До наукового обігу введено значну кількість матеріалів преси й архівних матеріалів, з використанням яких проаналізовано умови виготовлення, розповсюдження, форми (типи) друкованих видань ОУН і УПА, а також визначено мету, завдання та охарактеризовано боротьбу ОУН і УПА за творення незалежної Української держави. Висвітлено основні тематичні аспекти досліджених видань, зокрема негативну роль більшовицької системи (політичну, економічну) щодо українського визвольного руху та побудови незалежної Української держави. Розкрито суть політики ОУН і УПА щодо представників інших націй - росіян, поляків, які не перешкоджали національним прагненням українського народу. Зазначено щодо несприйняття ідеології російського більшовизму, німецького нацизму, польського шовінізму.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі заснування та діяльності органів надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією на Півдні України. В роботі проаналізовані структура, компетенція та функціонування органів ВЧК - репресивної системи більшовизму, яка на регіональному рівні мала свої особливості. Розглядається діяльність органів ОГЧК проти збройного селянського руху, антирадянського політичного підпілля, карної злочинності, а також контррозвідувальні дії проти розвідок Польщі та Румунії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі заснування та діяльності органів надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією на Півдні України. В роботі проаналізовані структура, компетенція та функціонування органів ВЧК - репресивної системи більшовизму, яка на регіональному рівні мала свої особливості. Розглядається діяльність органів ОГЧК проти збройного селянського руху, антирадянського політичного підпілля, карної злочинності, а також контррозвідувальні дії проти розвідок Польщі та Румунії.

  Скачати повний текст

Вперше в українській історіографії досліджено проблему становища центральноукраїнських земель (Київського та Полтавського регіонів) у період нацистської окупації 1941 - 1944 рр. На підставі аналізу матеріалів періодики, архівних документів, мемуарів та інших джерел встановлено особливості соціально-економічної та культурної політики окупаційної влади на території генеральної області "Київ". До наукового обігу введено значну кількість архівних матеріалів, які мають велике значення як історичні джерела. Уточнено масові втрати населення деяких міст України. Встановлено роль української допоміжної адміністрації у проведенні окупаційної політики. Охарактеризовано соціально-економічне становище різних категорій населення за даних умов. Виявлено загальний занепад народного господарства, показано спроби його відбудови. З'ясовано, що ставлення окупаційної влади до різних соціальних категорій населення (селян, робітників, військовополонених та інтелігенції) залежало від їх кількості та прикладного значення результатів праці. Здійснено комплексний аналіз розвитку культури за нових умов. Відзначено, що сподіваючись на звільнення України від більшовизму українські національні сили з початком окупації активно відроджували народні культурні традиції. Висвітлено діяльність освітніх установ і закладів культури (театрів, кінотеатрів, музеїв, бібліотек) на окупованій території. Показано внесок української інтелігенції у відродження культурних традицій у перший період окупації.

  Скачати повний текст

Вперше в українській історіографії комплексно досліджено процес становлення П. Любченка як партійного та державного діяча, формування його політичних переконань і позицій, практичний внесок у розвиток українського державотворення в контексті суспільно-політичних перетворень у Радянській Україні 1920 - 1930 pp. Виділено етапи формування його особистісної позиції, політичного світогляду. Проаналізовано мотиви, які зумовлюють політичний вибір: відхід від позицій націонал-комунізму та підтримка більшовизму. Показано, що характерними рисами номенклатурної еліти УСРР є залежний характер від політичної волі керівництва СРСР, страх перед московським керівництвом, схильність до інтриганства, кар'єризм, цинізм її представників. Доведено типовість долі П. Любченка - неминучість знищення тієї частини номенклатурної еліти України, яка свого часу ідентифікувала себе на національній основі з українцями, але, зробивши свій вибір, у політичній діяльності керувалася партійною належністю.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес становлення націоналістичного руху, діяльність осередків Організації Українських Націоналістів (ОУН), провідних лідерів, вплив "радянізації" 1939 - 1941 рр. на майбутнє розгортання боротьби національно-визвольних сил із більшовизмом. Досліджено хід опору ОУН, Української Повстанської Армії (УПА) окупантам краю та радянській тоталітарній системі. Оцінено тактику та стратегію ОУН, УПА, а також визначено їх історичну роль у боротьбі за незалежність України.

