Досліджено організаційно-правові основи становлення інституту адвокатури в Галичині у складі Австрії й Австро-Угорщини. Розкрито місце та роль адвокатури в Галичині у державно-політичній системі Австрії й Австро-Угорщини. Виявлено переваги, недоліки й особливості функціонування адвокатури, зумовлені специфікою Галичини. Проаналізовано організаційну структуру, компетенцію та правові засади українських правничих товариств у Галичині. Охарактеризовано діяльність професійних об'єднань галицьких правників та їх значення у формуванні національно-державницької ідеї.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний історико-правовий аналіз інституту адвокатури в Україні. Доведено, що адвокатура в Україні пройшла значний історичний шлях від найбільш простих форм адвокатської діяльності до спеціалізованих, спрямованих на професійний захист прав, свобод і законних інтересів особи. Встановлено історичну наступність розвитку інституту адвокатури як визначальну рису її історії, досліджено правовий статус і функції захисника у судовій системі Київської Русі, у періоди перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської й Австро-Угорської імперії, Польщі у XX ст., а також УРСР у складі СРСР. Проаналізовано співвідношення власного та запозиченого досвіду в еволюції адвокатури в Україні. Сформульовано історико-правові засади концепції розвитку адвокатури у сучасній Україні й обгрунтовано необхідність її адаптації до чинних вимог і стандартів Європейського Союзу до інституту адвокатури.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут судимості у кримінальному праві України. Висвітлено історико-правовий аспект розвитку норм про судимість, проаналізовано відповідне законодавство зарубіжних країн. Визначено поняття та мету судимості. Розкрито зміст ознак, які її характеризують. У порівняльно-правовому аспекті розглянуто судимість і суміжні інститути кримінального права - покарання та кримінальної відповідальності. Досліджено правові наслідки судимості. Встановлено особливості законодавчо визначених форм припинення судимості. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного кримінального законодавства та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "інтеграція" як категорії загальної теорії криміналістики. Обгрунтовано необхідність організаційно-управлінського та правового забезпечення процесу інтеграції досягнень інших наук до криміналістики. Конкретизовано чинники, які обумовлюють дану інтеграцію. Наведено аргументи щодо синтетичної природи криміналістики як результату інтеграції досягнень природничих, технічних, гуманістичних, гуманітарних наук. Визначено основні напрями та форми інтеграції досягнень науки та техніки до зазначеної сфери. Розроблено її класифікацію. Сформульовано основні завдання інтеграції знань в теорії та практиці судової експертизи.

