Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

Складено карти вмісту йоду й інших мікроелементозів у грунтових водах Криму. Виділено типи території з різним рівнем захворюваності з визначенням причин виникнення зобної патології. Проведено картування патології щитовидної залози (ЩЗ) за нозологічними формами. Зроблено висновки особливостей у структурі та динаміці захворюваності ЩЗ населення Криму за останні 12 років. Виявлено, що найбільш небезпечною патологією є вузлові зоби, які виявляються самостійно, та в контексті аутоімунного тиреоїдиту або у формі аденом ЩЗ. Відносна стабільність цієї патології протягом ряду років дозволяє зробити висновок, що основною етіологічною причиною їх виникнення є природні геобіохімічні чинники і, насамперед, нестача йоду в питній воді та харчових продуктах. Розроблено алгоритм лікування мікрокарцином ЩЗ. Запропоновано нові підходи у веденні перед- і післяопераційного періоду в даного контингенту хворих. Запропоновано нові технічні прийоми дренування ран після тиреоїдектомії. Запропоновано застосування препарату L-лізину - есцинат. Для реабілітації хворих у ранній післяопераційний період розроблено комплекс лікувальної фізкультури. Зазначено, що з метою профілактики мікроелентозів і для лікування хворих із вузлами в ЩЗ (у разі виключення злоякісного росту) з позитивним ефектом застосований препарат барба-йод.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено особливості рецепторного статусу ендометрія та роль маркерів проліферації в розвитку гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) й особливостях відповіді на лікування у випадках гіперпластичних захворювань матки. Доведено, що гіперпластичні процеси ендометрія є не тільки результатом підвищеної клітинної проліферації, але й наслідком порушеної та різноспрямованої експресії рецепторів прогестерону й естрогенів. Обгрунтвано необхідність контролю ефективності лікування гіперпластичних процесів зазначеними маркерами. Уточнено та доповнено доплерометричні показники судин ендо- та міометрія у випадках поєднаних гіперпластичних захворювань. Проаналізовано та виявлено патогномонічні диференційно-діагностичні критерії окремих видів даної патології. Встановлено, що ГПЕ, за даними сонодоплерометрії, характеризуються наявністю посиленого низькорезистивного кровообігу, особливо у разі супутнього аденоміозу. За результатами цитогенетичного дослідження пацієнток з гіперпластичними процесами ендо- та міометрія виявлено збільшення числа хромосомних аберацій порівняно з контролем, причому цитогенетичні аномалії частіше спостерігались у пацієнток з поєднаними захворюваннями ендо- та міометрія (адеміоз, міома матки, поліпоз ендометрія). Зроблено порівняльну оцінку ефективності застосування трансцервікальної резекції ендометрія та внурішньоматкової левоноргестрел-рилізінг системи за поєднаних гіперпластичних процесів ендо- та міометрія.