  Скачати повний текст

Наведено психоаналітичне тлумачення творчої особистості Т. Осьмачки у контексті епохи більшовицького загарбання України, проаналізовано психобіографічні проекції творчості письменника. З'ясовано, що більшовизм шляхом придушення націотворчої традиції та насадження модерного космополітичного світу, сформував унікальний психологічний матеріал для розуміння феномену національної творчості за умов тотальних репресій. Виявлено, що для Т. Осьмачки українська соціальна катастрофа стала головною проекцією для творчості як виходу з катастрофічного пригнічення, у творах митця виражено глибинне українське бажання подолати знецінення націотворчого процесу. Встановлено, що проза Т. Осьмачки тісно пов'язала суб'єктивну психіку та соціум, повною мірою виразила ситуацію, в якій соціальна несвобода викликає захисну агресію у формі правдивого слова. Виділено основні мотиви творчості Т. Осьмачки - танатичні та демонічні як засоби відображення людської деструктивності. Доведено, що травматичний більшовицький соціум негативно позначився на психології творчості українського письменника, провідною установкою його прози стала психологія жертви, вербалізована бунтівною образністю.

  Скачати повний текст

Висвітлено процеси радянізації німців-колоністів України у 1920 - 1930-х рр., визначено його етапи. Показано відсутність забезпечення національно-культурних інтересів німецького населення, політико-правових гарантій його рівноправного розвитку у всіх сферах суспільного життя. Проаналізовано економічні аспекти існування німецьких колоній і процеси руйнування більшовицькою владою традиційного німецького способу господарювання, соціально-правові умови буття німців-колоністів, процеси радянізації та залучення німецького населення до соціалістичного будівництва, пошуки шляхів подолання кризи міжнаціональних взаємин. Досліджено особливості трансформаційних процесів національних німецьких освітньо-культурних закладів з метою тотальної політизації культурно-духовного життя німців-колоністів та пропаганди ідей більшовизму. Зроблено висновки про декларативність політики "коренізації" та неможливість її практичного втілення, перетворення головних аспектів національної політики з остаточним формуванням тоталітарного сталінського режиму, насадженням суцільної радянізації та колективізації як додаткового знаряддя антинародної боротьби більшовицького уряду з німецьким населенням України.

  Скачати повний текст

Вивчено історію Української комуністичної партії (УКП) (укапістів): утворення, діяльність і ліквідацію (1920 - 1925 рр.). Зокрема, визначено роль і місце УКП у політичній структурі України першої половини 1920-х рр. Значну увагу приділено причинам її утворення, відносинам з правлячою КП(б)У протягом 1920 - 1930-х рр., поглядам керівництва УКП стосовно важливих проблем державності України: її ставлення до нової економічної політики, українізації, відносин між республіками Радянського Союзу. Розглянуто методи роботи УКП і процес сходження цієї останньої легально діючої партії (крім КП(б)У) з політичної арени України у 1925 р. Зроблено висновок, що доктрина українського комунізму, створена УКП за 5 років її діяльності, була реальною альтернативою більшовизму та значно більшою мірою відповідала державним інтересам України за умов постреволюційної ситуації.

