Скачати повний текст

Вперше використано системний підхід щодо вивчення категорії дистрибутивності. Розкрито сутність дистрибутивної повторюваності та визначено її місце в семантиці дієслова. Проведено семантичний і словотвірний аналіз дієслів із дистрибутивним значенням. Встановлено зв'язок між семантикою дистрибутивного предиката та структурою елементарного речення. Описано основні типи семантико-семантичної структури речень із даними предикатами. Досліджено особливості зв'язку категорії валентності дистрибутивного предиката із семантико-синтаксичною структурою елементарного речення. Вперше в українському мовознавстві визначено реченнєвотвірну спроможність одно- та семивалентних дистрибутивних предикатів. Розглянуто основні семантичні типи дистрибутивних предикатів, визначено їх класифікаційні межі. Охарактеризовано різні типи семантико-синтаксичної структури речень, сформованих за допомогою одно- та семивалентних дистрибутивних предикатів, розглянуто якісний і кількісний склад ліво- та правобічних предикативних синтаксем, встановлено закономірності їх реалізації та комбінації облігаторних і факультативних валентностей.

  Скачати повний текст

Актуальність зумовлена необхідністю опису та переосмислення історичного досвіду становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) шляхом аналізу конкретно-історичного матеріалу що стосувався адміністративних, соціальних, освітніх процесів, які відбувалися на Галицьких землях, а також потребою оновлення процесу підготовки студентів, магістрантів, аспірантів шляхом уведення нових наукових та архівних джерел, дотичних до історії методики навчання французької мови на обраній території та в окреслених хронологічних межах. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в науці про методику навчання іноземних мов всебічно досліджено становлення і розвиток методики навчання французької мови у Галичині впродовж 1867–1939 рр.; охарактеризовано історико-соціальні та освітньо-організаційні передумови становлення і розвитку методики навчання французької мови; обґрунтовано періодизацію методики навчання французької мови; висвітлено процес навчання французької мови; визначено та уточнено методичні підходи, принципи, методи навчання французької мови у Галичині впродовж досліджуваного періоду; до наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи; проаналізовано історичні факти, дотичні до становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття). Обґрунтований методологічний інструментарій дослідження, окреслено джерельну базу та представлено підходи до визначення етапів становлення і розвитку методики навчання французької мови у Галичині (1867–1939 рр.); розглянуто і проаналізовано навчальні програми, плани, річні шкільні звіти та підручники з французької мови; окреслено особливості реалізації методів навчання французької мови у Галичині впродовж досліджуваного історико-хронологічного періоду. Дослідження виконано з використанням підходів, методів і принципів чотирьох рівнів: філософського, загальнонаукового, конкретно-наукового та технологічного. Відповідно до обраних критеріїв установлено основні етапи становлення та розвитку методики навчання французької мови у Галичині у 1867–1939 рр.: І етап – 1867–1890 рр. – становлення методики навчання французької мови; ІІ етап – 1890–1939 рр. – розвиток методики навчання французької мови.У період становлення методики навчання французької мови в різних типах шкіл Галичини дисципліна «Французька мова» була виключно предметом за вибором. В межах виокремленого хронологічного періоду існували навчальні плани та щорічні шкільні звіти, в яких наявна вибіркова дисципліна «Французька мова». Метою навчання французької мови було знання граматики, вміння перекладати невеликі речення та тексти з та на французьку мову, а також здатність читання художньої літератури французькою мовою. Встановлено, що провідними було проголошено перекладні методи навчання французької мови, а саме граматико-перекладний та текстуально-перекладний. Внаслідок детального аналізу планів, звітів та підручників доведено, що навчання французької мови у Галичині у період 1867–1890 рр. провадилося на основі концептуально-методичних засад граматико-перекладного та текстуально-перекладного методів. Реалізація цих методів ґрунтувалася на мовному підході з дотриманням основних дидактичних та методичних принципів. Другий етап (1890–1939 рр.) вважається періодом розвитку методики навчання французької мови у Галичині. Цей історичний період ознаменувався проведенням реформ у галузі освіти, спрямованих на розвиток та вдосконалення системи освіти. Дисципліна «Французька мова» набуває характеру обов'язкової дисципліни. Метою навчання французької мови у школах та гімназіях Галичини було розуміння повідомлень французькою мовою, вільне висловлювання в усній та письмовій формах у межах знайомих тем та ситуацій повсякденного спілкування, читання текстів французькою мовою, ознайомлення учнів із кращими зразками французької художньої літератури, а також біографіями видатних французьких письменників та поетів. У старших класах передбачалося читання текстів у галузі науки та техніки. Проаналізовані навчальні програми, плани, шкільні звіти та підручники з французької мови засвідчили використання прямого методу навчання іноземних мов. Навчання французької мови здійснювалося на основі мовного та мовленнєвого підходів, принципі міжкультурної взаємодії, базувалося на дотриманні дидактичних і методичних принципів. Досліджено, що прогресивними на той час рекомендаціями було використання драматизації на уроках французької мови, а також прослуховування грамофонних записів з уривками французької мови для тренування правильної вимови. Окрім того, педагоги використовували кіноплівку із зображенням рухів мовного апарату при вимові французьких звуків. Виявлено, що особливістю використання прямого методу навчання французької мови у Галичині було небажання педагогів повністю відмовлятися від теорії мови, а саме граматики та фонетики.