Досліджено теоретичні засади водокористування в річкових басейнах, методологічні підходи до оцінки басейнових водогосподарських комплексів як системи забезпечення раціонального водокористування, суть і критерії оцінювання еколого-економічної ефективності водокористування. Досліджено особливості територіально-галузевої структури водокористування в річкових басейнах України. Значну увагу приділено оцінці системи управління водними ресурсами та механізму регулювання водокористування в Україні. Запропоновано основні напрями реалізації державної політики у сфері раціонального водокористування, охорони та відтворення вод, удосконалення організаційно-економічного мехнізму регулювання водокористування, напрями підвищення його еколого-економічної ефективності у басейнових водогосподарських комплексах.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу доброякісних захворювань матки та розвитку синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитовидної залози. На підставі клініко-параклінічного, гормонального, комплексного ультразвукового та морфологічного обстеження виявлено особливості розвитку доброякісних захворювань матки залежно від функціонального стану щитовидної залози. Розроблено та впроваджено у практику методи профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитовидної залози.

  Скачати повний текст

З застосуванням сучасних методів досліджень проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження жінок з синдромом хірургічної менопаузи в репродуктивному та перименопаузальному віковому періоді. Доведено можливість підвищення ефективності діагностики доброякісних утворень молочної залози у жінок з доброякісними пухлинами матки шляхом застосування комплексного ультразвукового дослідження, що об'єднує традиційне ультразвукове, кольорове та енергетичне картування патологічних утворень молочної залози та лімфатичних вузлів і надає можливість контролювати ефективність застосування замісної гормональної терапії та її влив на молочну залозу. Вперше в гінекології проведено комплексне ультразвукове дослідження нирок і верхніх сечових шляхів у хворих з доброякісними пухлинами матки без медикаментозної поліурії. На основі біфункціонального 24-добового моніторингу (артеріального тиску (АТ), електрокардіограми) оцінено добовий профіль АТ, його середнє значення та варіабельність і доведено зміни вегетативної регуляції серцевого ритму, які дають змогу прогнозувати виникнення АГ у разі виявленої симпатикотонії у пацієнток з синдромом хірургічної менопаузи. За допомогою урофлоуметрії встановлено уродинамічні порушення у жінок з доброякісними пухлинами матки, а також вплив гістер- та гістероваріоектомії на характер і вираженість уретровезикальних функцій. Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтований комплекс профілактичних і лікувальних заходів щодо корекції системних змін у жінок з хірургічною менопаузою після гістероваріо- та гістеректомії. Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтований комплекс профілактичних і лікувальних заходів щодо корекції системних змін у жінок з хірургічною менопаузою після гістер- та гістероваріоектомії.

  Скачати повний текст

Досліджено роль цАМФ у розвитку електричних реакцій ендотелію аорти кроля, викликаних дією вазоактивних речовин. На базі моделі інтактного ендотелію ізольованої аорти, встановлено, що збільшення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ у цитозолі ендотеліоцитів спричиняє деполяризацію мембрани ендотелію. За допомогою блокатора аденілатциклаз MDL-12330A доведено, що цАМФ-залежна деполяризація є одним із механізмів фази деполяризації, в результаті дії аденозинтрифосфату. Встановлено, що цГМФ не бере участі у розвитку деполяризації інтактного ендотелію ізольованої аорти кроля, що заперечує існування зворотнього зв'язку між продукцією оксиду азоту та деполяризацією мембрани ендотелію, описаних у культурі ендотеліальних клітин. Визначено, що вазоконстриктори норадреналін і серотонін викликають деполяризацію інтактного ендотелію аорти кроля.

