Розкрито суть терміна "національне законодавство", обумовленого законами, рішеннями та окремими висновками Конституційного Суду, чинними декретами уряду України. Розкрито призначення законодавства як форми права (у ліберально-легістському розумінні права), відмінність категорій форми та структури права, форми та джерела права, а також їх природний взаємозв'язок. Зазначено, що джерелом законодавства є право, а джерелом права - народ (його воля, вільне волевиявлення). Установлено та проаналізовано засади формування системи національного законодавства, запропоновано їх наукову класифікацію. Обгрунтовано висновок щодо визнання системи права категорією науки, досягнення якої є одним з джерел права, завдяки чому використовуються у законотворчому процесі та формуванні системи законодавства. Усі галузі законодавства є рівноправовими і відображають певну систему правових норм. Розглянуто найбільш впливові фактори (чинники) формування системи національного законодавства, їх роль, взаємодію та протидію. Наведено пропозиції щодо проведення в Україні повної систематизації та кодифікації законодавства, особливо його економічного та соціального блоків, розробки проекту Зводу законів України.

  Скачати повний текст

Досліджено та обгрунтовано теоретичні засади визнання та виконання рішень іноземних судів на території України. Висвітлено досвід іноземних держав та узагальнено проблеми вирішення таких справ судами України, а також запропоновано шляхи удосконалення процедури їх розгляду. Проаналізовано новітні тенденції цивільного процесу та визначено можливість вирішення справ про визнання та приведення до виконання рішень іноземних судів у порядку наказного провадження, застосування інституту заочного рішення та попереднього судового засідання.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 – Право). – Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. Маріуполь, 2021.У дисертації досліджено теоретичні та прикладні аспекти доказування у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення. З'ясовано сучасний стан наукових досліджень з піднятої проблематики, а також розкрито поняття та значення доказування у вказаній категорії кримінальних проваджень. Надано характеристику правових норм, які регулюють мету і межі доказування, з урахуванням особливостей кримінальних проваджень про насильницьке зникнення. Визначено підстави та процесуальний порядок початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Акцентовано увагу на необхідності вдосконалення чинної моделі кримінальної процесуальної регламентації в частині підстав та процесуального порядку початку кримінального провадження про насильницьке зникнення. Виокремлено та охарактеризовано обставини, що підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях цієї категорії злочинів. Запропоновано практичні рекомендації щодо встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Надано характеристику слідчим (розшуковим) діям як засобам збирання доказів і розкрито порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування насильницьких зникнень. Запропоновано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації по вдосконаленню чинного кримінального процесуального законодавства України в контексті предмета дослідження.Ключові слова: кримінальне провадження; насильницьке зникнення; особиста свобода; недоторканість; досудове розслідування; доказування; збирання доказів; слідчі (розшукові) дії; негласні слідчі (розшукові) дії.^UThesis for the Candidate Degree in Law in specialty 12.00.09 – criminal procedure and criminology; forensic examination; investigative activities. Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Mariupol, 2021.The dissertation investigates theoretical and applied aspects of proving in criminal proceedings on enforced disappearance. The current state of scientific research on the issues raised has been clarified, as well as the concept and meaning of proving in this category of criminal proceedings has been defined. The characteristic of the legal norms regulating the purpose and limits of proving, taking into account the features of criminal proceedings on enforced disappearance is given.The grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance have been determined. Emphasis is placed on the need to improve the current model of criminal procedural regulations in terms of the grounds and procedural order for initiating criminal proceedings on enforced disappearance. The circumstances to be proved in criminal proceedings of this category of crimes are singled out and characterized. Practical recommendations for establishing the circumstances to be proved in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation are offered. The description of investigative (search) actions as a means of gathering evidence is given and the procedure for conducting undercover investigative (search) actions during the investigation of enforced disappearances is revealed. Scientifically substantiated suggestions and recommendations for improving the current criminal procedure legislation of Ukraine in the context of the subject of research are offered.Key words: criminal proceeding; enforced disappearing; personal liberty; security; pre-trial investigation; proving; collecting evidence; investigative (search) actions; undercover investigative (search) actions.