  Скачати повний текст

Визначено особливості основних симптомокомплексів аденом гіпофіза у хворих похилого віку. З'ясовано основні структурні та топографо-анатомічні особливості цих пухлин. Уточнено оптимальний комплекс нейрохірургічних обстежень для формування хірургічного діагнозу. Вироблено рекомендації з периопераційного ведення хворих. Доведено і патофізіологічно обгрунтовано ефективність і доцільність застосування транссфеноїдальних втручань для видалення аденом гіпофіза у хворих похилого віку як при первинно діагностованих новоутвореннях, так і при операціях з приводу продовженого росту пухлин.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз експресії натрій-йодного симпортеру (NIS), тиреоглобуліну, галектину-3, онкопротеїну ТР53, проліферативної активності (на основі експресії Кі-67) в пухлинах залежно від наявності метастазів і рівня інвазії. Визначено прогностичне значення кожного маркеру біологічних властивостей. Встановлено імунофенотипи тиреоїдного раку з високим ризиком метастазування. Підтверджено діагностичну цінність галектину-3 як маркера диференційної діагностики між фолікулярними аденомами та карциномами. Одержані дані дозволяють на підставі імуногістохімічного профілю диференційованого раку щитовидної залози прогнозувати їх подальший перебіг, що дозволяє виділити групи пацієнтів, які потребують більш ретельного клінічного обстеження та спостереження, індивідуалізації терапії, а також тих хворих, до яких можуть бути застосовані органозберігальні методи лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 228-ми хворих, прооперованих з приводу різних типів доброякісної (122) і злоякісної (106) вузлової патології щитовидної залози. Зазначено, що ультразвукові ознаки вузлів ретроспективно зіставлені з даними остаточного патогістологічного дослідження. Особливу увагу приділено морфологічним підвалинам даної симптоматики тиреоїдних новоутворень. Докладно досліджено ультразвукові характеристики вузлів - форму, ехогенність, межу, кістозні порожнини, гіперехогенні включення, типи васкулярної будови та ознаки ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Установлено наявність 30-ти окремих ознак вузлів щитовидної залози, запропоновано їх класифікацію. Доведено, що жодна з них не може застосовуватися як самостійний критерій у процесі визначення характеру тиреоїдних новоутворень. Вивчено комплексні ультразвукові характеристики вузлового зобу, аденоматозних вузлів, фолікулярних аденом, папілярних, фолікулярних та медулярних, а також анапластичних карцином, наведено результати передопераційного цитологічного дослідження даних пухлин. Виявлено 10 ультразвукових симптомокомплексів новоутворень даної залози, які склали три групи: доброякісну, змішану та злоякісну. Розглянуто принципи формування та склад симптомокомплексів, надано класифікацію за доброякісних і злоякісних пухлин щитовидної залози.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-морфологічні, імунологічні, генетичні характеристики багатовузлового еутиреоїдного зоба (БВЕЗ) та розроблено методи покращання віддалених результатів його хірургічного лікування. Установлено, що домінувальною морфологічною формою БВЕЗ є багатовузловий зоб (БВЗ) (колоїдний і аденоматозний) (64,4 % - в Україні, 50,8 % - Азербайджані). За результатами вивчення частоти рецидивування залежно від морфологічної форми виявлено, що найменшою вона є за умов поєднання БВЗ з хронічним тиреоїдитом (5,3 % - 8,3 %), а найбільшою - у разі БВЗ (18,7 % - 19,4 % відповідно). Частота рецидивів за багатовузлового аденоматозного зобу становить 25,5 % та 21,8 %, а у разі багатовузлового колоїдного - 15,2 % та 10 % відповідно. Поєднання БВЕЗ і раку щитовидної залози (ЩЗ) виявлено у 9,7 % хворих, прооперованих в Україні. У переважній більшості випадків захворювання мало прояв як папілярна тиреоїдна карцинома (92,4 %), що мала невеликі розміри, не поширювалась за межі капсули ЩЗ (у 82 % випадків), не була схильна до метастазування, що свідчило про відносно сприятливий перебіг захворювання. Для оцінювання ролі імунної системи у розвитку післяопераційних ускладнень вивчено динаміку імунного статусу за умов хірургічного лікування БВЕЗ. Виявлено більш виражені статистично вірогідні імунні порушення, що мають тип аутоімунних, у пацієнтів з післяопераційним гіпотиреозом (ПОГ) і рецидивом захворювання. За результатами кореляційного аналізу доведено, що імунні порушення є однією з причин ПОГ і рецидиву захворювання. Проведено генетико-статистичний аналіз у виборках з популяцій, одержаних українськими та азербайджанськими лікарями, та виявлено відмінності гомо- та гетерозигот. Розроблено математичну модель ймовірностей оцінки основних характеристик БВЕЗ яка може бути використана для прогнозування післяопераційного рецидиву та гіпотиреозу, а також вибору оптимального обсягу втручання.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-морфофункціональні особливості аденоміозу за впливу гормонотерапії з метою вдосконалення лікування. Проведено клініко-інструментальні, радіоімунологічні гормональні, цитологічні, морфологічні дослідження, а також статистичний аналіз результатів та клініко-акустичні паралелі у разі аденоміозу з гістологічним обгрунтуванням ехоскопічної картини у зіставленні зі зсувами гормонального балансу залежно від форми та стадії процесу. Запропоновано та науково обгрунтовано метод діагностичного цитологічного контролю ступеня апоптозу як критерію ефективності гормонального лікування аденоміозу. Установлено, що гормонотерапія аденоміозу з урахуванням клініко-ехо-морфофункціональних особливостей процесу, характеру гормональних порушень і цитологічного рівня апопотозу еутопічного ендометрію у динаміці спостереження підвищує ефективність лікування до 72,5 %, що у 1,6 разів достовірно переважає результати від традиційної терапії захворювання за стандартними схемами.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні та патоморфологічні особливості аденоміозу матки під час лікування різними групами прогестагенних препаратів для оптимізації гормонального та комплексного лікування хворих на аденоміоз матки. За допомогою комплексного клініко-параклінічного та патоморфологічного досліджень вивчено особливості впливу 17-ОПК, норетістерону та медроксипрогестерон-ацетату на організм хворих, динаміку ультразвукових та гормональних зсувів у процесі лікування. Досліджено морфологічні, морфометричні та гістохімічні особливості змін ендометріоїдних гетеротопій залежно від клініко-анатомічної форми аденоміозу матки та виду і тривалості терапії прогестагенами. Розроблено математичну модель прогнозування ефективності гормонмодулювальної терапії аденоміозу матки. Запропоновано, апробовано та впроваджено алгоритм застосування прогестагенів у лікуванні аденоміозу матки, що дало змогу отримати позитивний ефект лікування для 86,7 % хворих.

