Запропоновано моделі та алгоритми номенклатурно-календарного планування та поопераційного оперативного управління дискретним машинобудівним виробництвом за умов стратегічного планування та управління запасами матеріальних ресурсів за обсягами та часом їх використання. Розроблено концепцію організаційно-технологічного планування та управління дискретним виробництвом. Створено узагальнену графову модель узгоджених поопераційно та топологічну модель узгоджених за часом системи технологічних циклів з виконання виробничої програми моделі планування та управління резервними запасами матеріальних ресурсів за умов паралельного ведення основного та оновленого виробництва та за умов випадкового попиту на реалізацію готової продукції. Запропоновано евристичні алгоритми розв'язання задачі мінімізації витрат на реалізацію календарного плану за такими критеріями: максимального завантаження обладнання та заборони випередження та запізнення відносно директивних термінів виконання плану.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу переносу носіїв заряду і генерації фотонів у термінах концентрації удосконалено дифузійно-динамічну модель напівпровідникового лазера (НПЛ) з вертикальним резонатором. Проведено дослідження модуляційного відгуку окремих оптичних мод НПЛ з вертикальним резонатором та оксидним вікном і просторової залежності модуляційного відгуку цього лазера. Показано, що одномодовий НПЛ з вертикальним резонатором забезпечує смугу модуляції на 0,5 ГГц більше, ніж багатомодовий. Відзначено що ділянка з найбільшою шириною смуги модуляції знаходиться в центрі вихідного дзеркала НПЛ. Проаналізовано методи керування модовим складом випромінювання НПЛ. На підставі дослідження дисперсійних залежностей оптичного поля у двовимірному фотонному кристалі (ФК) встановлено, що за умови відношення діаметра отворів до відстані між ними, меншому ніж 0,7 обмеження випромінювання в просторовому дефекті ФК здійснюється завдяки існуванню забороненої зони для енергій фотонів у ФК, в інших випадках - обумовлюється повним внутрішнім відбиттям оптичного поля від меж розподілу середовище - напівпровідник - повітря у ФК. На основі розрахунку нормованих BV-діаграм, проаналізовано модові характеристики хвилеводного каналу НПЛ з вертикальним резонатором, створеного просторовим дефектом у двовимірному ФК. Показано, що такий дефект забезпечує одномодовий режим в достатньо широкому інтервалі довжин хвиль. Визначено геометричні параметри ФК, за яких спостерігається одномодовий режим у лазерному резонаторі з дефектною ділянкою у ФК, утвореною пропуском одного отвору під час виготовлення ФК. Зроблено порівняльний теоретичний аналіз двох типів хвилеводних каналів НПЛ з вертикальним резонатором, що утворені пропуском одного або декількох отворів під час виготовлення ФК. Встановлено, що в хвилеводному каналі першого типу одномодові умови можуть утворюватись за більших розмірів отворів у порівнянні з хвилеводними каналами другого типу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано міжнародно-правові акти з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми, а також встановлено ступінь їх імплементації у національному законодавстві. Наведено кримінологічну характеристику торгівлі жінками та дітьми, а також протиправним діянням, з нею пов'язаних. Досліджено проблеми, що виникають у діяльності державних і правоохоронних органів та міжнародних організацій у даній сфері, визначено поняття даного злочину, а також проституції, секс-бізнесу, особи, яка стала жертвою торгівлі людьми, зокрема, трафікера (торговця). Значну увагу приділено детермінантам даних злочинів, а також пропозиціям щодо підвищення ефективності їх запобігання. Детально розглянуто питання вдосконалення вітчизняного законодавства про заборону торгівлі людьми.

