Досліджено білки казеїнового комплексу коров'ячого молока та продукти їх протеолізу, які утворюються за умов дії ферментів молочнокислих бактерій. Запропоновано ефективну методику для електрофорезу білків казеїнового комплексу, яка забезпечує ідентифікацію казеїнових фракцій відповідно до сучасної класифікації. Охарактеризовано протеолітичну активність та інші основні біохімічні показники 50-ти штамів різновидностей Lactococcus lactis та 2-х штамів Str. salivarius subsp. termophilus. На підставі результатів дослідження закономірностей протеолізу казеїнів лактококами введено критерій для характеристики відношення активності приклітинних і внутрішньоклітинних протеаз. Даний критерій запропоновано використовувати для відбору штамів, здатних продукувати гіркі на смак пептиди. Встановлено, що здатність утворювати казокініни серед штамів лактококів зустрічається рідко. Запропоновано модельну систему для тестування протеолітичних ферментів на здатність утворювати біологічно активні пептиди під час протеолізу казеїнів. Виділено хроматографічно низькомолекулярні пептиди після протеолізу казеїнових фракцій <$Ealpha sub S 1 - roman CN> і <$Ebeta - roman CN>, що вірогідно знижують артеріальний тиск у щурів зі штучною реноваскулярною гіпертензією.

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні особливості активних штамів бактерій -деструкторів вуглеводнів та визначено ефективність створених на їх основі препаратів для очищення нафтових забруднень довкілля. Серед ізольованих з нафтозабруднених грунтів і кореляційних штамів бактерій відібрано активні штами - деструктори нафти та нафтопродуктів, що належать до видів Acinetobacter calcoaceticus, Gordonia rubropertinctus і Rhodococcus erythropolis. Вони здатні до засвоєння великої кількості вуглеводнів, не проявляють взаємного антагонізму, фітотоксичних властивостей і патогенності. За умов росту на вуглеводнях у штамів G. rubropertinctus ІМВ Ас-5005 і R. erythropolis ІМВ В-7012, які мають початкову низьку гідрофобність клітинної поверхні, відбувалося значне (у 4 - 25 раза) підвищення цього показника та синтез клітиннозв'язаних поверхнево-активних речовин (біоПАР), що мають емульгувальні властивості й утворюють стійкі емульсії типу "масло у воді". Домінувальними компонентами біоПАР цих штамів є гліколіпіди - мономіколати та диміколати трегалози. У високогідрофобного штаму A. calcoaceticus ІМВ В-7013 під час засвоєння вуглеводнів відбувається зниження гідрофобності клітин у 1,4 раза та синтез позаклітинних біоПАР з емульгувальними властивостями, які утворюють стійкі емульсії типу "вода в маслі". Відзначено, що біоПАР ацинетобактерій містить вуглеводи, білки та ліпіди, загальна кількість і склад окремих компонентів у яких залежить від використаного субстрату. Спільне культивування штамів збільшує на 6 - 15 % ступінь деструкції вуглеводнів, яка дорівнювала 76,0 - 97,8 % і зберігалася під час мінералізації середовища до 4,0 % NaCl і значень pH 6,0 - 8,0. Створені на основі досліджених штамів та нафтопоглинальних сорбентів препарат еколан і родойл зменшують концентрацію вуглеводнів у воді за 7 діб на 89,6 %, у грунті за 3 місяці - на 92,7 %, а нафтошламах за 6 місяців - на 92,1 %. У разі використання цих препаратів у запропонованих нормах їх внесення у забруднене середовище відсутня негативна дія на гідробіонтів прісноводних екосистем.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

