизити їх ульцерогенну дію. Тобто, антиоксиданти поступаються за ефективністю НПЗЗ, але значною мірою переважають їх за безпечністю та можуть використовуватись у комплексній терапії запалення для підвищення якості протизапальної терапії. Результати досліджень дозволяють обгрунтувати раціональний вибір вивчених препаратів з урахуванням їх ефективності та безпечності.

  Скачати повний текст

Вперше систематизовано спектр фармакодинаміки антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) і визначено можливості та напрямки його застосування в медицині. Визначено анксіолітичну, антиамнестичну, антидепресивну, алкопротекторну та протисудомну дію АРІЛ-1. Проаналізовано його церебропротекторні, протизапальні, хондопротекторні й імунотропні властивості. Вперше доведено антиоксидантну, гіполіпідемічну та гіпоурикемічну дію АРІЛ-1, виявлено та досліджено його фрігопротекторні властивості, а також проаналізовано механізми реалізації фармакологічних ефектів. Обгрунтовано доцільність застосування АРІЛ-1 у терапії порушень мозкового кровообігу, запальних захворювань, захворювань ЦНС, нирок, печінки, міокарда, атеросклерозу та подагри. Доведено ефективність його використання у разі гострої холодової травми.

  Скачати повний текст