Досліджено теоретичні проблеми й обгрунтовано нову цілісну наукову концепцію розвитку механізму мотивації праці в системі виробничого менеджменту великого заводу важкого машинобудування як основи інноваційного перетворення підприємства. Для реалізації даної концепції на підставі методології системно-цільового підходу щодо вирішення управлінських задач розроблено адекватний вимогам інноваційного розвитку, гуманізації виробництва та праці організаційно-економічний механізм посилення трудової мотивації. Розроблено структуру його програмно-цільових блоків, науково-методичні рекомендації та практичні рішення щодо вибору та реалізації заходів для кожного з них, які у сукупності створюють реальні передумови активного включення персоналу у процес інноваційних перетворень у виробництві з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається. Обгрунтовно концептуальні положення та практичні рішення щодо посилення трудової мотивації на основі удосконалення організаційної структури управління великим підприємством та його підрозділами, автоматизації виробництва та робочих місць, впровадження процесного методу управління. Розроблено пропозиції щодо формування організаційно-економічних передумов мотивації персоналу до зростання продуктивності праці. Розроблено науково-методичні засади та практичні підходи щодо створення комплексної системи організації оплати праці; матеріального та морального стимулювання, яка містить широкий спектр нетрадиційних форм і методів визнання та заохочення трудових заслуг. Запропоновано практичні заходи щодо мотивації підвищення професійної компетенції та інтелектуального потенціалу робітників підприємства, розвитку ділової кар'єри. На прикладі ЗАТ "НКМЗ" наведено докази ефективності та практичної значущості результатів дослідження.

  Скачати повний текст

Досліджено вексельне право та вексельні зобов'язання, наведено загальну характеристику правовідносин з приводу обігу векселів. Визначено сутність вексельного права як комплексного утворення в законодавстві у складі правового інституту цінних паперів, до сфери регулювання якого належать цивільні, фінансові, адміністративні, процесуальні та інші відносини з приводу векселя у площині приватного та публічного права. Доведено відсутність у публічних векселів ознак і функцій векселя як цінного паперу. Встановлено, що підставою виникнення вексельних правовідносин є складання (оформлення) та видання векселя як одностороннього правочину. З'ясовано, що для вексельних правовідносин характерна єдність етапів, в процесі розвитку яких відбувається поетапна зміна їх структурних елементів. Доведено неможливість застосування механізмів визнання векселя та вексельного зобов'язання недійсними як таких, що суперечать сутності вексельних правовідносин.

  Скачати повний текст

Роль сучасних регіональних фестивалів і конкурсів як динамічних формпросвітницької та художньої взаємодії суттєво зростає в епохуглобалізаційних процесів. Інформаційно-технологічний компонентглобалізації створює нові можливості для комунікації, сприяючи розвиткурегіонального культурного ландшафту. Регіональний шар збагачуєтьсяновими ідеями, техніками культурного моделювання через впливи з іншихкультур, що приносять нове бачення та розширюють художні горизонти.Глобалізаційні процеси сприяють популяризації регіональнихмистецьких форм творчості та культурної діяльності та дають можливістьбільш широкій аудиторії відчути багатство й різноманіття культурного спадкурегіону як важливої частки в інтерпретації наративів культурної цілостідержави. У цьому контексті регіональні мистецькі конкурси та фестивалісприяють зростанню уваги до місцевої культури й мистецтва, надаючиможливість артистам, митцям і виконавцям продемонструвати свої таланти татворчість, що сприяє їхньому розвитку й визнанню, а сама акція як певнийкультуртрегерський організм стає платформою для обміну ідеями, традиціямита творчими підходами.3Оскільки регіональні мистецькі конкурси і фестивалі пропонуютьширокий спектр культурних подій та активностей, вони залишаютьсяактуальними й важливими для розвитку творчості та виконавської мистецькоїсфери, а також для зміцнення культурних зв’язків між регіонами. При цьомуактивний розвиток конкурсно-фестивального руху саме в регіональномуінваріанті є однією з важливих ознак сучасного національного культурноговідродження України. У цьому контексті звернення до конкурснофестивального руху у Волинському краї на зламі ХХ–ХХІ століть відкриваєширокі можливості для дослідження як загальнонаціональних, так ірегіональних аспектів української культури. Відсутність ґрунтовних науковихдосліджень про конкурсно-фестивальну панораму Волині в культурноісторичному та комунікативному аспектах, а саме у контексті виявленнятворчого потенціалу спільнот, пошуку нових ідей, вираження своєїунікальності як платформи для обміну художнім досвідом, пропагандикультурної різноманітності, стимулювання інновацій та експериментів у сферікультурно-просвітницької діяльності на прикладі конкурсно-фестивальноголандшафту Волині складає актуальність цього дослідження.