Уперше проведено імунохімічний аналіз двох українських штамів PVM U1 і PVM U7 за допомогою моноклональних антитіл. Локалізовано антигенні детермінанти, які специфічно розпізнаються MKA M6D5 і M9G1 на поліпептидних ланцюгах білків оболонки PVM U1 І PVM U7, та установлено розташування антигенних детермінант, що взаємодіть з MKA M4C1, M6D5 і M9G1, відносно одна одної. Показано, що N-кінцева ділянка білків оболонки (БО) PVM експонована на поверхню білкової субодиниці та вірусної частки. Шляхом модифікації пептидів цитраконовим ангідридом визначено внесок бокової групи лізину у взаємодію антигенних детермінант з відповідними антитілами. Здійснено аналіз синтетичних аналогів пептидів, що розпізнаються MKA M6D5 і M9G1, та установлено внесок негативно заряджених залишків амінокислот у формування комплексу антиген-антитіло. На підстві результатів аналізу та порівняння первинних і вторинних структур БО карлавірусів виявлено особливості, властиві лише їм, а також ряд спільних ознак в організації капсидних білків вірусів зі спиральним типом капсиду. Уперше запропоновано загальну схему вторинної структури БО карлавірусів.

  Скачати повний текст

Розроблено новий підхід до визначення вірусів безпосередньо в клітинних гомогенатах за допомогою специфічних антитіл методом поверхневого плазмонного резонансу (ППР). Запропоновано нову модифікацію поверхні сенсора для визначення вірусів шляхом формування на його поверхні мономолекулярного шару з ефективним негативним зарядом, що запобігає денатурації білків і забезпечує їх орієнтовану іммобілізацію. Розроблено та випробувано на прикладі вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ) загальний підхід до виявлення та кількісного визначення вірусів методом ППР за допомогою специфічних антитіл, іммобілізованих на модифікованій KNCS і білком A. St. aureus поверхні сенсора. На прикладі культури зеленої водорості Bracteacoccus minor, інфікованої ВТМ на стадії зооспор, показано, що така модифікація поверхні сенсора дозволяє адекватно визначати вірус у клітинних гомогенатах, що підтверджено методами ІФА і світлової мікроскопії. На прикладі моделі структурного білка Х-вірусу картоплі і гексону аденовірусу типу 2 встановлено можливість використання такого підходу для визначення вірусних білків. Запропоновано нову оригінальну процедуру кількісного визначення вірусу шляхом іммобілізації комплексу специфічні IgG-вірус на модифіковану тіоціанатом і білком A поверхню сенсора. На прикладі Nicotiana tabacum за допомогою даного підходу досліджено розвиток вірусної інфекції у рослинах. Одержано узгодження між даними ППР та ІФА.

  Скачати повний текст

Досліджено стимулюючий вплив імунізації на репродуктивну систему статевонедозрілих птахів. Показано наслідки комбінованої дії мелатоніну, серотоніну, імунізації, епіфізектомії на репродуктивну систему та антитілоутворення. Встановлено наслідки комбінованої дії мелатоніну, серотоніну, імунізації на епіфіз. Виявлено, що екзогенний мелатонін та імунізація здатні підсилювати гальмівний вплив серотоніну та епіфізектомії на репродуктивну систему, дія мелатоніну на фоні імунізації викликає менш значні зміни, ніж вплив мелатоніну чи імунізації окремо. Визначено, що імунізація здатна гальмувати денну синтетичну активність епіфіза як самостійно, так і в поєднанні з хронічним введенням мелатоніну, але не з хронічними ін'єкціями серотоніну, а мелатонін зменшує цей параметр тільки в комбінації з імунізацією чи екзогенним серотоніном. Встановлено, що мелатонін стимулює антитілоутворення як на тлі епіфізектомії, так і під час введення серотоніну.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив пептидогліканів, ліполісахаридів і екзотоксинів бактерій на метаболізм і антитілопродукуючу активність B-лімфоцитів периферійної крові людини in vitro. Вперше вивчено in vitro вплив стафілококового, дифтерійного та правцевого токсинів, а також пептидогліканів і ліпополісахаридів стафілококів, стрептококів, ешерихій, клебасієл, псевдомонад і шигел на стан процесів перекисного окиснення ліпідів, активність ферментів системи антиокиснювального захисту, систему циклічних і аденілових нуклеотидів і антитілопродукцію B-лімфоцитів периферійної крові людини in vitro. Показано, що бактеріальні похідні мають видо- та дозозалежний проокиснювальний, дизметаболічний і імуносупресивний вплив на B-лімфоцити під час безпосереднього контакту in vitro. Встановлено, що найбільш негативно на B-лімфоцити впливають бактеріальні екзотоксини, а найменш негативно - пептидоглікани. Негативний вплив пептидогліканів, ліпополісахаридів і бактеріальних екзотоксинів на метаболічний статус і антитілопродукцію B-лімфоцитів збільшується у разі зростання діючих концентрацій даних бактеріальних похідних. Невеликі (5 мг/л) і середні (25 мг/л) концентрації бактеріальних пептидогліканів і ліпополісахаридів активують утворення B-лімфоцитами імуноглобулінів класів M, G, A.