  Скачати повний текст

Одним із провідних напрямків розвитку сучасної прикладної фізики є створення нових наноматеріалів та композитів на їх основі, а також вдосконалення властивостей уже існуючих матеріалів шляхом їх модифікації. Серед широкого різноманіття досліджень велика увага приділяється вивченню світловипромінювальних властивостей нанооб'єктів і нанокомпозитів, а також встановленню взаємозв'язку їх структурних та люмінесцентних властивостей. Такий інтерес зумовлений перспективою розширення можливостей керування характеристиками люмінофорів, створених на базі наноматеріалів, порівняно з традиційними люмінофорами. Оскільки в останні десятиліття було досягнуто значного прогресу в області світловипромінювальної техніки у видимому діапазоні світла, то фокус інтересів дослідників змістився до пошуку люмінофорів ультрафіолетової та короткохвильової видимої областей спектра, що вимагає використання широкозонних матеріалів. Для вирішення задачі створення випромінювачів у більш короткохвильовій спектральній області часто використовують наноматеріали на основі оксидів металів. Зокрема, одними з найперспективніших є широкозонні напівпровідники оксид цинку (ZnO) та діоксид титану в кристалічній фазі анатаз (TiO2) з ширинами забороненої зони 3.3 та 3.2 еВ, відповідно [1, 2]. На основі даних матеріалів можна отримувати випромінювачі із дуже різними характеристиками. Для того, щоб досягати бажаних випромінювальних властивостей, розроблено багато різних методів. Зокрема характеристики даних об'єктів можна змінювати та контролювати за рахунок модифікації їх поверхні, а також інкорпорування в діелектричні та провідні матриці. Роль цих двох факторів у варіюванні властивостей матеріалів потребує детального вивчення.Останнім часом ще одним, чи не найперспективнішим, світловипромінювальним матеріалом для використання в якості короткохвильових люмінофорів, вважаються наноструктури на основі вуглецю. Перевагою цих наноструктур як випромінювачів є те, що спектральні характеристики даних об'єктів можна контролювати в широких межах шляхом підбору умов синтезу. На даний момент синтезовано багато різноманітних вуглецевих наноструктур таких як аморфні вуглецеві наночастинки, нанокластери, графенові квантові точки та інші (у літературі такі структури називають однотипно – «С-dots», тобто С-наноточки), а також вивчено люмінесцентні властивості цих об'єктів. Однак, на початок даного дисертаційного дослідження питання щодо пояснення еволюції випромінювальних властивостей вуглецевих об'єктів залишалося відкритим. Структурно близькими до С-наноточок є наноструктури нітриду бору, BN. Цей широкозонний штучний матеріал був спочатку синтезований у вигляді кристалів, а тепер вже синтезовано кілька модифікацій нано-BN. Ширина забороненої зони об'ємного нітриду бору складає ~ 5 еВ, тобто використання BN дає принципову можливість отримати випомінювання в ультрафіолетовій області (діапазон С-УФ). Водночас, за рахунок наявності дефектів BN може також випромінювати в близькій УФ (діапазон А-УФ) та видимій областях спектра.Метою дисертаційної роботи є встановити механізми процесів збудження фотолюмінесценції та випромінювання світла в наночастинках широкозонних матеріалів та композитах на їх основі, а також виявити особливості взаємодії наночастинка-матриця.При проведенні досліджень в рамках дисертаційної роботи було отримано наступні наукові результати:1. Виявлено фотолюмінесценцію поверхневих станів в наночастинках діоксиду титана та в модифікованих фенотіазіном наночастинках, яка спостерігається лише при енергіях квантів збуджуючого світла, що значно перевищують Eg, і характеризується залежністю положення максимуму фотолюмінесценції від енергії квантів збуджуючого світла. Встановлено, що у TiO2, модифікованому фенотіазіном, умови збудження такої фотолюмінесценції покращуються за рахунок заповнення пасткових станів електронами фенотіазіну.2. Запропоновано механізм збудження фотолюмінесценції наночастинок ZnO в нанокомпозиті ZnO/ПВП, який полягає в передачі енергії від матриці до наночастинок. Запропонована відповідна енергетична схема переходів, що беруть участь у процесах збудження фотолюмінесценції та випромінювання світла нанокомпозитів ZnO/ПВП.3. Виявлено ефект самочинного формування С-наноточок при тривалому “визріванні” етанолових розчинів Zn(acac)₂.4. Показано, що фотолюмінесценцію всіх досліджених типів С-наноточок (і самочинно сформованих, і отриманих в результаті відпалів на хімічно обробленому кремнеземі, і синтезованих методом колоїдної хімії у матриці пористого SiO2) можна описати єдиною схемою еволюції випромінювальних властивостей при трансформаціях структури С-наноточок.5. У спектрі фотолюмінесценції порошку нітриду бору, синтезованого методом карботермічного відновлення із оксиду бору виявлено довгохвильове крило, яке зумовлене присутністю С-наноточок у матеріалі.Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що було запропоновано нетоксичні твердотільні люмінофори.^UOne of the leading directions of modern applied physics evolution is the creation of new nanomaterials and nanomaterials-based composites, as well as improving the properties of existing materials by modifying them. Among wide variety of studies, much attention is paid to the study of light-emitting properties of nanoobjects and nanocomposites, as well as to the relationship between their structural and luminescent properties. This interest is caused by the prospect to better control the characteristics of nanomaterials-based phosphors as compared with traditional phosphors. Since the significant progress has been made in recent decades in the field of light emitting technology in the visible light range, the focus of researchers' interests has shifted to the search for the phosphors in the ultraviolet and shortwave visible regions of the spectrum, which requires the use of wide-bandgap materials.Nanomaterials based on metal oxides are often used to solve the problem light emission in the short-wave spectral region. In particular, one of the most promising are wide-band semiconductors zinc oxide (ZnO) and titanium dioxide in the crystalline phase of anatase (TiO2) with a band gap of 3.3 and 3.2 eV, respectively [1, 2]. Based on these materials, it is possible to obtain light-emitting devices with very different characteristics. Many different methods have been developed to achieve the desired light-emitting properties. In particular, the characteristics of these objects can be changed and controlled by modifying their surface, as well as incorporation into dielectric and conductive matrices. The role of these two factors in varying the properties of materials requires detailed study.Another light-emitting material for use as short-wave phosphors, are carbon-based nanostructures. The advantage of these nanostructures as emitters is that the spectral characteristics of these objects can be controlled in a wide range by selecting the synthesis conditions. To date, many different carbon nanostructures have been synthesized, such as amorphous carbon nanoparticles, nanoclusters, graphene quantum dots, and others (such structures are referred to in the literature as "C-dots"), and the luminescent properties of these objects have been studied. However, at the beginning of this dissertation research, the question of explanation the evolution of the light-emitting properties of carbon objects remained open. Structurally close to C- dots are the nanostructures of boron nitride, BN. This wide-bandgap artificial material was first synthesized in the form of crystals, and now several modifications of nano-BN are available. The band gap of bulk boron nitride is ~ 5 eV, which makes BN a probable candidate to obtain radiation in the ultraviolet region (C-UV range). At the same time, due to the presence of defects, BN can also emit light in the near UV (A-UV range) and visible regions of the spectrum.The aim of the dissertation is to establish the mechanisms of photoluminescence excitation and light emission processes in nanoparticles of wide-bandgap materials and composites based on them, as well as to identify the features of nanoparticle-matrix interaction.The following scientific results were obtained during the dissertation research:1. Photoluminescence of surface states in titanium dioxide nanoparticles as well as phenothiazine-modified nanoparticles was detected. This emission is excitation -dependent and is observed only at the excitation quanta energies exceeding Eg/ It has been shown that in TiO2 modified with phenothiazine, the excitation conditions of this emission are improved due to the filling of trap states with phenothiazine electrons.2. The mechanism of photoluminescence excitation of ZnO nanoparticles in ZnO / ПВП nanocomposite via energy transfer from the matrix to nanoparticles is proposed. The corresponding energy scheme of transitions involved in the processes of photoluminescence excitation and light emitting of ZnO / ПВП nanocomposites is proposed.3. The spontaneous formation of C-dots during long-term “aging” of ethanol solutions Zn(acac)2 is revealed.4. It is shown that the photoluminescence of all types of C-dots studied (both spontaneously formed and obtained by annealing of chemically treated silica and synthesized by colloidal chemistry method in the matrix of porous SiO2) can be described by a unified scheme of C-dots radiative properties evolution.5. In the photoluminescence spectrum of boron nitride powder synthesized by the method of carbothermal reduction from boron oxide, a long-wave wing was detected, which is due to the presence of C-dots in the material.The practical significance of the obtained results is that a non-toxic solid-state phosphor with controlled spectral characteristics based on ZnO/polyvinylpyrrolidone nanocomposite was proposed. The dissertation also presents a model of the device based on C-dots synthesized directly in the matrix of porous silica.

Дисертація присвячена дослідженню міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з допінгом у спорті. Встановлено, що таке співробітництво здійснюється декількома шляхами. По-перше, шляхом створення системи міжнародно-правових принципів і норм, які забезпечують заборону використання та регулювання міжнародного антидопінгового співробітництва. По-друге, за допомогою створення та діяльності міжнародної інституційної антидопінгової системи, що передбачає взаємодію акторів трьох рівнів: міжнародного (Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА), Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародний паралімпійський комітет, міжнародні спортивні федерації, інші організатори великих спортивних заходів, які проводять на них антидопінгове тестування); регіонального (Рада Європи та інші) та національного (національні антидопінгові агентства тощо). По-третє, шляхом здійснення міжнародного спортивного правосуддя, яке реалізується низкою спеціалізованих арбітражних організацій, головною з яких є Спортивний арбітражний суд у м. Лозанна.^UThe thesis is devoted to a study of the international legal collaboration in struggle against doping in sport. It is established that such collaboration is accomplished in different ways. First, by establishing a system of the international legal principles and norms that ensure prohibition of use and regulation of the international anti-doping collaboration. Second, by establishing and activity of the international institutionalization of the anti-doping system that provides for interaction of the stakeholders at three levels: international (World Anti-Doping Agency (WADA)), International Olympic Committee, International Paralympic Committee, international sports federations and other organizers of the great sporting events that provide for making anti-doping tests); regional (Council of Europe and others) and national (national anti-doping agencies, etc). Third, by administration of sports justice, which is accomplished by a series of specialized arbitration organizations, the main one being the Court of Arbitration for Sport in Lausanne.