^UThe relevance is due to the need to describe and rethink the historical experience of formation and development of methods of teaching French in Galicia (second half of XIX - first half of XX century.) By analyzing specific historical material relating to administrative, social, educational processes that took place in Galicia. also the need to update the process of training students, undergraduates, graduate students by introducing new scientific and archival sources related to the history of methods of teaching French in the selected area and within the defined chronological boundaries.The scientific novelty of the study is that for the first time in the science of methods of teaching foreign languages ​​comprehensively studied the formation and development of methods of teaching French in Galicia during 1867-1939; historical-social and educational-organizational preconditions of formation and development of methods of teaching French are characterized; periodization of French language teaching methods is substantiated; the process of learning French is covered; defined and clarified methodological approaches, principles, methods of teaching French in Galicia during the study period; little-known and unknown archival documents were introduced into scientific circulation; historical facts concerning the formation and development of methods of teaching French in Galicia (second half of the nineteenth - first half of the twentieth century) are analyzed.The methodological tools of the research are substantiated, the source base is outlined and the approaches to determining the stages of formation and development of the methods of teaching French in Galicia (1867–1939) are presented; curricula, plans, annual school reports and textbooks in French were considered and analyzed; features of realization of methods of teaching French in Galicia during the studied historical and chronological period are outlined. According to the selected criteria, the main stages of formation and development of methods of teaching French in Galicia in 1867-1939: Stage I - 1867-1890 - the formation of methods of teaching French; Stage II - 1890-1939 - development of methods of teaching French.During the formation of the methodology of teaching French in different types of schools in Galicia, the discipline of "French" was exclusively a subject of choice. Within the selected chronological period, there were curricula and annual school reports in which the elective subject "French" was available. The aim of teaching French was knowledge of grammar, the ability to translate short sentences and texts from and into French, as well as the ability to read fiction in French. It is established that translation methods of teaching French, namely grammar-translation and text-translation, were declared the leading ones.As a result of a detailed analysis of plans, reports and textbooks, it is proved that the teaching of French in Galicia in the period 1867-1890 was carried out on the basis of conceptual and methodological principles of grammatical translation and textual translation methods. The implementation of these methods was based on the language approach in compliance with the basic didactic and methodological principles.The second stage (1890–1939) is considered to be the period of development of the methodology of teaching French in Galicia. This historic period was marked by reforms in the field of education aimed at developing and improving the education system.The French language discipline becomes a compulsory subject.The purpose of teaching French in schools and gymnasiums of Galicia was to understand messages in French, free speech in oral and written forms within familiar topics and situations of everyday communication, reading texts in French, acquainting students with the best examples of French fiction and biographies of prominent French writers and poets. In the senior classes reading of texts in the field of science and technology was provided.Analyzed curricula, plans, school reports and textbooks in French showed the use of a direct method of teaching foreign languages. The teaching of French was carried out on the basis of language and speech approaches, the principle of intercultural interaction, was based on adherence to didactic and methodological principles.It was investigated that the progressive recommendations at that time were the use of dramatization in French lessons, as well as listening to gramophone records with excerpts from French to train correct pronunciation. In addition, teachers used film depicting the movements of the speech apparatus when pronouncing French sounds.It was found that the peculiarity of using the direct method of teaching French in Galicia was the reluctance of teachers to completely abandon the theory of language, namely grammar and phonetics.

