Вивчено антирадикальні та антиоксидантні властивості природних та синтетичних фенолів і N-вмісних гетероциклів, досліджено їх взаємозв'язок зі структурними й енергетичними параметрами даних молекул. Визначено антирадикальні й антиоксидантні властивості групи одно- та двоядерних фенолів, а також N-вмісних гетероциклів з класів піридинкарбонових кислот, 1,4-дигідропіридинів, природних N-вмісних гетероцилків, а також S-похідних хіназолінів. Встановлено наявність позитивних корелятивних взаємозв'язків між значеннями антиоксидантної активності досліджуваних сполук та енергією активації, константами швидкості утворення та енергією резонансу вільнорадикальних форм відповідних сполук. Серед нових сполук - S-похідних хіназолінів за результатами використання комплексу фармакологічних, біохімічних і квантово-хімічних методів відібрано найбільш потужний антиоксидант - сполуку NC-109, для якої проведено дослідження цитопротекторної дії in vitro на моделі хімічного ураження клітин печінки тетрахлорметаном. Показано високу антиоксидантну активність сполуки NC-109, досліджено її мембраностабілізуючі та геномопротекторні ефекти. З'ясовано, що введення сполуки NC-109 щурам, отруєним тетрахлорметаном, сприяє корекції заряду поверхні мембран ЕР та структури білків. Доведено, що гепатопротекторні ефекти сполуки NC-109 не поступаються стандартному фенольному антиоксиданту іонолу.

  Скачати повний текст

Здійснено пошук біологічно активних речовин серед 2- і 4-меркапто-, 2- і 4-гідразинохінолінів, 9-меркапто- та 9-гідразиноакридинів. Проведено цілеспрямований синтез похідних хіноліну й акридину з азото- та сірковмісними функціональними групами, для одержання яких розроблено спеціальні препаративні методи. Встановлено будову та досліджено фізико-хімічні властивості утворених сполук. Виявлено, що одержані похідні хіноліну й акридину у більшості випадків відносяться до помірно токсичних, малотоксичних або практично нетоксичних сполук і відзначаються широким спектром біологічної активності. Доведено, що за умов генерації вільнорадикального окиснення похідних хіноліну й акридину у даних сполук проявляються властивості "пасток" супероксиданіону у водній фазі, здатність перехоплювати гідроксилрадикал у гетерогенних системах, зменшувати рівень пероксидних сполук, гальмувати утворення активних форм оксиду азоту, проявляти протекторну дію щодо ферментів антирадикального й антиоксидантного захисту, зменшувати вміст продуктів вільнорадикального окиснення, нормалізувати основні ланки вуглеводного й енергетичного обміну та захищати запаси ендогенних антиоксидантів. На базі системного вивчення даних комп'ютерного прогнозування, хімічної структури, фізико-хімічних властивостей та біологічної активності досліджених сполук створено комбінаторні бібліотеки та проведено спрямований молекулярний дизайн речовин з очікуваними видами біологічної дії. Розроблено оптимальний метод синтезування, вивчено фізико-хімічні властивості та проведено доклінічні випробування біологічно активної субстанції "Хінотину" з антиоксидантною та церебропротективною дією.

  Скачати повний текст

Доведено антиоксидантну дію екстракту родіоли рідкого на різних рівнях дослідження. В експериментах in vitro встановлено, що даний препарат проявляє виражені мембраностабілізувальні властивості, викликає пригнічення швидкості процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків і безпосередньо впливає на активність ферментів антиоксидантного захисту (каталази, глутатіон-S-трансферази, церулоплазміну). Виявлено антиоксидантний вплив екстракту родіоли рідкого in vivo за умов фізіологічної норми. Зазначено, що даний ефект найбільш повно проявляється у разі внутрішньошлункового введення препарату у дозі 0,01 мл/кг маси тіла протягом 5-ти діб. За умов моделей вільнорадикальних патологій (експериментального токсичного гепатиту та ерозивно-виразкового ураження гастродуоденальної зони) доведено суттєві порушення оксидантно-антиоксидантного гомеостазу крові, печінки та шлунка щурів та антиоксидантні властивості екстракту родіоли рідкого.

  Скачати повний текст

Отримані, проаналізовані, вилучені та ідентифіковані 7 сполук: кемпферол, кверцетин, кверцетрин, гіперозид, авікулярин, кавова та елагова кислоти. Вперше вивчені амінокислотний та жирнокислотний склад листя горіху грецького. Розроблено раціональний склад та оптимальну технологію лосьйону з екстрактом листя горіху грецького. Досліджено фізико-хімічні властивості препарату, стабільність в процесі зберігання, його нешкідливість.

