Досліджено теоретико-методологічні, організаційні та практичні проблеми аудиту агропромислових підприємств. Узагальнено та розвинуто його теоретичні положення. Запропоновано шляхи вдосконалення методики аудиторського обслуговування агропромислових підприємств з використанням сучасних інформаційних технологій, організаційні підходи до реалізації галузевого напряму в регулюванні аудиторської діяльності, комплекс заходів і пропозицій для вдосконалення системи контролю якості аудиторських послуг. Розроблено організаційні підходи до сприяння розвитку аудиторського обслуговування агропромислових підприємств засобами кредитування аудиторських перевірок за пільгових умов. Запропоновані основні положення дозволяють удосконалити нормативну базу щодо регулювання аудиторської діяльності, зробити аудиторські послуги доступними для підприємств аграрного сектора економіки, підвищити якість аудиторського обслуговування, здійснювати системне планування та документування аудиторських перевірок.

  Скачати повний текст

Досліджено науково-практичні аспекти захворюваності та лікування хвороб нирок в Україні та деяких зарубіжних країнах. Встановлено поширеність хвороб за їх сучасною класифікацією, розглянуто актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики. На підставі наукової оцінки фармакоекономічних аспектів лікарського забезпечення хворих з захворюваннями нирок у загальнодержавних заходах реорганзації вітчизняної охорони здоров'я визначено об'єкти, методи та методичні підходи щодо дослідження стану лікування даної категоріх хворих з використанням принципів доказової медицини та формації. Вперше досліджено стан лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку, визначено його особливості та номенклатуру ЛП. Вперше запропоновано напрямки оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок за умов спеціалізованого стаціонару за найпоширенішими нозологіями: сечокам'яною хворобою, неускладненим та ускладненим гострим і загостреним хронічним пієлонефритом, гострим і хронічним гломерулонефритом (відповідно до сучасних протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями "Нефрологія", "Урологія" та рекомендацій САУ). Обгрунтовано оптимальний перелік ЛП і фармакоекономічні параметри стандартів лікування. Досліджено вплив ринкових чинників на доступність ЛП, наведено наукові пропозиції щодо витрат на їх придбання.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 – Право). – Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. Маріуполь, 2021.У дисертації досліджено теоретичні та прикладні аспекти доказування у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення. З'ясовано сучасний стан наукових досліджень з піднятої проблематики, а також розкрито поняття та значення доказування у вказаній категорії кримінальних проваджень. Надано характеристику правових норм, які регулюють мету і межі доказування, з урахуванням особливостей кримінальних проваджень про насильницьке зникнення. Визначено підстави та процесуальний порядок початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення чинної моделі кримінальної процесуальної регламентації в частині підстав та процесуального порядку початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Виокремлено та охарактеризовано обставини, що підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях цієї категорії злочинів. Запропоновано практичні рекомендації щодо встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Надано характеристику слідчим (розшуковим) діям як засобам збирання доказів і розкрито порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування насильницьких зникнень. Запропоновано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації по вдосконаленню чинного кримінального процесуального законодавства України в контексті предмета дослідження.Ключові слова: кримінальне провадження; насильницьке зникнення; особиста свобода; недоторканість; досудове розслідування; доказування; збирання доказів; слідчі (розшукові) дії; негласні слідчі (розшукові) дії.^UThesis for the Candidate Degree in Law in specialty 12.00.09 – criminal procedure and criminology; forensic examination; investigative activities. Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Mariupol, 2021.The dissertation investigates theoretical and applied aspects of proving in criminal proceedings on enforced disappearance. The current state of scientific research on the issues raised has been clarified, as well as the concept and meaning of proving in this category of criminal proceedings has been defined. The characteristic of the legal norms regulating the purpose and limits of proving, taking into account the features of criminal proceedings on enforced disappearance is given.The grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance have been determined. Emphasis is placed on the need to improve the current model of criminal procedural regulations in terms of the grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance. The circumstances to be proved in criminal proceedings of this category of crimes are singled out and characterized. Practical recommendations for establishing the circumstances to be proved in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation are offered. The description of investigative (search) actions as a means of gathering evidence is given and the procedure for conducting undercover investigative (search) actions during the investigation of enforced disappearances is revealed. Scientifically substantiated suggestions and recommendations for improving the current criminal procedure legislation of Ukraine in the context of the subject of research are offered.Key words: criminal proceeding; enforced disappearing; personal liberty; security; pre-trial investigation; proving; collecting evidence; investigative (search) actions; undercover investigative (search) actions.

Досліджено теоретичні проблеми й обгрунтовано нову цілісну наукову концепцію розвитку механізму мотивації праці в системі виробничого менеджменту великого заводу важкого машинобудування як основи інноваційного перетворення підприємства. Для реалізації даної концепції на підставі методології системно-цільового підходу щодо вирішення управлінських задач розроблено адекватний вимогам інноваційного розвитку, гуманізації виробництва та праці організаційно-економічний механізм посилення трудової мотивації. Розроблено структуру його програмно-цільових блоків, науково-методичні рекомендації та практичні рішення щодо вибору та реалізації заходів для кожного з них, які у сукупності створюють реальні передумови активного включення персоналу у процес інноваційних перетворень у виробництві з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається. Обгрунтовно концептуальні положення та практичні рішення щодо посилення трудової мотивації на основі удосконалення організаційної структури управління великим підприємством та його підрозділами, автоматизації виробництва та робочих місць, впровадження процесного методу управління. Розроблено пропозиції щодо формування організаційно-економічних передумов мотивації персоналу до зростання продуктивності праці. Розроблено науково-методичні засади та практичні підходи щодо створення комплексної системи організації оплати праці; матеріального та морального стимулювання, яка містить широкий спектр нетрадиційних форм і методів визнання та заохочення трудових заслуг. Запропоновано практичні заходи щодо мотивації підвищення професійної компетенції та інтелектуального потенціалу робітників підприємства, розвитку ділової кар'єри. На прикладі ЗАТ "НКМЗ" наведено докази ефективності та практичної значущості результатів дослідження.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній судовій психіатрії проведено дослідження статей і положень цивільного та процесуального кодексів, що регламентують визначення юридичної дії недійсною у зв'язку з психічним станом особи. Розроблено теоретиичні підходи та механізми практичної реалізації застосування категорії обмеженої дієздатності щодо осіб з психічними розладами. Обгрунтовано пропозиції щодо змін у цивільному законодавстві. Вперше у вітчизняній судовій психіатрії проведено всебічне дослідження посмертної судово-психіатричної експертизи як однієї з найбільш складних і відповідальних. З урахуванням сучасних вимог розглянуто предмет, завдання, специфічні особливості та відмінності даного виду експретизи. Проаналізовано практику призначення та виконання посмертної судово-психіатричної експертизи, складання її акта, методи обгрунтування експертних і діагностичних висновків. Визначено недоліки, труднощі та типові помилки у даній сфері. Вперше для удосконалення судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі та оформлення одержаних результатів відповідно до сучасних наукових вимог запропоновано нові методичні підходи щодо оцінки об'єктів і складання акта посмертної судово-психіатричної експертизи. Апробовано новий експертний метод, використання якого у поєднанні з клініко-психопатологічним забезпечує якість і доказовість експертних висновків. Обгрунтовано нові напрямки розвитку судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі в Україні та за її межами.

  Скачати повний текст

Проаналізовано фондовий ринок за кордоном. Розкрито суть цінних паперів. Запропоновано визначення поняття "цінні папери" як обліко-економічної категорії та класифікацію цінних паперів для цілей бухгалтерсього обліку. Проаналізовано законодавчо-нормативну базу регулювання операцій з цінними паперами в Україні та за кордоном, запропоновано порядок її гармонізації. Досліджено актуальні питання методології та організації обліку й аудиту ціних паперів підприємств переробної промисловості. Запропоновано субрахунки обліку цінних паперів і порядок розкриття інформації за операціями з даними паперами в обліковій політиці підприємств переробної промисловості та у фінансовій звітності. На підставі проведеного дослідження методики й організації аудиту цінних паперів підприємств переробної промисловості уточнено джерела формування аудиторських доказів у разі перевірки цінних паперів. Запропоновано програму аудиту даних паперів та форми робочих документів аудитора, що сприяє ефективності аудиторського процесу та наданню адекватного аудиторського висновку. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення методології й організації обліку й аудиту цінних паперів шляхом використання комп'ютерних інформаційних технологій.