  Скачати повний текст

Досліджено місце і роль цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що забезпечує переведення абстрактної можливості встановлення та здійснення посвідчених ними прав у площину правовідносин. Відзначено, що поширення правового режиму об'єктів цивільних прав на цінні папери (інструмент фіксації майнових прав) здійснюється з регламентаційною метою, а надання їм значення об'єкта-інструмента розраховано на використання конструкції цінних паперів під час реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права та саморегулювання досліджуваних відносин самими їх учасниками, в результаті якого цінні папери набувають інструментального значення й підлягають застосуванню не лише емітентом у механізмах правомоделювання та правовстановлення, а й правовласником у механізмах правоздійснення, правопередачі, правовідновлення та правозахисту. Доведено, що застосування конструкції цінних паперів забезпечує розширення діапазону способів (прийомів) правового регулювання (переважно дозволів) і саморегулювання окремого сегмента майнових відносин завдяки нормативно визначеному "проникненню" форми юридичного вираження майнових прав у структуру регулятивних та охоронних правовідносин як їх об'єкта (об'єкта-фікції, квазі-об'єкта). Обгрунтовано базові положення інструментальної концепції цінних паперів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо оподаткування доходів фізичних осіб і напрямів його вдосконалення в Україні. Проаналізовано теоретико-методичні особливості оподаткування даних доходів, проблеми функціонування та вплив зовнішніх факторів на її ефективність. Надано аналітичну оцінку пільговому режиму оподаткування. Проаналізовано сучасні концепції оптимізації системи оподаткування фізичних осіб та на її базі зроблено теоретичні узагальнення та наведено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму функціонування податкового кредиту, податкової соціальної пільги, шкали межових ставок податку з доходів фізичних осіб, елементів податкового адміністрування з метою збільшення фіскальної та економічної ефективності та соціальної справедливості оподаткування цих доходів в Україні.

  Скачати повний текст

В дисертації розкриті особливості становлення і сучасного стану Східних не-ортодоксальних Церков і Східних Католицьких Церков, що дозволило виявити не лише богословські, а й інші фактичні обставини, які відіграли в їх формуванні значно вагомішу роль, ніж богословські. Доведено, що стимулом для виокремлення в окремі гілки східного християнства стало прагнення до збереження культурної та релігійної ідентичності цих церков, щоб вберегтися від імперської експансії Римської імперії і Візантії. На основі філософсько-релігієзнавчого аналізу встановлено, що сучасне християнство Близького Сходу презентується передовсім Східними не-ортодоксальними Церквами і Східними Католицькими Церквами, які посідають особливе місце і відіграють визначальну роль в екуменічному діалозі Католицької і Православної Церкви в контексті "східної політики" Ватикану та її імплементації Святим Престолом у векторних напрямах Рим-Константинополь, Рим-Москва.^UThe thesis reveals the peculiarities of the Eastern Non-Orthodox churches' formation and proved that political circumstances played a much more important role than theological ones in their formation, that is, the incentive to separate into a separate branch of Eastern Christianity was the desire to preserve its identity and the attempt to save itself from the cultural expansion of Byzantium. The breakdown of relations with the Churches of the Byzantine tradition did not mean the separation from Rome, the dialogue that laid the foundation for the establishment of the Eastern Catholic Churches, liturgically and historically related to the Eastern Non-Orthodox churches. On the basis of statistical analysis it is proved in the work that modern Christianity in the Middle East is represented primarily by Eastern Non-Orthodox Churches and Eastern Catholic Churches. It was in these Churches that the Alexandria, East Syrian, Armenian, and Antiochic liturgical rite, which were ousted from the use in the Churches of the Byzantine tradition, were preserved.

