Дисертацію присвячено теоретичному аналізу, опису сучасного стану та визначенню перспектив удосконалення імунітетів у кримінальному праві України. Стверджується, що у цій галузі теоретичні засади існування імунітетів досліджено недостатньо. У першому розділі дисертації розглянуто поняття, зміст та стан теоретичного дослідження й нормативного регулювання імунітетів у кримінальному праві України. Доведено, що головною підставою імплементації приписів про імунітети у кримінальне законодавство України є забезпечення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надано визначення імунітетів у кримінальному праві. Описано кримінально-правові наслідки дії імунітетів у кримінальному праві. Показано їх співвідношення з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності та з інститутом обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння.Запропоновано критерії класифікації та виділено види імунітетів у кримінальному праві.Виявлено особливості регулювання імунітетів у кримінальних законах зарубіжних держав. Відзначено приклади позначення поняттям «імунітет» безпосередньо в кримінальному законі факту вилучення певного кола осіб зі сфери дії національної кримінальної юстиції. У другому розділі роботи проаналізовано міжнародні документи й норми національного законодавства, якими передбачено особисті привілеї та імунітети представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій. Проведеним дослідженням підтверджено позицію, що унормовані міжнародним правом імунітети є гарантією неупередженої та незалежної діяльності представників іноземних держав у країні їх перебування, виводячи представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій за межі національної кримінальної юрисдикції. Розглянуто кримінально-правові аспекти імунітетів посадових осіб органів різних гілок влади. Досліджено норми чинного законодавства України, що визначають імунітет осіб, на яких державою покладено обов’язки, виконання яких потребує захисту від незаконного втручання, а також є необхідним для створення належних умов для їх виконання. Окремо проаналізовано зміст депутатського індемнітету, під яким розуміється виключення відповідальності народних обранців (у тому числі кримінальної) за результати голосування або висловлювання в парламенті, у суді та інших органах, де вони виконують представницькі функції.Досліджено феномен виключення відповідальності працівників правоохоронних органів. Встановлено, що він має окремі ознаки інституту імунітетів. У третьому розділі на основі аналізу розуміння бойового імунітету в сучасній судовій практиці та літературі його розглянуто у співвідношенні з виправданим ризиком у законодавстві України. Встановлено відмінності розуміння правової природи бойового імунітету в Україні та іноземних державах. Оцінено недоліки його одночасної регламентації і як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, і як обставини, що забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності. Констатовано порушення принципів кримінально-правового регулювання, допущене при регламентації бойового імунітету в законодавстві України (як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння згідно з КК України та як підстави звільнення від кримінальної відповідальності за Законом «Про оборону України»). Підтримано думку, що бойовий імунітет належить до обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Визначено коло обставин, існування яких дозволяє констатувати наявність бойового імунітету (не визнається кримінальним правопорушенням вчинення як дії, так і бездіяльності; умови та час існування – воєнний стан або період збройного конфлікту; мета вчинення дії (бездіяльності) особою, наділеною бойовим імунітетом; спрямованість заподіяння шкоди при бойовому імунітеті; відсутність ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами). Констатується, що бойовий імунітет охоплює лише діяння особи, спрямоване на відсіч саме збройної агресії. Описано різновид бойового імунітет, який поширюється на особливий суб’єктний склад (цивільних осіб). Пропонуються види бойового імунітету: військовий бойовий імунітет та цивільний бойовий імунітет.Констатується, що під час відсічі збройної агресії проти України медичний персонал у відповідності із міжнародними нормативними актами та гуманітарною місією надає медичну допомогу будь-яким особам, які її потребують. Такі дії медичного персоналу не є кримінально протиправними (медичний імунітет). Показано його відмінності від дій лікаря в умовах виправданого ризику та в умовах крайньої необхідності.Проведено аналіз кримінально-правових аспектів наділення імунітетами осіб, які беруть участь у діяльності Міжнародного кримінального суду з метою виконання службових або процесуальних обов’язків для забезпечення виконання функцій цієї установи.^UThe dissertation is devoted to theoretical analysis, description of the modern state and determination of prospects for improving immunities in the criminal law of Ukraine.The first section of the dissertation considers the concept, content and state of theoretical research and normative regulation of immunities in criminal law of Ukraine.It has been proved that the main basis for the implementation of immunities regulations in the criminal legislation of Ukraine is the provision of the principle of legal certainty, which is part of the rule of law.The definition of immunities in criminal law is given.The criminal-legal consequences of the action of immunities in criminal law are described. Their relationship with the institute of exemption from criminal liability and with the institute of circumstances that exclude the criminal wrongfulness of the act is shown.The classification criteria are proposed and types of immunities in criminal law are allocated.The peculiarities of the regulation of immunities in the criminal laws of foreign states have been revealed. Examples of the concept of "immunity" are noted directly in the criminal law of the fact of the removal of a certain circle of persons from the scope of national criminal justice.The second section of the work analyzes international documents and norms of national legislation, which provide for personal privileges and immunities of representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions.The study confirmed the position that the immunities regulated by international law are a guarantee of impartial and independent activities of representatives of foreign countries in the country of their stay, taking representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions outside the national criminal jurisdiction. The criminal-legal aspects of immunities of officials of bodies of different branches of government are considered. Among the carriers of such immunity are people's deputies, the President of Ukraine, the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and representatives of the judicial corps.Separately, the content of the deputy indemnity is analyzed, which refers to the exclusion of the responsibility of people's deputies (including criminal) for the results of voting or statements in parliament, in court and other bodies where they perform representative functions.On the third section, based on the analysis of the understanding of combat immunity in modern judicial practice and literature, it is considered in relation to justified risk in the legislation of Ukraine. Differences in understanding the legal nature of combat immunity in Ukraine and foreign countries have been established. The shortcomings of its simultaneous regulation are assessed both as circumstances excluding criminal wrongfulness of the act, and as circumstances ensuring exemption from criminal liability. Violation of the principles of criminal-legal regulation made during the regulation of combat immunity in the legislation of Ukraine (as a circumstance that excludes the criminal wrongfulness of an act according to the Criminal Code of Ukraine and as a basis for exemption from criminal liability under the Law "On Defense of Ukraine").The opinion is supported that combat immunity refers to circumstances that exclude the criminal wrongfulness of an act. The range of circumstances, the presence of which allows us to state the presence of combat immunity (is not recognized as a criminal offense to commit both action and inaction; conditions and time of existence - martial law or period of armed conflict; the purpose of action (inaction) by a person endowed with military immunity; directionality of harm in combat immunity; lack of signs of torture or use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties). It is stated that combat immunity covers only the act of a person aimed at repelling armed aggression. A type of combat immunity is described, which extends to a special subject composition (civilians). Types of combat immunity are offered: military combat immunity and civil combat immunity.It is stated that during the rebuff of armed aggression against Ukraine, medical personnel, in accordance with international regulations and humanitarian mission, provide medical assistance to any persons who need it. Such actions of medical personnel are not criminally unlawful (medical immunity). Its differences from the actions of the doctor in conditions of justified risk and in conditions of emergency are shown.An analysis of the criminal legal aspects of immunization of persons involved in the activities of the International Criminal Court for the purpose of performing official or procedural duties to ensure the performance of the functions of this institution was carried out.