  Скачати повний текст

Визначено сукупність найбільш значущих теоретичних положень, що стосуються поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів, розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. Розглянуто особливості формування, перевірки й оцінки протоколів та інших документів як доказів у кримінальному процесі в світлі проектів КПК України, країн СНД, які містять низку нових, принципових положень, а також міжнародно-правових документів у галузі доказового права. Досліджено специфіку збирання доказів на різних стадіях кримінального судочинства, зокрема, документів, умови визнання їх допустимими доказами та особливості використання у кримінально-процесуальному доказуванні окремих видів документів. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів і висвітлено особливості використання їх у доказуванні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поширеність внутрішньошлуночкових крововиливів (ВШК) на Одещині в Україні у дітей з низькою та дуже низькою масою тіла під час народження. Виявлено клінічні особливості тяжкості перебігу ВШК у таких дітей залежно від медико-соціальних чинників ризику. Уперше відповідно до принципів науково-доказової медицини проведено кількісну оцінку розвитку ВШК у аспекті медико-соціальних чинників. Установлено клінічну значущість комплексних порушень кислотно-основного стану крові, анаеробного гліколізу та процесів пероксидації ліпідів у дітей з низькою та дуже низькою масою тіла під час народження. Оцінено прогностичну значущість біохімічних показників (pH, дефіциту основ, молочної кислоти, гідроперекисів ліпідів) стосовно виникнення ВШК у недоношених новонароджених. Доведено ефективність препарату "Диципон" у таких дітей за умов комплексної профілактики, а також лікування ВШК.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у адміністративній науці монографічним дослідженням адміністративної відповідальності за проступки на транспорті в частині визначення її теорії, нормативно-правового регулювання та практики. У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз стану наукової думки щодо визначення адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, визначено її сутність та ознаки. Встановлено, що методологія наукового пізнання притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті базуються на наявних доктринальних напрацюваннях щодо: 1) адміністративної відповідальності; 2) впорядкування суспільних відносин на транспорті; 3) притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті;Уперше виокремлено спеціальні ознаки, що характеризують адміністративну відповідальність за проступки на транспорті: можливість настання виключно за проступки, що вчиняються в межах правовідносин на транспорті; можливість здійснення специфікації підстав притягнення до адміністративної відповідальності; наявність особливостей кваліфікації адміністративних проступків на транспорті; спільність для цих проступків родового об’єкта та можливість їх групування за видовою ознакою транспорту; переважна більшість спеціального суб’єкта – водія транспортного засобу або пасажира; специфікація окремих елементів провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з акцентуванням уваги на: суб’єктах, що уповноважені розслідувати справи про вчинення адміністративних проступків та приймати рішення по цих справах; доказах, що можуть бути використані; строках проведення адміністративного розслідування; можливість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом; можливість урахування певного типу обтяжуючих та пом’якшуючих обставин при накладенні адміністративних стягнень за адміністративні проступки на транспорті. Обґрунтовано тезу щодо слушності використання терміну «проступки на транспорті», замість терміну «правопорушення на транспорті». Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності за проступки на транспорті визначено як сукупність створених уповноваженими суб’єктами нормативно-правових актів, що мають загальнообов’язкове значення при забезпеченні дотримання правових норм, що регулюють експлуатацію та функціонування транспорту засобами адміністративно-деліктного права.Сформульовано визначення понять: «адміністративна відповідальність за проступки на транспорті» як відображення статики та динаміки соціально-правового явища, що відображає негативну реакцію держави на порушення норм права, якими врегульовано правовідносини на транспорті, що формально має вираження у можливості застосування заходів адміністративно-деліктного характеру; «кваліфікація адміністративних проступків на транспорті» як встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак, вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступків, на транспорті, яких передбачено нормами адміністративно-деліктного законодавства; «підвідомчість справ про адміністративні проступки на транспорті» як встановлення суб’єктів, у яких компетенція нормативно охоплює повноваження щодо фіксації вчинення адміністративних проступків на транспорті, застосування заходів забезпечення провадження у цій категорій справ, а також розгляду справи по суті із прийняттям рішень про притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті.Розвинуто наукові уявлення щодо виокремлення підстав притягнення до адміністративної відповідальності за проступки на транспорті, де: нормативною підставою буде законодавство, що регулює експлуатацію транспорту, фактичною підставою – вчинення адміністративного проступку, передбаченого положеннями Глави 10 КУпАП, а процесуальною – акт спеціально уповноважених суб’єктів, що розглядають справи про адміністративні проступки на транспорті.^UThe dissertation is the first in administrative science monographic research of administrative responsibility for misdemeanors in transport in terms of defining its theory, regulatory and legal regulation and practice.In the scientific study, a comprehensive analysis of the state of scientific opinion regarding the definition of administrative responsibility for misdemeanors in transport was carried out, its essence and signs were determined. It has been established that the methodology of scientific knowledge of administrative liability for misdemeanors in transport is based on existing doctrinal developments regarding: 1) administrative liability; 2) regulation of social relations in transport; 3) bringing to administrative responsibility for misdemeanors in transport;For the first time, special features characterizing administrative responsibility for misdemeanors in transport have been singled out: the possibility of prosecution exclusively for misdemeanors committed within the framework of legal relations in transport; the possibility of specifying the grounds for administrative liability; the presence of peculiarities of the qualification of administrative offenses in transport; the commonality of these misdemeanors of the generic object and the possibility of their grouping by type of transport; the vast majority of the special subject is the driver of the vehicle or the passenger; specification of individual elements of proceedings in cases of bringing to administrative responsibility with an emphasis on: entities authorized to investigate cases of administrative offenses and make decisions on these cases; evidence that can be used; during the administrative investigation period; possibility of penalty in the form of deprivation of the right to drive a vehicle; the possibility of taking into account certain types of aggravating and mitigating circumstances when imposing administrative fines for administrative offenses in transport.The thesis regarding the correctness of using the term "misdemeanors in transport" instead of the term "offences in transport" is substantiated. The legal regulation of administrative responsibility for misdemeanors in transport is defined as a set of legal acts created by authorized subjects, which are of general obligation in ensuring compliance with legal norms regulating the operation and functioning of transport by means of administrative and tort law.The definition of the concepts: "administrative responsibility for misdemeanors in transport" is formulated as a reflection of the statics and dynamics of a socio-legal phenomenon, which reflects the negative reaction of the state to the violation of legal norms that regulate legal relations in transport, which is formally expressed in the possibility of applying measures of an administrative-delict nature ; "qualification of administrative misdemeanors in transport" as the establishment and procedural confirmation of the exact correspondence of the signs of illegal actions or inaction committed by a person to the signs of misdemeanors in transport, which are provided for by the norms of administrative-delict legislation; "sub-department of cases on administrative offenses in transport" as the establishment of entities whose competence normatively includes the authority to record the commission of administrative offenses in transport, the application of measures to ensure proceedings in this category of cases, as well as consideration of the case on its merits with the adoption of decisions on bringing to administrative responsibility for misdemeanors in transport.