  Скачати повний текст

Проведено історико-правовий аналіз змісту поняття "адвокатська таємниця". Виявлено недоліки у правовому регулюванні поняття, змісту та гарантій адвокатської таємниці з урахуванням положень Конституції України та міжнародно-правових актів у галузі прав людини. Визначено шляхи вирішення проблемних питань забезпечення адвокатської таємниці. Досліджено формування адвокатської таємниці та її економічне підгрунтя шляхом системного аналізу таких правових інститутів, як суд, прокуратура та адвокатура. Розкрито взаємозв'язок її морально-етичних та правових проблем. Досліджено основні напрямки реформування адвокатської таємниці через призму реформування судово-правової системи. Виявлено закономірності формування адвокатської таємниці та їх залежність від правового статусу адвокатури.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню принципів здійснення адвокатської діяльності в Україні. Останню запропоновано визначати у двох розуміннях – широкому та вузькому: в першому значенні вона включає зовнішньо- і внутрішньоорганізаційну діяльність, а в другому − пов'язана із легальним визначенням даної категорії та стосується надання правової допомоги. Аналіз теоретичних положень сутності правових принципів і принципів права дав змогу сформулювати ознаки та дефініцію поняття «принципи здійснення адвокатської діяльності», визначити їх форми, джерела. Шляхом їх систематизації було виокремлено загальні, міжгалузеві та організаційно-функціональні принципи здійснення адвокатської діяльності, надано їм характеристику та з'ясовано зміст.Міжнародні стандарти здійснення адвокатської діяльності досліджено на прикладі функціонування інституту адвокатури Бельгії, Великої Британії, Греції, Іспанії, Італії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Швейцарії, Швеції та Японії.Запропоновано окремі шляхи вдосконалення адміністративного законодавства, що визначає основні засади адвокатської діяльності в Україні.^UThe dissertation is devoted to the comprehensive study of the principles of lawyer activity in Ukraine. The latter is proposed to be defined in two senses broadly and narrowly: in the first meaning it includes external and internal organizational activity, and in the second it is connected with the legal definition of this category and concerns the provision of legal aid. The analysis of the theoretical positions of the essence of legal principles and principles of law has allowed to formulate signs and definitions of the concept of "principles of lawyer activity", to determine their forms, sources and to organize their systematization. On the basis of which the general, interdisciplinary and organizational-functional principles of advocacy were allocated, their characteristics were given and the content was clarified. International standards for advocacy have been investigated on the basis of the functioning of the Bar Association, Belgium, Great Britain, Greece, Spain, Italy, the United States, France, Switzerland, Sweden and Japan.On the basis of which some ways of perfection of the administrative legislation, defining the basic principles of advocacy in Ukraine are proposed.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні теоретико-прикладних засад адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України та формуванні напрямів удосконалення у цій сфері.Встановлено, що адвокатура є самостійним самоврядним інститутом правової системи, який обстоює публічні й приватні інтереси. Відносини, пов’язані з функціонуванням адвокатури, регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності (потребують комплексного правового регулювання нормами таких галузей права як конституційне, адміністративне, кримінальне, цивільне, господарське, процесуальне, міжнародне). Адвокатура як самоврядний інститут правової системи об’єднує адвокатів у межах організаційних форм адвокатської діяльності й адвокатського самоврядування для забезпечення якісних стандартів надання професійної правничої допомоги.Охарактеризовано генезис реформування адвокатури України та визначено періодизацію реформування адвокатури на території України.Адміністративно-правове забезпечення реформи адвокатури визначено як діяльність уповноважених державою суб’єктів, яка спрямована на запровадження системного підходу до удосконалення інституту адвокатури в Україні. Змістом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є мета, суб’єкт, об’єкт та засоби її здійснення. Метою адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є створення ефективної моделі інституту адвокатури в Україні. Об’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері організації та діяльності адвокатури України. Суб’єктом адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури є уповноважені державою компетентні інституції. Засоби здійснення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури – це організаційно-правові заходи, що забезпечують досягнення мети адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури. Під суб’єктами aдмiнicтpaтивно-пpaвового забезпечення здійснення реформи адвокатури України запропоновано розуміти інституції (органи державної влади, державні установи, органи місцевого caмовpядувaння, адвокатура в особі органів адвокатського самоврядування, громадські організації, міжнародні організації), діяльність яких пов’язана з реформуванням адвокатури. Під взаємодією органів публічної влади та адвокатури запропоновано розуміти узгоджену та скоординовану діяльність щодо спільного вирішення завдань у сфері забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Напрямами взаємодії органів публічної влади та адвокатури визначено: 1) участь у обговоренні проектів законів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності та захисту прав, свобод і законних інтересів людини; 2) співпраця у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів людини в залежності від компетенції конкретного органу публічної влади; 3) участь у попередженні порушення прав, свобод і законних інтересів людини; 4) участь у формуванні органів публічної влади. Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності та реформування адвокатури в зарубіжних країнах. Диференційовано напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України на: інституційний, компетентнісний, змістовний, матеріальний. Констатовано, що напрями та піднапрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реформи адвокатури України доцільно передбачити у спільно розробленому адвокатурою та органами публічної влади документі (Концепція реформи адвокатури України), який буде затверджений Указом Президента України. Їх реалізація сприятиме створенню оптимальної та ефективної моделі адвокатури України.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and solution to a scientific problem, which is to determine the theoretical and applied foundations of administrative and legal support for the reform of the bar in Ukraine and the formation of directions for improvement in this area.It has been established that the bar is an independent self-governing institution of the legal system that defends public and private interests. Relations related to the functioning of the bar are regulated by a set of legal norms of different branches (require complex legal regulation by norms of such branches of law as constitutional, administrative, criminal, civil, economic, procedural, international). The bar as a self-governing institution of the legal system unites lawyers within the organizational forms of advocacy and advocacy self-governance to ensure quality standards of professional legal assistance.The genesis of the reform of the Ukrainian Bar Association is characterized and defined periodization of the reform of the legal profession on the territory of Ukraine.Administrative and legal support of the reform of the bar is defined as the activity of state-authorized entities, which is aimed at introducing a systematic approach to the improvement of the bar institute in Ukraine. The content of the administrative and legal provision of the reform of the bar is the goal, subject, object and means of its implementation. The goal of administrative and legal support for the reform of the bar is to create an effective model of the bar institute in Ukraine. The object of administrative and legal support for the reform of the bar is regulatory and legal acts regulating relations in the sphere of organization and activity of the bar of Ukraine. The competent institutions authorized by the state are the subject of administrative and legal support of the reform of the bar. The means of implementing the administrative and legal support of the reform of the bar are organizational and legal measures that ensure the achievement of the goal of the administrative and legal support of the reform of the bar. Subjects of administrative and administrative support for the implementation of the reform of the bar of Ukraine are proposed to mean institutions (state authorities, state institutions, local government bodies, the bar in the person of the self-governing bodies of the bar, public organizations, international organizations) whose activities are related to the reform of the bar. Under the interaction of public authorities and the legal profession, it is proposed to understand agreed and coordinated activities regarding the joint solution of tasks in the field of ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities. The areas of interaction between public authorities and advocacy are defined as follows: 1) participation in the discussion of draft laws in the field of advocacy and advocacy and protection of human rights, freedoms and legitimate interests; 2) cooperation in the field of protection of human rights, freedoms and legitimate interests, depending on the competence of a specific public authority; 3) participation in prevention of violation of human rights, freedoms and legitimate interests; 4) participation in the formation of public authorities. The organizational and legal principles of activity and reform of the legal profession in foreign countries are analyzed. The areas of improvement of the administrative and legal support of the reform of the Ukrainian bar are differentiated into the following: institutional, competence, substantive, material. It was established that the areas and sub-areas of improving the administrative and legal support of the reform of the bar of Ukraine should be provided in a document jointly developed by the bar and public authorities (Concept of reform of the bar of Ukraine), which will be approved by the Decree of the President of Ukraine. Their implementation will contribute to the creation of an optimal and effective model of the legal profession of Ukraine.