На підставі архівних джерел та аналізу історичної літератури висвітлено історичні умови виникнення поселення, його адміністративний та військовий устрій, соціально-економічні процеси, що відбувались у поселенні протягом усього періоду його існування. Запропоновано періодизацію процесу формування Новоросійського військового поселення кавалерії, проаналізовано динаміку чисельності його населення, майнове розшарування військових поселенців, розкрито причини соціальних конфліктів, їх характер і форми, визначено роль та значення поселення в заселенні й економічному освоєнні Південної України.

  Скачати повний текст

Комплексно і глибоко проаналізовано маловідомий досі великий масив архівних джерел щодо діяльності Айнзацштабу рейхсляйтера Розенберга в Україні та долі вивезених ним українських культурних цінностей під час Другої світової війни. Об'єктом дослідження є архівні комплекси документів Айнзацштабу (1940 - 1945 рр.) та Мюнхенського центрального збірного пункту Американської військової адміністрації в Німеччині - Мюнхенська картотека мистецьких об'єктів (1945 - 1952 рр.), т.зв. "Транспортні списки" (1946 - 1948 рр.), а також перелік культурних цінностей, що надійшли з Мюнхенського центрального збірного пункту СРСР протягом 1945 - 1962 рр. Вперше було порівняно три великі архівні комплекси документів Айнзацштабу, що зберігаються у Києві (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.ф.3674, 3676), Москві (Російський державний військовий архів, ф.1401-К) та Берліні (Bundesarchiv Berlin, ф.NS-30), а також описано та проаналізовано можливі шляхи повернення українських культурних цінностей - комплексу документів Мюнхенського центрального збірного пункту, які зберігаються в Бундесархіві в м.Кобленці (ф.В-323).

  Скачати повний текст

Досліджено воєнно-політичний та військовий аспекти військових втручань СРСР у внутрішні справи Угорщини 1956 р. та Чехословаччини 1968 р. Виявлено спільні риси й особливості у причинах, політичному змісті, характері та наслідках цих втручань. Узагальнено досвід застосування військ і опору їх діям під час вторгнень, розроблено рекомендації щодо урахування цих уроків за сучасних умов.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується військовий український національно-визвольний рух та будівництво Збройних Сил України після повалення самодержавства в Росії до першої чверті 1918 р. Аналізується політика Центральної Ради, уряду УНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенитету, етапи військового будівництва та створення регулярних Збройних Сил України.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему польської присутності на теренах Російської імперії на початок Першої світової війни й основні причини підтримки царської Росії на початку війни переважною частиною польської знаті та впливовою Народно-демократичною партією. Розкрито основні аспекти проавстрійської позиції Польської партії Соціалістичної - "Фракції революційної", відтворено історію розвитку польських парамілітарних формувань на теренах Галичини напередодні Першої світової війни. Висвітлено антивоєнну позицію Соціал-демократичної партії Королівства Польського і Литви та Польської партії Соціалістичної-лівиці напередодні та на початку Першої світової війни.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історію костюму збройних сил Української козацької держави (1648 - 1783 рр.) з залученням значного за обсягом масиву джерел, а саме: писемних, зображальних і речових матеріалів з державних архівосховищ, біліотечних зібрань і музейних колекцій України та Російської Федерації. Визначено основні етапи розвитку службових строїв всіх військових формувань Гетьманщини та розглянуто його специфіку у козацьких полках і найманих формуваннях. Здійснено детальну наукову реконструкцію всіх різновидів олягу та спорядження гетьманського війська, установлено їх походження. Показано функціональне призначення окремих елементів і виявлених конструктивних особливостей. Розглянуто порядок і форми забезпечення українського війська обмундируванням, зброєю та спорядженням. Проаналізовано основні рушійні фактори та події, що визначили напрямки розвитку службових строїв гетьманського війська та системи їх постачання. Визначено нормативно-правову базу реформувань у сфері обмундирувння, озброєння та спорядження. Розглянуто особливості і ступінь реалізації реформ. Установлено й уточнено зміст всіх місцевих українських назв і понять з вітчизняної уніформології XVII - XVIII ст. Наведено їх тлумачення у вигляді словника.

  Скачати повний текст

На основі джерелознавчого аналізу архівних документів, науково-історичних праць, мемуарів громадсько-політичних та військових діячів ЗУНР, матеріалів армійської преси проаналізовано військовий вишкіл і патріотичне виховання особового складу Галицької армії у 1918-1920 рр. Узагальнено форми і методи ідеологічної, культурно-освітньої роботи у війську, їх вплив на формування високих морально-бойових якостей стрілецтва.

