Досліджено діяльність меншовиків в Україні у другій половині 1907 р. - на початку Першої світової війни, а саме: стратегію та тактику СДРП (меншовиків) в Україні, діяльність місцевих соціал демократичних осередків, їх організаційну структуру та форми роботи, а також роль меншовиків у цій діяльності, відносини РСДРП з українськими соціал-демократами. Наголошено, що стратегічною метою соціал-демокраії залишалося повалення самодержавства, але були різними підходи до вирішення цієї проблеми у більшовиків і меншовиків. У 1907 - 1914 рр. меншовики шукали шляхи поступового реформування суспільно-політичного руху. Зазначено, що меншовики були винахідливими у використанні традиційних форм роботи, а творчий підхід меншовиків до пошуку найбільш дійових форм роботи свідчив про їх творчий потенціал, намагання постійно посилювати саме свій вплив у робітничому середовищі. Зроблено висновок, що у досліджений період меншовики складали більшість серед членів РСДРП в Україні. Вони намагалися політично виховувати робітничу масу, не ставили завдання її безумовного підкорення партійному керівництву, чого прагнули більшовики.

  Скачати повний текст

Досліджено процес ліквідації загальноросійських соціалістичних партій есерів та меншовиків в Україні наприкінці 1919 - 1924 рр. З'ясовано, що події Української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рр. затримали ліквідаційні заходи більшовиків проти організації опозиційних загальноросійських соціалістичних партій есерів та меншовиків до встановлення радянської влади в Україні. Доведено, що співробітництво правих есерів та меншовиків з денікінською владою у 1919 р. в Україні більшовики використали як головний привід для посилення ліквідаційних дій проти цих партій. Встановлено суттєвий вплив боротьби за представництво в органах місцевої влади та профспілках на характер та особливості діяльності партій есерів та меншовиків за умов напівлегальності у період 1920 - 1922 рр. Розглянуто репресивні заходи радянської влади, які займали головне місце в арсеналі боротьби РКП(б) - КП(б)У з опозиційними партіями меншовиків та есерів за підтримки спецслужб, судової системи та інших правоохоронних органів. Вперше визначено причини, хід та наслідки одного з основних методів ідейно-організаційної боротьби більшовиків з партіями соціалістичної опозиції - публічних судових процесів у справі меншовиків у березні 1920 р. в Києві, а також московського процесу над лідерами есерівської партії в червні - серпні 1922 р. Доведено, що, так звана, "самоліквідаційна кампанія", а також ліквідаційні з'їзди колишніх есерів і меншовиків, які офіційно ліквідували партію есерів у березні 1923 р. та партію меншовиків у лютому 1924 р., були ретельно підготовлені заходами більшовиків щодо остаточної ліквідації загальноросійських соціалістичних партій меншовиків та есерів в Україні. До наукового обігу введено маловідомі документи більшовицьких органів влади щодо ліквідації організації російських меншовиків та есерів, партійні документи меншовицької та есерівської партійно-політичної опозиції.

  Скачати повний текст

У хронологічній послідовності проаналізовано тактичний курс РСДРП(б)-РКП(б) щодо самовизначення України, формування новоімперських ідеологічних штампів, насадження радянського режиму. Досліджено методи встановлення більшовицької диктатури в Україні - ідеологічний, військовий, політичний. Доведено, що більшовики закріпили свою владу за допомогою російської Червоної армії, надзвичайних революційних органів, місцевих більшовиків. Відзначено, що під тиском зовнішньополітичних обставин, успіхів і прорахунків у боротьбі національно-свідомих українських сил, московський партійний центр змушений був погодитися на офіційне визнання незалежності України, однак, їй було нав'язано систему радянської влади, знищено її національний суверенітет та включено до складу СРСР.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу даних різноманітнх джерел показано, що економічний колапс та політична криза початку 20-х рр. змусили правлячу партію відступити від комуністичної доктрини й запровадити ринкові відносини до радянського господарства. Доведено, що заздалегідь розробленої програми реформування економіки більшовики не мали, нова економічна політика була політикою імпровізації. РКП(б) використала історично вивірені форми організації економіки. З'ясовано внесок учених-ринковиків дожовтневої школи у відновлення ринкового господарства. Висвітлено процес запровадження ринкових відносин у сільське господарство, промисловість, кредитно-банківську сферу, торгівлю. Розкрито зв'язок радянської економіки зі світовим господарством, зокрема, з європейським ринком. Доведено, що генезис ринкових відносин відбувався паралельно з процесом становлення та зміцнення системи планування, яка розглядалася більшовиками як перспективна форма господарювання. Розкрито суперечності та особливості реалізації нової економічної політики в Україні. Обгрунтовано, що ринкові відносини використовувалися у господарстві для збереженя більшовиками влади. Показано домінування комуністичної ідеології, політики над економічною доцільністю.

  Скачати повний текст

Висвітлено причини виникнення української політичної еміграції, особливості збереження за умов еміграції ідентитетів "Україна - батьківщина" та "український громадянин". Розглянуто діяльність урядів УНР і ЗУНР в еміграції. Відзначено, що правовий статус і соціальна адаптація українських політичних емігрантів зумовлювалась їх політичним вибором. Політико-ідеологічні форми вияву громадянської позиції розглянуто на підставі аналізу партійного структурування, вироблення політичних доктрин, зміни політичних орієнтацій, радянофільства галицьких політичних діячів. Доведено, що більшовики у боротьбі з українською еміграцією використовували методи дискредитації українських політичних діячів, фальсифікування джерел, підтасовування фактів, здійснювали провокаторську роботу у їх середовищі з метою ліквідації конкурентів у боротьбі за владу в Україні. Лідери української політичної еміграції, усвідомивши свою належність до української спільноти, продовжували відстоювати політичний вибір - існування незалежної української держави. Їх ціннісні орієнтації були спрямовані на збереження етнокультурної спадкоємності, історичної пам'яті та поширення українськості у світі. Здійснено комплексне дослідження вияву громадянської позиції лідерів української політичної еміграції 1920-х рр., яку охарактеризовано на інституційному, культурно-просвітницькому, доктринальному та поведінково-спонукальному рівнях.

  Скачати повний текст