Науковою проблемою представленої дисертації є осмисленняконкурсно-фестивального руху на Волині кінця ХХ — початку ХХІ століттяяк культурно-мистецького явища, носія культурно-мистецьких традицій ізасобу комунікації в умовах соціокультурного ландшафту України. У роботіуточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема зазначено,що фестиваль — це історично динамічне культурно-мистецьке явище, що маєритуально-святкову ґенезу і являє собою серію соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, на відміну від фестивалю, являє собоюісторично стабільну (функції конкурсу є незмінними) форму культури, що маєзмагально-ігрову ґенезу і сутність та належить до соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, як і фестиваль, може мати жанрові різновидита виконує роль носія цінностей певних соціокультурних страт.4Введено в науковий обіг архівні матеріали, пов’язані з історієюстановлення конкурсно-фестивального руху на Волині. Зокрема це документиВолинської обласної ради, архівні матеріали Волинського обласного науковометодичного центру культури, Волинської обласної філармонії, Волинськогофахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, інтерв’ю,спогади організаторів та учасників конкурсів і фестивалів.Шляхом упорядкування та аналізу ряду архівних матеріалів, інтерв’юорганізаторів та учасників конкурсів і фестивалів охарактеризованокультурно-історичні та комунікативні аспекти найбільш знакових для Волиніконкурсів і фестивалів, зокрема Музичного фестивалю «Стравінський таУкраїна», Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня»,Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором», Міжнародногоконкурсу піаністів «Шопенівська весна», Міжнародного конкурсу баяністів іакордеоністів «InterSvitiaz аccomusic», Всеукраїнського конкурсу хоровогомистецтва імені Лесі Українки, Всеукраїнського конкурсу виконавців насопілці та цимбалах «Волинська гуковиця», Всеукраїнського конкурсувиконавців на струнно-смичкових інструментах імені Олександра Негоди таінших.^UA dissertation for obtaining a scientific degree of the Doctor of Philosophy,specialty 034 ― Culturology (branch of knowledge 03 ― Humanities). – Modern ArtResearch Institute of the National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv, 2023.The scientific problem of the presented dissertation is the understanding of thecompetitive-festival movement of Volyn at the end of the 20th — beginning of the21st century as a cultural phenomenon, a carrier of artistic traditions and means ofcommunication in the conditions of the socio-cultural landscape of Ukraine. Regionalart competitions and festivals offer a wide range of cultural events and activities, theyremain relevant and important for the development of creativity and performing arts,as well as for strengthening cultural ties between regions. At the same time, the activedevelopment of the competition and festival movement in the regional invariant is oneof the important signs of the modern national cultural revival of Ukraine. In thiscontext, turning to the competitive-festival movement of Volyn region at the turn ofthe 20th -- 21st centuries opens wide opportunities for researching both national andregional aspects of Ukrainian culture in terms of its integrity, acting as a peculiar andat the same time organic component of it.The work specifies the conceptual and categorical apparatus of the research, inparticular it is stated that the festival is a historically dynamic cultural phenomenonthat has a ritual and festive genesis and is a series of socio-cultural events of a cyclicalnature. The competition, in contrast to the festival, represents a historically stable (thefunctions of the competition are unchanged) form of culture that has a game genesis9and essence and belongs to socio-cultural events of a cyclical nature. The competition,like the festival, can have genre varieties and fulfills the role of a carrier of values ofcertain socio-cultural strata.Archival materials related to the history of the formation of the competitionfestival movement of Volyn have been put into scientific circulation, in particular,documents of the Volyn Regional Council, archival materials of Volyn RegionalScientific-Methodological Center of Culture, Volyn Regional Philharmonic, IgorStravinsky Volyn College of Culture and Arts, interviews, memories of organizersand participants of competitions and festivals.By organizing and analyzing a number of archival materials, interviews withorganizers and participants of contests and festivals, the cultural-historical andcommunicative aspects of the most significant contests and festivals for Volyn, inparticular, the Music Festival "Stravinsky and Ukraine", the International Festival ofUkrainian Folklore "Beregynia", were characterized. The International Festival"Polissia Summer with Folklore", International Piano Competition "Chopin Spring",International Competition of Bayanists and Accordionists "InterSvitiaz accomusic",Lesia Ukrainka All-Ukrainian Choral Art Competition, All-Ukrainian Competition ofPipe and Cymbal Performers "Volyn Hukovytsia", Oleksandr Nehoda All-UkrainianCompetition of Performers on stringed instruments and others.