  Скачати повний текст

Грунтовно проаналізовано архівні документи та наукові літературні джерела та висвітлено процес формування українського військового священицтва у перших національних частинах XIX ст. та у легіоні Українських Січових Стрільців у складі австрійської армії у роки Першої світової війни 1914 - 1918 рр. Вивчено організацію, структуру та діяльність православного військового духовенства козацького війська, Збройних сил Центральної Ради, Української Держави, Української Народної Республіки за доби національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр. Досліджено й охарактеризовано військовий і правовий статус польового духівницва Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, проаналізовано його організацію та структуру, форми та методи діяльності, стосунки з православними панотцями Армії УНР у визвольних війнах 1918 - 1920 рр. Зроблено спробу показати організацію забезпечення релігійних потреб вояків українських формацій Другої світової війни. Об'єктивно охарактеризовано діяльність капеланів української Повстанської Армії у роки II Світової війни.

  Скачати повний текст

Внаслідок систематичної демонізації кримських татар російськорадянською пропагандою широка аудиторія досі перебуває в полоні стійких стереотипів та мітів про Кримське ханство як про «розбійницько-паразитичну державу». Такий погляд абсолютно не відповідає дійсності. Ханат був важливим геополітичним гравцем системи міжнародних відносин у Європі тапоза її межами на зламі Середньовіччя та раннього Нового часу. Кримці активно взаємодіяли з іншими народами у військовий та мирний спосіб. Тож об’єктивне вивчення всесвітньої, європейської та української історії є неможливим без дослідження зовнішньої політики Кримського ханства.Дисертація присвячена дослідженню зовнішньої політики Кримського ханства у період між створенням ханату в 1441 р. та зміною геополітичних орієнтирів на ключових векторах його політики на межі 30-40 рр. XVII ст. Предметом роботи є зовнішня політика Криму в зазначений період. Означена проблема має науковий, дидактичний та методологічний аспекти. Вона даєможливість виявити причини, що зумовили створення парадигми відносин Криму з іншими державами (в тому числі тими, де були широко представлені предки українців), а також історичні складові створення, розквіту, занепаду й анексії ханату.Мета дисертації полягає у визначенні основних аспектів зовнішньої політики Кримського ханства у др. пол. XV – на поч. XVII ст.Ступінь розробленості проблематики дисертації є вкрай обмеженою. У ній практично відсутні роботи, які б відображали еволюцію динаміки зовнішньої політики Кримського ханства в усіх векторах його взаємодії з іноземцями. Здебільшого дослідники, які представляють українську, польську, російсько-радянську, турецьку, англо-американську, австронімецьку та румунську наукові школи, зосереджують увагу лише на одному або на кількох напрямках зовнішньополітичної діяльності кримської еліти.^URussian and Soviet has led to the systematic demonization of Crimean Tatars. That is why a wide audience is still captive in stereotypes and myths about the Crimean Khanate as a «robber-parasitic state». However, this view is completely false. The Crimean Khanate was an important geo-political player of the international relations system in Europe and beyond at the turn of the MiddleAges and early modern times. Crimean Tatars actively interacted with other peoples in a military or peaceful manner. As a result, an objective study of World, European and Ukrainian history is impossible without studying the foreign policy of the Crimean Khanate.The dissertation is devoted to the study of the foreign policy of the Crimean Khanate in the period between the creation of the Crimean Khanate in 1441 and geo-political reference points on key vectors of its policy changing at the turn of 30-40 years of the XVII century. The subject of the work is the foreign policy of the Crimean Khanate in this period. This problem has valuable scientific, didactic and methodological value. It allows us to find out the reasons that led to the creation of the paradigm relations between the Crimean Khanate and other states (including those where the ancestors of Ukrainians were widely represented). As well, asreasons of the creation, rise, decline and annexation of the Crimean Khanate.The purpose of the dissertation is to determine the main aspects of the Crimean Khanate foreign policy in the second half of the XV - at the beginning of the XVII centuries.The current state of the dissertation problem has a certain specificity. There are practically no works reflect the evolution of Crimean Khanate foreign policy dynamic in all vectors of its interaction with foreign states. Most of all, the researchers focus on only one or several areas of Crimean foreign policy. The basic historiography of the issue can be divided into Ukrainian, Polish, Russian-Soviet,Turkish, Anglo-American, Austro-German and Romanian schools by the countries of researchers’ origin.