Проведено дослідження джихаду як важливої складової концептів війни та миру в ісламі. Проблему співвідношення війни та миру в релігії ісламу вирішено на основі детального аналізу оригінальних текстів представників різних релігійних напрямів, а також праць сучасних дослідників. З'ясовано, що найважливішим у ісламі є заборона будь-яких примусів, зокрема залучення до релігії, а також будь-яких гасел, які закликають до війни. Існування даного підходу виявлено в Корані та Сунні. Джихад розглянуто як "великий джихад" і "малий джихад". До складу великого джихаду включено такі види: "джихад серця", "джихад язика (слова)", "джихад руки", малий джихад включає "джихад меча". Розкрито сутність поняття "джихад" як зусилля перед Богом щодо захисту власної віри, що не передбачає розповсюдження та насильницьке нав'язування власної віри. Встановлено, що поняття "джихад" також використовується для опису власної боротьби з пристрастями, як необхідність очищення душі для того, щоб стати справжнім мусульманином. Зроблено висовок, що людина як єдина у світі духовна істота є центральною постаттю в ісламі, саме вона прагне до миру, мирного співжиття з іншими людьми, власного щастя та щастя своїх нащадків.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний аналіз педагогічної діяльності С.Черкасенка у контексті громадсько-педагогічного руху української інтелігенції першої третини XX ст. за національну освіту. З'ясовано провідні чинники, що впливали на формування світогляду педагога. Визначено головні напрями його діяльності: створення підручників для початкової школи, популяризація ідеї національної школи шляхом публікації статей та виступів перед педагогічною громадськістю; участь в організації рідномовних педагогічних видавництв, українських педагогічних журналів та громадських об'єднань освітян; просвітницька та практична педагогіча діяльність. Установлено, що пріоритетними темами публікацій діяча у періодичній пресі була проблема заборони української школи та питання правового становища вчителя, а також статті історико-педагогічного спрямування. Відзначено, що комплекс підручників, створених С.Черкасенком для початкового навчання української мови, виконував інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну функції та мав національно спрямований характер. Досліджено аспекти громадсько-педагогічного руху в Україні за національну школу, а також життя та діяльність українських освітніх діячів в еміграції у 1920 - 1940-х рр.

  Скачати повний текст

Розвинуто поняття цивільно-правового захисту. Запропоновано тезу, що цивільно-правовий захист є не сукупність заходів захисту чи діяльність щодо їх застосування, а певний результат цієї діяльності. Запропоновано дефініційне визначення права учасників цивільних правовідносин на самозахист, яким є можливість особи у разі порушення свого цивільного права або інтересу іншої особи, виникнення реальної загрози такого порушення застосовувати доцільну та адекватну протидію, яка не заборонена законом. Обгрунтовано, що характерними ознаками права на самозахист є: можливість самостійно здійснювати захист, не звертаючись до юрисдикційного органу, наявність порушення чи створення реальної загрози порушення прав або інтересів, можливість реалізації за допомогою заходів, які відповідають загальним або спеціальним критеріям правомірності, що відрізняє самозахист від самоуправства. Розглянуто питання визначення об'єктів цивільно-правового самозахисту. Розкрито суть категорій "спосіб захисту", "засіб захисту", "захід захисту". Розвинуто визначення загальних критеріїв правомірності самозахисту, а саме: заходи самозахисту не повинні бути заборонені законом і суперечити моральним засадам суспільства; заходи захисту мають відповідати змісту права (інтересу), яке порушено, чи відносно якого існує реальна загроза порушення, характеру дій, якими воно порушено чи якими створена загроза порушення, наслідкам порушення, які наступили або могли реально наступити.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поняття, сутність, зміст і загальні особливості юридичної відповідальності. Досліджено процес становлення юридичної відповідальності як охоронного інституту держави. Визначено, що під категорією "юридична відповідальність" слід розуміти встановлені чинним законодавством негативні наслідки скоєного правопорушення, настання яких гарантується можливістю вживання до винної особи заходів державного примусу. Висвітлено проблему класифікації юридичної відповідальності та питання співвідношення правовідновлювальної та штрафної (каральної) відповідальності. Акцентовано увагу на питанні права та моралі, які є нормативними регуляторами суспільних відносин і діють в єдиному полі соціальних зв'язків, мають одну мету - урегулювання людських відносин, вироблення у них сприятливих для суспільного розвитку нормативно-ціннісних стандартів, закріплення найбільш ефективних форм соціальних взаємовідносин. Обгрунтовано, що значною проблемою українського суспільства є декриміналізація та депеналізація, під якими розуміються загальне скорочення кількості правових заборон, відміна караності деяких діянь, а також переведення менш небезпечних злочинів до розряду проступків. Розкрито, що юридична відповідальність істотно впливає за допомогою правових засобів на розвиток суспільних відносин у напрямі їх гуманізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано існуючі світоглядні уявлення, погляди та наукове ставлення до режимів особливих (закритих) адміністративно-територіальних утворень (АТУ), узагальнено існуючі в науці їх класифікації та запропоновано нові критерії розмежування. Обгрунтовано визначення поняття "адміністративно-територіальне утворення", наведено його характеристику. Досліджено поняття та зміст загроз національної безпеки України, подано типологічну модель напрямів визначення поняття "безпека". Розглянуто основні підходи до визначення поняття "національна безпека", досліджено її зміст і значення особливих АТУ в забезпеченні національних інтересів. Досліджено проблеми правового регулювання щодо забезпечення режимів закритих АТУ. Проведено аналіз органів державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують режим забороненої та контролюючої зони закритого АТУ, обмеження на в'їзд і постійне перебування, на польоти та ведення будь-якої діяльності на його території. Наведено пропозиції з удосконалення законодавства про правові режими особливих АТУ.