Досліджено юридичну природу актів прокурорського реагування, їх правовий статус, особливості застосування, значення в механізмі правового регулювання та місця в системі актів органів державної влади. Розглянуто основні положення теорії юридичних актів, актів органів державної влади. Запропоновано поняття юридичних (правових) актів, актів органів державної влади, актів прокуратури й охарактеризовано їх особливості. Розглянуто питання нормативності, юридичної сили, форми, сфери дії кожного з видів актів прокуратури, висвітлено елементи їх юридичної природи. Розкрито питання актів прокурорського реагування та їх особливостей, наводиться визначення поняття актів прокурорського реагування та критерії класифікації. Зазначено, що місце прокуратури в державному механізмі повинно бути пов'язано із контрольною функцією влади та підтриманням державного обвинувачення в суді, що буде важливою гарантією публічного захисту передбачених законом прав та інтересів громадян або держави. Встановлено необхідність обмежити прокурорський нагляд до нагляду за дотриманням законів в оперативно-розшуковій діяльності, дізнанні, досудовому слідстві, під час виконання судових рішень у кримінальних справах, за застосування до громадянина заходів примусового характеру, які пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут апеляційного оскарження судових рішень у кримінальному процесі України, зокрема, його зародження, історичний розвиток, поняття, основні риси та завдання, об'єкт і предмет, суб'єкти, форму та зміст апеляції, порядок і строки її подання, підстави, умови та порядок відновлення цих строків, процесуальні наслідки подання апеляції. Проаналізовано існуючі теоретичні позиції, пам'ятки українського права з питань оскарження судових рішень до вищих судів, міжнародно-правові акти у галузі прав людини та судочинства, чинне кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, Проект нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, практику та статистику апеляційних судів України з питань апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних справах. Наведено пропозиції щодо вдосконалення положень кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують апеляційне оскарження судових рішень. В апеляційному порядку запропоновано оскаржувати рішення суду першої інстанції, якими закінчується розгляд справи, крім випадків, виключний перелік яких повинен бути встановлений КПК України. Для судових рішень, якими не закінчується розгляд справи і які винесені як суддею (слідчим суддею) у судовому провадженні, так і суддею (судом) у стадії судового розгляду кримінальної справи, пропонується запровадити окреме оскарження та перегляд. Передбачено можливість подання усної апеляції з занесенням її до протоколу, а також можливість подання спільної апеляції та приєднання повністю або частково до вже поданих апеляцій інших суб'єктів оскарження.

