Досліджено договір фінансового лізингу як вид цивільно-правового договору. Розглянуто питання щодо правової природи лізингу, а також його поділ на окремі види. Відзначено, що договір фінансового лізингу є двосторонньою угодою (правочином); він є відшкодувальним, консенсуальним, двостороннім. Зазначено самостійну правову природу цього договору, розглянуто його істотні умови. Проведено аналіз прав і обов'язків сторін за цим договором. Досліджено умови та форми договірної відповідальності учасників під час здійснення фінансового лізингу. Зроблено висновки та наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про лізинг.

  Скачати повний текст

В роботі досліджено проблеми правового регулювання набуття, здійснення та захисту майнових прав інтелектуальної власності. Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика майнових прав інтелектуальної власності як суб'єктивних цивільних прав» містить три підрозділи, в яких проаналізовано юридичну природу майнових прав інтелектуальної власності, їхні сутнісні ознаки та зміст. Виходячи із розуміння майнових прав інтелектуальної власності як окремої категорії суб'єктивних цивільних прав та їх сутнісних ознак сформульовано доктринальну дефініцію цих прав.Розділ 2 «Набуття майнових прав інтелектуальної власності» містить чотири підрозділи, в яких автор проаналізував поняття та види підстав набуття майнових прав інтелектуальної власності, а також дослідив особливості таких підстав стосовно майнових авторських і суміжних прав, майнових патентних прав та майнових прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.Розділ 3 «Здійснення майнових прав інтелектуальної власності» складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано сутність та суб'єкти здійснення майнових прав інтелектуальної власності, поняття та види способів здійснення цих прав, а також межі їх здійснення. Автором обґрунтовано доцільність поділу способів здійснення майнових прав інтелектуальної власності, залежно від спрямованості відповідної дії, на прямі (вчинення дій безпосередньо щодо самого об'єкта права інтелектуальної власності) і опосередковані (дії, пов'язані із цивільним оборотом матеріальних об'єктів, у яких виражено відповідний об'єкт права інтелектуальної власності).Розділ 4 «Договірні форми розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності» складається із чотирьох підрозділів, у яких проведено загальнотеоретичну характеристику договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності і визначено їх місце у системі договірного права, а також проаналізовано окремі види договірних конструкцій, які передбачають надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, передання майнових прав інтелектуальної власності та договірні відносини зі створення об'єктів права інтелектуальної власності. Сформульовано авторську дефініцію ліцензійного договору і доведено, що цей договір є консенсуальним і відплатним. Доведено доцільність закріплення у ЦК України положень про момент набуття майнових прав інтелектуальної власності за договором. З метою удосконалення законодавчої термінології, автором запропоновано змінити назву закріпленого ст. 1112 ЦК України договору на більш лаконічну – «договір творчого замовлення».Розділ 5 «Захист майнових прав інтелектуальної власності» складається із чотирьох підрозділів, в яких проаналізовано загальнотеоретичні аспекти захисту майнових прав інтелектуальної власності, а також досліджено окремі цивільно-правові способи захисту таких прав, спрямовані на припинення порушення цих прав, відновлення становища, яке існувало до їх порушення, та компенсацію майнових втрат та (або) немайнової (моральної) шкоди. Беручи до уваги цільову спрямованість способів захисту майнових прав інтелектуальної власності, автор поділив їх на три групи: припинювальні, відновлювальні та компенсаційні. Обґрунтовано доцільність закріплення у ст. 432 ЦК України такого спеціального способу захисту, як «заборона неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності конкретним способом (способами)», а також можливість стягнення компенсації за порушення майнових прав інтелектуальної власності у вигляді паушальної суми, замість відшкодування збитків.Обґрунтовані за результатами дослідження теоретичні висновки дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання у досліджуваній сфері, які узагальнено у проєкті змін до законодавства.^UThis thesis deals with the research of legal regulation of acquisition, exercising and protection of intellectual property rights.Chapter 1 «General theoretical characteristic of intellectual property rights as a kind of subjective civil rights» consists of three subchapters, where it was analyzed juridical nature of intellectual property rights, their essential features and content. Based on comprehension of intellectual property rights as a separate category of subjective civil rights, as well as their essential features, there was formulated a doctrinal definition of such rights.Chapter 2 «Acquisition of intellectual property rights» includes four subchapters, where the author has analyzed the concept and the kinds of grounds for acquisition of intellectual property rights, and also has observed the features of such grounds for copyright law and related rights law objects, patent law objects, and for means of individualization participant of civil circulation, goods and services. Chapter 3 «Exercising of intellectual property rights» consists of three subchapters, in which it was analyzed the essence of exercising of intellectual property rights, its subjects, the concept and the kinds of ways of these rights exercising, as well as limits of their exercising. The author has proved the advisability of dividing ways of using intellectual property objects, depending on the direction of the corresponding action, on the direct (the actions directly concerning the intellectual property right objects) and indirect (the actions related with the civil circulation of material objects, in which the corresponding intellectual