  Скачати повний текст

Показано, що застосування стрептокінази та гепарину за гострого інфаркту міокарда (ГІМ) сприяє нормалізації активності інгібітора активаторів плазміногена I типу, проте на наступну добу після припинення введення гепарину ступінь АДФ-залежної агрегації тромбоцитів хворих повертається до початкового високого показника. Через одну добу після проведення тромболітичної терапії активність стрептокінази у кровотоці хворих на ГІМ не виявлено. Показано зростання концентрації плазміногена I типу (ПАІ-1) на фоні падіння активності інгібітору. Доведено, що стрептокіназа викликає вивільнення ПАІ-1 з тромбоцитів у вільній і в комплексних формах. Через тиждень після внутрішньовенного введення стрептокінази вміст інгібітору у фракції відмитих тромбоцитів кроля був значно підвищеним відносно норми. Встановлено, що комплекс стрептокіназа-антитіло специфічно активує клітини.

  Скачати повний текст

Вперше виділено глікокалікси бацил, молочнокислих бактерій та молікутів. Охарактеризовано різними методами (біохімічними, імунохімічними та за допомогою рослинних лектинів, мічених колоїдним золотом) полігліканові комплекси (глікокалікси) представників філогенетично спорідненних мікроорганізмів родів Bacillus, Lactobacillus, Streptococcus та класу Mollicutes. Доведено, що для глікокаліксів усіх досліджених мікроорганізмів характерна присутність досить широкого спектра вуглеводів (рамнози, фукози, рибози, арабінози, ксилози, манози, галактози, глюкози, галакозаміну, глюкозаміну) з певними відмінностями у їх кількісному складі. Вивчено склад нейтральних моносахаридів полігліканових комплексів як фенотипну ознаку представників зазначених родів. Показано, що якісний склад нейтральних моносахаридів глікокаліксів мікроорганізмів майже однаковий та містить переважно глюкозу та галактозу. Вперше за допомогою імунохімічних методів досліджено серологічні властивості їх глікокаліксів. Встановлено наявність у них спільних антигенів. Вперше показано вплив глікокаліксу на індукцію антитілоутворення представників класу Mollicutes та бактерій групи Bacillus - Lactobacillus - Streptococcus. Доведено, що поліглікановий комплекс лактобацил індукує антитілоутворення з удвічі вищим титром, ніж подібні імуногени бацил та ахолеплазм.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено основну локалізацію сальмонельозного антигену у тканинах кишечника у разі його преорального застосування. Доведено, що нагромадження антитілоутвірних клітин у тканинах кишечника є основою місцевої імунної реакції на сальмонельозний антиген. Розкрито значення реакції лімфоїдної тканини кишкового каналу у формуванні резистентності проти збудників сальмонельозної інфекції. Відзначено більш інтенсивний вплив антигену на імунологічні показники телят, імунізованих перорально, у порівнянні з парентеральним введенням. Експериментально обгрунтовано та розроблено методику виготовлення еритроцитарних діагностикумів для постановки реакції непрямої гемаглютинації на основі танізованих і сенсибілізованих еритроцитів барана антигенами S. dublin і S. typhimurium. Визначено роль клітинних і гуморальних факторів імунітету у захисті телят від збудників сальмонельозу у разі перорального метода імунізації їх у різному віці після народження.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему одержання антистафілококової плазми для клінічного використання у хворих зі стафілококо-індукованими патологічними процесами. Внаслідок кількісного зменшення донорських кадрів актуальною є необхідність селекції донорів, генетично схильних до антитілоутворення високого рівня. Проведено відбір на підставі типування лейкоцитарних (HLA - A, B, C, DR) та еритроцитарних (ABO, Rh - Hr, MNSs, Lewis, Kell) трансфузійно значимих антигенів і зіставлення фенотипів і гаплотипів з рівнем антитіл після імунізації сорбованим стафілококовим анатоксином. Визначено антигенну характеристику 603-х імунізованих донорів та здійснено порівняння з неімунізованими