  Скачати повний текст

Установлено, ацетилгідразід оксалурової кислоти та етиловий ефір 4-етоксіфенілоксалурової кислоти у разі внутрішнього введення в дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин суттєво не впливають на процеси обміну гострофазних білків, ліпідів і на активність ферментів, а за гострого формалінового запалення з оксидантним стресом виявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, підтверджені тим, що у динаміці сприяють нормалізації у сироватці крові показників гаптоглобіну, фібриногену, церулоплазміну, альбуміну, загального білка, середніх молекул, загальних ліпідів, тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів високої густини холестерину, малонового діальдегіду, каталази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз.

  Скачати повний текст

Поведено фармакологічне вивчення оригінальних вітчизняних елаготаніновміщувальних препаратів альтану й елгацину у порівнянні з відомими антиоксидантами кверцетином і силібором. На підставі результатів експериментальних досліджень обгрунтовано доцільність створення нової групи антиоксидантних лікарських засобів на основі елаготанінів. За результатами вивчення механізмів антиоксидантної дії доведено, що альтану й елгацину притаманні прямі антирадикальні властивості й опосередкований гальмівний вплив на перебіг вільнорадикального окиснення (ВРО) - іонів заліза, пригнічення активності прооксидантних ферментів, стабілізації пулу ендогенних ферментативних і неферментативних компонентів антиоксидантної системи, наявність мембраномодулювальних/мебраностабілізувальних властивостей. Проведено порівняльний аналіз окремих складових антиоксидантної дії елаготанінвміщувальних і флавоноїдних препаратів, що дозволило з'ясувати їх особливості у реалізації фрамакологічної активності. Визначено переваги запропонованих елатаніновміщувальних антиоксидантів у порівнянні з відомими флавоноїдними препаратами антиоксиданої дії кверцетином і силібором. Доведено високу терапевтичну ефективність лаготаніновміщувальних препаратів як засобів фармакокорекції виразкових уражень шлунку та товстої кишки, гострих і хронічних токсичних гепатитів, гіперліпідемій, кардіопатологій токсичного генезу. На підставі одержаних результатів обгрунтовано доцільність створення та впровадження у практичну медицину таблеток елгацину, 0,007 - оригінального кардіопротекторного антиоксидантного лікарського засобу.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено фармакологічну активність препаратів супероксиддисмутази різного походження на базі моделей серцево-судинної патології, запальних станів, променевих пошкоджень, пошкоджень печінки та ін. Наведено теоретичне узагальнення та нові підходи до розв'язання проблеми підвищення ефективності вільнорадикальним окисненням (ВРО) обумовлених патологічних станів шляхом використання препаратів супероксиддисмутази (СОД). Установлено, що рекомбінантна СОД (СОДгес), еритроцитарна СОД (СОДег) та "Пероксинорм" сприяють зменшенню активності процесів ВРО, цитолізу, поліпшують функціональну активність органів і систем. Висока антиексудативна активність препаратів СОД свідчить, що їх протизапальна дія реалізується шляхом зменшення активності вільнорадикальних процесів та імунного запалення. Препарати СОД мають виражені кардіопротекторні властивості, а саме: нормалізують показники серцевої діяльності, поліпшують біоенергетичні процеси у міокарді, знижують інтенсивність цитологічних і вільнорадикальних процесів, а також мають ангіопротекторний ефект. Виявлено хронофармакологічну залежність дії препаратів СОД, а також з'ясовано хронофармакологічну залежність дії токоферолу та кверцетину. Препарати СОД здатні на 40 - 60 % потенціювати протизапальні ефекти індометацину, диклофенаку натрію, токоферолу ацетату, кверцетину. Для рекомбінантної СОД установлено виражену протипроменеву активність і з'ясовано оптимальні схеми її введення. На підставі результатів досліджень показано перевагу препарату СОДгес у порівнянні з традиційними антиоксидантами та повну взаємозумовленість СОДгес і СОДег. Препарат СОДег - ерисод дозволений до медичного застосування.

  Скачати повний текст

Розроблено та досліджено магнієвмісні засоби у формі сиропу та композиційного розчину. Теоретично й експериментально обгрунтовано склад таких засобів. Підібрано оптимальну концентрацію магнію хлориду та піридоксину гідрохлориду. Запропоновано технологію виробництва. Створені магнієвмісні засоби характеризуються стабільністю фізико-хімічних, технологічних, біофармацевтичних властивостей за тривалого (24-х місяців) зберігання. Установлено, що у разі ентерального введення сироп і композиційний розчин забезпечують рівномірне у часі надходження магнію до сироватки крові. Запропоновано технологічні схеми виробництва та методики стандартизації розроблених магнієвмісних засобів для внутрішнього застосування.