  Скачати повний текст

Встановлено, що головною передумовою для розвитку патологічних морфогенезів є переважання позасудинних ланцюгів мікроциркуляції, зниження ступеня участі гемокапіляру (ГК) у морфогенетичних процесах у щитовидній залозі (ЩЗ), а також ефективності циркуляції тканинної рідини (ТР) стромальними каналами. Наведені комплексні патоморфологічні диференційні ознаки зобів, аденом, фолікулярних і папілярних карцином полегшують морфологічний аналіз гістологічних препаратів органа під час діагностики неопластичних процесів щитовидної залози. Запропоновано способи оцінювання прохідності позасудинних шляхів мікроциркуляції за станом колагенових волокон строми під час електронно-мікроскопічного дослідження та розповсюдженню імуногістохімічних маркерів у велико- та дрібногранулярних фрагментах цитоплазми фолікулярних тироцитів у стромальних каналах.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню кон'юнктивітів у собак. Кон'юнктивіти можуть бути: а) первинними - гострий і хронічний катаральний, сосочково-фолікулярний, гнійний та флегмонозний, б) вторинними - гландулярний (гіперпластичний аденоматоз), вторинно-дислокаційний, "сухий", дермоїдний та кон'юнктивіт у зв'язку зі стороннім тілом. При консервативному лікуванні рекомендуємо використовувати інстиляцію крапель 5%-го розчину димексиду на 0,5%-ному новокаїні. При хронізації запалення до цієї суміші слід додавати лідазу з розрахунку 64 ОД на 15 мл розчину, що попереджає утворення рубців у кон'юнктиві і наступну деформацію повік (виворіт або заворіт). При септичному перебігу процесу до складу димексид-новокаїнової суміші слід включати антибіотики, зокрема, левоміцетін, гентаміцин, тетрациклін тощо. При сосочково-фолікулярному кон'юнктивіті необхідно застосовувати скарифікацію, при гландулярному слід видаляти гіперплазовану залозисту тканину паралельно хрящу третьої повіки; при "сухому" кон'юнктивіті раціональною є пересадка стенонового протока в латеральну частину кон'юнктивального мішка; при наявності дермоїда або стороннього тіла їх видаляють, після чого застосовують димексид-новокаїнові краплі.