Дисертаційна робота присвячена розгляду теоретичних й практичних аспектів виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин зберігання речей, що є предметом спору (секвестру), в Україні, особливостей їх юридичної конструкції і елементів, які утворюють її зміст.Автором досліджується еволюція правового регулювання відносин зберігання речей, що є предметом спору, з часів Стародавнього Риму і до сьогодні. Значна увага в роботі присвячена розгляду розвитку правового регулювання відповідних суспільних відносин на територіях, що наразі входять до складу України.Встановлюється, що зберігання речей, що є предметом спору між суб'єктами цивільного права (лат. sequestratio), було відоме Римському праву як один із правових засобів, що забезпечував інтереси учасників конфлікту шляхом збереження речі. Відповідно до традиційної конструкції секвестрації дві або більше осіб – учасники конфлікту укладали відповідний цивільно-правовий договір і передавали річ на зберігання посереднику-зберігачу, який повертав її переможцю спору. Автор відмічає, що незважаючи на тривалу еволюцію правового регулювання відповідних відносин, сучасна практика правореалізації і правозастосування зіштовхується з проблемами. Причиною цьому слугує нерозвиненість відповідних положень чинного цивільного законодавства України. Статтею 976 Цивільного кодексу України, зокрема встановлюється, що дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.Річ, як є предметом спору, може бути передана на зберігання за рішенням суду. В той же час це законодавче положення не дає можливості дати відповіді на низку важливих запитань. Зокрема, кому підлягає поверненню спірна річ, якщо особи, між якими є спір, відмовились від його вирішення в судовому порядку Як їм слід вчиняти, якщо один або декілька учасників спору відмовляються використовувати секвестр Що робити у випадку, коли в ході вирішення спору встановлюється, що серед поклажодавців відсутній законний володілець речі Хто має оплачувати послуги зберігання після вирішення спору Ці та інші запитання демонструють актуальність дослідження правовідносин зберігання речей, що є предметом спору.Обґрунтовується, що секвестр, як правовий засіб забезпечення правореалізації та правозастосування, може забезпечити захист не тільки суб'єктивного цивільного права, але і речового інтересу, який полягає в намаганні учасника спору отримати речове право на спірне майно, прикладом чому виступає використання секвестру при вирішенні спору, пов'язаного з визнанням права власності на річ. Встановлюється, що в контексті розмежування речово-правових і зобов'язально-правових забезпечувальних засобів, а також диференціації таких засобів за способом реалізації на юридичні і фактичні, секвестр являє собою забезпечувальний речово-правовий засіб, оскільки обмежує здійснення речових права та/або фактичне володіння особи спірним майном і реалізовується шляхом встановлення обмежень фактичного характеру, що спрямовані на недопущення безпосереднього панування учасниками спору над речами, що є предметом спору і, відповідно, об'єктом секвестру.Окрема увага в роботі присвячується здійсненню характеристики підстав виникнення правовідносин зберігання речей, що є предметом спору. В ході дослідження встановлюється, що в силу поширення на договірні відносини зберігання речей, що є предметом спору, загальних положень про зберігання, відповідний договір може характеризуватись як консенсуальний, так і реальний. Однак, з урахуванням особливої сфери застосування секвестру, яка характеризується наявністю юридичного спору, визначення договору секвестру саме як реального найбільш відповідає його дієвості як різновиду забезпечувальних правових засобів. При цьому необхідною умовою укладення договору секвестру є залучення в якості його учасника особи, яка фактично володіє спірним майном на момент його укладення.Звертаючись до теоретичних положень, а також нормативно-правових приписів чинного цивільного законодавства України, що визначають значення рішення суду для встановлення правовідносин секвестру, автор формує висновок, що рішення суду про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яке запроваджує судовий секвестр, являє собою правовстановлюючий юридичний факт в матеріальних цивільно-правових відносинах в силу того, що з його настанням пов'язується виникнення недоговірного майнового цивільного правовідношення зберігання спірного майна, на яке в силу правила аналогії закону поширюються відповідні положення чинного цивільного законодавства України, що регулюють відносини зберігання, в частині, що не суперечить недоговірній сутності відповідного правовідношення.^UThe Dissertation is devoted to examining theoretical and practical aspects of how civil relations in Ukraine emerge, change and are terminated in connection to disputed property's deposition into custody (sequestration), peculiar structure of these relations and the elements that make up their content.The author researched the evolution of disputed property's preservation and its regulation by law from Ancient Roman times and up to now. The work is focused primarily on how these social relations have been regulated on the territory of nowadays Ukraine.It is determined that storage of disputed things (lat. sequestratio) was known in Roman law as one of juridical means that guaranteed interests of conflicting parties by ensuring safety of appropriate thing. According to traditional sequestration construct