  Скачати повний текст

Застосовуючи універсальний метод філософської діалектики у поєднанні з класичними методами історико-правової науки: догматичним, порівняльно-правовим та історико-юридичним, а також на підставі системного аналізу правових документів, архівних джерел, історико-правової та історичної літератури у дисертації встановлено ті об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовили виникнення так званого нового міжнародного права та подальший поступальний розвиток його основних інститутів, а також з'ясовано роль й місце української радянської дипломатії у вказаних процесах становлення і розвитку нового міжнародного права.Визначено не лише позитивні впливи безпосередньої діяльності української дипломатії, спрямовані на утвердження норм нового міжнародного права, а й дії об'єктивно деконструктивного характеру; надана їм політико-правова оцінка.Встановлено історичні передумови надання Українській УРСР міжнародної правосуб'єктності внаслідок конституційної реформи Союзу РСР в лютому 1944 р.Охарактеризовано ступінь зовнішньополітичної самостійності Києва в загальному тренді радянської міжнародно-правової доктрини і практики її реалізації.Проведено історико-правові паралелі між радянською доктриною обмеженого суверенітету союзних республік та держав т.зв. соціалістичної співдружності і сучасними політичними претензіями РФ на глобальне домінування на пострадянському просторі.Уточнено вклад, здійснений дипломатичними органами Радянської України в справу становлення та розвитку права міжнародної безпеки, зокрема щодо інститутів контролю за обігом ядерного озброєння, а також заборони інших видів зброї масового знищення (хімічної та бактеріологгічної).Окреслено розбіжності в підходах держав з різним суспільним устроєм до питання евентуальних змін у міжнародному праві на етапі Другої світової війни та у післявоєнний період, визначено конкретний внесок кожної з т.зв. Великих Держав в справу створення та подальшого розвитку норм нового міжнародного права, а також у міжнародно-правову легітимацію міжнародної правосуб'єктності Української РСР.Дана правова оцінка ефективності застосування можливостей, наданих новим міжнародним правом, для кардинальної перебудови характеру міжнародних відносин в XX ст. та для збереження існуючих міжнародно-правових реалій на сучасному етапі.^UApplying universal philosophical dialectic method in combination with classical methods of historical and legal science, dogmatic, comparative legal, historical, and legal and based on a systematic analysis of legal documents, archival sources, historical, legal and historical literature in the thesis set the objective and subjective factors that led to the emergence of so-called new international law and the further progressive development of its basic institutions and clarifications role and place of Ukrainian Soviet diplomacy in these processes of formation and development of new international law.Determined not only the immediate positive impact of Ukrainian diplomacy aimed at establishing new norms of international law, but also the objective of deconstructive nature; given their political and legal assessment.Established provide historical background Ukrainian SSR international legal personality following the constitutional reform of the USSR in February 1944We characterize the degree of foreign policy autonomy Kyiv in the general trend of the Soviet international legal doctrine and practice implementation.A historical and legal parallels between the Soviet doctrine of limited sovereignty of the Federal Republic and the so-called modern socialist community and political claims to global dominance of Russia in the post.Specifies the contribution made by the diplomatic Soviet Ukraine in case of formation and development of the law of international security, including the institutions of control over the circulation of nuclear weapons and ban other weapons of mass destruction (chemical and biological).Outlined the differences in approaches between states with different social system to issue eventual changes in international law at the stage of the Second World War and in the postwar period, to determine the specific contribution of each of the so-called Great States in the establishment and further development of new norms of international law, including international legitimacy of Ukrainian SSR.This legal assessment of the effectiveness of the opportunities provided by the so-called new international law to a fundamental restructuring of the nature of international relations in the XX century and to preserve existing international legal realities of today.

Досліджено історичний розвиток кримінального законодавства, що діє на території сучасної України. Проведено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства України та законодавства зарубіжних країн стосовно кримінально-правової заборони залишення в небезпеці. Розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу даного злочину, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення їх ознак. Обгрунтовано необхідність вдосконалення покарання за залишення в небезпеці. Науково доведено бачення щодо доцільності встановлення одного із спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із арештом майна, як важливим засобом забезпечення кримінального провадження, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування.За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання арешту майна в рамках чинного КПК. Доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію повноважень слідчого, прокурора, наділивши їх більшими повноваженнями в процесі накладення попереднього арешту на майно, розширити процесуальні можливості обшуку, виїмки для встановлення майна, на яке може бути накладено арешт. Потребує вдосконалення процесуальний статус потерпілого, як активного учасника кримінального процесу в частині його права вимагати від слідчого, прокурора встановлення майна, на яке може бути накладено арешт та реалізації інших його прав. Саме відсутність належного процесуального статусу слідчого, прокурора, потерпілого у кримінальному процесі в інституті арешту майна, ускладнена процедура арешту на майно у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.Наявні статистичні відомості показують, що в цілому стан протидії злочинності не в повній мірі відповідає потребам сьогодення, і як наслідок, незначна сума відшкодування матеріальних збитків. Окремими з умов цього стану є неналежне нормативно-правове забезпечення правоохоронної діяльності та практика правозастосування кримінального процесуального законодавства. Це в свою чергу тягне за собою не встановлення майна та не накладання на нього арешту, порушення майнових прав потерпілих.За результатами дослідження автором визначено історичний генезис становлення та розвитку інституту арешту майна у кримінальному процесі на території України. Надане авторське поняття арешту майна, яке включає в себе тимчасову, до скасування у встановленому КПК порядку заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого у кримінальному провадженні в наявності достатньо підстав та розумних підозр вважати, що воно може бути використано для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливого штрафу, конфіскації майна та підлягає спеціальній конфіскації.Визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також тимчасову заборону передачі або руху майна або тимчасову заборону володіння чи управління майном. Запропоновано, що слідчий за клопотанням потерпілого, цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, можливої конфіскації майна та можливого штрафу. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу виключення з КПК положення про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів так як чинна редакція ч. 1 ст. 170 КПК «Накладення арешту на майно» виходить за рамки змісту Директиви Європейського Парламенту та Ради від 3 квітня 2014 року № 2014/42/ЄС «Про заморожування та конфіскацію засобів вчинення злочинів та доходів від злочинної діяльності у Європейському Союзі», Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення.Автором доведено, що одними з способів виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, є обшук, а також за певних обставин і тимчасовий доступ до речей і документів, запропоновано під час проведенням обшуку слідчим, прокурорам надати повноваження накладення попереднього арешту на майно. Запропоновано, що у невідкладних випадках, коли своєчасне оформлення слідчим, прокурором постанови про проведення обшуку не представляється можливим, а через зволікання розшукувані предмети або документи можуть бути знищені, приховані або пошкоджені або ж особа, яка розшукується може сховатися, слідчий може провести обшук за згодою прокурора. У цьому випадку слідчий, не пізніше ніж на наступний робочий день після провадження обшуку повідомляє слідчого суддю з пред’явленням матеріалів, які обґрунтовують необхідність і невідкладність слідчої дії, а також протоколу слідчої дії. Слідчий суддя перевіряє законність і обґрунтованість обшуку. Автором висловлена пропозиція, що слідчий за погодженням з прокурором, прокурор, на підставі мотивованої постанови має право провести виїмку речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, а також майна, яке підлягає арешту, якщо відомо, де або у кого знаходиться конкретний речі, документи, майно і немає необхідності їх розшукувати, або ж вони знаходиться в публічно доступних місцях.^UThe dissertation is dedicated to the study of problems related to the seizure of property as an important means of ensuring criminal proceedings, and the formulation of scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the current criminal procedural legislation and the practice of its application.According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that, for the most part, separate issues of seizure of property were considered within the framework of the current Code of Criminal Procedure. It has been proven that it is necessary to revise the existing concept of powers of the investigator, the prosecutor, giving them greater powers in the process of imposing a preliminary arrest on property, expanding the procedural possibilities of search and seizure to establish property that may be subject to arrest. The procedural status of the victim, as an active participant in the criminal process, needs to be improved in terms of his right to demand from the investigator, the prosecutor, the identification of property that can be seized and the realization of his other rights. It is the lack of proper procedural status of the investigator, prosecutor, the victim in the criminal process in the institute of property seizure, the complicated procedure of seizure of property within the framework of the current Code of Criminal Procedure of Ukraine and the need to implement the proposals that justify the timeliness, relevance, as well as the scientific and practical significance of the dissertation research.Available statistical information shows that, in general, the state of combating crime does not fully meet the needs of today, and as a result, the amount of compensation for material losses is insignificant. Separate from the conditions of this state are the inadequate normative and legal support of law enforcement activities and the practice of law enforcement of criminal procedural legislation. This, in turn, entails failure to establish property and failure to seize it, violation of property rights of the victims.Based on the results of the research, the author determined the historical genesis of the establishment and development of the institution of property seizure in criminal proceedings on the territory of Ukraine. The author's concept of seizure of property is given, which consists in the description of the property and includes a temporary ban on the alienation, disposition and/or use of property, until it is canceled in accordance with the procedure established by the Code of Criminal Procedure, regarding which in the criminal proceedings there are sufficient grounds and reasonable suspicions to believe that it can be used to secure a civil lawsuit, recovery from a legal entity of received illegal benefits, a possible fine, confiscation of property and is subject to special confiscation.It is determined that the purpose of seizure of property is to prevent the possibility of its concealment, damage, spoilage, destruction, transformation, alienation, as well as a temporary ban on the transfer or movement of property or a temporary ban on possession or management of property. It is proposed that the investigator, at the request of the victim, the civil plaintiff or on his own initiative, is obliged to take measures to secure the civil claim declared in the criminal proceedings, as well as a possible future civil claim, possible confiscation of property and a possible fine.During the research, the need to exclude from the Code of Criminal Procedure the provision on the need to seize property for the purpose of preserving material evidence was substantiated, as the current wording of Part 1 of Article 170 of the Code of Criminal Procedure "Imposing seizure of property" goes beyond the content of the Directive of the European Parliament and the Council of April 3, 2014 No. 2014/42/EU "On the freezing and confiscation of the means of committing crimes and the proceeds of criminal activities in the European Union", International standards for combating money laundering, terrorist financing and proliferation of weapons of mass destruction.The author has proven that one of the ways to identify and search for property that can be seized is a search, as well as under certain circumstances and temporary access to things and documents, it is suggested that during the search, investigators and prosecutors be given the authority to impose a preliminary seizure on property.