Дисертація є першим в Україні комплексним порівняльно-правовим дослідженням кримінально-правової характеристики умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи. У дисертації висунуто і обґрунтовано низку нових теоретичних і важливих у практичному значенні положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема, вперше: на основі історичного аналізу нормативно-правових актів та історіографічних здобутків виділені періоди становлення кримінально-правової охорони об'єктів культурної спадщини в Україні: 1) імперський - початок XX - 1917 р.; 2) період національно-визвольного руху - 1917-1921 рр.; 3) радянський - 1921-1991 р.; 4) сучасний - з 1991 року по теперішній час. До початку ХХ ст. відбувався поступовий процес накопичення матеріальних цінностей, створених людством, а також переосмислення культури та її матеріальних форм як необхідного аспекту розвитку спільнот та соціумів, що потребує охорони, в тому числі і на законодавчому рівні.Встановлено, що кримінальне законодавство країн Східної Європи пропонує різні підходи до визначення змісту предметів правової охорони. У цих країнах такі предмети злочинних посягань, як об'єкти культурної спадщини мають різне найменування: пам'ятники культури (КК Словаччини, Республіки Болгарія), витвори культури (КК Албанії), культурні цінності (КК Хорватії), національні цінності (КК Литовської Республіки), культурна спадщина (КК Північної Македонії) та ін. У деяких країнах Східної Європи предметом досліджуваного злочину стають не лише культурні чи історичні цінності (пам'ятки), а й природні об'єкти, наприклад, у КК Боснії і Герцеговини. Охорона культурної спадщини за законодавством Східної Європи носить фрагментарний характер. Знищення культурної спадщини у країнах, що змінили своє законодавство після підписання міжнародних конвенцій, зазвичай карається як військовий злочин, а також як злочин проти власності. Охорона культурної спадщини здійснюється за допомогою норм кримінального права щодо охорони культурної спадщини у період збройних конфліктів, воєнного стану та у мирний час. Установлено, що більшість кримінальних кодексів країн Східної Європи містить такий склад злочину, як знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини у розділі злочини проти власності (Чорногорія, Сербія, Албанія та ін.). З'ясовано, що існують і виключення. Так, у КК Північної Македонії міститься окремий розділ, який має назву «Злочини проти культурної спадщини та природних раритетів».На підставі аналізу основних різновидів кваліфікуючих ознак умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи встановлено, що норма ст. 298 КК України, а також більшість кваліфікованих видів такого злочину не є типовими для законодавства країн Східної Європи.^UThe thesis is the first comprehensive comparative legal study of the criminal law characteristics of the deliberate illegal destruction, destruction, or damage of cultural heritage objects under the legislation of Ukraine and Eastern European countries. The dissertation put forward and substantiated several new theoretical and important in a practical sense provision, reflecting its scientific novelty, in particular, for the first time: based on a historical analysis of normative legal acts and historiographic achievements, periods of the formation of the criminal legal protection of cultural heritage objects in Ukraine are highlighted 1) imperial - early XX - 1917; 2) the period of the national liberation movement - 1917-1921; 3) Soviet - 1921-1991; 4) modern - from 1991 to the present. By the beginning of the twentieth century, there had been a gradual process of accumulation of material values created by mankind, as well as a rethinking of culture and its material forms as a necessary aspect of the development of communities and societies.It is established that the objective side of the analyzed crime under the criminal law of Ukraine and Eastern Europe is characterized by an alternative indication of several possible forms: 1) destruction or 2) damage or 3) demolition. In addition, the use of three forms in Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine is superfluous. We offer the word « demolition» to exclude from the text of Part 2 of Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine.The criminal legislation of the countries of Eastern Europe offers different approaches to determining the content of objects of legal protection. In these countries, such objects of criminal encroachments as objects of cultural heritage have different names: cultural monuments (Criminal Code of Slovakia, Republic of Bulgaria), cultural works (Criminal Code of Albania), cultural values (Criminal Code of Croatia), national values (Criminal Code of the Republic of Lithuania), cultural heritage (Criminal Code of North Macedonia), etc. In some countries of Eastern Europe, the subject of the crime under investigation is not only cultural or historical values (monuments), but also natural objects, for example, in the Criminal Code of Bosnia and Herzegovina. Protection of cultural heritage under the legislation of Eastern Europe is fragmented. Destruction of cultural heritage in countries that changed their legislation after the signing of international conventions is usually punished as a war crime as well as a crime against property. The protection of cultural heritage is carried out with the help of the norms of criminal law on the protection of cultural heritage during armed conflicts, martial law and peacetime.It was highlighted that under the legislation of Ukraine and most Eastern European countries, subjectively, the crime of destruction, or damage of cultural heritage sites is characterized by an intentional form of guilt. The criminal law of other Eastern European countries is characterized by the existence of a separate rule on liability for negligent damage or destruction of cultural heritage sites (Republic of Belarus).The subject of the crime of destruction or damage of cultural heritage objects is, as a rule, a natural sane person who has reached a certain age at the time of commission the crime. On the basis of comparative legal research of qualifying features of crimes encroaching on objects of archeological and cultural heritage according to the legislation of Ukraine and the countries of Eastern Europe the qualifying features of destruction or damage of objects of cultural heritage are systematized.The following bases (criteria) of systematization are allocated: 1) on objective signs: on the grounds of the objective side of the act (action, consequence); 2) on subjective grounds: depending on the purpose; according to the characteristics of the subject.Based on the analysis of the main varieties of qualifying signs of deliberate illegal destruction or damage of cultural heritage objects according to the legislation of Ukraine and the countries of Eastern Europe, it was established that the norm of Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine, as well as most of the qualified types of such crimes, are not typical for the legislation of the countries of Eastern Europe.