Досліджено етикетизацію сучасного англо-американського наукового дискурсу як специфічну функціонально-комунікативну категорію, за допомогою якої реалізується персуазивна інтенція адресанта щодо поліпшення ефективності комунікації. Засобами передачі категорії етикетизації є комплекс вербальних текстуальних структурно-композиційних та інтерперсональних комунікативних одиниць, ряд яких є культурно забарвленими, а також невербальні візуально-риторичні засоби. До мовних засобів передачі етикетизації належать апроксиматори, індикатори епістемічної модальності, поступки та протиставлення, некатегоричного заперечення, умови, засоби вираження деперсоналізації, волюнтативної й деонтичної модальності, а також оцінні та емоційно-експресивні номінації, риторичні запитання і гіпофори. Етикетизація передається через модуляції категоричності та некатегоричності номінацій з тяжінням до некатегоричності на рівнях слова, речення й тексту та через структурування тексту. Стратегіями етикетизації є "зменшення" впливу на адресата, вуалювання негативної думки, виявлення солідарності з адресатом, привертання його уваги, полегшення декодування інформації.

  Скачати повний текст

Розглянуто складне речення як один з синтаксичних засобів оформлення мовленнєвого висловлювання в акті мовної комунікації, зокрема, досліджено можливості різних структурно-семантичних розрядів складного речення у структуруванні відповідного змісту у мовленнєвій діяльності. Встановлено основні комунікативні типи висловлювань, що утворюються на його грунті. Проаналізовано засоби оформлення лінійно-динамічної структури складного речення, особливості його функціонування в тексті. Висвітлено основні положення вчення щодо актуального членування речення, що розкривають природу даного явища та його призначення.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження еліптичного речення (ЕР) сучасної англійської мови з метою визначення його когнітивно-комунікативного потенціалу. Розкрито сутність еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації, визначено його роль і місце серед близьких і споріднених явищ. Запропоновано методику відмежування еліпсису від них з наступним виокремленням типів, класів і підкласів. Доведено дифузну природу еліпсису як симбіозу процесу та результату спрощення матеріальної структури речення. Особливу увагу приділено аналізу когнітивно-семантичних передумов стиснення реченнєвої структури, проведено лінгвокогнітивне моделювання простих, практичних і гіпотактичних речень, потенційно відкритих для еліпсису, встановлено номенклатуру інваріантних моделей ЕР сучасної англійської мови. З метою визначення функціонально-комунікативних особливостей проаналізовано ЕР з урахуванням актуального членування, комунікативного динамізму та актомовленнєвого устрою. Наведено опис ЕР для двох режимів його використання - як автономної (в пареміології) та як комунікативно зумовленої предикативної одиниці (у трьох дискурсивних формаціях - розмовно-побутовій, публіцистичній і рекламній).

  Скачати повний текст

Досліджено функціональні та семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою в сучасній українській мові. З'ясовано механізм взаємодії лексичної та граматичної семантики в іменниках різних лексико-семантичних розрядів (singularia tantum і pluralia tantum). Установлено первинні та вторинні функції категорії числа з урахуванням віртуальних і контекстуальних репрезентацій семантики кількісності. У словниковій формі виявляються первинні функції: словозмінна (спрямована на формально-структурну організацію слова та його зв'язків у синтаксичній побудові речення) і сигніфікативна (поєднана з категоріальною віднесеністю денотата в реальному світі. Показано, що вторинна функція класифікаційна - спрямована на розподіл іменників за парадигмами (повною та неповною), словотвірна функція категорії числа взаємодіє в процесах номінацій і в утворенні лексико-семантичних варіантів слова.