особами (744), що було репрезентативною вибіркою Південно-Східної геногеографічної зони України. Гаплотипи HLA-A1B8, HLA-A2B14, які є маркерами слабкої імунної відповіді у імунізованих донорів, вірогідно частіше зустрічались у немовлят з генералізованою стафілококовою інфекцією (сепсисом), що доводить генетичну схильність носіїв цих гаплотипів до низької продукції антистафілококових антитіл, рівень яких недостатній для нейтралізації інфекційного агента. Імуногенна характеристика донорів сприяє створенню банка гемопрепаратів і підвищенню ступеня гістосумісності за їх підбору реципієнтам.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено механізми індукції каталітичної активності плазміногену моноклональним антитілом IV - 1c та обгрунтовано використання моноклональних антитіл відповідної специфічності як моделі вивчення таких механізмів. Розглянуто вплив фізико-хімічних чинників на процес індукції каталітичної активності, визначено стабільність комплексу та основні параметри процесу індукції. Обговорено залежність швидкості індукції від концентрації протонів у середовищі. Установлено неможливість індукції каталітичної активності плазміногена за відсутності міцної взаємодії С-кінцевого лізину важкого ланцюга моноклонального антитіла з лізин-зв'язувальними ділянками плазміногена. Показано, що процесу індукції каталітичної активності передує перехід глу-плазміногена до відкритої, ліз-подібної конформації. Виявлено залежність цього процесу від катіонного складу середовища. На підставі визначення енергії активації процесу доведено наявність значних конформаційних перебудов комплексу плазміноген - моноклональне антитіло IV - 1c, які передують індукції каталітичної активності. За результатами дослідження механізмів індукції каталітичної активності плазміногена моноклональним антитілом IV - 1c уперше запропоновано схему реакції, яка, можливо, є універсальною для активаторів плазміногена непрямої дії. Схему можна представити як ряд реакцій, які відбуваються послідовно та частково одночасно: утворення комплексу Глу - плазміноген - моноклональне антитіло за механізмом взаємодії антитіла з епітопом, перехід плазміногена до ліз-подібної конформації, взаємодія лізин-зв'язувальної ділянки плазміногена з С-кінцевим залишком лізину гамма-ланцюга моноклонального антитіла, експозиція активного центру, здатного гідролізувати активаційний зв'язок молекули плазміногена. Схема враховує можливість наявності проміжних активаторних комплексів та існування позитивного зворотного зв'язку.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню особливостей клініко-гемодинамічних проявів та змін імунного статусу підлітків з диспластичною кардіопатією. Виділені клінічні варіанти перебігу диспластичної кардіопатії. Доведено, що поєднання малих структурних аномалій серця з порушенням ритму, безліччю аномалій інших органів та систем сприяє більш важкому перебігу кардіопатій, розвитку гемодинамічних порушень. Встановлено, що недостатнє вегетативне забезпечення діяльності серцево-судинної системи у цих підлітків визначає велику частоту колаптоїдних реакцій та сприяє зниженню толерантності до фізичного навантаження. Доведено, що у підлітків з диспластичною кардіопатією існують передумови щодо формування запальних та аутоімунних ускладнень, які визначаються особливостями імунологічного реагування та антитілоутворення. На основі клінічних, гемодинамічних та імунологічних показників виділено прогностично несприятливої групи щодо розвитку бактеріальних ускладнень й ускладнень за рахунок розвитку аутоімунних процесів. Визначено підходи їх профілактики та реабілітації. Підліткам із загрозою розвитку септичних і бактеріальних ускладнень при інтеркурентних захворюваннях рекомендується проведення антибактеріальної терапії, а підліткам із груп ризику розвитку аутоімунних ускладнень необхідно обмежити введення білкових препаратів, вакцин, сироваток, інших алергенів, а при необхідності - призначення імунокоректорів.