мРозроблено методичні підходи щодо виділення білкових чинників, здатних зв'язуватись з інсуліном у сироватках крові людей. Встановлено, що використання поетапної афінної хроматографії може бути ефективним для визначення співвідношень білків, які зв'язують інсулін (БЗІ), у крові хворих на цукровий діабет (ЦД), що надає можливість диференційовано обгрунтувати механізми виникнення окремих випадків інсулінорезистентності. З'ясовано, що у процесі фракціонування сироваток крові здорових людей і хворих на ЦД методом поетапної афінної хроматографії виявляють аналогічні фракії БЗІ, які відрізняються кількісним вмістом білка. Доведено, що до складу інсулінзв'язувальних білків, крім антитіл до інсуліну, входять також білки неімуноглобулінової природи. Виявлено, що в однакових об'ємах сироваток крові хворих на ЦД і донорів міститься різна кількість усіх БЗІ й білків імуноглобулінової природи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено генетичні, цитогенетичні, біохімічні, технологічні та польові досліди з метою поглибленого вивчення генетичної природи ознаки якості зерна пшениці та можливості їх покращання за рахунок впровадження в селекційний процес генетичної мінливості на рівні хромосомних транслокацій, мутацій, рекомбінатних генотипів, чужорідних генів і трансгенних модифікацій. Виконано картування локусу Gli-B1 на хромосоми 1B пшениці з використанням оригінального телосомічного методу, проведено серію досліжень з картування множинних локусів Gli/Glu пшениці. Охарактеризовано індивідуальні білки за спектром пептидів і первинною N-термінальною послідовністю амінокислот. Проведено широкомасштабні дослідження з інтрогресії з геном пшениці екотичних Gli/Glu-алілів від дикоростучих співродичів пшениці та доведено можливість покращання показників якості борошна пшениці за рахунок генетичної плазми дикоростучих видів. Досліджено основні генетичні системи, які кодують синтез амілолітичних ферментів зерна, синтез крохмалю та контролюють консистенцію зерна пшениці. Створено новий генетичний матеріал для селекційного використання та започатковано нові напрями селекції сортів пшениці екстра високої якості борошна, сортів кондитерського та технічного використання спирто-дистилятного напряму для виробництва біоетанолу. Розроблено та впроваджено в практику селекційно-генетичних досліджень методи електрофоретичного аналізу й екпрес-оцінювання якості борошна генетичного та селекційного матеріалу пшениці.

  Скачати повний текст

Установлено, ацетилгідразід оксалурової кислоти та етиловий ефір 4-етоксіфенілоксалурової кислоти у разі внутрішнього введення в дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин суттєво не впливають на процеси обміну гострофазних білків, ліпідів і на активність ферментів, а за гострого формалінового запалення з оксидантним стресом виявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, підтверджені тим, що у динаміці сприяють нормалізації у сироватці крові показників гаптоглобіну, фібриногену, церулоплазміну, альбуміну, загального білка, середніх молекул, загальних ліпідів, тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів високої густини холестерину, малонового діальдегіду, каталази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз.

  Скачати повний текст

Досліджено участь еритроцитів і лейкоцитів у згортанні крові за норми й у разі виразкової хвороби шлунка. Виявлено, що цілі еритроцити здатні активізувати внутрішнє тромбопластиноутворення за рахунок наявності в них тромбопластинового фактора еритроцитів, який є глікопопротеїдом з молекулярною масою 17 540 - 22 590, зосереджений у стромі еритроцитів у фракції D і має властивості фактора 3 тромбоцитів. Установлено механізм включення тромбопластинового фактора еритроцитів у процес тромбопластиноутворення, який полягає у збереженні сіалопротеїду зовнішнього шару мембрани клітини, що відіграє роль своєрідного посередника між тромбопластиновим фактором еритроцитів і активованими факторами згортання плазми. В стромі еритроцитів у фракції A виявлено високомолекулярні стромальні білки (167 900), які прискорюють перетворення фібриногену на фібрин і за біологічною дією нагадують фактор 2 тромбоцитів. Показано, що лейкоцити беруть участь у реакціях клітинної агрегації та входять до складу первинної гомостатичної пробки, здатні активізувати коагуляційний гемостаз за рахунок наявності в них тромбопластичного, антигепаринового фібринстабілізувального факторів. Установлено, що активація перекисного окиснення ліпідів в еритроцитах і зниження активності антиоксидантних ферментів еритроцитів зумовлюють підвищення агрегаційної активності, зниження пероксидної резистентності, здатності еритроцитів до деформування, збільшення в'язкості еритроцитарної суспензії у разі виразки шлунка, що призводить до порушення мікроциркуляції та гіпоксії слизової оболонки шлунка. Патогенетично обгрунтовано застосування антиоксидантів у комплексній схемі лікування хворих на виразкову хворобу шлунка.