  Скачати повний текст

Проведено системний різнорівневий аналіз просторово-ототожнювальних речень, описано особливості їх формальної та семантичної організації. Виявлено коло корелятів та їх функціональних аналогів, зроблено висновок про обов'язковість позиції зазначених компонентів у структурі речення - незалежно від її заміщеності або незаміщеності. Доведено, що позиція просторового корелята зумовлюється валентністю предикатів буття, місцезнаходження в просторі й руху в головній частині речень; здійснено детальний опис відповідних предикатних лексем та їх різноманітних аналогів. Досліджено семантичну однотипність лексем у конструкціях із наявним корелятом і в тих реченнях, де він опущений. На підставі аналізу типових різновидів, а також тих, зміст яких суперечить схемній семантиці, висвітлено важливу роль у формуванні складного речення його синтаксичної форми та організованої взаємодії змістів головної та підрядної частин.

  Скачати повний текст

Проаналізовано когнітивні та комунікативні аспекти простого речення сучасної англійської мови. Когнітивно-комунікативна сутність простого речення розкрито з позицій якісно нового напряму структурної семантики - теорії логіко-граматичної динаміки, започаткованої O. A. Жаборюк. Визначено, що дана теорія містить спробу вирішення проблеми взаємовідношення між мовою та мисленням, до якої зводяться усі проблеми простого речення. На базі даної теорії розбудовано якісно нову трирівневу класифікацію простого речення, базовану на типах структури предикації. Запропоновано класифікацію, яка є цілісною та системно поєднує такі аспекти речення, як структурний та когнітивно-комунікативний. Розроблено типологію простого речення сучасної англійської мови.

  Скачати повний текст

Вперше на матеріалі української мови проведено системний аналіз функціонально-семантичної категорії кратності на підставі семантичної опозиції багаторазовість/одноразовість. Вперше виділено й описано семантичні групи багаторазових дієслів з урахуванням лексико-семантичних варіантів багатозначних дієслів, розглянуто їх аспектуально-фазові модифікації, доведено збереження в них кратної семантики. З'ясовано специфіку реалізації одно- та багаторазового значення дієслів у реченні. Визначено лексичні детермінанти, які посилюють кратність у тексті, зумовлюють її актуалізацію або нейтралізацію. Описано синтаксичні структури, які сприяють вираженню кратного значення.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми виявлення варіантів і синонімів у трьох типах складних речень з відношенням умови й наслідку. З метою розрізнення цих понять покладено протиставлення видозмін, тотожних у модальному та структурному наповненні, спільних зі стильовою віднесеністю й стилістичними прикметами, й одномодальних видозмін, близьких семантико-синтаксичним відношенням, але не тотожних формально-синтаксичними ознаками, стильовою належністю або стилістичним забарвленням. Перші з них - синтаксичні варіанти, другі - синтаксичні синоніми. Проаналізовано засоби вираження умовно-наслідкових відношень, що дало змогу вилучити з розряду умовних сполучник раз і визнати його причиновим сполучником, а також не розглядати в системі варіантів і синонімів речень з відношенням умови й наслідку сполучник аби зважаючи на те, що з його участю утворюються не власне умовні висловлення, а обмежувально-умовні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано граматичну специфіку українського законодавства. Розкрито проблемні питання лінгвістики законодавчих текстів. Висвітлено різні погляди на статус мови законодавства, що кваліфікується як окремий функціонально-стильовий різновид офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови, виявлено типові риси стилю мови сучасного закону. Увагу приділено дослідженню віддієслівних іменників, що активно функціонують у даних текстових масивах, граматичної категорії стану дієслова (пасивні конструкції), грамеми теперішнього часу, похідних прийменників, сполучників і сполучних слів. Охарактеризовано словосполучення в мовній організації текстів законодавства (словосполучення термінологічного характеру, інфінітивні сполуки), речення (просте, складне, порядок слів, структури з однорідністю, вставлені конструкції). Зазначено, що указані морфолого-синтаксичні категорії найповніше висвітлюють сутність специфіки мови законодавства як особливого функціонально-стильового різновиду офіційно-ділового стилю сучасної української мови.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні лексико-семантичні групи дієслів сучасної української мови, що можуть функціонувати як безособові. Проаналізовано зміни в їх валентному оточенні, передусім, зміни у вираженні семантичного суб'єкта, а також у кількісному та якісному складі облігаторних та напівоблігаторних компонентів. Визначено межі непрямовідмінкового та імпліцитного вираження семантичного суб'єкта у безособових реченнях. Установлено синкретичні значення форм непрямих відмінків іменників, а також з'ясовано причини імплікації семантичного суб'єкта.