Розглянуто взаємини між етнічною ідентифікацією та соціальною інтеграцією полікультурного регіону. Доведено, що етнічна ідентичність забезпечує необхідний баланс у системі природних і створених ідентичностей, перешкоджаючи руйнуванню суспільної інтегрованості економічними та політичними засобами. Встановлено, що характер взаємин між етнічною ідентичністю та суспільною інтеграцією полікультурного регіону формує потребу в політиці мультикультуралізму, яка побудована на політиці визнання.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено проблему формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади та методичні (підходи, принципи, методика) основи. У процесі проведеного аналізу доведено, що професійна діяльність майбутнього учителя початкових класів є багатоаспектною, складною, передбачає ретельне використання досягнень вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної науки, формування високого рівня компетентності, педагогічної майстерності, моральної культури. Проведений теоретико-методологічний аналіз обраної проблеми дозволив з’ясувати сутність і зміст базових понять дослідження, а саме: «мораль», «культура», «моральна культура педагога», «інформаційно-комунікаційна технологія» (ІКТ), що дало змогу сформулювати авторське тлумачення поняття «моральна культура майбутнього учителя початкових класів» в сенсі сутнісних характеристик, якостей і ознак, які ґрунтуються на комплексі теоретичних знань, практичних навичок, набутому досвіді, ціннісних орієнтаціях і розвинених здатностях особистості до інноваційно-педагогічної діяльності з доцільним використанням інформаційно-комунікаційних технологій.Науково визначено методологічну основу, концептуальні положення дослідження, які ґрунтуються на сучасних теоріях наукового пізнання, передусім, законах діалектики, герменевтики (проблема взаєморозуміння між суб’єктами освітнього процесу, саморефлексії); аксіології (визнання моральної культури як важливої загальнолюдської цінності); синергетики (ідея самоорганізації, самовиховання та культурного, духовного саморозвитку суб’єктів освітнього процесу) та ін. Обґрунтовано та застосовано провідні підходи (системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, антропоцентричний, культурологічний та ін.) до формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій, які є взаємопов’язаними та основоположними для теми нашого дослідження, а також основні принципи і закономірності. Творче використання визначених методологічних основ та підходів до аналізу проблеми формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій дало змогу отримати прогнозований результат, а саме: визначити критерії, показники і рівні сформованості моральної культури, яка активно сприяє становленню компетентного фахівця освітньої галузі.^UThis dissertation addresses the problem of the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies. It substantiates the theoretical and methodologic principles and methodic (approaches, principles, methods) bases. Based on the research conducted it was proved that the professional activity of a future primary school teacher is diverse and complicated, it involves careful use of the achievements of the national and foreign psychological and pedagogical science, formation of high-level competence, pedagogical mastership and moral culture. The conducted theoretical and methodological analysis of the selected problem allowed us to find out the essence and content of the basic notions of the research, particularly: «morality», «culture», «moral culture of a teacher», and «information and communications technology» (ICT), which allowed us to form the author’s interpretation of the notion «moral culture of a future primary school teacher» in the sense of essential properties, qualities and features, which are based on the complex of theoretical knowledge, practical skills, gained experience, value-based orientations and developed personal abilities for innovational pedagogical activity using proper information and communications technologies. The dissertation scientifically determined the methodological basis and conceptual provisions of the research, which are based on the modern theories of scientific knowledge, first of all law of dialectics, hermeneutics (problem of mutual understanding between the subjects of the educational process, self-reflection); axiology (recognition of the moral culture as an important universal human value); synergetics (the idea of self-organization, self-education and cultural and spiritual self-development of the subjects of educational process), etc. It substantiated and applied the leading approaches (systematic, activity, personality-oriented, anthropocentric, cultural, etc.) to the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies, which are interrelated and fundamental for the topic of our research, as well as basic principles and patterns. Creative use of the mentioned methodological bases and approaches in the analysis of the problem of formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies allowed us to obtain the predicted result, particularly: determine the criteria, indices and levels of the moral culture formation, which actively promotes the development of a competent specialist in the educational sphere. The comparative analysis of the experience of the preparation of future primary school teachers with the means of information and communications technologies in foreign countries (the USA, Canada, Great Britain, France, Germany, Poland, and others) allowed us to find out that the process of formation of the moral culture actively and positively affects professional growth, self-improvement and self-realization of a specialist in the educational sphere. At the same time, the foreign specialists pay particular attention to the individual and ethnic approaches, as well as the ability and skills of future primary school teachers to efficiently and creatively apply pedagogical innovations.