Вперше в Україні проведено комплексне дослідження питання обгрунтування кримінально-правових заборон. На базі методології сучасної теорії кримінального права та діалектичного методу обрунтовано визначення процесу криміналізації, кримінальної та кримінально-правової політики. Розглянуто систему факторів, які необхідно враховувати в процесі встановлення кримінально-правової заборони та принципів, які впливають на формування кримінально-правової норми. Наведено визначення теорії криміналізації та аргументи щодо доцільності її відокремлення на рівні з теорією кваліфікації, пеналізації та призначення покарання. Досліджено процес формування кримінального законодавства України, виявлено окремі недоліки (відсутність легального визначення дефініцій, наявність значної кількості оціночних категорій, неузгодженість ідентичних понять, які використовуються в різних нормах).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному дослідженю флори басейну р. Інгулець, її структурної організації, аутсозологічному аналізу та дослідженю популяцій ряду созофітів, виявленню основних тенденції змін флори під дією антропогенних факторів, розробці заходів з оптимізації охорони фітобіоти в регіоні. Встановлено видовий склад флори басейну Інгульця, що включає 1411 видів, які презентують 566 родів та 129 родин, і на цій основі підготований«Конспект флори басейну Інгульця». Визначено, що флора на досліджуваній території сформувалась під впливом як північного бореального центру, так і за безпосередньою участю південного древньосередземноморського, але на новітньому етапі зазнає суттєвого (24,4%) насичення адвентивними видами. Флора басейну має автохтонний степовий характер та зазнає впливу антропогенних чинників на її розвиток, при цьому пінічна частина зберегла риси бореального типу. Раритетна складова флори досліджуваного регіону налічує 292 види рідкісних і зникаючих видів рослин із 181 роду і 77 родин, із них до Червоної книги України включено 66 видів, Бернської конвенції – 6, списку CITES – 6, додатків Оселищної Директиви – 8, до охоронного списку Дніпропетровської обл. – 240, Кіровоградської – 96 видів, Миколаївської та Херсонської – по 25 видів. Провідними родинами раритетної фракції є родини Asteraceae та Fabaceae, у верхній частині басейну – Ranunculaceae та Orchidaceae. Серед созофітів флори басейну Інгульця переважають представники найбільш трансформованих степового та петрофітного флорокомплексів, внаслідок чого багато рідкісних видів перебувають під загрозою зникнення. Популяції созофітів належать до нормального повночленного типу і при незмінних умовах їх зростання не потребують додаткових заходів охорони. Основні фактори, що призводять до змін флори в басейні Інгульця під дією антропогенних чинників: знищення оселищ внаслідок гірничо-видобувної діяльності, розорювання степових ділянок, штучного заліснення природних урочищ, надмірного випасу худоби, створення каскадів ставків, використання інвазійно активних видів при формуванні лісосмуг тощо; синантропізація та адвентизація рослинного покриву. Виявлено критично низький (1,18% від загальної площі) рівень заповідання в регіоні. Основні шляхи оптимізації охорони рідкісних і зникаючих видів рослин у басейні Інгульця: розробка програми відновлення природних екосистем; створення нових об'єктів природно-заповідного фонду; збереження рідкісних і зникаючих видів у культурі, обмеження поширення інвазійних видів, заборона розорювання степових схилів під заліснення. Пасивні методи охорони в природних резерватах сприяють деструктивним процесам у рослинному покриві. Постмайнингові ділянки придатні для відновлення зональної природної рослинності, реінтродукції созофітів, при рекультивовані, що в подальшому стане основою створенням техногенних об'єктів ПЗФ.^UThe dissertation presents the complex studies results of the flora of the catchment area of Ingulets river, in specifically, the structural organization analysis, the outsosological analysis and study of the population of some sozophytes, the main trends identification of flora under the influence of anthropogenic factors, the development of measures to optimize the protection of the floristic diversity in the region. The species composition of the flora of the catchment area of Ingulets river has been established, which includes 1411 species, which represent 566 genera and 129 families. Based on this, the «Summary of the flora of the catchment area of Ingulets river» has been prepared. As a result of the research, it was found that the flora was formed under the influence of the northern boreal centre, and with the direct participation of the south of the ancient Mediterranean, but at a late stage of formation it is significantly (24.4%) saturated with adventive species. The flora of the catchment area of Ingulets river has an autochthonous steppe character and is influenced by anthropogenic factors on its development. The northern part of the catchment area has retained the features of the boreal type. The rare component of the flora of the studied region includes 292 species of rare and endangered plant species from 181 genera and 77 families, of which 66 species are included in the Red Book of Ukraine, 6 from the Bern Convention, 6 from the CITES list, 8 from the Habitats Directive. Also and from the regional Conservation Lists (Dnipropetrovsk region – 240, Kirovograd region – 96 species, Mykolaiv region and Kherson region 25 species. The leading families of the rare fraction are the families Asteraceae and Fabaceae, in the upper part of the catchment area of Ingulets river – Ranunculaceae and Orchidaceae. Among the protected rare species of flora in the upper reaches of the catchment area of Ingulets river, most are endangered steppe and petrophytic flora complexes that are endangered. Population features of the studied sozophytes indicate that the studied populations belong to the normal full-membered type and under constant conditions of their growth do not require additional protection measures.The main trends of flora change in the catchment area of Ingulets river under the influence of anthropogenic factors: destruction of settlements due to mining activities, ploughing of steppe areas, artificial afforestation of natural tracts, excessive grazing, creation of ponds cascades, use of invasive species in forest belts, etc .; synanthropization and adventitia of vegetation. A critically low (1.18% of the total area) level of the reservation in the region was revealed. The main ways to optimize the protection of rare and endangered plant species in the catchment area of Ingulets river: development of a program to restore natural ecosystems; creation of new objects of the nature reserve fund; preservation of rare and endangered species in culture, limiting the spread of invasive species, banning the ploughing of steppe slopes for afforestation. Methods of protection in nature reserves require refinement of legislation, with the possibility of active intervention in destructive processes. Post-mining areas suitable for the restoration of zonal natural vegetation, the reintroduction of sozophytes, can also be recultivated for the purpose of artificial formation of rare plant species populations of and endangered species. These areas are suitable for the creation of artificial objects of nature reserves.