  Скачати повний текст

Виявлено 23 похідних сполуки 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти з антигіпоксичними й антиоксидантними властивостями, здійснено поглиблене вивчення найбільш ефективної речовини за умов in vivo. За результатами визначення ефективності на моделі гострої гіпоксичної гіпоксії у мишей для поглибленого вивчення відібрано найбільш активну сполуку (під умовною назвою "оксоіндолін"), визначено її середньоефективну та середньолетальну дози за різних шляхів введення. Встановлено, що оксоіндолін у дозі 18,6 мг/кг ЕД₅₀ за одноразового профілактичного введення за умов гемічної, нормобаричної, гіпобаричної та гістотоксичної гіпоксії вірогідно подовжує тривалість життя тварин у 3; 3,5; 3,1 та 4,25 рази відповідно і не поступається максидолу, а за широтою терапевтичної дії у 29,7 разів його перевершує. Показано, що за умов in vivo оксоіндолін проявляє виразну антирадикальну й антиокиснювальну активність. Антигіпоксичні й антиоксидантні властивості оксоіндоліну підтверджено на моделі емоційно-больового стресу у щурів. Виявлено, що введення за даних умов оксоіндоліну (внутрішньошлунково у дозі 18,6 мг/кг щодоби протягом 3-х діб) сприяє нормалізації показників ЕКГ, зниженню рівня процесів ПОЛ у міокарді та крові, збільшенню утилізації енергії макроергічного зв'язку міокардіальними клітинами, що покращує скоротливу функцію серцевого м'яза.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано доцільність профілактичного застосування координаційної сполуки германію з нікотиновою кислотою (МІГУ-1) за умов гіпоксії замкнутого простору. Доведено, що найвищу протекторну активність МІГУ-1 виявляє в дозі 117,4 мг/кг у разі введення за 77 хв. до початку дії пошкоджуючих факторів. Встановлено, що протигіпоксичний ефект даної сполуки грунтується на її властивості попереджати формування розповсюдженої мембранопатії за гіпоксії замкнутого простору, що виявляється у зниженні рівня продуктів всіх етапів деградації фосфоліпідів мембран клітин з одночасним запобіганням зниження активності та вмісту компонентів антиоксидантної системи, а також збереженням фонду АТФ. Виявлено, що протекторна активність МІГУ-1 також реалізується попередженням модифікації активності ферментів енергетичного обміну на фоні індукції ефективних шляхів ресинтезу макроергів. Зазначено, що профілактичне застосування германійорганічної сполуки з нікотиновою кислотою запобігає змінам рівня активних компонентів мітохондріальної та мікросомальної електронтранспортних ланцюгів.

  Скачати повний текст

Розроблено метод одержання з отрути бджоли нативного апіанатоксину та його сорбованої форми. Встановлено, що апіанатоксин не має токсичних та алергенних властивостей, але є повноцінним імуногеном. В експерименті досліджені гіпосенсибілізуючі властивості апіанатоксину та його сорбованої форми. Розроблені раціональні схеми застосування апіанатоксинів. Досліджена нешкідливість нативного і сорбованого апіанатоксинів при введені 20 лікувальних доз за показниками серцево-судинної системи, периферійної крові, деяких фізіологічних показників та морфологічної структури внутрішніх органів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження по створенню настойки на основі лікарської рослинної сировини - листя горіху грецького, призначеної для лікування хронічних гастритів та виразкової хвороби шлунку. Розроблений склад та раціональна технологія настойки, вивчені фізико-хімічні властивості препарату, стабільність у процесі зберігання, біологічна активність.

  Скачати повний текст

В дисертації обгрунтовано біохімічні механізми дії настоянки ехінацеї пурпурової на стан оксидантної та антиоксидантної систем організму за умов норми і при експериментальній патології (ерозивно-виразкове ураження гастродуоденальної зони та токсичний гепатит). Дія препарату направлена на нормалізацію активності ферментів антипероксидного захисту організму і стабілізацію клітинних мембран. Встановлено, що настоянка ехінацеї пурпурової спроможна ефективно гальмувати радіаційно-індуковані процеси пероксидного окислення ліпідів і її використання зумовлює позитивний коригуючий ефект щодо основних показників антиоксидантної системи. Біологічна ефективність препарату в знешкодженні продуктів пероксидації і їх токсичних метаболітів, стабілізації стану антиоксидантної системи організму обумовлена біологічно активними речовинами, які входять до його складу.

  Скачати повний текст