  Скачати повний текст

Містяться теоретичні дослідження у вирішенні проблеми прогнозування колоїдної стабільності винопродукції. Проведені теоретичні та експериментальні дослідження складу і фізико-хімічних властивостей комплексу біополімерів, який відповідає за формування оборотних колоїдних помутнінь в міцних винах і виноматеріалах. Встановлено, що до складу комплексу біополімерів входять низькомолекулярні білки, олігомерні форми фенольних речовин і полісахариди. Визначено закономірності формування оборотних колоїдних помутнінь на підставі трансформації комплексу біополімерів під час виробництва міцних вин. Виявлено характер утворення помутнінь, який обумовлений кількісними і якісними змінами складу комплексу. Технологічні прийоми виробництва міцних вин, які сприяють окисленню, збільшують масову концентрацію і ступінь окисленості фенольного фрагменту комплексу та підвищують схильність виноматеріалів до оборотних колоїдних помутнінь. Розроблено метод оцінки схильності вин до оборотних колоїдних помутнінь, який дозволяє прогнозувати терміни стабільності продукції, що виробляється, і одержано рівняння, яке відбиває взаємозв'язок показань розробленого методу з термінами стабільності готової винопродукції.

  Скачати повний текст

Ідентифіковано білки-партнери туберозно-склерозного комплексу TSC1/2 і охарактеризовано виявлені взаємодії у системі вищих евкаріотів. З використанням методу двогібридної системи дріжджів ідентифіковано 10 TSC2-зв'язувальні білки, а саме, адапторні білки родини 14-3-3, білки протеасомного комплексу та серин / треонінова протеїнфосфатаза 5. Одержано й охарактеризовано моноклональні антитіла проти TSC2. Специфічність утворення комплексу TSC2 / PP5 доведено на моделі клітин ембріональних фібробластів мишей з використанням методів реципрокної ко-імунопреципітації. Показано, що ефективність взаємодії TSC2 з PP5 залежить від фізіологічного стану клітин, а саме: комплексоутворення TSC2 / PP5 підсилюється у клітинах, що активно проліферують. Уперше показано зданість PP5 дефосфорилювати in vitro TSC2 за потенційними сайтами фосфорилювання АМРК. Запропоновно модель регуляції активності TSC2 шляхом PP5 опосередкованого дефосфорилювання.

  Скачати повний текст

Досліджено лактатдегідрогеназу (LDH) і розчинні білки слизової оболонки рубця, сітки, книжки, сичуга, сліпої та прямої кишок плодів корів. Встановлено, що з 5-ти до 8,5-місячного віку в цитозольно-мікросомальній та мітохондріальній фракціях тканини зростає активність LDH, а з 3,5 до 8,5-місячного віку - концентрація білків. Ізоензимний склад LDH у субклітинних фракціях і білковий спектр слизової оболонки протягом пренатального періоду онтогенезу не змінюються. У порівнянні з дорослими тваринами у плодів вищими є активність LDH і концентрація білків. У сичузі, сліпій і прямій кишках та печінці плодів менше ізоензимів LDH, побудованих із субодиниць В-типу та краще пристосованих до перетворень лактату. Концентрація даного метаболіту у плодів вища, ніж у дорослих тварин, а пірувату - нижча. Співвідношення ізоензимів LDH і білкових фракцій у слизовій оболонці рубця, сітки та книжки практично ідентичне. У порівнянні з дорослими тваринами менше ізоформ LDH, побудованих із субодиниць А-типу. У цитозольно-мікросомальній фракції передшлунків та у мітохондріях сичуга, сліпої та прямої кишок переважає ізоензим LDH-5. Розподіл ізоформ у цитозольно-мікросомальній фракції сичуга, сліпої та прямої кишок рівномірний. Стійкішими до термічної обробки виявилися ізоензими LDH, побудовані з субодиниць В-типу. Не виявлено відмінностей у активності LDH, її ізоензимному складі, концентрації лактату, пірувату і білків та білковому спектрі слизової оболонки травного тракту плодів, отриманих від корів, які споживали ріпакові шрот і макуху у поєднанні з сорбентами та інші корми з високим вмістом протеїну (сою, соняшник, льон).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Удосконалено діагностику ревматизму у ході проведення міжфазної тензіореометрії крові та вологи видихуваного повітря (ВП). На підставі різних клінічних варіантів перебігу ревматизму досліджено динамічний поверхневий натяг крові, встановлено фізико-хімічні параметри відображення характеру позасерцевих ознак хвороби, частоти та вираженості вад серця, порушення кровообігу. Визначено білки та ліпіди крові, наділені сурфактантними та поверхнево-інактивними властивостями у хворих на ревматизм, а також їх вплив на окремі показники адсорбіційної тензіометрії. Досліджено поверхневий натяг, в'язкоеластичність і релаксацію конденсату ВП у хворих з різним клінічним перебігом хвороби, порівняно дані показників з параметрами гемодинаміки малого кола кровообігу, встановлено фізико-хімічні критерії, що запобігають розвитку легеневої гіпертензії, зумовленої серцевими вадами. З використанням окремих груп препаратів проаналізовано наслідки лікування хворих на ревматизм, а також клінічні, електрофізіологічні, гемодинамічні та фізико-хімічним показники біологічних рідин (крові та конденсату ВП), що впливають на ефективність терапевтичних заходів.