two or more persons – conflicting parties concluded appropriate contract and passed thing to intermediator-keeper who undertook to return it to a winner. The author notes that despite of long-term evolution of sequestration relationship modern practice of right-realization and law-enforcement meets different problems. And the reason for that is weakness of current provisions of civil legislation of Ukraine. The article 976 of Civil Code of Ukraine particularly provides that two or more persons disputing the right in an object may transfer such object to a third person that undertakes an obligation after a dispute resolution to return an object to the person recognized the owner by the court decision or by consent of the parties to dispute. An object under dispute may be transferred for storage upon the court decision.At the same time this legislative provision doesn't allow to give the answers on several important questions. Particularly to whom disputed thing should be returned if conflicting parties refuse the resolution of the dispute in court What shall they do if one or several persons disputing the right in an object refuse to use sequestration What if there is no owner among the bailors and this fact is determined during conflict resolution Who should pay for storage after a dispute resolution These and other questions demonstrate the relevance of sequestration research. It is substantiated that sequestration as a legal means to ensure legal rights realization and usage can secure not only a subjective right, but also a material interest which means that a party to the dispute is seeking to obtain the material rights for disputed property, e.g. sequestration is used when a right for private property is disputed. It is determined that in the context of distinguishing between security measures for property relations and obligations and also between such measures of legal and factual kind, sequestration must be viewed as a measure of property relations for it limits the property rights and/or a person's actual possession of disputed property and is realized through actual limitations that are set to keep the parties to the dispute from direct domination over the things that comprise the object of the dispute and thus the object of sequestration.This work aims to categorize the foundations on which the legal relations emerge to secure the disputed property. The research determined that since the agreement to preserve the disputed property may also be perceived as a general storage agreement, we can view it either as a consensual or as a real contract. But, considering it is only used in legal disputes, it is more appropriate to regard the sequestration contract as real, to fulfill its purpose as one of security measures. It's essential that in this contract must participate the party that actually presides over the disputed property at the moment when a storage agreement is made. Having studied the theoretical foundations and legally set provisions of the current civil legislature of Ukraine that determine the influence of a court's decision on the legal relation of taking the disputed property for deposit the author states that the court's decision to grant the sequestration measures in order to secure the claim for legal protection must be considered as a right-establishing legal act in the material civil relations for with it there emerges a non-contractual material civil relation of disputed property deposit that through the method of legal analogy can be guided by provisions that regulate the general storage agreement in the Civil law of Ukraine, except those that contradict the non-contractual nature of the civil relation.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню методів діагностики та лікування лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку на підставі результатів клініко-інструментального обстеження, анатомо-морфофункціонального обґрунтування вибору методу лікування в залежності від локалізації, морфологічної форми, чутливості рецепторного апарату лейоматозних вузлів на тлі динаміки гормональних змін. У дисертаційній роботі вперше доведено та науково обґрунтовано необхідність впровадження диференційованої етапної системи ведення жінок репродуктивного віку хворих на лейоміому матки з урахуванням сучасних методів діагностики стану гормонального гомеостазу і застосування патогенетично обґрунтованих методів корекції, що безперечно, дозволить покращити якість життя та збереження і відновлення репродуктивного потенціалу даного контингенту жінок.^UThis dissertation is devoted to the improvement of diagnosis and uterine leiomyoma treatment methods in women of child bearing age based on the results of clinical and instrumental examination, anatomical and morphofunctional justification of therapeutic decision depending on the location, morphological form, sensitivity of receptor apparatus lieomyomatic nodes on the background of hormonal change dynamics. This dissertation work has first proved and scientifically substantiated the need for a differentiated stage system of disease management in women of reproductive age sick with uterine leiomyoma, taking into account modern methods of diagnosing hormonal homeostasis and the use of pathogenetically sound methods of correction, which will surely allow improving life and keeping and restoring reproductive potential in women of this cohort.