property object is expressed).Chapter 4 «Contractual forms of intellectual property rights disposing» contains four subchapters, in which was performed general theoretical characteristic of the contracts on disposing of intellectual property rights and defined their place in the system of contract law, as well as analyzed separate kinds of the contract constructions, which provide giving rights to use of intellectual property object, transfer of intellectual property rights and contractual relations on creation of intellectual property objects. It was formulated the author's definition of a license contract and proved, that such contact is consensual and repayable. It was proved expedient to fixation in CC of Ukraine the rules about a moment of acquisition of intellectual property rights by a contract. Having the purpose to improve the legislative terminology, the author has proposed to change the name of the contract provided in art. 1112 CC of Ukraine to the most laconic term – «contract of creative request». Chapter 5 «Protection of intellectual property rights» consists of four subchapters, in which it was observed general theoretical aspects of protection of intellectual property rights, and analyzed the particular civil law remedies, oriented to termination of the infringement such rights, restoration of pre-violation position, and indemnification for property and (or) non-property losses. Taking into account a goal orientation of the remedies for protection the author has divided them into three groups: stopping, recovering and compensating. It was substantiated an expedient of fixing in art. 432 CC of Ukraine a special remedy such as «prohibition of illegal using of the intellectual property object» (injunction) as well as the possibility of recovering compensation for violation of intellectual property rights as lump sum, instead of actual damages.Based on the results of the study, the theoretical conclusions became the basis for concrete proposals to improving the legal regulation in the field of study, which are summarized in the Draft Law on Amendments to the Law.

В сучасних умовах розвиток економіки, соціальної сфери та інших суспільних інститутів будь-якої країни залежить від впровадження нових ефективних, економічних та науково обґрунтованих технологій, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які ми звикло називаємо інноваціями. Виокремлено основні підходи до розуміння правової природи інновацій, якими є статичний та динамічний підхід. Погоджуючись із позицією, за якою об’єкт інноваційної діяльності є результатом цієї діяльності, автор зауважує помилковість думки про охоплення поняттям інновації обидвох цих елементів. Доведено, що правильне розуміння природи інновацій може бути вироблене після аналізу співвідношення між інновацією та інноваційною діяльністю із урахуванням поняття інноваційного продукту. Обгрунтовано, що інноваційна діяльність проходить певні етапи, які можна назвати інноваційним циклом. Першим етапом є, звісно, здійснення певної інтелектуальної, творчої діяльності, яка спрямована на вироблення нових або вдосконалення існуючих технологій, продуктів або послуг та їх об’єктивацію. Для того, щоб ідея, яка є формою інтелектуальної діяльності людини та існує виключно у її свідомості, стала об’єктом правовідносин, вона повинна отримати зовнішній вираз та стати доступною для сприйняття іншими особами. Заявлено, що результатом здійснення першого етапу інноваційної діяльності є створення інновації. Тоді цикл інноваційної діяльності переходить на другий етап, під час якого створена інновація впроваджується у виробництво чи у соціальну сферу, в результаті чого вже утворюється інноваційний продукт. Тобто цикл інноваційної діяльності можна умовно зобразити: діяльність – результат (інновація) – діяльність – результат (інноваційний продукт). Доведено, що термін «об’єкт інновацій», який часто вживається у науковій літературі, є некоректним, оскільки сама інновація вже є об’єктом – результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, доступним для сприйняття, тому він буде означати «об’єкт об’єкта». Категорію об’єкта можна розглядати лише в контексті об’єкта інноваційної діяльності, а також об’єкта договорів інноваційного характеру. Запропоновано визначення інновації – це результати наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної творчої діяльності, які є новими, об’єктивно вираженими та придатними для впровадження у виробництво або інші соціальні сфери з метою отримання економічного, соціального або екологічного ефекту. Обґрунтовано, що інноваційна діяльність характеризується такими основними ознаками: вона спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок у виробництві і соціальній сфері (при цьому вона може бути пов’язаною із одержанням прибутку, а може мати на меті покращення соціальної сфери та досягнення іншого соціального або екологічного ефекту); її об’єктом виступають нематеріальні блага – результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень та розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації; вона спрямована як на створення, так і на впровадження та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. Запропоновано визначити інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на створення інновацій, їх впровадження та комерціалізацію у виробництво або інші соціальні сфери з метою створення інноваційного продукту. Зазначено, що цивільно-правовий договір перестав виконувати лише функцію юридичного факту як підстави виникнення правовідносин, самого правовідношення та документа, а займає важливе місце в архітектурі джерел правового регулювання інноваційної діяльності. Договір є джерелом правового регулювання локального характеру, ефективним правовим засобом визначення прав та обов’язків сторін, зокрема у сфері інноваційної діяльності. Цивільно-правовий договір виступає ефективним джерелом правового регулювання відносин учасників інноваційної діяльності в усіх формах та на усіх стадіях її здійснення: при