  Скачати повний текст

Розкрито теоретичні аспекти складнопідрядних речень з підрядними означальними в сучасній польській мові, проаналізовано особливості цього типу речень і сполучні засоби, їх первинні функції та еволюцію в процесі функціонування. Наведено класифікацію складнопідрядних речень на підставі формальних, структурних і семантичних ознак, визначено основні структурно-семантичні та формально-граматичні особливості цього типу речень, уточнено відмінності між окремими підтипами підрядних означальних речень. Доведено, що в польській мові складнопідрядні речення з підрядними означальними і прості речення з відокремленими дієприкметниковими зворотами є функціонально-семантичними еквівалентами, однак цей процес взаємопереходу чи трансформації залежить від стилю і граматичних особливостей, в якому функціонує ця синтаксична одиниця. На матеріалі оригінальних і перекладних текстів (польських джерел українською мовою) виявлено спільні та відмінні характеристики підрядних означальних речень в обох мовах. Зазначено, що, не враховуючи спільне походження (беручи до уваги розвиток структури складного речення в слов'янських мовах), граматична природа підрядних означальних речень польської та української мов не завжди є однаковою, що простежується за порівняльного аналізу (на грунті двох мов).

  Скачати повний текст

Досліджено різновиди значень семантичного суб'єкта (СС) українського односкладного речення (ОР) на матеріалі текстів поетичних творів Л.Костенка, Д.Павличка, В.Симоненка, Б.Олійника та особливості його реалізації у моделях з родовим, давальним, знахідним, орудним і місцевим відмінками з певними лексемами. Показано важливість семантико-синтаксичного підходу до синтаксичних явищ, що становить панівну тенденцію у сучасному українському синтаксисі. Розкрито роль семантичного суб'єкта (СС) як носія предметно-прагматичної діяльності та семантичної ознаки. Зроблено висновки про важливість для українського поетичного синтаксису безпосередньо пов'язаних з ОР форм представлення СС. Наведено порівняльну характеристику продуктивних і периферійних моделей з суб'єктною синтаксемою в ОР поетичного мовлення. З'ясовано змістову інтерпретацію дативної та генітивної синтаксеми як основного засобу передачі експресії автора поетичного тексту.

  Скачати повний текст

Вперше в українській лінгвістиці зроблено комплексний структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аналіз антонімічного слововживання в поезії XX ст. Обгрунтовано теоретичні засади антонімії, запропоновано визначення поетичних антонімів, антонімічних біномів, антонімічно-синонімічних парадигм. Виявлено ключові опозиції в поетичному дискурсі з урахуванням позитивної та негативної маркованості їх конституентів. Розглянуто симетричні й асиметричні антонімічні пари, запропоновно структурну, морфологічну та функціонально-семантичну класифікації опозицій. Проаналізовано зв'язок антонімії з полісемією та синонімією. Встановлено парадигматичні та синтагматичні властивості лексем із протилежними значеннями. Досліджено функції антонімів у семантичній організації речення, виділено синтаксичні моделі, в яких функціонують лексичні опозиції у мові української поезії XX ст. Визначено особливості структурно-семантичної організації оксиморонних синтагм. Запропоновано функціонально-семантичну класифікацію оксиморонів. Проаналізовано стилістичні функції художніх засобів, утворених на базі антонімічних пар. Обгрунтовано принципи укладання "Словника антонімів поетичної мови" як одного з можливих підходів до лексикографічного опрацювання мови української поезії. Уперше укладено словник антонімів української поетичної мови.