Результати базуються на даних комплексного обстеження 109 осіб, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту: 6 дружин загиблих військовослужбовців; 71 особи з числа матерів, батьків і дружин УБД, які не постраждали, 32 осіб з числа вимушених переселенців – внутрішньо переміщених осіб.У ході роботи: досліджено особливості клініко-психопатологічної симптоматики, вивчено вираженість депресивних проявів, установлено особливості стрес-долаючої поведінки, проведено оцінку якості життя, проаналізовано ураженість посттравматичним стресом цивільних осіб, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту.Дослідження мало триетапну структуру. На першому етапі було проведено підготовку до дослідження, формування його методології, розробку карти й програми обстеження, а також відбір осіб, які склали контингент дослідження. На другому етапі проведено клініко-діагностичне обстеження. На третьому етапі був проведений порівняльний аналіз результатів використання запропонованої нами комплексної системи персоніфікованої лікувально-реабілітаційної допомоги особам з адаптаційними розладами, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту, та традиційних лікувально-реабілітаційних підходів на підставі оцінки результатів у групі втручання і групи порівняння.Установлено, що провідним психопатологічним конструктом у цивільних осіб, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту, є депресивна, тривожно-депресивна та диссомнічна психопатологічна симптоматика. Також визначено диференціацію психопатологічної симптоматики залежно від певної соціальної групи, з переважанням у родичів загиблих учасників бойових дій проявів обсесивно-компульсивної симптоматики, у родичів учасників бойових дій, які не постраждали – депресії, у вимушених переселенців – соматизації і тривожності при загальній помірній вираженості психопатологічної симптоматики і найбільшій її кількісній вираженості у вимушених переселенців. Установлено, що найбільш уразливою соціальною групою відносно проявів депресії є вимушені переселенці та родичі загиблих учасників бойових дій, у яких виявлено ознаки легкої депресії.Установлено переважання в цивільних осіб, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту, конструктивної копінг-стратегії планування вирішення проблеми з диференціацією копінг-поведінки в окремих соціальних групах з використанням копінг-стратегій позитивної переоцінки й конфронтаційного копінгу в родичів загиблих учасників бойових дій, стратегій самоконтролю і позитивної переоцінки в родичів учасників бойових дій, які не постраждали, і стратегій пошуку соціальної підтримки, дистанціювання й самоконтролю у вимушених переселенців.Цивільним особам, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту, притаманний помірний рівень якості життя, з найнижчим рівнем якості життя в більшості сфер у вимушених переселенців і найвищим – у родичів учасників бойових дій, які не постраждали, що може бути пояснено відмінностями в суспільно-психологічному сприйнятті цих категорій, суттєвою різницею в матеріальному забезпеченні та позиціях державних інституцій щодо кожної з цих категорій цивільних осіб.Установлено найвищу ураженість посттравматичним стресом вимушених переселенців з переважанням у них симптоматики уникання і збудливості, а в родичів загиблих учасників бойових дій – симптоматики вторгнення.На підставі отриманих даних обґрунтовано й розроблено систему різновекторної оцінки за напрямами клініко-психопатологічного стану та психосоціального реагування і функціонування, сформовано прогнозну оцінку ризику ускладнень як за окремими сферами, так і в комплексній взаємодії клінічних і соціально-психологічних чинників.Розроблено шкалу для скринінгового обстеження з метою виявлення потенційного контингенту для подальшого поглибленого клініко-психопатологічного обстеження, побудовану на показниках вираженості посттравматичного стресу за Міссісіпською шкалою посттравматичного стресового розладу, та визначено нормативи й комплекс заходів для кожної з груп ризику.На підставі даних дослідження науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено в практику охорони здоров'я комплексну систему персоніфікованої лікувально-реабілітаційної допомоги цивільним особам з адаптаційними розладами, які зазнали психосоціального стресу в умовах військового конфлікту, яка ґрунтується на принципах індивідуальної орієнтованості, комплексності й системності лікувально-реабілітаційних заходів, чіткої послідовності та етапності лікувально-реабілітаційних заходів, подано характеристику змісту й наповнення етапів системи: психодіагностичного, лікувального, реабілітаційного та профілактичного; доведено ефективність запропонованої системи відповідно до принципів доказової медицини.Ключові слова: цивільні особи, адаптаційні розлади, психосоціальний стрес, військовий конфлікт, родичі учасників бойових дій, вимушені переселенці.^UThe results are based on a comprehensive survey of 109 people who experienced psychosocial stress in a military conflict: 6 wives of fallen servicemen; 71 persons from among the mothers, fathers and wives of the UBD who were not injured, 32 persons from among the internally displaced persons - internally displaced persons.In the course of work: the peculiarities of clinical and psychopathological symptoms were studied, the severity of depressive manifestations was studied, the features of stress-relieving behaviour were established, the quality of life was assessed, post-traumatic stress affected civilians who experienced psychosocial stress in military conflict.The study had a three-stage structure. At the first stage, the study was prepared, its methodology was formed, the survey map and program were developed, and the contingent of the study was selected. At the second stage, a clinical and diagnostic examination was performed. In the third stage, a comparative analysis of the results of our proposed comprehensive system of personalized medical and rehabilitation care for people with adaptation disorders who experienced psychosocial stress in military conflict, and traditional treatment and rehabilitation approaches based on the evaluation of results in the intervention group and comparison group.It has been established that the leading psychopathological construct in civilians who have experienced psychosocial stress in the context of military conflict is depressive, anxiety-depressive and dissomnic psychopathological symptoms. Differentiation of psychopathological symptoms depending on a certain social group was also determined, with the predominance of obsessive-compulsive symptoms in the relatives of killed combatants, depression in relatives of unaffected combatants, and somatization and anxiety on the part of IDPs in general. and its greatest quantitative expression in IDPs. It was found that the most vulnerable social group in terms of depression are IDPs and relatives of victims of hostilities, who showed signs of mild depression.The predominance of civilians who have experienced psychosocial stress in the context of military conflict, a constructive coping strategy for planning the problem of differentiation of coping behaviour in certain social groups using coping strategies of positive reassessment and confrontational coping among relatives of combatants, self-control strategies and positive reassessment of the relatives of unaffected combatants; and strategies for seeking social support, distancing, and self-control from IDPs.Civilians who have experienced psychosocial stress during a military conflict have a moderate quality of life, with the lowest quality of life in most areas among IDPs and the highest among relatives of unaffected combatants, which may be explained by differences in social psychological perception of these categories, a significant difference in material security and positions of state institutions in relation to each of these categories of civilians.The highest incidence of post-traumatic stress of IDPs with a predominance of symptoms of avoidance and excitability, and relatives of the killed participants in hostilities - symptoms of invasion.Based on the obtained data, a system of multi-vector assessment in the areas of clinical and psychopathological condition and psychosocial response and functioning is substantiated and developed, a forecast assessment of the risk of complications is formed both in individual areas and in a complex interaction of clinical and socio-psychological factors.A scale for screening examination was developed to identify potential contingents for further in-depth clinical and psychopathological examination, based on indicators of post-traumatic stress according to the Mississippi scale of post-traumatic stress disorder, and standards and measures for each risk group were determined.Based on the research data, a comprehensive system of personalized medical and rehabilitation care for civilians with adaptive disorders who have experienced psychosocial stress in military conflict, based on the principles of individual orientation, complexity and systemic treatment, has been scientifically substantiated, developed and implemented in health care practice. rehabilitation measures, a clear sequence and stages of treatment and rehabilitation measures, a description of the content and content of the stages of the system: psychodiagnostic, therapeutic, rehabilitation and prevention; the efficiency of the proposed system in accordance with the principles of evidence-based medicine is proved.Keywords: civilians, adaptation disorders, psychosocial stress, military conflict, relatives of combatants, IDPs.