Дисертація присвячена розробці комплексної характеристики правових наслідків вчинення кримінальних проступків та формуванню на цій підставі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства.Кримінальний проступок визначено як конкретну поведінка особи, її діяння (дії чи бездіяльності), яке має бути вольове, свідоме, проявляється в активній поведінці людини, або в її бездіяльності і спрямоване на кримінальне порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. До ознак кримінальних проступків відносяться: суспільна небезпечність, винність, протиправність, деліктоздатність. Сформовано систему аргументів на користь позиції щодо необхідності збереження формально-матеріального визначення кримінального правопорушення взагалі та кримінального проступку, зокрема; доведено, що без врахування, обґрунтування, розлогого доказування й визначення суспільної небезпечності діяння неможливо адекватно реалізувати кримінально-правову політику; неврахування об’єктивної суспільної небезпечності діяння як базової підстави для криміналізації криє в собі ризики посилення недемократичних тенденцій, використання кримінально-правової політики у корпоративних інтересах політичного істеблішменту, сприяння зачиненості влади щодо громадського контролю.Оцінка суспільної небезпечності діяння, яке визнається кримінальним проступком, залежить від: а) об’єкта посягання, його вагомості та значення; б) шкоди, заподіяної протиправним діянням; в) способу вчинення суспільно-небезпечного діяння; г) мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення. Впровадження інституту кримінальних проступків було викликано необхідністю врегулювання реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України стосовно особливостей досудового розслідування кримінальних проступків, які були передбачені в КПК України, а також реальною потребою у гуманізації кримінального законодавства. Здійснено аналіз структури кримінального законодавства України та визначене місце розміщення кримінальних проступків у структурі КК України. Статті про кримінальні проступки розміщені в усіх двадцяти розділах Особливої частини КК України з урахуванням класифікації кримінальних правопорушень залежно від їх ступеня тяжкості. Проаналізовано інститут кримінальних проступків, як правове явище, що характеризує гуманізацію кримінального закону на принципах законності, рівності громадян перед законом, демократизму, справедливості, невідворотності покарання, гуманному ставленні до людини. Встановлено, що принцип гуманізму в кримінальному праві полягає у визнанні людини, як найвищої цінності. Принцип гуманізму базується на гуманному ставленні до людини, охоплює як інтереси потерпілого, так і особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, він переслідує мету захисту інтересів громадян від протиправних посягань.Кримінальний проступок необхідно розмежовувати з іншими кримінальними правопорушеннями – злочинними (менш тяжкими, тяжкими, особливо тяжкими). Підставою для розмежування є ступінь суспільної небезпечності діяння (дії чи бездіяльності), визнаного кримінальними правопорушеннями. Удосконалено наукове розуміння суспільної небезпечності як підстави криміналізації діянь у виді кримінальних проступків, що може розумітися як об’єктивна здатність діяння заподіювати істотну шкоду охоронюваному законом соціальному благу; доведено, що пеналізація кримінальних проступків є процесом вторинним, узалежненим від криміналізації; визначення діяння як кримінального проступку має закладатися в процесі криміналізації. Кримінальний проступок визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки (дії чи бездіяльності), передбачала чи могла передбачити її кримінально-шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання таких наслідків. Кримінальний проступок буде визнаний як вчинений з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачила можливість настання кримінально-шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно чи байдуже розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Виявлено, описано та аргументовано системність кримінально-правових норм, в яких закріплені ознаки складів кримінальних проступків, центруючим елементом якої є ідея гуманізації кримінально-правової політики України, наближення її до цивілізаційних стандартів країн-членів Європейського Союзу, а також оптимізація діяльності правоохоронних органів й підвищення ефективності кримінально-правового регулювання.^UThe dissertation is devoted to the development of a comprehensive description of the legal consequences of committing criminal offenses and to the formation of proposals for the improvement of criminal legislation on this basis.A criminal misdemeanor is defined as a specific behavior of a person, his action (action or inaction), which must be voluntary, conscious, manifested in the active behavior of a person, or in his inaction and aimed at criminal violation of social relations protected by criminal law. The signs of criminal misdemeanors include: social danger, guilt, illegality, capacity for delict. A system of arguments in favor of the position regarding the need to preserve the formal and material definition of a criminal offense in general and a criminal misdemeanor, in particular, has been formed; it has been proven that without taking into account, substantiation, reasonable proof and determination of the social danger of the act, it is impossible to adequately implement the criminal law policy; disregarding the objective public danger of an act as a basic basis for criminalization carries the risks of strengthening undemocratic tendencies, using criminal law policy in the corporate interests of the political establishment, and promoting the closure of the authorities in relation to public control. Assessment of the public danger of an act recognized as a criminal offense depends on: a) the object of the offense, its gravity and significance; b) damage caused by an illegal act; c) the method of committing a socially dangerous act; d) the motive and purpose of committing a criminal offense.The introduction of the institute of criminal misdemeanors was caused by the need to regulate the implementation of the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the features of the pre-trial investigation of criminal misdemeanors, which were provided for in the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the real need to humanize criminal legislation.An analysis of the structure of the criminal legislation of Ukraine was carried out and the location of criminal misdemeanors in the structure of the Criminal Code of Ukraine was determined. Articles on criminal offenses are placed in all twenty chapters of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, taking into account the classification of criminal offenses depending on their severity.The institution of criminal misdemeanors is analyzed as a legal phenomenon that characterizes the humanization of the criminal law based on the principles of legality, equality of citizens before the law, democracy, justice, inevitability of punishment, humane treatment of people. It has been established that the principle of humanism in criminal law consists in recognizing a person as the highest value. The principle of humanism is based on a humane attitude to a person, covers both the interests of the victim and the person who committed a criminal offense, it pursues the goal of protecting the interests of citizens from illegal encroachments.A criminal misdemeanor must be distinguished from other criminal offenses - felonies (less serious, serious, especially serious). The basis for the distinction is the degree of social danger of an act (action or inaction) recognized as a criminal offense. The scientific understanding of social danger as a basis for the criminalization of actions as criminal misdemeanors has been improved, which can be understood as the objective ability of an action to cause significant harm to social welfare protected by law; it has been proven that criminalization of criminal offenses is a secondary process dependent on criminalization; the definition of an act as a criminal misdemeanor must be established in the process of criminalization.A criminal misdemeanor is defined as committed intentionally, when the person who committed it was aware of the illegal nature of his behavior (action or inaction), predicted or could have predicted its criminally harmful consequences and desired them or knowingly allowed such consequences to occur.A criminal misdemeanor will be recognized as committed due to negligence, when the person who committed it, foresaw the possibility of the occurrence of criminally harmful consequences of his action or inaction, but recklessly or indifferently counted on their aversion or did not foresee the possibility of the occurrence of harmful consequences, although he should and could have predict.The systematicity of criminal law norms, in which the features of the composition of criminal misdemeanors are fixed, the central element of which is the idea of humanizing the criminal law policy of Ukraine, bringing it closer to the civilizational standards of the member states of the European Union, as well as optimizing the activities of law enforcement agencies and increasing effectiveness of criminal law regulation.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному та експериментальному обґрунтуванню раціонального складу, розробці оптимальної технології та методів контролю якості (МКЯ) лікарського засобу (ЛЗ) з пробіотичною активністю у формі песаріїв для лікування та профілактики дисбіотичних станів жіночого урогенітального тракту. Перший розділ дисертації присвячений огляду сучасних джерел літератури стосовно розповсюдженості бактеріального вагінозу (БВ) та вульвовагінального кандидозу (ВВК) як найпоширеніших патологій жіночого урогенітального тракту, що супроводжуються дисбіотичними процесами піхви на фоні різкого зниження або відсутності бактерій Lactobacillus spp. та появою і збільшенням патогенної й умовно-патогенної флори. Основними методами лікування даних патологій є використання антибактеріальних ЛЗ, що часто не призводить до очікуваного клінічного ефекту та спричиняє велику кількість рецидивів. Ефективним з позиції доказової медицини є застосування пробіотичних препаратів, зокрема лактобактерієвмісних, у лікуванні та профілактиці дисбіотичних процесів піхви. Пробіотичні властивості штаму Lactobacillus casei ІМВ В-7280 зумовлені продуктами метаболізму та структурою пептидоглікану клітинної стінки, під впливом якої змінюються показники імунореактивності організму, їхньою антагоністичною дією відносно патогенних мікроорганізмів, що пов’язано із синтезом молочної кислоти, перекису водню, бактеріоцинів, антибіотикоподібних речовин, а також із здатністю адгезуватися до клітин організму людини. Штам використовується для отримання ліофілізованої біомаси, яка є активним фармацевтичним інгредієнтом (АФІ) для одержання ЛЗ із імуномодулювальними та інтерфероногенними властивостями.На підставі комплексних результатів проведених досліджень розроблено та обґрунтовано оптимальний склад нового ЖБЛЗ у формі песаріїв: субстанція Lactobacillus casei IMB B-7280, дифільна основа: твердий жир, ПЕГ-400, ПЕГ-1500, ПЕГ-4000, полісорбат-80, вода очищена. Розроблено раціональну технологію виробництва песаріїв під умовною назвою «Лактовагін», встановлено основні критичні технологічні параметри виробництва: приготування гідрофільної фази: температура - (40±2) оС, тривалість перемішування – 45 хвилин, швидкістьперемішування – 50 обертів/хвилину; приготування супозиторної маси: температура - (40±2) оС, тривалість перемішування – 30 хвилин, швидкість перемішування – 75 обертів/хвилину; дозування супозиторноїмаси – (40±2) оС; охолодження песаріїв: температура – (10-12)оС, тривалість – 22-25 хвилин. Розроблено та запропоновано технологічну блок-схему виробництва вагінального препарату у формі песаріїв під умовною назвою «Лактовагін». Четвертий розділ дисертаційної роботи присвячений теоретичній оцінці ризиків якості ЛЗ для вагінального застосування на етапі фармацевтичної розробки згідно концепції «Якість шляхом розробки». Побудовано діаграму Ішикави показників якості розроблених песаріїв. Розроблено проєкт МКЯ на песарії під умовною назвою «Лактовагін». До специфікації увійшли наступні розділи: опис, однорідність, ідентифікація, середня маса, рН, розпадання, кількісне визначення, мікробіологічна чистота (МБЧ). Розроблено методику визначення МБЧ песаріїв з Lactobacillus casei IMB B-7280. Розроблений препарат відповідає критеріям прийнятності: числу забруднювальних аеробних мікроорганізмів (AMCC), числу забруднювальних дріжджових та плісневих грибів (YMCC) та відсутністю Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa та Candida albicans для ЖБЛЗ для вагінального застосування. Проведено дослідження стабільності розроблених песаріїв при двох температурних режимах за всіма показниками контролю якості. Експериментально встановлено термін придатності розробленого ЛЗ – 12 місяців при температурі 2-8оС, з можливим зберігання протягом 6 місяців при кімнатній температурі. Результати дослідження біологічних властивостей штаму Lactobacillus casеi IMB B-7280 у складі песаріїв: здатності до кислотоутворення, адгезивних властивостей, антагоністичної активності, чутливості до антибактеріальних та протигрибкових препаратів свідчать про високу здатність даного штаму до утворення молочної кислоти та зниження значення рН у вагінальному середовищі, про високу адгезивність даного штаму, що дає змогу забезпечувати високий ступінь адгезії при інтравагінальному введенні ЛЗ у формі песаріїв, про помірну антагоністичну активність відносно патогенних та умовно-патогенних штамів мікроорганізмів, що є допустимим для ЖБЛЗ, можливість застосування у комплексному лікуванні дисбіотичних порушень піхви одночасно з антибіотиками та антимікотиками, що є ефективним для досягнення терапевтичного ефекту та запобігання появи рецидивів. На підставі отриманих результатів дослідження гострої токсичності песаріїв під умовною назвою «Лактовагін» доведено, що даний ЛЗ є відносно безпечним та нешкідливим.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and experimental substantiation of the rational composition, the development of optimal technology and quality control methods of new drug with probiotic activity in the form of pessaries for the treatment and prevention of dysbiotic conditions of the female urogenital tract. The first chapter of the dissertation is regarded to the literature review about the prevalence of bacterial vaginosis (BV) and vulvovaginal candidiasis (VVC) as the most common pathologies of the female urogenital tract, which are accompanied by dysbiotic processes in vagina with significant decrease or absence of Lactobacillus spp. bacteria and the presence and increase of pathogens and opportunistic strains. The basic therapy of these pathologies includes the use of antibacterial drugs, which often do not cause the expected clinical effect and lead to a large number of reccurences. From the position of evidence-based medicine the use of probiotic preparations (especially containing lactobacilli) is effective in the treatment and prevention of dysbiotic processes of the vagina. This strain is used to obtain lyophilized biomass as an active pharmaceutical ingredient (API) for the preparation of drugs with immunomodulatory and interferonogenic properties. The research of optimal surface-active substance and its concentration choice in the composition of pessaries samples on different bases was conducted. It was determined that the optimal surfactant is polysorbate-80, which should be used in the concentration of 5 % for samples on a hydrophobic basis, 2,5-3 % - on hydrophilic and diphilic bases. The optimal composition of the new LBP in the form of pessaries was developed and substantiated: Lactobacillus casei IMB B-7280 substance, diphyllic base: hard fat, PEG-400, PEG-1500, PEG-4000, polysorbate-80, purified water due to the complex results of the conducted researches. The rational technology for the production of pessaries with the conditional name «Lactovagin» has been developed, the main critical technological parameters of production have been established: preparation of the hydrophilic phase: temperature - (40±2) oC, duration of mixing - 45 minutes, speed of mixing - 50 revolutions/minute; preparation of suppository mass: temperature (40±2) oС, duration of mixing - 30 minutes, speed of mixing - 75 revolutions/minute; dosing of the suppository mass – (40±2) oС; cooling of pessaries: temperature – (10-12)oC, duration – 22-25 minutes. The technological flowchart for the production of drug for vadinal use in the form of pessaries with the conventional name «Lactovagin» has been developed and proposed. The fourth chapter of the dissertation is devoted to the theoretical assessment of the quality risks of drugs for vaginal use at the stage of pharmaceutical development according to the «Quality by Design» concept. The Ishikawa diagram of quality indicators of developed pessaries was constructed. The quality control methods project on a pessary with the conventional name «Lactovagin» has been developed. The specification includes the following chapters: description, homogeneity, identification, average weight, pH, disintegration, quantitative determination, microbiological purity. A method for determining the microbiological purity of pessaries with Lactobacillus casei IMB B-7280 has been developed. The developed drug meets acceptance criteria: aerobic microbial contamination count (AMCC), yeasts and moulds contamination count (YMCC) and the absence of Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa and Candida albicans for LBP for vaginal use. The study of the stability of the developed pessaries at two temperature regimes was conducted according to all quality control indicators. The shelf life of the developed drug was experimentally established - 12 months at a temperature of 2-8oC, with possible storage for 6 months at room temperature. Their results testify about the high ability to produce lactic acid and reduce the pH value in the vagina, the high adhesiveness of this strain, which ensure a high degree of adhesion during intravaginal administration of drug in the form of pessaries, moderate antagonistic activity against pathogenic and opportunistic strains of microorganisms, which meet the LBP characteristics, the possibility of use in the combined treatment of vaginal dysbiotic disorders with antibiotics and antimycotics, which is effective in better therapeutic effect and preventing reccurences. According to the results of the study of the acute toxicity of pessaries with the conventional name «Lactovagin», it was determined developed drug is relatively safe and harmless. The patent of Ukraine for the utility model No. 141286 «Suppositories with probiotic activity for vaginal use» dated March 25, 2020 was obtained according to the research results.