  Скачати повний текст

Виявлено та охарактеризовано нові білки партнерів кінази S6 рибосомального білка (S6K1) методом дріжджової двогібридної системи. В результаті проведеного скринування кДНК бібліотеки ембріонів миші ідентифіковано кДНК нового S6K1-зв'язувального білка - КоА-синтази. Вперше клоновано кДНК ген, що кодує КоА-синтазу. Доведено, що КоА-синтаза має дефосфоКоА-кіназну та фосфопантотенатаденілтрансферазну активності та каталізує два останні етапи біосинтезу КоА. Вперше показано, що КоА-синтаза взаємодіє з S6K1 в клітинах дріжджів та в клітинах ссавців. Встановлено, що С-кінцеві ділянки S6K1 та КоА-синтази залучені до утворення білкового комплексу. Продемонстровано мітохондріальну локалізацію КоА-синтази методами конфокальної мікроскопії та субклітинного фракціонування з використанням специфічних антитіл. Виявлено, що КоА-синтаза не є субстратом для S6K1 та встановлено відсутність взаємовпливу обох ферментів на їх активність. Обгрунтовано структурну роль даної взаємодії та виявлено її вплив на можливість S6K1 наближатися до мітохондрії з метою фосфорилювання її мітохондріальних субстратів.

  Скачати повний текст

Розглянуто фізичні механізми, які є підгрунтям колективної дифузійної динаміки білків і мембранно-пептидних комплексів. Досліджено колективну дифузійну динаміку таких об'єктів, як калієвий іонний канал KcsA, бактеріальні періплазматичні транспортні білки, кальмодулін, тирозил-тРНК синтаза людини та комплекси пептидів, що проникають у клітину, з ліпідними мембранами. Створено нові теоретичні й обчислювальні методи для дослідження різних аспектів колективної дифузійної динаміки білків і мембранно-пептидних комплексів. Розв'язано супутню теоретично-фізичну задачу однорядної багаточастинкової дифузії у вузьких порах, яку застосовано до пор іонних каналів. Вперше досліджено трансмембранну дифузію пептидів, що проникають у клітинну, методами нерівноважної молекулярної динаміки. Розроблено модель води, що поляризується, для популярного грубозернистого силового поля MARTINI. Вперше створено загальну теорію багаточастинкової однорядної дифузії у вузьких порах іонних каналів і запропоновано концепцію суперіонів. Концепцію динамічної самоорганізації вперше поєднано з даними про будову та колективну динаміку реального іонного каналу KcsA. Створено концепцію динамічних доменів у білках і методи їх ідентифікації. На основі властивостей динамічних доменів виявлено ряд білків, що є кандидатами для створення біосенсорів.