Досліджено проблему самоідентичності, визначено її роль у життєдіяльності людини. Розглянуто джерела формування концепції ідентичності, проаналізовано основні етапи становлення даної проблеми. Розкрито тенденції концептуалізації самоідентичності у класичній та некласичній філософії. Описано структуру самоідентичності та визначено її місце поряд із самосвідомістю. Показано значення самоідентичності у процесі становлення особистості. Досліджено проблеми самості, пам'яті, визнання у їх зв'язку з проблемою самоідентичності. Проаналізовано особливості становлення особистості й умови формування її власного "Я" під впливом суспільних викликів. Виявлено, що поряд з різноманітними набутими особистістю соціальними ідентичностями важливу роль в її становленні займає самоідентичність, яка відіграє роль внутрішнього стрижня особистості та втілює в життя можливість самореалізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано фондовий ринок за кордоном. Розкрито суть цінних паперів. Запропоновано визначення поняття "цінні папери" як обліко-економічної категорії та класифікацію цінних паперів для цілей бухгалтерсього обліку. Проаналізовано законодавчо-нормативну базу регулювання операцій з цінними паперами в Україні та за кордоном, запропоновано порядок її гармонізації. Досліджено актуальні питання методології та організації обліку й аудиту ціних паперів підприємств переробної промисловості. Запропоновано субрахунки обліку цінних паперів і порядок розкриття інформації за операціями з даними паперами в обліковій політиці підприємств переробної промисловості та у фінансовій звітності. На підставі проведеного дослідження методики й організації аудиту цінних паперів підприємств переробної промисловості уточнено джерела формування аудиторських доказів у разі перевірки цінних паперів. Запропоновано програму аудиту даних паперів та форми робочих документів аудитора, що сприяє ефективності аудиторського процесу та наданню адекватного аудиторського висновку. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення методології й організації обліку й аудиту цінних паперів шляхом використання комп'ютерних інформаційних технологій.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми рецепції української літератури в Китаї. Запропоновано концептуальний підхід до вивчення зазначеної проблеми, який полягає у визнанні взаємопроникнення та синтезу двох культурних систем. Розглянуто роль художнього перекладу як однієї з основних форм засвоєння іншонаціонального матеріалу у новому культурному середовищі. Відзначено, що в Китаї перекладалися переважно ті українські автори, твори яких були співголосними китайській культурі. Зокрема, романтичний тип художнього мислення був "зустрічною течією", яка сприяла органічному входженню поезії Т.Шевченка (як вершинного явища) в китайську літературу. Твори Т.Шевченка сприймаються у Китаї як канон української класичної літератури, позначений яскравою національною специфікою.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено проблеми правового статусу підприємств як суб'єктів господарювання за сучасних умов. Аргументовано, що правоздатність підприємства детермінізується правовим режимом майна, за цього право власності та право господарського відання детермінують загальну правоздатність підприємства та можливість кваліфікації їх діяльності як підприємницької, а право оперативного управління - спеціальну правоздатність. Обгрунтовано необхідність установлення в Господарському кодексі правила щодо субсидарної відповідальності власників-засновників у формі відшкодування збитків за зобов'язаннями унітарних підприємств усіх форм власності (у тому числі за умов визнання їх банкрутами), за якими майно закріплене правом оперативного управління, у разі, якщо така відповідальність виникла з вини власників-засновників (уповноважених ними органів). Запропоновано позбавити підприємства, які базуються не на праві власності, права створювати дочірні підприємства. Розвинуто поняття підприємства як суб'єкта господарювання. Визначено складові організаційно-правової форми підприємства. Обгрунтовано, що правоздатність підприємств-невласників різних видів (державних, комунальних підприємств та підприємств об'єднань громадян і релегійних організацій) визначається функціями органів державної влади, місцевого самоврядування та статутами організацій-засновників.