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу, опису сучасного стану та визначенню перспектив удосконалення імунітетів у кримінальному праві України. Стверджується, що у цій галузі теоретичні засади існування імунітетів досліджено недостатньо. У першому розділі дисертації розглянуто поняття, зміст та стан теоретичного дослідження й нормативного регулювання імунітетів у кримінальному праві України. Доведено, що головною підставою імплементації приписів про імунітети у кримінальне законодавство України є забезпечення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надано визначення імунітетів у кримінальному праві. Описано кримінально-правові наслідки дії імунітетів у кримінальному праві. Показано їх співвідношення з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності та з інститутом обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння.Запропоновано критерії класифікації та виділено види імунітетів у кримінальному праві.Виявлено особливості регулювання імунітетів у кримінальних законах зарубіжних держав. Відзначено приклади позначення поняттям «імунітет» безпосередньо в кримінальному законі факту вилучення певного кола осіб зі сфери дії національної кримінальної юстиції. У другому розділі роботи проаналізовано міжнародні документи й норми національного законодавства, якими передбачено особисті привілеї та імунітети представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій. Проведеним дослідженням підтверджено позицію, що унормовані міжнародним правом імунітети є гарантією неупередженої та незалежної діяльності представників іноземних держав у країні їх перебування, виводячи представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій за межі національної кримінальної юрисдикції. Розглянуто кримінально-правові аспекти імунітетів посадових осіб органів різних гілок влади. Досліджено норми чинного законодавства України, що визначають імунітет осіб, на яких державою покладено обов’язки, виконання яких потребує захисту від незаконного втручання, а також є необхідним для створення належних умов для їх виконання. Окремо проаналізовано зміст депутатського індемнітету, під яким розуміється виключення відповідальності народних обранців (у тому числі кримінальної) за результати голосування або висловлювання в парламенті, у суді та інших органах, де вони виконують представницькі функції.Досліджено феномен виключення відповідальності працівників правоохоронних органів. Встановлено, що він має окремі ознаки інституту імунітетів. У третьому розділі на основі аналізу розуміння бойового імунітету в сучасній судовій практиці та літературі його розглянуто у співвідношенні з виправданим ризиком у законодавстві України. Встановлено відмінності розуміння правової природи бойового імунітету в Україні та іноземних державах. Оцінено недоліки його одночасної регламентації і як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, і як обставини, що забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності. Констатовано порушення принципів кримінально-правового регулювання, допущене при регламентації бойового імунітету в законодавстві України (як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння згідно з КК України та як підстави звільнення від кримінальної відповідальності за Законом «Про оборону України»). Підтримано думку, що бойовий імунітет належить до обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Визначено коло обставин, існування яких дозволяє констатувати наявність бойового імунітету (не визнається кримінальним правопорушенням вчинення як дії, так і бездіяльності; умови та час існування – воєнний стан або період збройного конфлікту; мета вчинення дії (бездіяльності) особою, наділеною бойовим імунітетом; спрямованість заподіяння шкоди при бойовому імунітеті; відсутність ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами). Констатується, що бойовий імунітет охоплює лише діяння особи, спрямоване на відсіч саме збройної агресії. Описано різновид бойового імунітет, який поширюється на особливий суб’єктний склад (цивільних осіб). Пропонуються види бойового імунітету: військовий бойовий імунітет та цивільний бойовий імунітет.Констатується, що під час відсічі збройної агресії проти України медичний персонал у відповідності із міжнародними нормативними актами та гуманітарною місією надає медичну допомогу будь-яким особам, які її потребують. Такі дії медичного персоналу не є кримінально протиправними (медичний імунітет). Показано його відмінності від дій лікаря в умовах виправданого ризику та в умовах крайньої необхідності.Проведено аналіз кримінально-правових аспектів наділення імунітетами осіб, які беруть участь у діяльності Міжнародного кримінального суду з метою виконання службових або процесуальних обов’язків для забезпечення виконання функцій цієї установи.^UThe dissertation is devoted to theoretical analysis, description of the modern state and determination of prospects for improving immunities in the criminal law of Ukraine.The first section of the dissertation considers the concept, content and state of theoretical research and normative regulation of immunities in criminal law of Ukraine.It has been proved that the main basis for the implementation of immunities regulations in the criminal legislation of Ukraine is the provision of the principle of legal certainty, which is part of the rule of law.The definition of immunities in criminal law is given.The criminal-legal consequences of the action of immunities in criminal law are described. Their relationship with the institute of exemption from criminal liability and with the institute of circumstances that exclude the criminal wrongfulness of the act is shown.The classification criteria are proposed and types of immunities in criminal law are allocated.The peculiarities of the regulation of immunities in the criminal laws of foreign states have been revealed. Examples of the concept of "immunity" are noted directly in the criminal law of the fact of the removal of a certain circle of persons from the scope of national criminal justice.The second section of the work analyzes international documents and norms of national legislation, which provide for personal privileges and immunities of representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions.The study confirmed the position that the immunities regulated by international law are a guarantee of impartial and independent activities of representatives of foreign countries in the country of their stay, taking representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions outside the national criminal jurisdiction. The criminal-legal aspects of immunities of officials of bodies of different branches of government are considered. Among the carriers of such immunity are people's deputies, the President of Ukraine, the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and representatives of the judicial corps.Separately, the content of the deputy indemnity is analyzed, which refers to the exclusion of the responsibility of people's deputies (including criminal) for the results of voting or statements in parliament, in court and other bodies where they perform representative functions.On the third section, based on the analysis of the understanding of combat immunity in modern judicial practice and literature, it is considered in relation to justified risk in the legislation of Ukraine. Differences in understanding the legal nature of combat immunity in Ukraine and foreign countries have been established. The shortcomings of its simultaneous regulation are assessed both as circumstances excluding criminal wrongfulness of the act, and as circumstances ensuring exemption from criminal liability. Violation of the principles of criminal-legal regulation made during the regulation of combat immunity in the legislation of Ukraine (as a circumstance that excludes the criminal wrongfulness of an act according to the Criminal Code of Ukraine and as a basis for exemption from criminal liability under the Law "On Defense of Ukraine").The opinion is supported that combat immunity refers to circumstances that exclude the criminal wrongfulness of an act. The range of circumstances, the presence of which allows us to state the presence of combat immunity (is not recognized as a criminal offense to commit both action and inaction; conditions and time of existence - martial law or period of armed conflict; the purpose of action (inaction) by a person endowed with military immunity; directionality of harm in combat immunity; lack of signs of torture or use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties). It is stated that combat immunity covers only the act of a person aimed at repelling armed aggression. A type of combat immunity is described, which extends to a special subject composition (civilians). Types of combat immunity are offered: military combat immunity and civil combat immunity.It is stated that during the rebuff of armed aggression against Ukraine, medical personnel, in accordance with international regulations and humanitarian mission, provide medical assistance to any persons who need it. Such actions of medical personnel are not criminally unlawful (medical immunity). Its differences from the actions of the doctor in conditions of justified risk and in conditions of emergency are shown.An analysis of the criminal legal aspects of immunization of persons involved in the activities of the International Criminal Court for the purpose of performing official or procedural duties to ensure the performance of the functions of this institution was carried out.