Дисертація є першим щонайменше за останнє десятиріччя комплексним дослідженням питань кримінальної відповідальності за прояви службового зловживання та кримінально протиправного використання повноважень службовими особами, в якому здійснено системну оцінку стану протидії даному суспільно небезпечному явищу в умовах сьогодення.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічних реформ українського суспільного життя та системи управління, що відбуваються протягом останніх років в руслі європейських асоціаційних та інтеграційних процесів. Зазначений процес напряму залежить від службової діяльності осіб, які наділені представницько-управлінськими, організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і реалізують свої повноваження у даній системі. А тому, прояви зловживання службовими повноваженнями такими особами мають вкрай негативні наслідки для результативності функціонування всієї структури публічного управління та сфери господарювання. В свою чергу, держава та правоохоронна сфера мають реалізовувати ефективні та дієві заходи, направлені на протидію таким проявам, в тому числі кримінально-правовими методами.Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм кримінального права у сфері протидії службовому зловживанню і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі мінливої кримінальної політики виникає необхідність оперативно реагувати на нові практичні ситуації, не допускати помилок у законотворчій техніці, проводити правильну та повну кримінально-правову кваліфікацію складних суспільно небезпечних діянь, які вчиняють службові особи, та забезпечувати одноманітність правозастосування. У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження. У роботі здійснено вивчення історіографії становлення кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння службових осіб на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності, та акцентовано увагу на недоліках і перевагах кримінально-правової охорони сфери службової діяльності у різні періоди часу. Проведено аналіз питань соціальної обумовленості існування кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з використанням службових повноважень, із зазначенням статистичних відомостей щодо реєстрації та протидії таким діянням. Зокрема, дістало подальший розвиток авторське бачення питання криміналізації незаконного збагачення та практичного значення цивільно-процесуальних процедур щодо визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, досліджені питання кримінальної відповідальності за уникнення від фінансового контролю, бездіяльність службової особи (як умисної, так і необережної) та посередництво у корупційних діях (як у активних, так і пасивних формах кримінально-караного підкупу).Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності службових осіб, окреслено позитивні та негативні тенденції його розвитку, в тому числі для впровадження окремих аспектів у національне законодавство. Охарактеризовано поняття та визначено систему кримінальних правопорушень, що пов'язані з використанням службових повноважень (службовим зловживанням), а також описано критерії їх розмежування при виникненні питань суміжності. Проведено кримінально-правовий аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак складів досліджуваних правопорушень, зазначені їх особливості для процесу доказування, розроблено пропозицію для подальшого усунення нормативних прогалин та неточностей. Зокрема, удосконалено розуміння системи об'єктів кримінальних правопорушень службових осіб, визначення сфери службової діяльності, інтересів служби та юридичних осіб; охарактеризовано базову ознаку об'єктивної сторони аналізованих злочинів – службове зловживання; визначено специфіку загальних та спеціальних властивостей службових осіб, обґрунтовано правову можливість та практичну необхідність віднесення до них фізичної особи-підприємця та одноособового керівника приватного підприємства тощо.Як результат, автором пропонується замінити категорії «службове становище або влада» у кримінальному законодавстві на міжгалузеву категорію «службові повноваження», з подальшою легалізацією дефініції останньої в антикорупційному законодавстві.^UThe dissertation represents the first comprehensive research at least for last decade which analyses problems of criminal liability for acts of abuse of power by the officials and representatives of state authority, their illegal use of power and systematic assessment of the state of counteraction to this socially dangerous phenomenon in today's conditions. The relevance of the research topic is related to the process of dynamic reforms in Ukrainian state and society accompanied by the European association and integration processes in recent years. This process directly depends on the activity of the officials, that are empowered representative, managerial, organizational, administrative, economic rights and obligations. Any acts of abuse of power by the officials possess extremely negative consequences for the public administration system and economic activity. In turn, the state and law enforcement agencies must implement effective and efficient measures to counteract such manifestations, including methods of criminal law. The general analysis of the scientific literature proves that the application of criminal law to combat abuse of power still causes a lot of discussion. Some aspects of such counteraction are insufficiently studied and other issues not resolved for practice. There is a need to respond quickly to new practical situations in consider dynamic of criminal policy in order to avoid gaps in legislative framework, to conduct a correct and complete criminal qualification of complex socially dangerous acts of officials and to provide the same law application.The introduction to the dissertation contains the following provisions: substantiation of the author's scientific interest in the chosen research topic and its relevance; the current state of scientific research in this area; the purpose, tasks, object and subject, methods of research; scientific novelty and practical significance of the obtained results; information on approbation and publication of research results is presented.The history of criminal liability for socially dangerous actions of officials on the territory of modern Ukraine is presented in the thesis, since the formation of the first forms of statehood. At the same time, author emphasizes the pros and cons of legal protection of the sphere of official activity in different periods of time.The research provides the analysis of social conditionality issues of criminal liability for socially dangerous actions which are related to the use of official power. The author notes statistical information about the process of registration and counteraction to such socially dangerous acts. In particular, the author's vision of the issue of criminalization of the illicit enrichment is further developed. Also, author pays attention to the practical significance of civil proceedings, which are related to the recognition of unexplained wealth of the persons, that are authorized to perform the functions of state or local government. Also, the issues of criminal liability for avoidance of financial control, inaction of the official and mediation in corrupt practices are investigated. International practice and experience of foreign countries in the field of legal regulation of the institute of criminal liability of officials is comprehensively studied, positive and negative tendencies of its development are outlined, in order to implement certain aspects into the national legislation.The concept and system of criminal offenses, which are related to the use of official power, are described. Also the author describes the criteria for their delimitation in the case of adjacency issues. In the course of research the criminal-legal analysis of objective and subjective signs of investigated offenses is carried out, their features for the process of proving are indicated and ways to eliminate regulatory gaps and inaccuracies are also offered for practice. In particular, the understanding of the system of objects of criminal offenses of officials is improved; definitions of the sphere of official activity, interests of the service and legal entities are defined; the official abuse is characterized, as the basic feature of the objective side of the analyzed crimes; the specifics of general and special properties of officials are determined; it is claimed that private entrepreneurs may be recognized by officials that is justified by legal possibility and practical necessity. As a result, the author proposes to replace the criminal law categories «official position or power» with the intersectoral category «official power» with further legalization of its definition in anti-corruption legislative act.