  Скачати повний текст

Визначено сукупність найбільш значущих теоретичних положень, що стосуються поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів, розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. Розглянуто особливості формування, перевірки й оцінки протоколів та інших документів як доказів у кримінальному процесі в світлі проектів КПК України, країн СНД, які містять низку нових, принципових положень, а також міжнародно-правових документів у галузі доказового права. Досліджено специфіку збирання доказів на різних стадіях кримінального судочинства, зокрема, документів, умови визнання їх допустимими доказами та особливості використання у кримінально-процесуальному доказуванні окремих видів документів. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів і висвітлено особливості використання їх у доказуванні.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі загальної теорії кримінального процесу, чинної Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, міжнародних правових актів, слідчої, прокурорської і судово-контрольної практики слідчих суддів вирішено нове наукове завдання, пов’язане з розкриттям кримінальних процесуальних відносин між ведучими учасниками сторони обвинувачення і слідчим суддею та процесуальних напрямів форм їх взаємодії у стадії досудового розслідування під час виконання ними обов’язкової правозахисної (правозабезпечувальної) функції, спрямованої на недопущення порушень конституційних прав і свобод усіх учасників, залучених чи допущених до кримінального провадження.У процесі дослідження розкрито процесуальне положення ведучих учасників сторони обвинувачення і слідчого судді, з яким вони постійно підтримують тісні кримінальні процесуальні відношення під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), а також ступінь теоретичної розробки проблеми їхньої взаємодії у спільній для них правозабезпечувальній сфері діяльності. Виявлено ряд проблем, які потребують їх вирішення на законодавчому рівні. Доведено, що визначена статтею 3 Конституції України основоположна (загальнодержавна) функція, пов’язана з визнанням людини найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком держави, є правозахисною (правозабезпечувальною) і повинна неухильно виконуватися всіма органами державного апарату в усіх сферах державної діяльності. У стадії досудового розслідування кримінального процесу України цю функцію виконують лише дізнавач, слідчий, прокурор і слідчий суддя у специфічній кримінальній процесуальній формі. Перші три із них реалізують її на засадах законності з позиції забезпечення прав і свобод всіх учасників кримінального провадження, виходячи із публічних (державних) інтересів.У процесі дослідження також розкрито призначення досудового розслідування в системі кримінальної процесуальної діяльності, місце і роль кожного владного суб’єкта, діючого в даній стадії кримінального провадження. Результати аналізування функціональної діяльності керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу показали, що ці владні суб’єкти досудового розслідування безпідставно віднесені законодавцем України до сторони обвинувачення, бо процесуальна діяльність жодного з них не спрямована на обвинувачення особи у вчинені кримінального правопорушення, у зв’язку з чим вона не має ніякого відношення ні до застосування примусових заходів процесуального характеру, ні до зацікавленості в результатах справи, ні до правовідносин зі слідчим суддею, ні до участі в судово-контрольних провадженнях, ні до участі в судових стадіях кримінального процесу. Через відсутність обставин, що виключають участь означених владних суб’єктів у кримінальному провадженні, на них чинний КПК України не розповсюджує інститут відводу від цього провадження. Запропоновано у невідкладному порядку вилучити керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу зі сторони обвинувачення кримінального провадження як помилково віднесених до її суб’єктивного складу. ?Доведено, що з урахуванням двосторонності кримінального правопорушення (кримінального конфлікту), на одній стороні якого знаходиться особа, яка безпосередньо вчинила це правопорушення, а на іншій стороні якого знаходиться жертва вчиненого правопорушення, законодавець зобов’язаний у невідкладному порядку віднести потерпілого до ведучого учасника сторони обвинувачення, бо без нього ця сторона не може вважатися повноцінною. Визнавши підозрюваного, обвинуваченого основним (ведучим) учасником сторони захисту і не визнавши потерпілого учасником сторони обвинувачення, законодавець розірвав двосторонній зв'язок між кримінальним правопорушенням і його наслідками, чим завдав суттєвого ураження кримінальним процесуальним відносинам, а самому принципу змагальності і рівності сторін надав спотвореної форми, перетворивши його в юридичну функцію. Ця груба помилка законодавця чекає свого виправлення. У дисертації сформульовано наукову новизну отриманих результатів дослідження, а також ряд висновків концептуального характеру, спрямованих на подальше законодавче удосконалення кримінальних процесуальних відносин ведучих учасників сторони обвинувачення зі слідчим суддею у сфері забезпечення прав і свобод учасників кримінального провадження, звернуто увагу на необхідність посилення наукових досліджень з означеної проблематики.