юридичній регламентації відносин сторін у сфері інноваційної діяльності, при здійсненні сторонами такої діяльності їх прав та виконанні обов’язків, а також при захисті прав та інтересів суб’єктів інноваційних відносин. Запропоновано визначення договору інноваційного характеру, яким є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають, змінюються або припиняються їх права та обов’язки у сфері інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що договори, на підставі яких створюється об’єкт права інтелектуальної власності з метою його подальшого впровадження у виробництво або соціальну сферу для отримання вищого прибутку або досягнення соціального чи екологічного ефекту, слід відносити до договорів інноваційного характеру. Незважаючи на різноманітність договорів у сфері інноваційної діяльності та на те, що всі вони за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами, можна із впевненістю ствердити, що цій групі договорів притаманна єдність і взаємозв'язок, які обумовлюють виділення^UIn modern conditions, the development of the economy, social sphere and other social institutions of any country depends on the introduction of new effective, economic and scientifically based technologies, organizational and technical solutions of a production, administrative, commercial or other nature, which we usually call innovations. The main approaches to understanding the legal nature of innovations are singled out, which are static and dynamic approaches. Agreeing with the position that the object of innovative activity is the result of this activity, the author notes the fallacy of the idea that the concept of innovation encompasses both of these elements. It is proven that a correct understanding of the nature of innovation can be developed after analyzing the relationship between innovation and innovative activity, taking into account the concept of an innovative product. It is well-founded that innovative activity goes through certain stages, which can be called an innovation cycle. The first stage is, of course, the implementation of certain intellectual, creative activities aimed at developing new or improving existing technologies, products or services and their objectification. In order for an idea, which is a form of intellectual activity of a person and exists exclusively in his mind, to become an object of legal relations, it must receive an external expression and become available for perception by other persons. It is stated that the result of the implementation of the first stage of innovation activity is the creation of an innovation. Then the cycle of innovative activity moves to the second stage, during which the created innovation is introduced into production or into the social sphere, as a result of which an innovative product is already formed. That is, the cycle of innovative activity can be conventionally depicted: activity - result (innovation) - activity - result (innovation product). It is proved that the term "object of innovation", which is often used in scientific literature, is incorrect, since the innovation itself is already an object - the result of intellectual, creative activity of a person, available for perception, therefore it will mean "an object of "object". The object category can be considered only in the context of the object of innovative activity, as well as the object of contracts of an innovative nature. The proposed definition of innovation is the results of scientific, scientific-technical and other intellectual creative activity that are new, objectively expressed and suitable for implementation in production or other social spheres with the aim of obtaining an economic, social or environmental effect. It is substantiated that innovative activity is characterized by the following main features: it is aimed at the use and commercialization of the results of scientific research and development in production and the social sphere (at the same time, it can be related to making a profit, or it can be aimed at improving the social sphere and achieving other social or environmental effect); its object is intangible goods - the results of intellectual activity (results of scientific research and development), which are brought to the state of an innovative product and implemented as innovations; it is aimed at both the creation and implementation and commercialization of the results of scientific research and development. It is proposed to define innovative activity as an activity aimed at creating innovations, their implementation and commercialization in production or other social spheres with the aim of creating an innovative product. It is noted that the civil law contract ceased to perform only the function of a legal fact as the basis for the emergence of a legal relationship, the legal relationship itself and the document, and occupies an important place in the architecture of sources of legal regulation of innovative activity. The contract is a source of legal regulation of a local nature, an effective legal means of determining the rights and obligations of the parties, in particular in the field of innovative activity. The civil law contract acts as an effective source of legal regulation of the relations of the participants of innovative activity in all forms and at all stages of its implementation: in the legal regulation of the relations of the parties in the sphere of innovative activity, in the implementation by the parties of such activity of their rights and obligations, as well as in the protection rights and interests of subjects of innovative relations. The definition of an innovative contract is proposed, which is an agreement between two or more parties, on the basis of which their rights and obligations in the field of innovative activity arise, change or terminate. It is substantiated that contracts based on which an object of intellectual property rights is created with the aim of its further introduction into production or the soc