  Скачати повний текст

У процесі створення нової популяції курей використано п'ять класів генетичних маркерів за випадків: для моніторингу динаміки генетичної структури птиці (поліморфні білки, групи крові, ембріональні аномалії та дискретні морфологічні ознаки), пошуку зв'язків сигнальних генів з господарсько-корисними ознаками (поліморфні білки яєць, гени-маркери статі) та створення аутосексних гібридних комбінацій (гени-маркери статі). Установлено оптимальний рівень гетерозиготності дослідної птиці за біохімічними маркерами (19,90 %). Не виявлено негативного впливу алеля *K, а також генотипів за локусами G(3) та G(2) на господарсько-корисні ознаки бірківських м'ясо-яєчних курей. Досягнуто високу ефективність аутосексингу добових курчат і виявлено подібність спектрів ембріональних аномалій розвитку у сухопутної та водоплавної птиці різних видів. Розроблено генетичний паспорт кожної з субпопуляцій бірківських м'ясояєчних курей та популяції в цілому, який комплексно та всебічно відображає генетичну структуру сьомого покоління дослідної птиці.

  Скачати повний текст

З використанням методів еколого-генетичного моніторингу - аналізу розповсюдження алельних варіантів у древніх і сучасних, рівнинних і гірських порід великої рогатої худоби й овець, уперше виявлено видо- та породоспецифічні особливості диференціації їх генофондів за різними типами молекулярно-генетичних маркерів. Показано, що оцінки поліморфізму структурних генів, на відміну від сумарних спектрів ISSR-PCR, більшою мірою характеризуються видо- та породоспецифічністю та відображають особливості просторово-часової диференціації порід, процеси популяційно-генетичної адаптації до еколого-географічних умов їх розведення. Виявлено, що у часовій та еколого-генетичній диференціації овець і великої рогатої худоби визначальну роль мають транспортні білки та фермент метаболізму екзогенних субстратів, а також спостерігаються виражені локус-специфічні відміни у поліморфізмі різних генетико-біохімічних систем цих двох видів. Обгрунтовано використання за умов оцінки генетичної диференціації внутрішньопородних груп тварин аналізу поліморфізму анонімних послідовностей ДНК, оскільки розраховані за ними значення генетичних дистанцій майже у 10 разів більші, ніж значенння, розраховані за оцінкою поліморфізму структурних генів у тих же тварин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості процесу запліднення у T. durum, T. aestivum, S. cerale та H. annuus на послідовних стадіях проходження цього процесу. Визначено об'єми клітин, їх ядер і ядерець, величину ядерно-ядерцевого (ЯЯС) і ядерно-цитоплазматичного (ЯЦС) співвідношень та досліджено динаміку цих показників за розвитку яйцеклітини та зиготи у даних видів. Виявлено, що об'єми клітини, ядра та ядерець, а також значення величини ЯЯС і ЯЦС у період дозрівання зиготи у цих видів змінюються. Показано, що за спрямованістю змін об'ємів зиготи та її структурних компонентів у порівнянні з яйцеклітиною досліджені види розрізняються. Зазначено, що криві, які відбивають процентне співвідношення цих об'ємів до відповідних об'ємів яйцеклітини у T. durum, T. aestivum, та у S. cerale - двовершинні. У них період коливань дорівнює 4 - 6 год., а у H. annuus - близько години. Морфометричні параметри розглянуто як інтегральні показники функціонального стану цієї клітини за її розвитку. Досліджено характер змін морфометричних параметрів, ступінь накопичення нуклеїнових кислот і білка й особливості структурного стану хроматину в ядрах цих клітин. У яйцеклітині та зиготі цитохімічні реакції на конструктивні речовини (білки, нуклеїнові кислоти) схожі, а на запасні - розрізняються: в яйцеклітині та зиготі злаків запасними речовинами є, головним чином, крохмаль, а у H. annuus - ліпіди, більш енергетично багаті. Розроблено критерії непрямої оцінки функціональної активності клітини, використовуючи інтенсивність цитохімічних реакцій, об'єм клітин, їх ядер та ядерець, а також величину співвідношень - ЯЯС та ЯЦС.

  Скачати повний текст