Розглянуто соціальні та правові аспекти проблеми ресоціалізації засуджених, які відбули та відбувають покарання. Визначено зміст поняття пенітенціарної системи України, охарактеризовано її складові. Запропоновано новий підхід щодо вивчення та періодизації історичного розвитку вітчизняної пенітенціарної системи. Проаналізовано специфіку функціонування в'язниці як тотальної інституції. Визначено фактори, які впливають на особистість у процесі відбуття кримінального покарання в установах пенітенціарної системи. Досліджено досвід зарубіжних країн у сфері надання соціальних послуг засуджним. Запропоновано шляхи реформування пенітенціарної системи України щодо надання ресоціалізації засуджених статусу комплексного напрямку державної соціальної політики.

  Скачати повний текст

У роботі обґрунтовано концепцію паноптично-карцерної держави та проаналізовано тренди інкарцерації сучасного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі застосування ув'язнення та його неінституційних додатків обмежується лише в Європі, а наглядово-дисциплінарні механізми, що донедавна аналізувалися у категоріях покарання, більше асоціюються із заходами безпеки. Пенітенціарні системи національних держав у ХХІ ст. зазнали й продовжують зазнавати більшого політичного впливу, перш за все, внаслідок занепаду велфаристської держави та супутніх традиційних цілей соціального контролю. При цьому подальшій та ще глибшій політизації пенітенціарних систем національних держав сприяє пунітивна постмодерністська культура соціального контроля. У роботі аналізується категорію квазідевіанта як особливого колективного об'єкта соціального контролю у ХХІ ст. з ключовою характеристикою «небезпечний стан особи», де зазначений стан може формуватися поза межами класичних формальних пунітивних процедур. Аналізується формування системи постреабілітаційних тотальних інституцій в оновленій системі соціального контролю та перехід влади від національних держав до приватних акторів. Аналізується зміна сутності держави за рахунок делегування такої функції приватним акторам, причому «делегування функції» нерідко трансформується у «захоплення політичної влади». Досліджуються особливості української пенітенціарної політики та її модуляції. Встановлено, що українська пенітенціарна політика є непослідовною, позбавленою спадкоємності та прозорості (у тому числі фінансової). Пенітенціарну політику України за період останніх тридцяти років можна визначити як «а-політику», а інколи навіть як «анти-політику» з огляду на негативні показники державного управління пенітенціарної системою.Доведено, що поява у міжнародних стандартах та національному законодавстві багатьох держав неопозитивістських категорій свідчить про розрив між формально задекларованими цілями та політичними відносинами. Система контролю суспільства ХХІ ст. не призначена для досягнення зазначених формально-класичних цілей, оскільки вона виконує інші більш важливі соціальні функції, пов'язані зі ще більшим розчиненням в тілі суспільства постмодерністської дисципліни та цифрового соціального контролю.Ключові слова: в'язнична приватизація; в'язничні корпорації; в'язничноіндустріальний комплекс; глобалізація; девіанти; девіантна поведінка; криза реабілітаційного ідеалу; масовий соціальний контроль; пенітенціарна політика; пенітенціарна система; покарання; реабілітація злочинців; свобода; соціальна відповідальність держави; соціальний контроль.^UThe academic discourse of the early 1970s put interdisciplinarity on the agenda, the subject of which was deviance and crime. For half a century, the categories «deviant», «public penitentiary policy», «social responsibility of the state» and related categories have become the subject of official public political discourse. At the same time a comprehensive study of social control policy in political science has not shaped.Changing the discourse of penality in the late XX century reflects the dominance of the ideology of social defense in relation to deviant behavior and appropriate methods of ensuring social order. In accordance with the realities of the XXI century, the concept of protection (security) of society has been updated as a political priority. Declared «apolitical» classical justice have undergone a transformation of meanings. «Justice» has been replaced by managerial indicators of «economically justified social security», and «justice» itself by «social control» (since the late 1990s – «socio-technological control»).The dissertation substantiates the concept of the panoptic-carceral state, the functions of which are reduced to maximum social control of the population through its widespread use by institutions of imprisonment, the spread of non-institutional forms of restriction of liberty (including those not related to criminal justice) and digital control practices.The dissertation clarifies the consequences of the global impact on the state penitentiary policy: 1) transformation of social control according to the scheme «binary code of legality – disciplinary mechanism – security device» to the level of the fourth modulation (panoptic risk modulator), which is manifested in the creation of a system of panoptic spatial-virtual risk management, which consists in controlled and cost-effective reproduction of deviance as a product with appropriate commercial characteristics and qualities; 2) the transformation of the «criminal law of freedom» into the «criminal law of risks» and the involvement of civilian instruments in social control, as a manifestation of clarifying the political and legal principles of formation and implementation of penitentiary policy of the world; 3) differentiation of penitentiary practices of European and North American countries, penitentiary policy of Muslim countries, countries of South America and the Caribbean; 4) involvement of private actors in the implementation of penitentiary policy and demonopolization of the state's right to determine the principles of social control in open societies; 5) the creation by private national and transnational actors of territories of social control (prison-industrial complexes) that are not controlled by the states and constitute the possibility of forming private solitary quasi-states with the use of forced labor of prisoners.The dissertation formulates probable scenarios for the evolution of social control policy in the global and national dimensions, among which the most probable is the following. Given the persistence of modern global trends, we should expect a decrease in the number of social control centers, including TNCs, leading countries, global cities that will compete for resources, including the creation of prison-industrial complexes, migration centers, and other institutions, which are focused on maintaining marginalization of persons who are identified as dangerous elements of society.The dissertation introduces the concept of quasi-deviant as a special collective object of social control in the XXI century with the key characteristic «dangerous condition of the person» (pericolosità). The author identified the policy of probation as a component of the concept of «penitentiary policy» in the light of the concept of «punitive city» and as an element of the panoptic-carceral state of the XXI century.The dissertation establishes the supranational nature of modern penitentiary policy and identifies the factors influencing the spread of the phenomenon of supranationalization of penitentiary policy, as well as establishes the relationship between privatization and supranationalization of penitentiary policy.The dissertation formulates the principles, forms and consequences of the formation and implementation of the Ukrainian penitentiary policy (1991–2021), which is defined in the form of a system of quantitative and qualitative indicators.Key words: prison privatization; prison corporations; prison industrial complex; globalization; deviants; deviant behavior; crisis of the rehabilitation ideal; mass social control; penitentiary policy; penitentiary system; penality; rehabilitation of criminals; freedom; social responsibility of the state; social control.