  Скачати повний текст

Виявлено механізми розвитку імунних і біохімічних адаптаційних реакцій на хірургічний стрес після лапароскопічних та відкритих резекцій товстої кишки. Доведено скорочення тривалості катаболічної фази та періоду вторинної імуносупресії в хворих після лапароскопічних операцій. Вперше проведено інтегрування онкологічних і функціональних принципів до цілісної системи виконання лапароскопічних операцій на товстій кишці та встановлено ефективність розробленої хірургічної тактики шляхом порівняльного аналізу безпосередніх і віддалених наслідків оперативних втручань. Розроблено систему об'єктивних критеріїв для визначення меж лапароскопічної резекції товстої кишки й обсягів лімфаденектомії у випадках колоректального раку на основі застосування інтраопераційної фотобіопсії та маркування зон дискоординації кишкової моторики. Визначено клінічні ситуації, які дозволяють застосовувати оригінальні способи первинно реконструктивних лапароскопічних втручань у випадках раку прямої кишки низької локалізації з мінімальним ризиком розвитку локальних рецидивів хвороби. Запропоновано диференційний підхід до застосування мініінвазивних хірургічних способів лікування малігнізованих аденом товстої кишки на підставі кількісної оцінки ступеня ризику несприяливого результату ендоскопічної поліпектомії. Обгрунтовано клінічні показання до застосування тотальних колектомій лапароскопічним способом як невідкладних операцій у випадках ускладненого перебігу неспецифічного виразкового коліту. Подальшого розвитку дістав новий напрямок застосування лапароскопічних технологій у пластично-реконструктивній хірургії: використано розроблені методи лапароскопічної ректо- та вагінопексії, а також способи реконструкції піхви алотрансплантатом з сегментів товстої кишки, які дозволили досягти нового рівня функціональних результатів і косметичного ефекту під час їх клінічної апробації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дані щодо пацієнтів дитячого та підліткового віку, оперованих з приводу доброякісних новоутворень щитовидної залози з 1981 по 1998 рр. в клініці Інституту ендокринології та обміну речовин. Виявлено вірогідне зростання відсотку пацієнтів даної групи, серед усіх оперованих в клініці відносно 1981 - 1985 рр. За морфологічними ознаками в останні роки вірогідно збільшилась частка вузлових форм зобу, переважно гетерогенної будови. Відзначено поступове зниження відсотку фолікулярних аденом, серед яких переважають пухлини гетерогенної будови (головним чином мікрофолікулярно-солідної). Доведено, що трьохетапне морфологічне дослідження новоутворень щитовидної залози (тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії, експрес-гістологічного дослідження та остаточного гістологічного дослідження - ТАПБ, ЕГД, ОГД) дозволяє підвищити відсоток виявлення папілярних карцином з 80 % за даними ТАПБ до 97 % за даними ЕГД. Запропоновано метод екстрафасціальної гемітиреоїдектомії, який дозволяє підвищити онкологічну радикальність під час операцій з приводу новоутворень щитоповидної залози, завдяки чому не збільшується ризик специфічних післяопераційних ускладнень, що особливо важливо для хірургічного лікування пацієнтів дитячого та підліткового віку. Розроблено класифікацію операцій на щитовидній залозі, яка дозволяє адекватно визначати існуючі терміни відносно вікових груп пацієнтів та обсягу залишеної тиреоїдної тканини.