. У роботі на підставі вивчення наукової юридичної літератури і нормативно-правових актів проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних питань правового регулювання відносин, що виникають на підставі укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.Окрему увагу у роботі присвячено аналізу теоретичних поглядів на визначення правової природи застави нерухомого майна (іпотеки) та похідних від неї договірних іпотечних конструкцій. Досліджено особливості захисту прав та законних інтересів сторін договору про задоволення вимог іпотекодержателя.Розкрито теоретичні підходи щодо тлумачення категорії «звернення стягнення» на предмет іпотеки. Сформульовано авторське визначення поняття «звернення стягнення на предмет іпотеки»: сукупність послідовних юридично вагомих дій іпотекодержателя, що здійснюються за умови наявності матеріально-правової чи процесуальної підстави реалізації предмета іпотеки (договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи судового рішення відповідно), що встановлює обсяг і об’єкт стягнення, початкову продажну ціну, способи реалізації предмета застави та інші дотичні умови. Запропоновано поняття «звернення стягнення» розглядати як примусову реалізацію предмета іпотеки та як спосіб примусового впливу на боржника, що забезпечує задоволення майнових інтересів іпотекодержателя.Запропоновано термінологічну диференціацію таких категорій іпотечного права як «звернення стягнення» у процесуальному розумінні та «здійснення іпотекодержателем належного йому іпотечного права» у матеріально-правовому розумінні. Відповідно до приписів чинного цивільного законодавства України іпотекодержатель, у випадку порушення його прав з боку боржника-іпотекодавця, має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовано, що з урахуванням процесуально-правового нормативного підходу, який ґрунтується на переважному використанні такого різновиду способів правового регулювання як позитивні зобов’язування, категорія «звернення стягнення» застосовується у межах виконавчого провадження як процесуальна форма (спосіб) здійснення іпотекодержателем права на звернення до суду з адресованою іпотекодавцю вимогою задовольнити його майнові інтереси. Досліджуваний договір містить домовленість сторін про застосування за умови настання визначених ним обставин альтернативного, договірного позасудового суто матеріально-правового порядку задоволення інтересів іпотекодержателя. З урахуванням мети та завдань дослідження охарактеризовано особливості правового регулювання цивільних відносин за договором про задоволення вимог іпотекодержателя у сучасному цивільному праві України. Проаналізовано питання розвитку конструкції договору про задоволення вимог іпотекодержателя в контексті становлення національного цивільного законодавства України. У роботі проведено дослідження нормативно-правових актів у сфері іпотечних відносин (заставного права) поетапно, що надало змогу простежити специфіку розвитку інституту іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя в цивільному праві України. У рамках наукового пошуку охарактеризовано історичний аспект формування ідеї вчинення дій в інтересах іншої особи з часів римського приватного права, яка супроводжувалась нерівномірним співвідношенням прав та обов’язків іпотекодавця й іпотекодержателя за наявності обопільної довіри у відносинах між ними.Розкрито сутність та зміст договору про задоволення вимог іпотекодержателя. На підставі компаративного аналізу виявлено особливості співвідношення досліджуваного договору із суміжними договорами, які регулюються Цивільним кодексом України. Визначено юридичну природу, особливості укладення, зміни та припинення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.Детально розглянуто договір про задоволення вимог іпотекодержателя у контексті поділу договорів на основні та додаткові. Акцентовано увагу на широкому та вузькому розумінні додатковості (акцесорності) цивільно-правових договорів в цілому та договору про задоволення вимог іпотекодержателя зокрема.^UIn this paper, having studied laws and other regulations and also scientific jurisprudence literature, the author researches in all complexity the theoretical and practical matters of law regulations for the relations that arise from the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims. Particular attention in this paper is paid to the analysis of theoretical views on the legal nature of real estate pledge (mortgage) and contractual mortgage constructions derived from it. Peculiarities were studied of how the rights and legitimate interests are protected in the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims. Theoretical approaches to the interpretation of the category of «foreclosure» on the subject of a mortgage are revealed. The author’s definition of the concept of «mortgage foreclosure» is formulated: a set of consecutive legally valid actions of the mortgagee, which are carried out under the condition that there is a material, legal or procedural basis for the realization of the subject of the mortgage (an agreement to satisfy the claims of the mortgagee or a court decision, respectively), which establishes the scope and subject of foreclosure, the initial selling price, methods used to sell the pledge’s subject and other tangential conditions. It is proposed to consider the concept of «foreclosure» as the forced sale of the subject of the mortgage and as a method of coercive influence on the debtor, which ensures the satisfaction of the mortgagee’s property interests. The terminological differentiation of such categories of mortgage law as «foreclosure» in the procedural sense and «the mortgagee’s exercise of the mortgage right» in the material and legal sense is proposed. In accordance with the provisions of the current civil legislation of Ukraine, the mortgagee, in case of violation of their rights by the debtor-mortgagor, has the right to foreclose on the subject of the mortgage. It is substantiated that, taking into account the procedural and legal normative approach, which is based on the preferential use of such a kind of methods of legal regulation as positive obligations, the category «foreclosure» is used within the scope of enforcement proceedings as a procedural form (method) of exercising the mortgagee’s right to appeal to court with a demand addressed to the mortgagor to satisfy property interests. The contract under study contains an agreement between the parties to apply, subject to the occurrence of the circumstances determined by it, an alternative, contractual extra-judicial, purely substantive procedure for satisfying the interests of the mortgagee. Taking into account the purpose and objectives of the study, the peculiarities of the legal regulation of civil relations under the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims in the modern civil law of Ukraine are characterized. The matter of developing the construction of the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims in the context of the formation of the national civil legislation of Ukraine is analyzed. In the work a study of regulatory legal acts in the field of mortgage relations (collateral law) was carried out in stages, which made it possible to trace the specifics of the development of the mortgage institution and the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims in the civil law of Ukraine. As part of the scientific research, historical aspect of the formation of the idea of taking actions in the interests of another person from the time of Roman private law was characterized, which was accompanied by an uneven ratio of rights and obligations of the mortgagor and the mortgagee in the presence of trust in the relationship between them.The essence and content of the contract for satisfaction of the mortgagee’s claims are studied. On the basis of the comparative analysis, the peculiarities of the relationship between the contract under study and related contracts, which are regulated by the Civil Code of Ukraine, were revealed. The legal nature, features of concluding, changing and terminating the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims are determined. The author considered the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims in the context of the division of contracts into main and additional ones. Attention is focused both on the broad and narrow understanding of additionality (accessory nature) of civil law contracts in general and the contract for the satisfaction of the mortgagee’s claims in particular.