  Скачати повний текст

Висвітлено становлення української преси на теренах Наддніпрянщини, роль українських громадсько-політичних діячів у заснуванні періодичних видань. Розкрито згубну політику самодержавства і російського більшовизму щодо українських культурних та державотворчих проблем. Описано основні етапи розвитку державної ідеї: від культурно-просвітньої діяльності і до вимог автономії і незалежності держави. Охарактеризовано роль преси у пробудженні нації до політичного життя, проаналізовано проблематику газетно-публіцистичних виступів, присвячених національно-культурним та державотворчим проблемам української нації.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне та спеціальне наукове теоретично-історичне дослідження проблем, пов’язаних із правовим забезпеченням діяльності органів юстиції України у 20-30-х роках ХХ ст. Послідовно й логічно висвітлено закономірності та особливості осмислення феномену правового забезпечення діяльності органів юстиції України у 20-30-х роках ХХ ст. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та концептуальних наукових положень, які відтворюють загальні риси й специфіку правового забезпечення діяльності органів юстиції України як у 20-х, так і 30-х роках ХХ ст.У ході дослідження було встановлено, що процес висвітлення правового забезпечення діяльності органів юстиції України у 20-х–30-х роках ХХ ст., насамперед, пов’язаний із тими тенденціями й підходами, котрі застосовувалися різними дослідниками в різні часи. Відповідним чином, стан наукової розробки даної теми доцільно розглядати за хронологічно-проблемним принципом, поділивши цей процес на три періоди. І лише розкриття тематики діяльності органів юстиції УСРР у період незалежної України привнесло нові, якісні аспекти. Це, у першу чергу, стало можливим завдяки відкриттю архівних документів і матеріалів, застосуванню нових методологічних підходів тощо. Виявлено, що теоретико-методологічною основою даного дослідження є ціла низка науково-методологічних принципів, засобів, методів і прийомів, призначення котрих полягає в якомога всебічному та ґрунтовному висвітленні всіх аспектів правового забезпечення діяльності органів юстиції України протягом 20 – 30-х років. При цьому, слід підкреслити особливу необхідність поєднання найбільш конструктивних методів і підходів для якомога раціонального висвітлення зазначеної теми.Було акцентовано на тому, що матеріальним підґрунтям цього дослідження стала мультиаспектна джерельна база, яка, будучи виокремлена із загального масиву офіційних документів (архівних матеріалів), проаналізована науковцями – сучасниками щодо оцінки місця і ролі органів державного примусу в процесах знищення української національної ідеї та викорінення прагнень до державної самостійності і суверенітету.З’ясовано, що протягом періоду 20 – 30-х років органи юстиції України здійснювали широкий спектр завдань. Окрім боротьби з кримінальними та іншими правопорушеннями, з кінця 1920-х років перед ними все більшою мірою поставали карально-репресивні функції. У політико-правовій доктрині радянської держави формувався досить спекулятивний і деформований характер державно-правового регулювання. Основна увага приділялася захисту інтересів партійно-державної більшовицької влади. А провідні завдання правоохоронних органів щодо боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку ігнорувалися, або ж їм приділялася мінімальна увага. Отримавши досить значні повноваження, правоохоронці, проте, самі були не захищені від політики терору, і в любий момент кожен із них міг стати сам жертвою репресій. Встановлено, що нормативно-правова база органів юстиції України досліджуваного періоду характеризувалася домінуванням політико-правових принципів на кшталт «революційної» та «соціалістичної» законності, що уособлювали утвердження радянської державно-правової системи. Певною мірою на процес державно-правового регулювання органів НКЮ впливали Конституція УСРР 1919 року, зі змінами внесеними до неї в 1925 році, та Конституція УСРР 1929 року. Але радянські конституції були документами скоріше політичними, аніж правовими й розроблялися, насамперед, в компартійних відділах. Враховуючи це, а також статус квазі-держави, якою була Радянська Україна, зазначені конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.Автором було доведено, що процес організаційно-структурного зміцнення органів юстиції України протягом 20 – 30-х років відбувався в досить складних умовах. Насамперед, це було пов’язано з існуючою тенденцією ігнорування права, як «буржуазного» пережитку. Окрім того давалися взнаки не сформованість правоохоронної системи в УСРР та тенденція до перетворення правоохоронних органів у засіб встановлення тоталітарного режиму в країні.Кадрова політика в органах юстиції України протягом досліджуваного періоду здійснювалася відповідно до більшовицької партійної доктрини. Головними критеріями відбору ставали членство у правлячій партії та пролетарське походження. При комплектації органів юстиції, насамперед, враховувалася не фаховість, а політична відданість ідеям більшовизму. Домінування класово-партійного підходу в процесі комплектації судових установ вплинуло на їх дієздатність.