  Скачати повний текст

Сучасна соціально-політична ситуація в Україні потребує реформування системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів, у тому числі – адвокатури. Проте не лише внутрідержавні, а й глобальні процеси впливають на розвиток інституту адвокатури, на особливості взаємодії адвокатури і держави, гарантії незалежності, правовий статус адвоката, види адвокатської діяльності тощо. Головним призначенням адвокатури є надання професійної правничої допомоги, здійснення якої, за загальним правилом, потребує досягнення домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги іншій стороні (клієнту), а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору про надання правової допомоги. Складність правового регулювання взаємовідносин між адвокатом і клієнтом обумовлюється тим, що вони регулюються не лише загальними нормами цивільного права, профільним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, але й морально-етичними правилами, дотримання яких є обов'язковим для адвокатів. Актуальність теми дослідження обумовлюється сучасними процесами удосконалення сфери надання професійної правничої допомоги, новими законодавчими підходами до визначення видів правничої допомоги, яка надається виключно адвокатами. У цих умовах договір про надання правової допомоги виступає водночас гарантією захисту прав та інтересів як клієнта, так і адвоката.Проблеми реалізації положень договору про надання правової допомоги пов'язуються як з об'єктивними причинами (зміна обвинувачення щодо клієнта, виникнення додаткового майнового (немайнового) спору, зміна обставин справи, припинення адвокатом професійної діяльності у встановлених законом випадках тощо), так і з суб'єктивними (неналежне виконання адвокатом професійних обов'язків, невизначеність щодо позиції клієнта у справі, умисне надання клієнтом недостовірної інформації щодо обставин справи або приховування відомостей від адвоката з будь-яких причин). Взаємовідносини між адвокатом і клієнтом виникають з моменту звернення особи по правову допомогу, тривають під час реалізації укладеного між ними договору про надання правової допомоги, а певні обов'язки виконуються адвокатом і після закінчення дії або розірвання договору про надання правової допомоги. Водночас взаємовідносини адвоката з клієнтом є двосторонніми, передбачають сукупність не лише обов'язків, але й прав адвоката, що означає відповідальність як адвоката, так і клієнта при невиконанні положень договору. Підвищення якості, повноти та своєчасності надання адвокатами професійної правничої допомоги потребує комплексного аналізу сутності та змісту правовідносин між адвокатом і клієнтом, розроблення положень та обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення правового регулювання статусу адвоката у відносинах з клієнтами.^UModern socio-political situation in Ukraine requires reform of the judicial system, the judiciary and related legal institutions, including the bar. However, not only domestic but also global processes affect the development of the bar, the peculiarities of the interaction between the bar and the state, guarantees of independence, the legal status of an advocate, the types of practice of law etc. The main purpose of the bar is to provide professional legal services, the implementation of which, as a general rule, requires an agreement under which one party (advocate, advocate bureau, advocate company) undertakes to protect, represent or provide other types of legal services to the other party (to the client), and the client undertakes to pay for the provision of legal services and the actual costs necessary to perform the legal services contract. The complexity of the legal regulation of the relationship between an advocate and a client is due to the fact that they are regulated not only by general civil law, relevant legislation on the bar and practice of law, but also moral and ethical rules, which are mandatory for advocates.The relevance of the research topic is due to modern processes of improving the field of professional legal services, new legislative approaches to determining the types of legal services provided exclusively by advocates. In these circumstances, the contract for legal services is a guarantee of protection of the rights and interests of both the client and the lawyer.Problems with the implementation of the provisions of the contract on legal services are associated with both objective reasons (change of charges against the client, the emergence of additional property (non-property) dispute, change of circumstances, termination of advocate professional activity in cases defined by law, etc.) and ssubjective reasons (improper performance of professional duties by an advocate, uncertainty about the client's position in the case, intentional provision by the client of inaccurate information about the circumstances of the case or concealment of information from the advocate for any reason).The advocate`s relationship with the client arises when a person seeks professional legal services, continues during the implementation of the legal services contract concluded between them, and certain duties are performed by the advocate after the expiration or termination of the legal services contract.At the same time, the advocate's relationship with the client is bilateral, involving not only a set of responsibilities but also the rights of the advocate, which means the responsibility of both the advocate and the client in case of non-compliance with the contract. Improving the quality, completeness and timeliness of professional legal services requires a comprehensive analysis of the nature and content of the legal relationship between advocate and client, development of provisions and sound proposals to improve the legal regulation of advocate status in relations with clients.