Травматичне ураження головного мозку є одним зі станів, що надалі має значний негативний вплив на соціальну реінтеграцію та відновлення адаптаційних механізмів у ветеранів війни (McCarron та ін., 2019; Черненко & Чухно, 2018). Зокрема, як психічні симптоми травми мозку, так і дезадаптивний стан з часом можуть не зникати, а ставати хронічними та тривати роками (Тополь, 2015, Elder та ін., 2014). Отже, спостерігається нагальна необхідність дослідження факторів та процесів, що сприяють успішній реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку, підвищенню їхньої ефективної взаємодії зі стресовим середовищем, зменшенню тяжкості посткомоційної та посттравматичної симптоматики. Одним із таких процесів може слугувати резилієнс. Водночас концепція резилієнсу досі не є сталою та визначеною. Тому представляє значний науковий інтерес вивчення процесів, що лежать в основі резилієнсу, його структурних компонентів у осіб із травматичним ураженням головного мозку. Окрім того, останніми роками з’являються нові теорії резилієнсу, які розглядають його як складний процес, що складається з ряду компонентів та більшою мірою залежить від факторів, які можна модифікувати, ніж від рис особистості, які важко змінити, чи соціально-демографічних факторів. У цих теоріях приділяється набагато більше уваги когнітивним і емоційним компонентам резилієнсу, ніж клінічним показникам або демографічним характеристикам. Разом з тим, цим теоретичним моделям бракує емпіричних доказів. Відтак, необхідне емпіричне підтвердження ролі когнітивних та емоційних компонентів, а також те, як вони взаємодіють і прогнозують резилієнс. Вважається, що емпіричне підтвердження сучасних теорій резилієнсу та їх врахування в розробці нових програм психокорекції допоможе покращити медико-психологічну реабілітацію, досягти успішної реінтеграції в суспільство та зменшення дистресу у ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку (Vos та ін., 2019; Neils-Strunjas та ін., 2017). Дані обставини актуалізують дослідження, спрямовані на вивчення резилієнсу у ветеранів з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді, його структурних компонентів, з подальшим удосконаленням на цій основі психокорекції та прогнозування.Метою дисертаційного дослідження було підвищення ефективності реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді на основі вивчення когнітивних та емоційних компонентів резилієнсу і його відновлення шляхом удосконалення комплексу психокорекції та прогнозування. Завдання дослідження:1.?Вивчити структурні компоненти та особливості резилієнсу ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.2.?Розробити та провести двоетапну програму психокорекції, спрямовану на відновлення резилієнсу ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.3.?Оцінити ефективність розробленої програми психокорекції у ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.4.?Оцінити прогностичну цінність змін когнітивних та емоційних компонентів резилієнсу в процесі реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.У ході роботи було обстежено 146 ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді, що проходили медико-психологічну реабілітацію у Центрі психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» Міністерства охорони здоров’я України та Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни. Для досягнення мети було використано теоретичні методи, соціально-демографічний, клініко-психологічний, психодіагностичний методи та методи статистичної обробки даних.^UTraumatic brain injury is one of the conditions that in the future has a significant negative impact on social reintegration and restoration of adaptation mechanisms in war veterans (McCarron et al., 2019; Chernenko & Chukhno, 2018). Also, both the mental symptoms of brain injury and the maladaptive state may not disappear over time, but become chronic and last for years (Topol, 2015, Elder et al., 2014). Therefore, it is possible to further investigate the factors and processes that contribute to the successful rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury, increase their effective interaction with the stressful environment, and reduce the severity of post-concussive and post-traumatic symptoms. Resilience can serve as one of these processes. At the same time, the concept of resilience is still not stable and well-defined. Therefore, it is of great scientific interest to study the processes underlying resilience and its structural components in persons with traumatic brain injury. based on that, new theories of resilience have emerged in recent years, which consider it as a complex process consisting of several components and to a greater extent depending on factors that can be modified, on personality traits that are difficult to change, or socio-demographic factors. These theories place much more emphasis on the cognitive and emotional components of resilience than on clinical measures or demographic characteristics. However, this theoretical model combines empirical evidence. Therefore, empirical confirmation of the role of cognitive and emotional components is needed, as well as how they interact and predict resilience. It is believed that the empirical confirmation of the modern theory of resilience and their consideration in the development of new psychocorrection programs will help improve medical and psychological rehabilitation, achieve successful reintegration into society, and reduce distress in war veterans with traumatic brain injury (Vos et al., 2019; Neils-Strunjas et al., 2017). The data will further update research aimed at studying resilience in veterans with traumatic brain injury in the remote period, its structural components, with further improvement on this basis of psychocorrection and prognosis.The aim of the dissertation research was to increase the effectiveness of the rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury in the distant period based on the study of cognitive and emotional components of resilience and its restoration by improving the complex of psychocorrection and prognosis. Objectives of the study:1.?To study the structural components and features of resilience of war veterans with traumatic brain injury in the remote period.2.?To develop and conduct a two-step psychocorrection program aimed at restoring the resilience of war veterans with traumatic brain injury in the remote period.3.?To assess the effectiveness of the developed psychocorrection program for war veterans with traumatic brain injury in the remote period.4.?To assess the prognostic value of changes in cognitive and emotional components of resilience in the process of rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury in the remote period. During the research, 146 war veterans with traumatic brain injury were examined in the remote period who underwent medical and psychological rehabilitation at the Center for Mental Health and Rehabilitation of Veterans "Lisova Polyana" of the Ministry of Health of Ukraine and the Kyiv City Clinical Hospital for War Veterans. To achieve the goal, theoretical methods, socio-demographic, clinical-psychological, psychodiagnostics methods and methods of statistical data analysis were used. The research was conducted in 5 stages.