  Скачати повний текст

Вперше на основі порівняння клініко-морфологічних та імуногістохімічних особливостей експресій рецепторів естрогенів і прогестерону органів-мішеней та вивчення функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи встановлено особливості генезу гормональних порушень в організмі жінки фертильного віку з лейоміомою матки та в поєднанні з гіперплазією ендометрія та аденоміозом. На основі комплексної оцінки клінічних особливостей перебігу та ендоскопічної картини захворювання і морфологічної структури органів-мішеней розроблено інформативні критерії діагностики та вибору оптимальної тактики лікування даного контингенту жінок зі збереженням репродуктивної функції.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання визначення патогенезу виникнення порушення фертильності у хворих на аденоміоз, а також методи його діагностики та корекції. Виявлено, що у пацієнток з аденоміозом та безплідністю частіше зустрічаються ехографічні, гістероскопічні та морфологічні симптоми, характерні для неактивної форми аденоміозу, а в еутопічному ендометрію переважають поліпоз та базальна гіперплазія, що можуть бути зумовлені патологічною активністю базального шару та/або строми ендометрію. Показано, що результативність циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) гірші у пацієнток з аденоміозом порівняно з пацієнтками з трубно-перитонеальною формою безплідності. З'ясовано, що переважною причиною неуспішності циклів ЕКЗ у хворих на аденоміоз є матково-ендометріальний фактор. Доведено, що механізмами його реалізації є патологічна структура ендометрію, порушення у каскаді ендометріальних подій "імплантаційного вікна" та регуляції ендометріального апоптозу. Показано, що у 33,9 % випадків причиною невдач є гамето-ембріональний фактор, що реалізується через зменшення яєчкового резерву та погану якість ооцитів. Доведено, що запропонований діагностичний та лікувальний алгоритм щодо даної категорії хворих дозволяє збільшити ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Мета дослідження - підвищення ефективності консервативної терапії аденоміозу у поєднанні з гіперпластичними процесами матки на основі аналізу основних ехографічних, ендокринологічних, біохімічних і морфологічних змін, а також розробки алгоритму різних способів використання гормональної терапії. Визначено роль поєднаних гіперпластичних процесів матки в клінічному перебігу аденоміозу. Вивчено порівняльні аспекти клінічної симптоматики аденоміозу у поєднанні з лейоміомою матки і гіперпластичними процесами ендометрія. Показано найбіль інформативні ехографічні, ендокринологічні та морфологічні критерії аденоміозу і гіперпластичних процесів матки. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти клінічних проявів поєднаної патології матки, на основі використання різних варіантів гормональної терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та клініко-лабораторні ознаки антифосфоліпідного синдрому (АФС) у хворих з гінекологічною хірургічною патологією, його роль у структурі тромботичних ускладнень за операційних втручань. Розроблено алгоритм передопераційного обстеження гінекологічних хворих з таким синдромом. Оцінено гемостазіологічні показники у жінок з missed abortion у групі хворих з гінекологічною хірургічною патологією у процесі підготовки до хірургічного лікування та післяопераційному періоді. Удосконалено медикаментозну профілактику тромботичних ускладнень шляхом використання напівсинтетичного препарату рослинного походження - гепаріноїдом пентосан полісульфатом SP 54. Удосконалено тактику ведення хворих з патологічною продукцією антифосфоліпідних антитіл (АФА) у післяопераційному періоді. У процесі дослідження обстежено 226 жінок: 98 пацієнток у I триместрі вагітності та 128 - з гінекологічною хіругічною патологією (міомою матки, аденоміозом, пухлиноподібними утвореннями та доброякісними пухлинами яєчників). На етапі передопераційної підготовки було виявлено АФС у 34,4 % хворих, а циркуляцію АФА без клінічних ознак - у 3,9 %. За результатами вивчення системи гемостазу, проведеного з метою виявлення тромболітичного стану, установлено гіперактивність тромбоцитарної ланки гемостазу за дії індукторами слабкої та помірної сили. Молекулярні маркери тромбінемії (тромбін-антитромбін (ТАТ), фрагменти 1 і 2 протромбіну (F1+2)) виявлено у 95,4 % випадків, а молекулярні маркери фібринемії (пізні фрагменти деградації фібриногену (D-димер), продукти деградації фібрину та фібриногену (ПДФ)) - у 30,6 %. Відзначено, що у пацєнток I групи з missed abortion, зумовленим наявністю АФС або патологічною продукцією АФА, розвивається тромботичний стан, який стає патогенетичним фоном розвитку хронічної форми дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, що є високим ризиком розвитку тромбогеморагічних ускладнень. Терапевтична тактика ведення хворих з АФ з перевентивним прийомом перед операцією, а також післяопераційним застосуванням у ін'єкційній і таблетованій формі антикоагулянта прямої дії гепариноїду пентосану полісульфату SP 54 з метою запобігання різним тромботичним ускладненням, спричиненим вовчаковим антикоагулянтом, дозволила уникнути тромбогеморагічних ускладнень і сприяла поліпшенню реабілітаційного процесу після евакуації завмерлої вагітності, а також допомогла суттєво знизити тромботичний потенціал у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення особливостей перебігу внутрішнього ендометріозу уточнено роль запального процесу геніталій як причинного фактора розвитку захворювання у молодому віці. Уперше проведено дослідження функціонального стану системи гіпофіз - яєчники - матка у хворих з аденоміозом на тлі запальних захворювань геніталій. Установлено, що за наявності вірусно-бактеріальної інфекції статевих органів і дисбалансу імунної та ендокринної систем організму, хронічний запальний процес поглиблює патологічні зміни периферичних ланок репродуктивної системи та сприяє розвитку аденоміозу. Визначено особливості морфофункціонального стану ендометрія та його рецепторного апарата, які мають прояв у зниженні експресії рецепторів до естрогенів і прогестерону за запальних процесів геніталій і збереженні чутливості за аденоміозу. На підставі одержаних результатів обгрунтовано й удосконалено патогенетичний підхід до корекції гормональних порушень у даного контингенту хворих.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів дослідження встановлено, що ТТССК найбільш ефективна у разі мікроаденом, пухлин гіпофізу невеликих розмірів, зокрема, рефрактерних до консервативної терапії, а також у разі непереносимості пацієнтами призначених медикаментозних засобів. Відзначено, що ТТСК більш ефективна у разі АГ середнього та великого розмірів. Установлено, що кріохірургічні методи лікування хворих з АГ на 60 % менш травматичні, ніж ТТМА.

  Скачати повний текст