  Скачати повний текст

Досліджено стилістично-виражальний потенціал неповних речень в українському газетному мовленні кінця XX - початку XXI ст. Розмежовано власне-неповні, неповні еліптичні та неповні приєднувальні речення як окремі типи неповних конструкцій, породжених еліпсисом, з'ясовано їх структурні та семантичні особливості. Проаналізовано параметри вживання в газетних текстах власне-неповних речень, висвітлено їх експресивно-оцінні потенції у ролі газетних заголовків. Показано специфіку приєднувальних речень у системі синтаксичних засобів експресивного газетного мовлення, виявлено їх синтаксичні зв'язки та семантичні відношення з основним реченням.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження структурних, семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей конструкцій з частинами, поєднаними приєднувальними сполучниковими засобами (базове висловлення та приєднувальна частина), омонімічними підрядним і складнопідрядним реченнями. На матеріалі сучасної англійської мови уточнено статус приєднувальних конструкцій і запропоновано критерії їх відокремленння від різних типів приєднування, парцеляції та складнопідрядних речень. Доповнено й уточнено формально-синтаксичні властивості приєднувальних конструкцій. Розширено класифікацію їх приєднувальних частин. Визначено семантичні класи аналізованих одиниць і виявлено їх особливості. Встановлено пропозиціональні значення, у яких конкретизується виконувана приєднувальною частиною інформативна функція. Здійснено класифікацію слів-модифікаторів, які допомагають визначити дані значення. Розкрито функції приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень як складових тексту та роль екстралінгвальних засобів у реалізації даних функцій. Проаналізовано закономірності комунікативного членування та визначено типи рем у залежних компонентах приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень. Вперше проведено кількісний аналіз приєднувальних сполучникових засобів. Запропоновано схеми побудови й функціонування приєднувальних конструкцій.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси інтерференційних змін у пізньосередньовічній латинській мові інскрипцій з України кінця XVI - початку XVIII ст., які виникли в результаті взаємодії латинської мови з українською і частково польською мовами. Розкрито та проаналізовано зміни структури мови на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях, а також розглядаються фонетико-орфографічні особливості інскрипцій. Встановлено, що інтерференційні зміни на морфологічному рівні характеризуються звуженням спектру значень таких частин мови, як займенник і дієслово. Подібні зміни в синтаксисі призвели до порушення синтаксичних моделей відмінкової системи українського різновиду пізньосередньовічної латини. Було зафіксовано недотримання співвідношення між категоріальними синтаксичними значеннями суб'єкта і предиката та категоріальними морфологічними значеннями частин мови, якими виражаються головні члени речення. Основний лексичний фонд пізньосередньовічної латини становить лексика класичного періоду. Найістотніші зміни простежуються в тематичній групі соціально-політичної лексики, в смисловій структурі якої відбувається перерозподіл і спеціалізація значень відповідно до комунікативних потреб і вербалізації нових явищ і понять.

  Скачати повний текст

Проведено системно-функціональне описання стійких дієслівних сполук українського публіцистичного тексту. Розроблено підхід до вивчення стійких дієслівних сполук як лексико-граматичних аналітичних одиниць мови, що знаходяться на межі між вільними словосполученнями та фразеологізмами. Розглянуто фактори стійкості цих сполук. З використанням методу семного аналізу досліджено семантичні процеси у дієслівних компонентах та визначено тенденції їх сполучуваності з іменниковими компонентами. Охарактеризовано коло дієслів-дериваторів, які є найбільш продуктивними у творенні стійких дієслівних сполук. Розглянуто внутрішню валентність стійких дієслівних сполук, їх синтаксичні функції та зв'язки у реченні.

  Скачати повний текст