Проведено комплексне дослідження проблем витребування та подання предметів і документів на досудових стадіях кримінального процесу. Сформульовано визначення понять витребування та надання предметів і документів, розкрито їх юридичну природу. Проаналізовано правовідносини, які виникають під час реалізації цих процесуальних дій, визначено права й обов'язки сторін. Доведено, що відсутність правової регламентації досліджуваних способів збирання доказів негативно впливає на судову та слідчу практику. Зроблено висновок про універсальність витребування та подання як окремих способів збирання доказів. Показано відмінність витребування від подання, розкрито роль у кримінальному процесі даних способів збирання доказів. Наведено пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства про регулювання проблемних питань збирання доказів. Розроблено зразки процесуальних документів, які доцільно складати за результатами провадження даних процесуальних дій.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження: державна політика туристичної галузі. Мета: теоретико-методологічне обґрунтування й розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі в Україні. Методи: соціологічний метод, гіпотетико-дедуктивний метод, дедуктивний доказ висунутої гіпотези дослідження, діалектичний підхід і системний метод, ряд порівняльних методів, статистичний метод, теоретико-концептуальний метод. Результати: розв’язано актуальну наукову проблему теоретико-методологічного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі в Україні. Новизна: запропоновано комплексну систему інноваційних аспектів вдосконалення механізму формування державної туристичної політики; визначено методологічну парадигму державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі з позиції розвитку суб’єктно-об’єктних відносин; обґрунтовано стратегічні напрями державної політики розвитку туристичної галузі; удосконалено: теоретико-методологічні підходи до оцінювання результативності державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі за допомогою Індексу конкурентоспроможності країн у сфері подорожей і туризму; основні аспекти маркетингового планування при формуванні державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі; систематизація зарубіжних моделей державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі; дістали подальшого розвитку: визначення факторів формування державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі; сутність безпеки туристичної галузі як об’єкта державної політики з урахуванням категорії «інтереси»; визначення напрямів удосконалення механізмів державної політики забезпечення безпеки туристичної галузі. Впроваджено в діяльність: ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму» Департаменту туризму Харківської обласної військової адміністрації, Управління туризму і промоцій Київської міської державної адміністрації, Виконавчий комітет Харківської міської ради. Галузі використання: органи державної влади, підприємства, установи, організації.^UObject of research: state policy of the tourism industry. Purpose: theoretical and methodological substantiation and development of practical recommendations for improving mechanisms of state policy for ensuring the safety of the tourism industry in Ukraine. Methods: sociological method, hypothetical-deductive method, deductive proof of the proposed research hypothesis, dialectical approach and systemic method, a number of comparative methods, statistical method, theoretical-conceptual method. Results: the actual scientific problem of theoretical and methodological substantiation and the development of practical recommendations for improving the mechanisms of state policy for ensuring the safety of the tourism industry in Ukraine was solved. Novelty: a comprehensive system of innovative aspects of improving the mechanism of formation of state tourism policy is proposed; the methodological paradigm of the state policy of ensuring the safety of the tourism industry from the standpoint of the development of subject-object relations is defined; the strategic directions of the state policy for the development of the tourism industry are substantiated; improved: theoretical and methodological approaches to the evaluation of the effectiveness of the state policy of ensuring the safety of the tourism industry using the Index of the competitiveness of countries in the field of travel and tourism; the main aspects of marketing planning in the formation of the state policy of ensuring the safety of the tourism industry; systematization of foreign models of the state policy of ensuring the safety of the tourism industry; received further development: determination of the factors of formation of the state policy of ensuring the safety of the tourism industry; the essence of the security of the tourism industry as an object of state policy, taking into account the category of "interests"; determination of directions for improving the mechanisms of state policy for ensuring the safety of the tourism industry. Implemented in the activity: OKZ "Kharkiv Organizational and Methodological Center of Tourism" of the Department of Tourism of the Kharkiv Regional Military Administration, the Department of Tourism and Promotions of the Kyiv City State Administration, the Executive Committee of the Kharkiv City Council. Fields of use: state authorities, enterprises, institutions, organizations.

Досліджено проблему лікування хворих на прихований ранній сифіліс (ПРС), а також питання запобігання розвитку серорезистентності після лікування ПРС. Запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо покращання ефективності лікування хворих на ПРС з урахуванням стану мікробіоценозу кишечнику, стану протеолітичної та імунної систем організму. За результатами проведеного статистичного та клініко-епідеміологічного аналізу виявлено значне поширення прихованих форм сифілісу на Одещині. Розроблено алгоритм обстеження хворих на ПРС, який передбачає вивчення стану мікробіоценозу товстого кишечника у хворих на ПРС, стану протеолітичної та імунної систем крові. Проаналізовано дані стосовно лікування 103-х хворих на ПРС за період 2003 - 2006 рр., що знаходились на лікуванні у венерологічному відділенні ОШВД м. Одеса. Вивчено особливості патоморфозу сифілісу. Одержано докази щодо наявності бисбактеріозу у 100 % хворих на ПРС, пригнічення імунної системи, а саме: пригнічення фагоцитозу, нейропенію, підвищення IgM, підвищення загальної протеолітичної активності, значення індексу інгібітор трипсину / загальна протеолітична активність, що свідчить про дисбаланс у стані гомеостазу, активацію процесів запалення і алергізацію. Виявлено, що призначення біопрепаратів та процедури плазмаферезу призводить до нормалізації всіх зазначених показників. Розроблено та впроваджено в медичну практику новий метод комплексного лікування ПРС з метою профілактики виникнення серорезистентних форм після лікування ПРС.