  Скачати повний текст

Вирішено актуальну наукову проблему клініко-патогенетичного обгрунтування порушень системи імунітету та їх корекції за генітального кандидозу (ГК) у жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування ГК у жінок репродуктивного віку. Проведено ретроспективний аналіз випадків ГК та виявлено, що первинна безплідність була в 46,00 %, вторинна - у 54,00 % пацієнток. У структурі гінекологічної патології кольпіт виявлено у 41,40 % пацієнток, сальпінгіт - у 39,40 %, ерозія шийки матки - у 34,60 %. За результатами аналізу установлено достовірну залежність показників імунного статусу від наявності ГК. У жінок з ГК розвиток імнунної відповіді відбувається за рахунок гуморальної ланки та має прояв у виробленні антитіл на основі імуноглобулінів класів A, G і M та їх взаємозв'язку з подальшим зв'язуванням у комплекс антиген-антитіло, тобто циркулюючий імунний комплекс. Розвиток гуморальної імунної відповіді триває за фазами продукції імуноглобулінів, утворюються циркулюючі імунні комплекси, виявлені внаслідок обстеження пацієнток з ГК, що доводить універсальний механізм підтримки імунною системою гомеостазу організму за антигенної стимуляції різного генезу. Підвищені рівні IgE до C. alicans у секреті піхви частіше виявлено у пацієнток з ГК тривалістю до 5-ти років., за цього найвищі рівні зазначених антитіл реєстровано в осіб з тривалістю більше 10-ти років. У пацієнток з ГК тривалістю до 5-ти років у 80 % індекс авідності становив більше 20 %, від 5-ти до 10-ти років - у 75 % більше 25 %, 10 і більше років у 87 % більше 29 %, що дозволяє використовувати даний метод для визначення активності генітального кандидозу. Розроблено першу вітчизняну тест-систему для визначення низькоавідних антитіл класу G до C. albicans, на базі якої установлено, що в жінок з ГК середній рівень індексу авідності та частота реєстрації низькоавідних антитіл вірогідно перевищує аналогічні показники у пацієнтів контрольної групи. Установлено, що розроблена та впроваджена науково обгрунтована схема профілактики та лікування ГК сприяє відновленню репродуктивної функції - вагітність наступила в 11,0 % пацієнток, ефективність проведеної терапії становила 87,3 - 98,2 %.

  Скачати повний текст

Вперше виявлено основні причини, частоту та структуру виникнення абдомінального сепсису (АС) у хворих з гнійно-запальними процесами черевної порожнини і/або заочеревинного простору. Встановлено визначальний вплив на розвиток АС синдрому ентеральної недостатності (ЕН) з провідним полімікробним фактором кишкового походження та наявністю ендотоксикозу. Експериментально досліджено характер взаємодії імунокомпетентних клітин (макрофагів) та клітин судинного ендотелію під час розвитку гнійного перитоніту. Встановлено провідний вплив деструктивно-дистрофічних процесів у даних структурах на формування синдрому поліорганної недостатності. Вперше вивчено особливості антитілоутворення й експресію головного комплексу гістосумісності тканин (HLA I - II класів) у хворих на АС, на підставі яких наведено об'єктивну оцінку шляхів формування імунологічної недостатності й індивідуалізовано лікувальну тактику. Розроблено оригінальну методику двомоментної інтубації кишечнику та пристрій для трансцекальної інтубації. Запропоновано нові способи лікування розлитого гнійного перитоніту та визначення тяжкості гнійної інтоксикації. Створено нові методи детоксикації організму та лікування ентеральної недостатності. Запропоновано патогенетично обгрунтовані методи лікування ендотоксикозу на різних етапах розвитку ентеральної недостатності у хворих на АС. Обгрунтовано, що оптимальним режимом антибактеріальної терапії є деескалаційний метод, а стартова монотерапія препаратами групи карбапенемів є методом вибору. Розроблено новий спосіб застосування кріоконсервованих гемопоетичних ембріональних клітин у комплексному лікуванні ендотоксикозу з метою корекції метаболічних та імунних порушень у хворих на АС. На підставі одержаних даних створено алгоритм комплексного хірургічного лікування даної патології.