На підставі вивчення архівних і опублікованих джерел та історіографічних аспектів проаналізовано головні етапи життя та діяльності М.Г.Рєпніна на тлі суспільно-політичних і культурних процесів початку XIX ст. з урахуванням його внеску в ці процеси та впливу діяльності даної історичної постаті на суспільно-політичне та культурно-громадське життя українських земель у складі Російської імперії. Його багаторічна діяльність відповідала російському державному курсу, але водночас відзначалася певною специфікою, зважаючи на своєрідність входження малоросійських губерній до російської держави. Значну увагу приділено головним напрямам діяльності М.Г.Рєпніна. Проаналізовано та підсумовано спроби військового губернатора відновити права колишнього українського шляхества, його дії щодо створення добровільного козацького війська. Висвітлено відношення М.Г.Рєпніна до масонського та декабристського рухів. Розглянуто діяльність військового губернатора щодо сільського та міського населення малоросійських губерній. Висвітлено його вплив на громадсько-культурні процеси, що відбувалися на цих територіях. Визначено коло осіб, що здійснювали вплив на формування світоглядних позицій генерал-губернатора та зумовлювали певну специфіку його управління українськими землями.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

У хронологічній послідовності проаналізовано тактичний курс РСДРП(б)-РКП(б) щодо самовизначення України, формування новоімперських ідеологічних штампів, насадження радянського режиму. Досліджено методи встановлення більшовицької диктатури в Україні - ідеологічний, військовий, політичний. Доведено, що більшовики закріпили свою владу за допомогою російської Червоної армії, надзвичайних революційних органів, місцевих більшовиків. Відзначено, що під тиском зовнішньополітичних обставин, успіхів і прорахунків у боротьбі національно-свідомих українських сил, московський партійний центр змушений був погодитися на офіційне визнання незалежності України, однак, їй було нав'язано систему радянської влади, знищено її національний суверенітет та включено до складу СРСР.

  Скачати повний текст

У дисертації узагальнено основні наукові підходи до трактування поняття «туризм» вітчизняними та закордонними науковцями та на основі цього запропоновано розглядати туризм як вид рекреації та активного відпочинку, який пов’язаний із тимчасовим виїздом особи з місця проживання з метою відпочинку або здійснення туристичної подорожі до певної місцевості, що повинен ґрунтуватися на принципах сталого розвитку. Пропонується розглядати сільський туризм не лише з точки зору пасивного відпочинку у сільській місцевості, а також з можливістю залучення широкого спектру додаткових екскурсійних послуг, які може запропонувати туристу власник сільської садиби. На основі цього подано авторську класифікацію комплексу прямих зв’язків сільського туризму з іншими видами туризму та деталізовано їх ключові особливості надання ними відпочинкових послуг. Встановлено, що сільський туризм є одним із видів туризму, який поєднує у собі інші підвиди, що безпосередньо пов’язані з відпочинком у сільській місцевості (сільській садибі чи власному будинку господаря). Розглянуто ключові підходи до трактування дефініції «сільський туризм» вітчизняними та закордонними науковцями, узагальнено основні функції сільського туризму. Розглянуто основні компоненти сільського туризму, які формують сільський туристичний простір. Враховуючи унікальні природні умови і ресурси та потенційні можливості для розвитку туристичної сфери, обґрунтовано, що сільський туризм в Україні може стати одним із важливих інструментів забезпечення сталого розвитку сільських населених пунктів. Наведено основні чинники, які сприятимуть розвитку сільського туризму в Україні. Окреслено та деталізовано концептуальну рамку сталого розвитку сільського туризму. Запропоновано авторське визначення сталого сільського туризму як відпочинкового виду туризму, який відбувається у сільській місцевості та організований людьми, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах на території особистого селянського господарства (у сільській садибі) відповідно до концепції сталого розвитку. Надання відпочинкових послуг власником сільської садиби також може бути пов’язано з використанням туристичних ресурсів та культурно-історичних цінностей сільської місцевості. Пріоритетні напрями розвитку державної політики у сфері сільського туризму повинні базуватися на принципах сталого розвитку і підтримуватися на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях. Проведено аналіз сучасного стану організації та розвитку сільського туризму в Україні на основі статистичних показників. Становлення сільського туризму в Україні розпочалося у 1996 році, коли була створена громадська організація «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні». Виявлено, що у 2020 році простежується негативна динаміка розвитку сільського туризму, що в основному пов’язана з виникненням пандемії COVID-19, і яка негативно вплинула на показники розвитку туристичної галузі в Україні та цілому світі. Сфера сільського туризму після пандемії знову зазнала руйнівного впливу внаслідок військового вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Досліджено, що впродовж 2022 року економіка України зазнала найбільших за всю історію незалежності втрат, збитків та пошкоджень. Визначено, що у військовий час внутрішній туризм та екскурсії виступають як своєрідна терапія та можливість відчути позитивні емоції. Також це внесок у підтримку економіки, адже екскурсанти вкладають кошти у широкий спектр послуг, які надають господарі сільських садиб, купують сувеніри, оплачують транспорт тощо. Окреслено та доповнено основні етапи розвитку сільського туризму в Україні та встановлено, що сьогодні сільський туризм в Україні знаходиться на четвертому етапі розвитку.^UThe dissertation summarizes the main scientific approaches to the interpretation of the concept of «tourism» by domestic and foreign scientists. Based on this, it is proposed to consider tourism as a type of recreation and active rest, which is associated with the temporary departure of a person from the place of residence for the purpose of recreation or a tourist trip to a certain area, which should be based on the principles of sustainable development. It is also suggested to consider rural tourism not only in terms of passive recreation in the countryside, but also as the possibility of attracting a wide range of additional excursion services that the owner of the rural estate can offer to the tourist. Based on this, the author’s classification of the complex of direct links of rural tourism with other types of tourism is presented. The key features of the provision of recreational services are detailed. It is established that rural tourism is one of the types of tourism that combines other subspecies that are directly related to recreation in the countryside (a rural estate or the host's own house). The key approaches to the interpretation of the definition of «rural tourism» by domestic and foreign scientists are considered, and the main functions of rural tourism are summarized. The main components of rural tourism are considered, which form the rural tourist space. In the process of considering the main scientific approaches of the researched issue, the following interpretation of this term is proposed: rural tourism is a multifaceted recreational type of tourism that takes place in rural areas and is organized by people who are in family relationships on the territory of a personal peasant farm (in a rural estate) taking into account the principles sustainable development. It includes hiking and horseback riding, excursions, weekend trips, photo hunting, fishing, familiarization with local household, national cuisine, folklore, traditions of folk holidays and unique features of the respective area. Taking into account the unique natural conditions, resources potential opportunities for the development of the tourism sector, it is justified that rural tourism in Ukraine can become one of the important tools for ensuring the sustainable development of rural settlements. The main factors that will contribute to the development of rural tourism in Ukraine are given. It is outlined and detailed the conceptual framework of sustainable development of rural tourism. It is proposed the author’s definition of sustainable rural tourism as a recreational type of tourism that takes place in rural areas and is organized by people who are in family relations on the territory of the personal peasant farm (in a rural estate) following the concept of sustainable development. The provision of recreational services by the owner of a rural estate may also be related to the use of tourist resources, cultural and historical values of the countryside. The priority directions of the state policy development in the field of rural tourism should be based on the principles of sustainable development and should be supported at the local, regional and international levels. An analysis of the current state of the organization and development of rural tourism in Ukraine was carried out based on statistical indicators. The formation of rural tourism in Ukraine began in 1996, when the public organization «Association for the Development of Rural Green Tourism in Ukraine» was created. It was found that the negative dynamics observed in 2020 is mainly related to the emergence of the COVID-19 pandemic, which negatively affected the indicators of the development of the tourism industry in Ukraine and the whole world. The field of rural tourism after the pandemic has been adversely again affected by Russia's military invasion of Ukraine in 2022. It is investigated that during 2022 the economy of Ukraine suffered the greatest losses and damages in the entire history of independence. It is determined that in wartime the domestic tourism and excursions act as a kind of therapy and an opportunity to feel positive emotions. It is also a contribution to supporting the economy, because tourists invest in a wide range of services provided by the owners of rural estates, buy souvenirs, pay for transport, etc. The main stages of the development of rural tourism in Ukraine are outlined and supplemented. It is established that today rural tourism in Ukraine is at the fourth stage of development