Досліджено поняття предмета хабара за Карними кодексами (КК) Німеччини, Швейцарії й України. Установлено, що у кримінальному праві Німеччини та Швейцарії він може бути матеріальним, а також нематеріальним. Здійснено аналіз так званого "хабара про всяк випадок", тобто надання матеріальних цінностей за конкретно визначене службове діяння. З'ясовано, що коло суб'єктів одержання хабара за КК Німеччини та Швейцарії є вужчим, ніж за КК України. Запропоновано теоретичне положення, згідно з яким поняття службової особи характеризується двома ознаками: функціональною та формальною. Відзначено, що за кримінальним правом Німеччини та Швейцарії одержання та давання хабара спричинюють кримінальну відповідальність за умов, коли вони вчинені з непрямим умислом. Базуючись на наукових засадах, підтверджено, що одержання та давання хабара взаємопов'язані умислами, що дає можливість розглядати такий зв'язок як протиправний договір.

  Скачати повний текст

У дисертації, на підставі з'ясування змісту віктимізації засуджених, аналізу стану запобігання їй в установах виконання покарань України, вивчення міжнародноправових актів та зарубіжного досвіду з цих питань розроблено окремі елементи правового механізму, спрямованого на удосконалення цього виду суспільної діяльності. Зокрема, упорядковано понятійний апарат з означеної тематики дослідження та запропоновано авторське визначення таких з них, як: жертва злочину в установах виконання покарань, віктимність в установах виконання покарань, віктимізація злочинності в установах виконання покарань, віктимологічна ситуація в установах виконання покарань, особиста безпека засудженого, форма забезпечення права засуджених на особисту безпеку, контроль за станом особистої безпеки засуджених в установах виконання покарань. Крім цього, для вирішення існуючих проблем у дисертації розроблено низку науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій, які направлено для використання до відповідних правозастосовних органів^UThe above thesis includes the List of notations, Introduction, three Sections that involve ten Subsections, Conclusions, List of references and Appendices. In the Introduction, the justification of the relevancy of the subject of the thesis, the information about its goal and tasks, the object and the subject, the methodological principles and the empiric bases used, its scientific novelty and practical significance of the results obtained, as well the approbation of the results of the studies are given. The present thesis is dedicated to studying the victimization of the convicts in the penitentiary facilities and its prevention. In accordance with the results of the above studies, the conclusions, as well as the suggestions and recommendations have been formulated of both theoretical and practical importance. The above provisions and recommendations allowed the system of theoretical and practical views on the condition, the tendencies and prospects of the development of this direction of activity to be obtained and the particular ways of their realization in the law-making process and the practical activity of the lawenforcement authorities in Ukraine to be suggested. The thesis justifies a series of new conceptual provisions, conclusions and recommendations of the important theoretical and practical significance. On the basis of the interdisciplinary approach (the analysis of the theoretical provisions of the criminal law, criminology and the criminal executive law) and the generalization of the developments of the foreign authors, the categories of the ‘victimity', ‘victimization', ‘personal security of convicts in the penitentiary facilities', ‘form of realization of the convict's right to the personal security', ‘control of the state of the personal security of convicts in the penitentiary facilities' have been determined making a ground for the further differentiation of the measures of preventing the convict victimization in the Ukrainian penitentiary facilities. The contemporary state and the tendencies of the convict victimization in the Ukrainian penitentiary facilities and the main sources of such invasions have been determined, the convicts belonging to the groups of risk of the criminal invasions of the personal security in the Ukrainian penitentiary facilities have been characterized and classified. The dissertator has justified the expediency of amending the Criminal Executive Code of Ukraine and other regulatory and legal acts concerning the improvement of the legal mechanism of providing the personal security of convicts in the penitentiary facilities of Ukraine and developed the draft law of Ukraine concerning the amendment of the Criminal Executive Code of Ukraine and the Instruction on the order of provision of the personal security of convicts in the penitentiary facilities of Ukraine. The present work updates the notion of the ‘victimologic determinants of criminality that stipulate the process of the convict victimization in the penitentiary facilities'. The dissertator has refined both the theoretical approaches to the correlation of the notions of ‘injured' and ‘victim' of the crime and the practical approaches to the special and individual prevention of the victimization of convicts in the penitentiary facilities. The kinds of the control of the state of provision of the convict rights to the personal security. The present thesis provides a further development of the approaches to the necessity of creation of the continuous system of preventing the crimes, in particular, the recurrent ones, according to the formula: ‘suspected – accused – prisoner on trial – convict – suspected' and justifies the role of the injured in the criminalization and penalization of the socially dangerous acts in the penitentiary facilities on the basis of the analysis of the statistical data on the crimes committed by the convicts during serving the punishment and determination of the safety places for the convicts in the correctional facilities in Ukraine on the basis of studying the positive foreign experience.