  Скачати повний текст

Встановлено розповсюдженість захворювання на аденоїди та хронічний аденоїдит серед дітей. Виявлено особливості перебігу хронічного аденоїдиту за наявності алергічних захворювань дихальних шляхів, встановлено зв'язок даної патології з діатезами. З'ясовано специфіку проявів місцевого імунітету у дітей, які страждають на алергічний риніт та хронічний аденоїдит, що характеризується алергічною перебудовою тканини глоткового мигдалика до мікробних алергенів і зниженням рівня slgA, CD8+ субпопуляцій лімфоцитів. Встановлено, що топічні глюкокортикостероїдні аерозольні препарати, застосовані протягом 2-х тижнів, позитивно впливають на стан місцевого імунітету, насамперед стимуляцію продукування імуноглобулінів, а більш тривалий термін лікування сприяє зменшенню антитілопродукції. Доведено, що найбільш ефективним стимулятором Ig-продукції в культурі клітини глоткового мигдалика є препарат "Тималін" дозою 10 мкг/мол середовища, який більш ніж у 1,6 разів збільшує кількість антитілопродуцентів. Найкращий результат лікування хронічного аденоїдиту у дітей, хворих на алергічний риніт зафіксовано у разі застосування топічних стероїдних аерозолів самостійно та в поєднанні з імуностимулювальним препаратом. На підставі результатів морфогістохімічних досліджень встановлено механізм позитивного впливу топічних глюкокортикостероїдів на перебіг хронічного запалення глоткового мигдалика у хворих на алергічний риніт.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено ушкодження еритроцитів у гострому періоді опікової хвороби як однієї з головних причин розвитку анемії в дітей з тяжкими та вкрай тяжкими опіками. Найбільш виражене зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну спостерігається на 7 - 8 добу з моменту травми, в стадії опікової токсемії. Дані зміни корелюють зі значним підвищенням вмісту лейкоцитів і лімфоцитів. Встановлено, що ушкодження еритроцитів у дітей з тяжкими та вкрай тяжкими опіками зумовлено двома механізмами залежно від стадії опікової хвороби: у ранньому післяшоковому періоді, яка зумовлена дією токсинів середніх і низьких розмірів, що знаходяться в незв'язаному з білками стані; в стадії токсемії та септикотоксемії ушкодження еритроцитів зумовлено антитілозалежною кілерною активністю лімфоцитів стосовно аутологічних еритроцитів. Розроблено систему діагностики анемії, пов'язаної з аутоімунним ушкодженням еритроцитів.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, в яких обгрунтовано застосування декаметоксину та препаратів з плаценти людини - амніоцену і біоглобіну за новим призначенням як імуностимуляторів. Протимікробний препарат декаметоксин у дозах від 10 до 20 мг/кг, протизапальні препарати "Амніоцен" і "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають селективну здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також чинять виразну стимулювальну дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючих засобів. Показано протективну роль інтактних та активованих амніоценом та біоглобіном імуноцитів у разі синьогнійної інфекції. Обгрунтовано ефективність використання декаметоксину, амніоцену та біоглобіну у разі експериментальної синьогнійної інфекції.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За результатами дослідження встановлено різнонаправлені порушення імунної системи у хворих на генералізований пародонтит. Експериментально доведено, що протизапальні препарати "Амніоцен" та "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також здійснюють виразну стимулюючу дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючий засіб. Розроблено та впроваджено до лікувальної практики стоматології новий спосіб патогенетичного лікування пародонтита з застосуванням препаратів плаценти "Амніоцену" або "Біоглобіну", що дає змогу скоротити терміни лікування та досягти стійкої ремісії.

  Скачати повний текст