  Скачати повний текст

Розроблено наукові засади судової акустики, визначено сучасні підходи до механізмів мовотворення та сприйняття мовлення людиною. Визначено, що найбільш перспективним у сучасній теорії сприйняття мовлення є системно-адаптивний підхід, який дає змогу виділити та сформувати комплекс акустичних параметрів усного мовлення для вирішення задач судової акустики. Визначено необхідність створення єдиної гібридної системи дослідження усного мовлення на підставі ретроспективного аналізу досліджень в галузі судової акустики, а також їх сучасного стану, різних підходів до дослідження усного мовлення (акустичних сигналів). Розвинуто предмет і задачі судової акустики, види та об'єкти акустичних досліджень, методологічні засади криміналістичної ідентифікації в судовій акустиці. Запропоновано комплекс ідентифікаційних і діагностичних ознак усного мовлення людини, які відображаються фізичними характеристиками мовленнєвого сигналу. Показано вплив змін фонетичного, семантичного та вимовного плану на результати експертизи. Уточнено роль звукових слідів в системі доказів. Обгрунтовано можливість використання функцій усного мовлення як джерел інформації про людину. Зазначено шляхи створення технічних систем для розпізнавання емоційного стану людини за його усним мовленням. Визначено можливості використання сучасних технологій дослідження усного мовлення.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню застосування режимувідеоконференції у кримінальному судочинстві. На базі положень загальноїтеорії кримінального процесуального права та криміналістики, результатівузагальнення та аналізу судово-слідчої практики розроблено теоретичніположення та практичні рекомендації щодо застосування режимувідеоконференції у кримінальному провадженні, а також науковообґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства з питаньзастосування режиму відеоконференції.У роботі розглянуто поняття технічних засобів і технологій, щовикористовуються під час застосування режиму відеоконференції укримінальному провадженні. Запропоновано визначити узагальненудефініцію «технічних засобів в кримінальному судочинстві», під якоюнеобхідно розуміти сукупність технічних приладів, пристроїв, пристосувань,що використовуються під час проведення процесуальних дій та прийняттяпроцесуальних рішень, за допомогою яких виявляються, фіксуються івилучаються данні, явища та події, що мають доказове значення длякримінального провадження.Проаналізовано класифікацію науково-технічних засобів, історію їхрозвитку та запровадження. Обґрунтовано, що 1) науково-технічні засобивикористовуються на всіх стадіях розкриття та розслідування кримінальнихправопорушень і відіграють у сучасних умовах вирішальну роль у пошуку,виявленні, фіксації доказової інформації; 2) немає чіткого визначення тасистематизації засобів науково-технічного забезпечення правоохоронноїдіяльності; 3) доцільно навести у законі вичерпний перелік усіх допустимихдля використання у доказуванні науково-технічних засобів неможливо черезїх безперервне оновлення.У ході проведеного дослідження виявлено низку причин, які впливаютьна ефективність використання науково-технічних досягнень у діяльностіправоохоронних та судових органів: відсутність належної уваги до питаньмодернізації підрозділів правоохоронних органів технічними засобами;недостатнє фінансування даної сфери; відсутність достатньої кількостіфахівців у даній галузі та їх кваліфікації; проблематичність використанняінноваційних технологій; неналежна нормативно-правова база та відсутністьсистемного підходу до питань інноваційної модернізації правоохоронних тасудових органів; використання пропрієтарного програмного забезпечення;значна витратність коштів на використання сучасних технологій.Визначено, що під інформаційними технологіями, яківикористовуються під час застосування відеоконференції в кримінальномусудочинстві слід розуміти сукупність засобів, прийомів і методів отримання,обробки та передачі первинної інформації на відстань в режимі реальногочасу для отримання доказів з метою встановлення обставин кримінальногопровадження.У зв'язку з чим доведено доцільність нормативно-правовогозакріплення використання терміну «інформаційні технології» припроведенні процесуальних дій у дистанційному кримінальному провадженні.Досліджено доктринальні поняття та сутність режиму відеоконференціїу кримінальному судочинстві, на підставі чого визначено, що режимвідеоконференції – це передбачена Кримінальним процесуальним кодексомУкраїни телекомунікаційна інформаційна технологія проведення допиту тавпізнання осіб чи речей під час досудового розслідування, судовогопровадження та допиту за запитом компетентного органу іноземної державипри трансляції з іншого приміщення у режимі реального часу за допомогоюаудіовізуальної взаємодії з використанням технічних засобів таінформаційних технологій, які мають забезпечувати належну якістьзображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судовогопровадження, а також інформаційну безпеку.Проаналізовано підстави проведення слідчих (розшукових) тапроцесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному судочинствіта виявлена недосконалість чинного законодавства у питанні визначенняпроцесуального кола осіб, які беруть у ній участь. У зв'язку з чим, з метоюзабезпечення прав та законних інтересів осіб, які можуть приймати участь врежимі відеоконференції запропоновано внесення зміни до п.1 ч.1 ст. 232КПК України.Встановлено, що в аспекті проведення та фіксації допиту дітейукраїнське законодавство потребує свого вдосконалення. Зокрема,акцентовано увагу на тому, що проведення допиту неповнолітньогосвідка/потерпілого (особливо у справах що стосуються сексуальногонасильства) необхідно проводити виключно в режимі відеоконференції, зметою мінімізації негативного впливу на психіку дитини. У зв'язку з чимзапропоновано внести зміни до п. 3 ст. 226 КПК України у частині, щостосується допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, якпід час досудового розслідування, так і під час судового розгляду тапередбачити імперативну норму щодо проведення допиту малолітнього абонеповнолітнього свідка, потерпілого виключно у режимі відеоконференції.^UThe dissertation is devoted to the research of the application of thevideoconferencing mode in criminal proceedings. Based on the provisions of thegeneral theory of criminal procedural law and criminology, the results ofgeneralization and analysis of forensic practice developed theoretical provisionsand practical recommendations for the use of videoconferencing in criminalproceedings, as well as scientifically sound proposals to improve legislation onvideoconferencing. The paper considers the concept of technical means andtechnologies during the application of videoconferencing in criminal proceedings.It is proposed to define a generalized definition of "technical means in criminalproceedings", which should be understood as a set of technical devices, devices,devices used in procedural actions and procedural decisions, which detect, recordand remove data, phenomena and events, having probative value for criminalproceedings. The classification of scientific and technical means, the history oftheir development and implementation are analyzed. Supported position that 1)scientific and technical means are used at all stages of detection and investigationof criminal offenses and play a crucial role in the search, detection, recording offorensic information and in the areas of expert research; 2) there is no cleardefinition and systematization of scientific and technical support of lawenforcement activities; 3) it is impossible to provide in the law an exhaustive list ofall admissible for proving scientific and technical means because of theircontinuous updating.The study identified a number of reasons that affect the effectiveness of theuse of scientific and technical achievements in the activities of law enforcementagencies: the lack of proper attention to the modernization of services and units oflaw enforcement agencies by technical means; insufficient funding in this area;lack of specialists in the law enforcement system; problematic use of newtechnologies; distrust of new technologies in law enforcement agencies; weakregulatory framework and lack of a systematic approach to innovativemodernization of law enforcement agencies; the use of proprietary software, whichin turn leads to unjustified spending of budget funds, creates problems inoptimizing or expanding functionality, confuses and ambiguous interpretation ofthe right to use in terms of licensed cleanliness of existing software, as well as theproblem of combating viral activity in the category of priorities ; significant cost offunds for the use of modern technologies (electronic databases, software, opticalcommunication channels, satellite communication channels). The reason for this isthat all modern systems belong to commercial organizations, which independentlyset prices for their purchase, lease and maintenance. It is argued that informationtechnology used in the use of videoconferencing in criminal proceedings should beunderstood as a set of means, techniques and methods of obtaining, processing andtransmitting primary information at a distance in real time to obtain evidence toestablish the circumstances of a criminal offense.In this regard, the expediency of normative and legal consolidation of theuse of the term "information technology" in conducting procedural actions inremote criminal proceedings has been proved. The doctrinal concepts and essenceof the videoconferencing regime in criminal proceedings have been studied, on thebasis of which it has been determined that the videoconferencing regime is atelecommunication information technology provided by the Criminal ProcedureCode of Ukraine for interrogation and identification of persons or things duringpre-trial investigation. States when broadcasting from another premises in real timethrough audiovisual interaction using technical means and information technology,which should ensure the proper quality of image and sound, compliance with theprinciple of publicity and openness of court proceedings, as well as informationsecurity. The grounds for conducting investigative (search) and procedural actionsin the mode of videoconference in criminal proceedings are analyzed and theimperfection of the current legislation in determining the procedural range ofpersons taking part in it is revealed.

На дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження судового контрольного провадження в досудовому розслідуванні. У рамках авторської запропонованої періодизації історичного аспекту виникнення та розвитку законодавства, проаналізовані етапи становлення судового контролю, починаючи з витоків його зародження до теперішнього часу. Окреслено наукову дискусію щодо розуміння поняття судового контролю та запропоновано класифікацію форм судового контрольного провадження за різними підставами (класифікаторами). Доведена необхідність визначення в законодавстві загального правила територіальної підсудності справ слідчому судді та альтернативної підсудності, яке буде застосовуватись у випадку звернення до слідчого судді в порядку, встановленому ст. 303 КПК та ст. 206 КПК. Обґрунтована доцільність доповнення ст. 3 КПК терміном «місцезнаходження органу досудового розслідування». Запропоновано алгоритм реалізації положень ч. 2 ст. 206 КПК. Для забезпечення своєчасності судового контролю запропоновано внесення змін до ст. 163 КПК та доповнення до ст. 81 КПК окремою частиною. Наведені аргументи щодо доцільності регламентувати право слідчого судді залишити подане клопотання або скаргу без розгляду у випадку неявки особи, яка їх подала, у зв’язку з чим запропоновані зміни до ст. 306 КПК. Визначені підстави для повернення клопотань, зокрема, які подані з порушенням правил підсудності; подані особами, які не мають на це права; розгляд яких не належить до повноважень слідчого судді. Аргументовано доцільність правової регламентації загальних положень судового контрольного провадження у досудовому розслідуванні в окремій главі, де буде законодавчо регламентовано питання територіальної підсудності, підстави для відкриття провадження або повернення матеріалів, залишення їх без розгляду, строки розгляду, наслідки неявки осіб у судове засідання, загальний порядок розгляду. Виокремлено п’ять «стадій» судового контрольного провадження: 1) стадія вирішення питання щодо можливості здійснення судового контролю за відповідним зверненням суб’єктів кримінального провадження; 2) стадія організації розгляду звернення; 3) стадія розгляду по суті скарги, заяви або клопотання; 4) стадія прийняття рішення за результатами розгляду скарги, заяви або клопотання; 5) стадія виконання рішення. Запропоновано загальний порядок розгляду клопотань, заяв та скарг з урахуванням судової практики та положень, які регламентують правила судового розгляду. Проаналізовано необхідність та можливість розгляду клопотань, заяв або скарг за відсутності учасників кримінального провадження та запропоновано внесення змін до ч. 3 ст. 295-1 КПК. Досліджено актуальну проблему судового контрольного провадження – зловживання сторонами кримінального провадження своїми процесуальними правами. Запропоновано авторський проект змін до КПК щодо участі потерпілого в судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному.Визначено межі активності слідчого судді в процесі доказування під час здійснення судового контролю та сформульовано висновок, що слідчий суддя є активним суб’єктом у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Однак, активність слідчого судді повинна бути спрямована не на підтвердження або спростування доказів, наданих суб’єктами доказування, а на з’ясування обставин, встановлення яких є необхідним для розгляду заяви, клопотання або скарги по суті та ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення. Запропоновано внесення змін до КПК щодо надання права слідчому судді при розгляді всіх клопотань, заяв або скарг за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка або дослідити будь-які матеріали кримінального провадження. У випадку прийняття рішення, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, яка не є учасником кримінального провадження, її право на апеляційне оскарження потребує законодавчого закріплення в п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК. Обґрунтована необхідність доповнення ч. 1 ст. 309 КПК пунктом 14 такого змісту: «під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, постановлення яких не передбачено цим Кодексом». Запропоновано внесення змін до ст. 398 КПК щодо визначення повноважень апеляційного суду залишити без руху апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, в разі встановлення невідповідності скарги вимогам статті 398 Кодексу.Доведена необхідність розширення повноважень суду апеляційної інстанції при прийнятті рішень за результатами розгляду скарги на ухвали слідчих суддів та запропоновані зміни до ч. 3 ст. 407 КПК.^UAt the dissertation level, a comprehensive study of judicial control proceedings in pre-trial investigation was conducted.Within the framework of the author's proposed periodization of the historical aspect of the emergence and development of legislation, the stages of the formation of judicial control are analyzed, starting from the origins of its origin to the present time. The scientific discussion regarding the understanding of the concept of judicial control is outlined and the classification of forms of judicial control proceedings on different grounds (classifiers) is proposed.The need to define in the legislation the general rule of territorial jurisdiction of cases to the investigating judge and alternative jurisdiction, which will be applied in the case of an appeal to the investigating judge in the manner established by Art. 303 of the Criminal Procedure Code (Code) and Art. 206 of the Code. The justified expediency of adding Art. 3 of the Code by the term "location of the pre-trial investigation body". An algorithm for implementing the provisions of Part 2 of Art. 206 Code.To ensure the timeliness of judicial control, amendments to Art. 163 of the Code and additions to Art. 81 of the Code as a separate part. The arguments given regarding the expediency of regulating the right of the investigating judge to leave the submitted petition or complaint without consideration in the event of non-appearance of the person who filed them, in connection with which the proposed changes to Art. 306 of the Code. The grounds for the return of petitions, in particular, those submitted in violation of the rules of jurisdiction, have been determined; submitted by persons who do not have the right to do so; consideration of which does not belong to the powers of the investigating judge.Five "stages" of judicial control proceedings are distinguished: 1) the stage of resolving the issue of the possibility of judicial control upon the relevant appeal of the subjects of criminal proceedings; 2) the stage of organization of consideration of the appeal; 3) the stage of considering the merits of a complaint, statement or request; 4) the stage of making a decision based on the results of consideration of a complaint, statement or request; 5) stage of implementation of the decision. The general procedure for consideration of petitions, statements and complaints is proposed, taking into account judicial practice and provisions regulating the rules of judicial proceedings.The necessity and possibility of consideration of petitions, statements or complaints in the absence of participants in criminal proceedings was analyzed and amendments were proposed to part 3 of Article 295-1 of the Code.The actual problem of judicial control proceedings - the abuse of procedural rights by parties to criminal proceedings - has been studied. The author's draft of amendments to the Code regarding the participation of the victim in the court session considering the petition for the application of a preventive measure to the suspect is proposed. The limits of the investigative judge's activity in the process of evidence during judicial control are defined and the conclusion is formulated that the investigating judge is an active subject in criminal proceedings at the pre-trial investigation stage. However, the activity of the investigating judge should not be aimed at confirming or refuting the evidence provided by the subjects of the evidence, but at clarifying the circumstances, the establishment of which is necessary for consideration of the application, petition or complaint on the merits and the adoption of a legal, justified and motivated decision.It is proposed to amend the Code in order to grant the right to the investigating judge when considering all motions, statements or complaints on his own initiative to hear any witness or examine any materials of criminal proceedings.In the case of a decision concerning the rights, freedoms or interests of a person who is not a participant in criminal proceedings, his right to an appeal needs to be legally enshrined in Clause 10 Part 1 of Art. 393 of the Code. There is a well-founded need to supplement part 1 of Art. 309 of the Code, paragraph 14 of the following content: "during the pre-trial investigation, rulings of the investigating judge, the rulings of which are not provided for by this Code, may be appealed in the appeal procedure." Amendments to Art. 398 of the Code regarding the determination of the powers of the appellate court to leave without motion an appeal against the decision of the investigating judge, in the event of establishing that the complaint does not meet the requirements of Art. 398 of the Code.The need to expand the powers of the appellate court in making decisions based on the results of the review of the appeal against the rulings of investigating judges and the proposed changes to Part 3 of Art. 407 of the Code.

Розглянуто теоретичні та практичні особливості доказування у кримінальних справах про контрабанду у суді першої інстанції. Проаналізовано обставини, що підлягають доказуванню у таких кримінальних справах. Виявлено специфіку питань, які вирішуються під час попереднього розгляду справи суддею у справах про контрабанду. Установлено особливості судового слідства у цих справах. Охарактеризовано особливості оцінки судом першої інстанції матеріалів досудового слідства, їх допустимості, достатності для судового розгляду та повноти. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, яке регламентує провадження у кримінальних справах про контрабанду в суді першої інстанції.

  Скачати повний текст