Розкрито сутність, специфіку й особливості патріотично-військового виховання студентської молоді. Розроблено організаційно-педагогічну систему патріотично-військового виховання студентської молоді, використано патріотично-військовий виховний потенціал освітньо-виховного простору університету з урахуванням регіональних військово-патріотичних традицій рідного краю. Уточнено сутність поняття "патріотично-військове виховання", подальшого розвитку набули ідеї виховання національного самоусвідомлення особистості студента, зміст, форми та методи патріотично-військового виховання в університетському освітньо-виховному просторі.

  Скачати повний текст

Визначено сутнісні характеристики етико-правової підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах як складової професійної підготовки майбутніх офіцерів. Розроблено й апробовано модель етико-правової підготовки курсантів, що включає мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та нормативно-рефлексивний компоненти. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено технології організації навчально-виховної діяльності майбутніх офіцерів у процесі етико-правової підготовки. Уточнено зміст понять "норма", "вимога", що висуваються до офіцера за умов військово-професійної діяльності, а також "військовий обов'язок", "відповідальність офіцера" та "військова честь" в аспекті нормативної регламентації. Визначено критерії та показники готовності курсанта до реалізації морально-правової поведінки у військово-соціальному середовищі.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження проведено з метою розв’язання теоретико-експериментального наукового завдання, яке присвячене педагогічному моделюванню розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов вищих військових навчальних закладів (далі – ВВНЗ) у системі післядипломної освіти.З’ясовано стан дослідженості у педагогічній науці проблеми розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у теоретичному та практичному аспектах, що базується на провідних ідеях компетентнісного, контекстного, андрагогічного, суб’єктно-діяльнісного, системного підходів. Обґрунтовано поняттєво-категоріальний апарат дисертації, зокрема поняття діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ як професійно важливе психічне утворення, що містить діагностувальну підготовленість, знаннєву, діяльнісну та суб’єктну здатність і професійну, особистісну та психологічну готовність до реалізації діагностувальної функції у системі військової освіти завдяки вибору, розробленню, застосуванню валідного інструментарію педагогічного діагностування рівнів сформованості та розвиненості іншомовної комунікативної компетентності військовослужбовців, а також впровадженню його результатів у військово-педагогічний процес.Обґрунтовані такі структурні компоненти діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ: ціннісно-мотиваційний , когнітивний , діяльнісний , індивідуально-психічні якості , суб’єктний. Теоретично обґрунтовано наукові засади педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти. Узагальнення та систематизація науково-педагогічних досліджень дали змогу виокремити такі етапи педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ: цілепокладання; планування; проєктування моделі; впровадження моделі; корегування моделі. Результатом педагогічного моделювання є удосконалена педагогічна модель, яка містить такі взаємопов’язані блоки: концептуальний; змістовний; методичний; суб’єкт-суб’єктний; діагностувально-результативний. На основі аналізу результатів педагогічного експерименту з’ясовано статистично значущі відмінності у рівнях розвиненості діагностичної компетентності серед викладачів іноземних мов ВВНЗ, які підвищували свою кваліфікацію за традиційною методикою та рівнями розвиненості діагностичної компетентності серед викладачів іноземних мов ВВНЗ, які вчились за методикою адаптивного розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти. Достовірність результативності впровадження педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ за всіма компонентами до та після формувального етапу педагогічного експерименту доведено за допомогою T-критерію Вілкоксона, U-критерію Манна-Уітні, медіанного критерію, критерію узгодженості Пірсона (χ2), H-критерію Крускала-Уолеса та кластерного аналізу. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у такому: – уперше обґрунтовано теоретичні засади та основні етапи педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти (цілепокладання; планування; проєктування педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ;– удосконалено педагогічну модель розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ шляхом її доповнення суб’єкт-суб’єктним блоком, який відображає взаємодію між викладачами іноземних мов ВВНЗ і викладачем-фасилітатором, а також шляхом доповнення, адаптування, оптимізації наявних блоків педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ до специфіки їхньої діагностувальної діяльності у системі військової освіти для досягнення необхідного результату у системі післядипломної освіти; методику розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ шляхом адаптування мети, завдань організаційних форм та змісту навчання, методів і засобів навчання до контексту їхньої діагностувальної діяльності у системі військової освіти, які послідовно реалізуються на ціннісно-мотиваційному, основному та завершальному етапах;– дістало подальшого розвитку змістове наповнення поняття “діагностична компетентність викладачів іноземних мов ВВНЗ” доповненням такою професійно важливою характеристикою, як “спроможність реалізовувати діагностувальну функцію з метою виявлення рівнів сформованості та розвиненості іншомовної комунікативної компетентності військовослужбовців”.