Досліджено питання характеристики виконання спеціального завдання з метою запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як однієї з обставин, що виключають злочинність діяння. Проаналізовано поняття та місце виконання спеціального завдання у системі таких обставин. Визначено юридичний склад правомірного вчинку виконання спеціального завдання як систему структурних компонентів (безпосереднього об'єкта, діяння, наслідків, причинового зв'язку між ними, часу, обстановки, спеціального суб'єкта, психічного ставлення до вчиненого діяння (діянь) у цілому та його окремих юридично значимих елементів об'єктивного характеру, мотиву та мети), що характеризуються ознаками, необхідними та достатніми для характеристики діяння, взаємопов'язаного з вимушеним заподіянням шкоди під час виконання такого завдання як обставини, що виключає злочинність діяння. Розглянуто структуру юридичного складу даного правомірного вчинку з урахуванням юридичних фактів, що стосуються загальної структури, специфічної конструкції та конкретного змісту його об'єкта, об'єктивної сторони: суб'єкта та суб'єктивної сторони. Визначено поняття перевищення меж вимушеного заподіяння шкоди під час виконання спеціального завдання та підстави відповідальності особи, яка відповідно до закону виконувала спеціальні завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою запобігання чи розкриття їх злочинної діяльності. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідних положень КК України та практики їх застосування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано загальнотеоретичні проблеми доведення за допомогою непрямих доказів. Розкрито поняття непрямого доказу, системи непрямих доказів, перевірки доказів. Наведено й обгрунтовано основні тактичні прийоми роботи з непрямими доказами під час проведення окремих слідчих дій. З'ясовано основні процесуальні особливості збирання, перевірки й оцінки непрямих доказів. Наведено й узагальнено основні правила їх використання. Проаналізовано сучасну слідчу та судову практику роботи з непрямими доказами. Визначено основні недоліки їх використання та встановлено шляхи їх подолання. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України у сфері доказування.