Комплексно досліджено етапи конституціоналізації політичних партій, визначено що процес конституціоналізації політичних партій у державах-членах Ради Європи майже завершився. Вперше сформульовано доктринальні моделі відповідальності політичних партій: веймарська, інституційна, кримінальна і модель Європейського суду з прав людини. Проаналізовано нормативне і доктринальне розуміння концепції войовничої демократії, яка розкривається як центральна для визначення меж демократичної толерантності до антидемократичних чи позасистемних партій. Вперше сформовано типологію політичних партій, діяльність яких підлягає забороні у демократичному суспільстві.Комплексно проаналізовано міжнародні та регіональні стандарти гарантування свободи об'єднань. Повністю проаналізовано всі справи Європейського суду з прав людини та інших регіональних установ із захисту прав людини щодо заборони політичних партій, викладено коротку анотацію до всіх справ. У дослідженні систематизовано правові позиції Європейського суду з прав людини, визначено стандарти, дотримання яких вимагається під час заборони політичних партій у державах-членах Ради Європи. Розкрито сутнісне розуміння свободи об'єднань ЄСПЛ у контексті необхідності певного компромісу між вимогою захисту демократичного суспільства та гарантуванням окремих індивідуальних прав. Досліджено досвід одинадцяти іноземних країн, де відбувалась заборона політичних партій.^UThe author of the dissertation thoroughly examined the stages of constitutionalizing political parties and, concluding that this process hasalmost ended, presented a new approach to doctrinal models of political party responsibility; to wit, four models classified as the following: Weimar, institutional, criminal, and European Court of Human Rights. Specific attention was given to the normative and doctrinal understanding of the concept of militant democracy, which is central to defining the limits of democratic tolerance to anti-democratic or non-systematic parties. A pioneering typology of political parties, whose activities are to be prohibited in a democratic society, is meticulously depicted.The paper reviewed all cases on prohibition of political parties adjudicated by the European Court of Human Rights and other regional human rights judicial institutions; subsequently, a comprehensive set of international and regional standards guaranteeing freedom of association was coherently systemized. The experience of eleven foreign countries where political parties were banned was also overviewed. As a result, the substantial understanding of the freedom of association of the ECHR was revealed in the context of the need for a certain compromise between the requirements of protecting a democratic society and of individual rights.

Вперше встановлено залежність потужності збуджуваного світлом теплового ІЧ випромінювання напівпровідникового кристала від рівня легування, товщини, коефіцієнта відбивання поверхні кристала, а також від довжини хвилі збуджуючого світла. Проведено оптимізацію потужності надлишкоового ІЧ випромінювання за параметрами кристала. Доведено, що потужність збудженого світлом теплового ІЧ випромінювання напівпровідникового кристала немонотонно залежить від температури кристала: у разі її підвищення потужність ІЧ випромінювання досягає максимуму, а потім зменшується. Встановлено залежність температури максимуму від ширини забороненої зони, типу провідності, рівня легування та товщини кристала, а також від спектральної області, в якій реєструється ІЧ випромінювання. Здійснено обгрунтування явища немонотонності, що пояснюється зростанням коефіцієнта поглинання ІЧ випромінювання рівноважними носіями за умов збільшення температури. Вперше експериментально показано, що спектр збудженого світлом теплового ІЧ випромінювання напівпровідникового кристала реструктурується у разі нанесення на його поверхню тонкоплівкового покриття. Експериментальним шляхом встановлено, що під час збудження напівпровідникового кристала світлом потужність теплового ІЧ випромінювання кристала у діапазонах 3 - 5 та 8 - 12 мкм може зростати до потужності випромінювання абсолютно чорного тіла у даних діапазонах за незмінної температури кристала. Доведено, що просторова нерівномірність освітленості поверхні напівпровідникового кристала випромінюванням з області власного поглинання супроводжується такою ж просторовою нерівномірністю потужності теплового випромінювання кристала в спектральній області поглинання вільними носіями заряду навіть за рівномірної температури кристалічної гратки та вільних носіїв.