^UThe dissertation provides a comprehensive and special scientific theoretical and historical study of the issues related to the legal support of the activities of the judiciary of Ukraine in the 20-30s of the twentieth century. As a result of the study, the author formulates a number of conclusions and conceptual scientific provisions which reflect the general features and specifics of legal support of the activities of the Ukrainian judiciary in the 20s and 30s of the twentieth century.In the course of the study, it was established that the process of covering the legal support of the activities of the judiciary of Ukraine in the 20s-30s of the twentieth century is primarily related to the trends and approaches used by different researchers at different times. Accordingly, it is advisable to consider the state of scientific development of this topic on a chronological and problematic basis, dividing this process into three periods. And only the disclosure of the topic of the activities of the judiciary of the Ukrainian SSR during the period of independent Ukraine brought new, qualitative aspects. This was primarily made possible by the opening of archival documents and materials, the use of new methodological approaches, etc.It is found that the theoretical and methodological basis of this study is a number of scientific and methodological principles, tools, methods and techniques, the purpose of which is to cover as comprehensive and thoroughly as possible all aspects of legal support of the activities of the judicial authorities of Ukraine in the 20s-30s. At the same time, it is necessary to emphasize the special need to combine the most constructive methods and approaches for the most rational coverage of this topic.It was emphasized that the material basis for this study was a multidimensional source base, which, being isolated from the general array of official documents (archival materials), was analyzed by contemporary scholars to assess the place and role of state coercion bodies in the processes of destroying the Ukrainian national idea and eradicating aspirations for state independence and sovereignty.It is established that during the period of the 20s and 30s, the justice authorities of Ukraine performed a wide range of tasks. In addition to combating criminal and other offenses, since the late 1920s, they have increasingly been tasked with punitive and repressive functions. The political and legal doctrine of the Soviet state was characterized by a rather speculative and deformed nature of state legal regulation. The main focus was on protecting the interests of the party-state Bolshevik government. The leading tasks of law enforcement agencies to fight crime and protect public order were ignored or paid minimal attention to. Having received quite significant powers, law enforcement officers themselves were not protected from the policy of terror, and at any time each of them could become a victim of repression.The author establishes that the legal framework of the Ukrainian judiciary of the period under study was characterized by the dominance of political and legal principles such as "revolutionary" and "socialist" legality, which embodied the establishment of the Soviet State and legal system. To a certain extent, the process of state legal regulation of the NKJU was influenced by the Constitution of the Ukrainian SSR of 1919, as amended in 1925, and the Constitution of the Ukrainian SSR of 1929. However, Soviet constitutions were political rather than legal documents and were developed primarily in Communist Party departments. Given this, as well as the status of the quasi-state that Soviet Ukraine was, these constitutional acts can be classified as fundamental laws of the state with great reservation.The author proves that the process of organizational and structural strengthening of the judiciary of Ukraine in the 20s and 30s took place in rather difficult conditions. First of all, this was due to the existing tendency to ignore law as a "bourgeois" relic. In addition, there were signs of the lack of formation of the law enforcement system in the Ukrainian SSR and the tendency to turn law enforcement agencies into a means of establishing a totalitarian regime in the country.The personnel policy in the judiciary of Ukraine during the period under study was carried out in accordance with the Bolshevik party doctrine. The main selection criteria were membership in the ruling party and proletarian origin. When staffing the judiciary, political loyalty to the ideas of Bolshevism was taken into account rather than professionalism. The dominance of the class-party approach in the process of staffing judicial institutions affected their efficiency.