  Скачати повний текст

Уточнено існуючі в літературі дані про розвиток поняття вимагання у законодавстві Росії, яке діяло на території України, уперше досліджено певні законодавчі акти, що були чинними на окремих територіях України. Визначено відмінності положень ст. 189 КК України 2001 р. від раніше чинного законодавства та вперше подано узагальнену оцінку цих змін. На підставі вивчення кримінального законодавства ряду зарубіжних країн надано рекомендації щодо запозичення окремих положень, які містяться у цих нормах з метою вдосконалення законодавства України у цій сфері. Розвинуто положення щодо характеристик елементів і ознак складів злочину вимагання. Запропоновано додаткові аргументи для визначення предмета вимагання. Розглянуто суб'єктивні ознаки вимагання та надано рекомендації стосовно визначення поняття службової особи як суб'єкта вимагання. Констатовано, що вимагання є умисним злочином. Надано рекомендації щодо уточнення окремих кваліфікувальних ознак вимагання. Проведено відмежування вимагання від одержання хабара. Запропоновано власну редакцію с. 189, ч.2 ст.32, наведено додаткові аргументи для зміни редакції ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 30 КК України. Здійснено кримінологічну характеристику вимагань, що дозволило простежити структуру та динаміку вимагань в Україні та Запорізькій області періоду 1996 - 2004 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено процесуальний порядок і зміст вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку. Розкрито зміст і предмет кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку, проаналізовано її специфічні ознаки, висвітлено структуру стадії виконання вироку. Досліджено особливості звернення різних видів вироків до виконання. Зазначено про необхідність удосконалення законодавчого регламентування процесуальних повноважень судді у стадії виконання вироку. Розроблено класифікацію питань, що виникають і вирішуються судом на такій стадії. Досліджено особливості вирішення судом питань, що потребують доказування певних обставин, сформульовано пропозиції щодо запровадження пенітенціарного провадження. Запропоновано ряд змін до чинного кримінально-процесуального кодексу України та Проекту нового КПК України.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми, пов'язані із законодавчим закріпленням кримінально-процесуальних гарантій забезпечення права людини на повагу до честі та гідності, а також виявлено прогалини та недоліки у даній сфері з урахуванням відповідних положень Конституції та законів України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та досягнень юридичної науки. Наведено науково-обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації процесуальних засобів і способів забезпечення права людини на повагу до честі та гідності у кримінальному судочинстві України.

  Скачати повний текст

Надано визначення понять "пенальна політика України" та "депеналізація". Встановлено, що депеналізація є напрямом кримінально-правової сфери пенальної політики України. Висвітлено історико-правовий аспект розвитку депеналізації. Встановлено класифікацію депеналізації та досліджено фактори, які обумовлюють застосування депеналізації. Проаналізовано кримінально-правове законодавство зарубіжних країн щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Досліджено взаємозв'язок депеналізації з прогресивною системою відбування покарання. Висвітлено вид кримінологічного забезпечення депеналізації, як пропаганду положень кримінально-правового законодавства щодо осіб, які відбувають покарання. Встановлено особливості застосування депеналізації стосовно неповнолітніх. Сформульовано обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення національного кримінально-правового законодавства та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні проведено комплексне досліження додаткових покарань, передбачених КК України 2001 р., проаналізовано особливості їх призначення. Запропоновано шляхи розв'язання окремих дискусійних теоретичних і практичних питань, наведено пропозиції щодо законодавчого їх коригування як системи в цілому, так і окремих видів. Висвітлено історію розвитку додаткових покарань в Україні, розкрито їх сутність, зміст, природу та суперечність. Розглянуто проблемні питання призначення додаткових покарань з урахуванням їх природи та концепції адитивності. Визначено особливості призначення додаткових покарань неповнолітніх, виявлено суперчності. Висвітлено недоліки у чинному КК України та доктрині додаткових покарань. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до кримінального законодавства України щодо призначення додаткових покарань у контексті зміни адитивної концепції покарань на кумулятивну.

  Скачати повний текст

Системно досліджено кримінально-правові елементи екстрадиції як комплексного міжгалузевого інституту в правовій системі України. Визначено поняття та структуру механізму правового регулювання екстрадиції, його загальні риси. Надано загальну характеристику компонентів механізму правового регулювання екстрадиції. Розглянуто особливості функціонування механізму правового регулювання екстрадиції в Україні на сучасному етапі. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правового регулювання екстрадиції в Україні.

  Скачати повний текст