  Скачати повний текст

У дисертації представлено результати комплексного ретроспективного аналізу освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Сучасний безпековий стан України характеризується повномасштабними військовими діями країни-агресора: застосуванням забороненої світовим законодавством зброї масового ураження, захопленням та обстрілами атомних реакторів, створенням техногенних катастроф, погрозою застосування ядерної та хімічної зброї проти мирного населення та іншими терористичними акціями. Це актуалізує необхідність системного і комплексного підходу до організації освітньо-просвітницької роботи у сфері цивільного захисту. Об’єкт дослідження – освітньо-просвітницька робота в системі цивільного захисту населення України. Предмет дослідження – розвиток змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Мета дослідження – здійснити комплексний ретроспективний аналіз цілей, завдань, змісту і організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття на тлі проблем, цінностей і пріоритетів розвитку суспільства та актуалізувати набутий досвід для екстраполяції у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний ретроспективний аналіз освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття, розроблено авторську періодизацію та окреслено чинники, що впливали на розвиток освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у визначений хронологічний проміжок, яка включає три взаємопов’язаних періоди: І період (1961–1976 рр.) – загальноорганізаційний; II період (1977–1986 рр.) – оборонно-орієнтаційний; III період (1987–1993 рр.) – техногенно-трансформаційний. Здійснено ретроспективний аналіз особливостей змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України в кожному з виокремлених періодів: І період – загальноорганізаційний (становлення загальнодержавної системи цивільної оборони; загальне навчання населення способам захисту від зброї масового ураження; законодавче закріплення підготовки учнівської молоді до захисту від зброї масового ураження; централізована розробка та поширення методичних матеріалів); II період – оборонно-орієнтаційний (розширення переліку завдань цивільної оборони, спрямованих на вирішення оборонних питань щодо підвищення стійкості функціонування народного господарства у воєнний час; поглиблення і розширення змісту освітньо-просвітницьких заходів з учнівською та студентською молоддю відповідно до вікових особливостей, організація позашкільної роботи; акцентування уваги на оборонному характері освітньо-просвітницьких заходів з цивільної оборони); III період – техногенно-трансформаційний (переорієнтація змісту освітньо-просвітницької роботи з цивільної оборони у бік техногенних та природних катастроф; формування свідомого ставлення до проведення заходів цивільної оборони, відповідальності за виконання своїх обов’язків та завдань з цивільної оборони; трансформація пріоритетів системи цивільної оборони у бік гуманістичних і соціальних цілей). У дисертації окреслено напрями екстраполяції перспективного історико-педагогічного досвіду підготовки громадян до реагування у надзвичайних ситуаціях у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України: надання повноважень громадам самостійно регулювати питання щодо визначення місць розміщення та форм роботи консультаційних пунктів; розширення мережі консультаційних пунктів з питань цивільного захисту; створення мобільних навчально-консультаційних пунктів з питань підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях при навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності; оновлення підходів до формування змісту, етапів, тривалості та періодичності навчання і тренування з цивільної оборони для різних верств населення; інтеграція у зміст освітньо-просвітницької роботи з цивільного захисту питань самопомочі та взаємодопомоги, першої медичної / домедичної допомоги, психологічної підготовки; оформлення інформаційно-довідкових куточків цивільної оборони у місцях масового перебування людей; оформлення електронних табло у місцях масового скупчення людей; ознайомлення населення з інформацією щодо місць розташування захисних споруд, правилами перебування в укритті та користування засобами індивідуального захисту.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в системі цивільного захисту та освітній галузі для розробки ефективної осітньо-просвітницької роботи з різним категоріями населення щодо їх підготовки до реагування та дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.^UThe thesis presents the results of a comprehensive retrospective analysis of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine in the 60s-90s of the 20th century.The current security situation in Ukraine is characterized by full-scale military actions of the aggressor country: use of weapons of mass destruction prohibited by international law, seizure and shelling of nuclear reactors, creation of man-made disasters, threat of using nuclear and chemical weapons against civilians and other terrorist acts. This highlights the need for a systematic and comprehensive approach to organization of educational and awareness-raising work in civil protection.The object of research is educational and awareness-raising work in system of civil protection of Ukraine’s population. The subject of the study is the development of content and organization of educational and awareness-raising work in system of civil protection of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century. The purpose of the study is to carry out a comprehensive retrospective analysis of goals, objectives, content and organization of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century against the background of problems, values and priorities of society development and to update the experience gained for extrapolation into the modern theory and practice of organizing educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive retrospective analysis of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population in the 60-90s of the 20th century performed; the author's periodization was developed and factors that influenced the development of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine’s population were outlined in a certain chronological period including three interrelated periods: Period I (1961-1976) - general organizational; Period II (1977-1986) - defence-oriented; Period III (1987-1993) - technogenic-transformation.A retrospective analysis of peculiarities of content and organization of educational and awareness-raising work in civil protection system of Ukraine's population was carried out:Period I - general organizational (establishment of a nationwide civil defence system; general training of population to protect against weapons of mass destruction with mandatory exams; legislative consolidation of training of students in defence against weapons of mass destruction; centralized development and distribution of methodological materials for mandatory use); Period II - defence-oriented (expansion of list of civil defence tasks aimed at solving defence issues to increase resilience of national economy functioning in wartime; deepening and expanding the content of educational and awareness-raising activities with pupils and students according to their age peculiarities; organization of extracurricular activities; focusing attention on defensive nature of educational activities on civil defence);Period III - technogenic-transformational (reorientation of content of educational and awareness-raising work on civil defence towards man-made and natural disasters; formation of a conscious attitude to carrying out civil defence measures, responsibility for fulfilling one's duties and tasks in civil defence; transformation priorities of civil defence system towards humanistic and social goals).The thesis outlines the directions of extrapolation of promising historical and pedagogical experience of training citizens to respond to emergencies into the modern theory and practice of organization of educational work in civil protection system of Ukraine: empowering communities to independently regulate the issue of determining location of advisory centers and establishing the forms of their work; creation of mobile training and advisory centers on training population for actions in emergencies at training and methodological centers of civil protection and life safety; updating approaches to the formation of content, stages, duration and frequency of civil defence education and training for different layers of population; integration of self-help and mutual assistance, first aid/medical assistance and psychological training into the content of civil protection education activities; setting up civil defence information corners and electronic boards in crowded places; familiarizing population with data on location of protective structures, rules for staying in and using personal protective equipment.The practical significance of the results obtained lies in possibility of their use in civil protection system and educational sector to develop effective educational and awareness-raising work with different categories of population to train them to respond and act in the event of emergencies.