У дисертації розв’язується проблема наукової реконструкції та джерелознавчої актуалізації документальних комплексів служб Альфреда Розенберґа у структурі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини: Зовнішньополітичного відомства (1933–1942) та Cлужби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням (1934–1945). Для цього охарактеризовано систему політико-ідеологічних поглядів А. Розенберґа як світоглядну доктрину націонал-соціалізму, її вплив на організацію та зміст діяльності його партійних служб, склад і зміст створених ними документальних архівних комплексів, більша частина яких нині зберігається у Федеральному архіві Німеччини та у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Визначено їхню джерелознавчу репрезентативність, повноту, взаємопов’язаність, компліментарність. Проаналізовано структуру та функції цих служб Розенберга у НСДАП, методи їхнього впливу на формування колективної свідомості німецького народу через діяльність в галузі культури (література, театр, музика, образотворче мистецтво тощо) і науки (історія, археологія, етнографія та ін.), контролю за системою освіти та ідеологічного виховання у НСДАП, їхню видавничу діяльність, висвітлено внесок співробітників цих служб у розробку різних аспектів ідейної основи націонал-соціалізму. Визначено, що було два основних етапи існування служб А. Розенберґа у НСДАП, пов’язані з двома історичними періодами. Перший охоплює 1933–1939 рр., коли відбувся прихід нацистів до влади у Німеччині, була розгорнута підготовка її до зовнішньої експансії; другий – роки Другої світової війни (1939–1945 рр.). Перший характеризується визначенням структури і функцій цих служб, розширенням їхнього штату, розвитком напрямів їхньої діяльності. Приватну канцелярію Розенберґа було перетворено на його партійну канцелярію і почалося формування її діловодного архіву, де з роками було зібрано документи про широку діяльність Розенберґа та його публікації. Зовнішньополітичне відомство та Служба Уповноваженого у цей час займалися поглибленням ідей Розенберґа, їх опрацюванням для подальшої практичної реалізації, а також намагалися встановити ідеологічний контроль не лише у НСДАП, а й поширити його у суспільстві. Другий етап пов’язаний з періодом Другої світової війни, коли ідеологічна робота служб Розенберґа поширюється на Вермахт і окуповані нацистами території, але розповсюдження ідеологічної доктрини продовжується вже з урахуванням нових обставин. Виникають нові форми використання наукових досліджень для ідеологічної боротьби на окупованих територіях. Зросло значення Служби Уповноваженого, оскільки АПА згорнуло свою діяльність на межі 1942–1943 рр. Велася масштабна лекційна пропаганда націонал-соціалістичних ідей через спеціально створені лекторії, виставкову діяльність, що розкривала велич Німеччини через її історію, культуру і мистецтво, робота з молодіжними, жіночими та робітничими товариствами Німеччини, якими опікувалася НСДАП і які перебували у сфері діяльності служб Розенберґа. Спеціальні відділи Служби Уповноваженого готували методичні матеріали щодо підготовки лекцій і виставок, різних культурних та політичних заходів.Встановлено, що ці партійні структури А. Розенберґа були пов’язані між собою, тому документи, створені ними в результаті їхньої діяльності, утворюють цілісну документальну систему. Зв’язковою ланкою у системі цих служб була Канцелярія Розенберґа що виконувала організаційні та координуючі функції. Значна частина її фонду складається з праць самого А. Розенберґа, біографій та бібліографії за різні роки, чернеток його статей, публічних виступів тощо – все це збирали та упорядковували співробітники Канцелярії. Другу велику частину складає різноманітне листування.Охарактеризовано співпрацю Служби Уповноваженого з Вермахтом в галузі політичного навчання військовослужбовців, а також зміни тематики нацистської пропаганди під час війни: її трансформації в бік антибільшовистської та світової єврейської загрози, антиамериканізму та інших світових політичних та ідеологічних течій, розвиток досліджень історії, політики, економіки та культури окупованих країн для широкого використання у пропаганді нацистської ідеології, поширення теми критики радянського більшовизму у військовій адміністрації на окупованих територіях, а також серед чиновників цивільного управління. Висвітлено окремі ідеологічні аспекти діяльності Оперативного штабу Розенберґа та Міністерства окупованих східних територій у їхньому зв'язку з діяльністю Служби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням, спростовано деякі усталені погляди щодо незначної ролі А. Розенберґа та його служб у внутрішній та зовнішній політиці Третього райху.