Ключові слова: компетентність, професійний розвиток, діагностична компетентність, вищий військовий навчальний заклад, освіта, інформаційно-комунікаційні технології, викладач іноземних мов, модель, розвиток, методика, професійна підготовка, оцінювання, педагогічне моделювання, педагогічна діагностика, система післядипломної освіти.^UThe dissertation research was conducted to address the theoretical and experimental scientific task dedicated to pedagogical modeling of the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions within the framework of postgraduate education. The state of research of the problem in pedagogical science regarding the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions in theoretical and practical aspects has been clarified. The problem of the development of the diagnostic competence of foreign language teachers is based on the leading ideas of competency-based, contextual, andragogical, subject-activity, and system approaches. The conceptual and categorical apparatus of the dissertation is substantiated. The following structural components of diagnostic competence are justified: value-motivational, cognitive, activity-related, individual and mental qualities, subjective. Generalization and systematization of scientific and pedagogical research have allowed identifying the following stages of pedagogical modeling for the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions: goal setting; planning; model design; model implementation; model improvement. The result of pedagogical modeling is an improved pedagogical model that consists of interconnected blocks: conceptual block; content-related block; methodological block; subject-subject interaction block; diagnostic-result-oriented. To implement the pedagogical model for the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions in the system of postgraduate education, an author-developed adaptive development method was employed. The reliability of the effectiveness of implementing the pedagogical model for the development of diagnostic competence of foreign language teachers at higher military educational institutions across all components before and after the formative stage of the pedagogical experiment has been demonstrated using the Wilcoxon T-test, Mann-Whitney U-test, median criterion, Pearson’s chi-square (χ2) test, and cluster analysis.The scientific novelty of the research lies in the following:It was the first time: the theoretical foundations and key stages of pedagogical modeling for the development of diagnostic competence of foreign language teachers at higher military educational institutions in the system of postgraduate education were substantiated. These stages include goal setting, planning, designing the pedagogical model, implementing the developed pedagogical model, and adjusting the pedagogical model. It was improved: the pedagogical model for the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational has been enhanced by incorporating a subject-subject block, reflecting the interaction between foreign language teachers at higher military educational institutions and facilitator. The existing blocks of the pedagogical model for the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions were complemented, adapted, and optimized to the specifics of their diagnostic activities in the military education system to achieve the necessary results in postgraduate education;a method for the development of diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions has been developed by adapting the goals, tasks, organizational forms, and content of education, as well as methods and means of teaching, to the specifics of their diagnostic activities in the military education system. These adaptations are contextually and sequentially implemented at the value-motivational, basic, and concluding stages. The conceptual content of the term “diagnostic competence of foreign language teachers of higher military educational institutions” has been further developed by adding the following professionally significant characteristic: “the ability to implement diagnostic functions to identify levels of formation and development of foreign language communicative competence of military personnel”. Key words: competence, professional development, diagnostic competence, higher military educational institution, education, information and communication technologies, teacher of foreign languages, model, development, method, professional training, evaluation, pedagogical modeling, pedagogic diagnostics, postgraduate education system.

Досліджено законодавчі та підзаконні акти, на підставі яких здійснювалася служба кримських татар у військових формуваннях Російської імперії у 1784 - 1917 рр., виявлено особливості її проходження. Обгрунтовано правові засади служби усіх кримськотатарських військових формувань, що створювалися протягом даного періоду: Таврійських татарських дивізіонів бешлейського війська в Криму (1784 - 1796 рр.); кримських кіннотатарських полків (1806 - 1812 рр.); лейб-гвардії кримськотатарських підрозділів (1827 - 1890 рр.) за умов дії акту про загальний військовий обов'язок (1869 - 1917 рр.). З'ясовано, що специфіка проходження військової служби кримських татар полягає у виконанні кримськотатарськими формуваннями не стільки воєнних (бойових) дій, скільки охоронних, прикордонних, фельд'єгерських, каральних, які були домінуючими у мирний час аж до введення загальної військової повинності.

  Скачати повний текст