^UThe dissertation addresses the problem of scientific reconstruction and source-critical actualization of documentary complexes of Alfred Rosenberg's offices within the structure of the NSDAP: the Office of Foreign Affairs (Außenpolitisches Amt der NSDAP) (1933–1942) and the Office of the Fuehrer’s Commissioner for the Supervision of the entire intellectual and ideological schooling and training of the NSDAP, referred to in the research as the Commissioner's Office (Beauftragter des Führers für die gesamte geistige und weltanschauliche Erziehung der NSDAP) (1934–1945), along with some associated societies and unions, notably the Nordic Society and the Fighting League for German Culture.The historiography of the problem and its source base are considered. The composition and content of the Rosenberg’s NSDAP offices documentary archival complexes, which were dispersed across various countries after the war and have been recently returned to the German Federal Archives, are analyzed, and their documentary complexity, source-representativeness, completeness, interconnectivity, and complementarity are determined. The main milestones of A. Rosenberg's party-political career and his essential works ("The Future Path of German Foreign Policy" (1927), "The Myth of the 20th Century" (1930)) are highlighted.Rosenberg`s complete ideological system and the components of the worldview doctrine of National Socialism aimed at building a new "national state" and its struggle against the enemies of National Socialism (Freemasonry, Judaism, Bolshevism, liberal values, etc.) for the revival and purity of the Nordic race and the conquest of "living space," are characterized. Regarding foreign policy activities, attention was paid to some diplomatic aspects of war preparation, including neutralizing European states regarding the remilitarization of Germany, propagating National Socialist ideology abroad, and information provision about the political and economic state of various countries on the brink of the war. The influence of A. Rosenberg's ideological doctrine on the organization and content of his offices, their structure and functions, the introduction of its practical implementation in the worldview of the German people, the methods of influencing the formation of the collective consciousness through extensive publishing (monographs and collections of works, own newspapers, serial publications), and socio-cultural activities in the NSDAP, public and state institutions of the Third Reich in the fields of culture (literature, theatre, music, fine arts, etc.) and science (history of Nordic and other races, philosophy), as well as pedagogical activities (the Diplomatic School and the organization of the Higher School as the NSDAP university), and control over the education system and ideological training in the NSDAP through the preparation of methodological recommendations, instructions, and lecture courses, are revealed.The circle of the most important employees of the offices, as well as the contribution of Nazi figures to the development of various aspects of the ideological foundation of National Socialism and the means of its implementation in foreign policy activities and the domestic political life of Germany in the second half of the 1930s and during the Second World War, are established.The ideological aspects of the activities of the Rosenberg’s Special Task Force (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg) and the Ministry of Occupied Eastern Territories are highlighted in their connection with the activities of the Führer's Commissioner's Office in the field of National Socialist education, the confiscation of a wide range of ideological sources, library and archival collections, the creation of libraries (Western and Central libraries of the Higher School), Rosenberg’s Eastern Library, the library of the Institute for the Study of the Jewish Question, the Cultural-Political Archive, ideological purges of libraries in occupied territories, and the selection of materials for use in anti-Bolshevik propaganda.Some established views on the insignificant role of A. Rosenberg and his offices in the domestic and foreign policies of the Third Reich, aimed at implementing the ideas of National Socialism, their ideological contribution to the preparation of the Second World War and the occupation, are refuted. The documents involved in the Nuremberg Trials and the articles of accusation that determined the verdict of the International Military Tribunal are examined. The documentary complexes reflect the structure, functions, and directions of activities of Rosenberg’s offices in the NSDAP in both the domestic and foreign policies of Germany. They are characterized by integrative completeness, which lies in the theoretical and practical implementation of various components of National Socialist ideology in its systematic nature and significant contribution to the ideological preparation of the Second World War.