^UIn the dissertation, on the basis of the general theory of the criminal process, the current Constitution of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine of 2012, international legal acts, investigative, prosecutorial and judicial control practice of investigating judges, a new scientific task related to the disclosure of criminal procedural relations between leading participants is solved the parties to the prosecution and the investigating judge and the procedural directions of the forms of their interaction at the stage of pre-trial investigation during their performance of the mandatory human rights protection (rights ensuring) function aimed at preventing violations of the constitutional rights and freedoms of all participants involved or admitted to criminal proceedings.In the process of research, the procedural position of the leading participants of the prosecution and the investigating judge, with whom they constantly maintain close criminal procedural relations during the pre-trial investigation of criminal offenses (criminal misdemeanors and crimes), as well as the degree of theoretical development of the problem of their interaction in the common law enforcement field of activity. A number of problems have been identified that need to be resolved at the legislative level.It has been proven that the fundamental (nationwide) function defined by Article 3 of the Constitution of Ukraine, related to the recognition of a person as the highest social value, and the establishment and provision of his rights and freedoms is the main duty of the state, is human rights protection (rights ensuring) and must be consistently performed by all bodies state apparatus in all spheres of state activity. At the stage of the pre-trial investigation of the criminal process of Ukraine, this function is performed only by the inquirer, investigator, prosecutor and investigating judge in a specific criminal procedural form. The first three of them implement it on the basis of legality from the position of ensuring the rights and freedoms of all participants in criminal proceedings, based on public (state) interests.The purpose of the pre-trial investigation in the system of criminal procedural activity, the place and role of each powerful entity operating at this stage of criminal proceedings was also revealed in the research process. The results of the analysis of the functional activity of the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operative unit showed that these powerful subjects of the pre-trial investigation were unjustifiably assigned by the legislator of Ukraine to the side of the prosecution, because the procedural activity of none of them is aimed at accusing a person of committing a criminal offense. in connection with which it has nothing to do with the application of coercive measures of a procedural nature, nor with interest in the results of the case, nor with the legal relationship with the investigating judge, nor with participation in judicial control proceedings, nor with participation in the judicial stages of the criminal process . Due to the absence of circumstances that exclude the participation of the specified authorities in criminal proceedings, the current Criminal Procedure Code of Ukraine does not extend to them the institution of withdrawal from this proceeding. It is proposed to immediately remove the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operational unit from the prosecution side of the criminal proceedings as mistakenly classified as its subjective composition.The dissertation formulates the scientific novelty of the obtained research results, as well as a number of conclusions of a conceptual nature, aimed at further legislative improvement of the criminal procedural relations between the leading participants of the prosecution and the investigating judge in the field of ensuring the rights and freedoms of the participants in criminal proceedings, attention is drawn to the need to strengthen scientific research in this area problems.

Уперше в комплексі розглянуто вітчизнану та зарубіжну історіографію питання, визначено основні її концептуальні напрями. Надано об'єктивну правову оцінку - з позицій старого і нового міжнародного права - міжнародно-правовому значенню рішень Скрентонського конгресу, Чернівецького віча, Хустського віча, рішень Центральної ради в Ужгороді. Надано правову оцінку співробітництву Союзу РСР і нацистської Німеччини з територіальних питань у 1939 - 1940 рр., визначено дійсний вплив цього чинника на врегулювання радянсько-румунського територіального спору. Проведено оцінювання міжнародно-правового значення рішень Першого Віденського арбітражу (листопад 1938 р.) та Сойму Карпатської України (березень 1939 р.). Запропоновано власну історико-правову концепцію політичного та міжнародно-правового співробітництва ООН, зокрема в питанні встановлення післявоєнних кордонів в Європі та світі.

  Скачати повний текст

Визначено домінування дистимічно-дисфоричної симптоматики з надцінною ідеєю бути в грі, тривогою, депресією, почуттям провини, формальністю суджень, декларативним визнанням своєї провини, показним каяттям. У розвитку патологічної схильності до азартних ігор (ПСАІ) виокремлено дві стадії: субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено, що у формуванні ПСАІ, на відміну від інших форм адитивної поведінки, обов'язковою є нооетична складова, яка виражається в наявності екзистенційного вакууму, відсутності цілей у житті, незадоволення власним життям. Визначено, що делінквентні тенденції, низький рівень соціального контролю та негармонійні характерологічні та дезадаптивні особистісні особливості сприяють розвитку та реалізації адиктивної поведінки у формі ПСАІ. Ідентифіковано біологічні, психологічні та психосоціальні чинники ризику розвитку ПСАІ, які ранжовані за інтенсивністю впливу на предиспонуючі, сприяючі та підтримуючі та диференційовані на загальні та специфічні саме для розвитку ПСАІ. Обгрунтовано модель лікувально-реабілітаційної допомоги особам із ПСАІ, яка складається з трьох етапів: діагностичного, активної терапії та підтримувальної терапії та соціальної реабілітації. Розроблено систему комплексного лікування та реабілітації ПСАІ, що поєднує два базових напрямки: психофармакологічний та психотерапевтичний та ефективність доведена річним спостереженням.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці комплексної характеристики правових наслідків вчинення кримінальних проступків та формуванню на цій підставі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства.Кримінальний проступок визначено як конкретну поведінка особи, її діяння (дії чи бездіяльності), яке має бути вольове, свідоме, проявляється в активній поведінці людини, або в її бездіяльності і спрямоване на кримінальне порушення суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. До ознак кримінальних проступків відносяться: суспільна небезпечність, винність, протиправність, деліктоздатність. Сформовано систему аргументів на користь позиції щодо необхідності збереження формально-матеріального визначення кримінального правопорушення взагалі та кримінального проступку, зокрема; доведено, що без врахування, обґрунтування, розлогого доказування й визначення суспільної небезпечності діяння неможливо адекватно реалізувати кримінально-правову політику; неврахування об’єктивної суспільної небезпечності діяння як базової підстави для криміналізації криє в собі ризики посилення недемократичних тенденцій, використання кримінально-правової політики у корпоративних інтересах політичного істеблішменту, сприяння зачиненості влади щодо громадського контролю.Оцінка суспільної небезпечності діяння, яке визнається кримінальним проступком, залежить від: а) об’єкта посягання, його вагомості та значення; б) шкоди, заподіяної протиправним діянням; в) способу вчинення суспільно-небезпечного діяння; г) мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення. Впровадження інституту кримінальних проступків було викликано необхідністю врегулювання реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України стосовно особливостей досудового розслідування кримінальних проступків, які були передбачені в КПК України, а також реальною потребою у гуманізації кримінального законодавства. Здійснено аналіз структури кримінального законодавства України та визначене місце розміщення кримінальних проступків у структурі КК України. Статті про кримінальні проступки розміщені в усіх двадцяти розділах Особливої частини КК України з урахуванням класифікації кримінальних правопорушень залежно від їх ступеня тяжкості. Проаналізовано інститут кримінальних проступків, як правове явище, що характеризує гуманізацію кримінального закону на принципах законності, рівності громадян перед законом, демократизму, справедливості, невідворотності покарання, гуманному ставленні до людини. Встановлено, що принцип гуманізму в кримінальному праві полягає у визнанні людини, як найвищої цінності. Принцип гуманізму базується на гуманному ставленні до людини, охоплює як інтереси потерпілого, так і особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, він переслідує мету захисту інтересів громадян від протиправних посягань.Кримінальний проступок необхідно розмежовувати з іншими кримінальними правопорушеннями – злочинними (менш тяжкими, тяжкими, особливо тяжкими). Підставою для розмежування є ступінь суспільної небезпечності діяння (дії чи бездіяльності), визнаного кримінальними правопорушеннями. Удосконалено наукове розуміння суспільної небезпечності як підстави криміналізації діянь у виді кримінальних проступків, що може розумітися як об’єктивна здатність діяння заподіювати істотну шкоду охоронюваному законом соціальному благу; доведено, що пеналізація кримінальних проступків є процесом вторинним, узалежненим від криміналізації; визначення діяння як кримінального проступку має закладатися в процесі криміналізації. Кримінальний проступок визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї поведінки (дії чи бездіяльності), передбачала чи могла передбачити її кримінально-шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання таких наслідків. Кримінальний проступок буде визнаний як вчинений з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачила можливість настання кримінально-шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно чи байдуже розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Виявлено, описано та аргументовано системність кримінально-правових норм, в яких закріплені ознаки складів кримінальних проступків, центруючим елементом якої є ідея гуманізації кримінально-правової політики України, наближення її до цивілізаційних стандартів країн-членів Європейського Союзу, а також оптимізація діяльності правоохоронних органів й підвищення ефективності кримінально-правового регулювання.^UThe dissertation is devoted to the development of a comprehensive description of the legal consequences of committing criminal offenses and to the formation of proposals for the improvement of criminal legislation on this basis.A criminal misdemeanor is defined as a specific behavior of a person, his action (action or inaction), which must be voluntary, conscious, manifested in the active behavior of a person, or in his inaction and aimed at criminal violation of social relations protected by criminal law. The signs of criminal misdemeanors include: social danger, guilt, illegality, capacity for delict. A system of arguments in favor of the position regarding the need to preserve the formal and material definition of a criminal offense in general and a criminal misdemeanor, in particular, has been formed; it has been proven that without taking into account, substantiation, reasonable proof and determination of the social danger of the act, it is impossible to adequately implement the criminal law policy; disregarding the objective public danger of an act as a basic basis for criminalization carries the risks of strengthening undemocratic tendencies, using criminal law policy in the corporate interests of the political establishment, and promoting the closure of the authorities in relation to public control. Assessment of the public danger of an act recognized as a criminal offense depends on: a) the object of the offense, its gravity and significance; b) damage caused by an illegal act; c) the method of committing a socially dangerous act; d) the motive and purpose of committing a criminal offense.The introduction of the institute of criminal misdemeanors was caused by the need to regulate the implementation of the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the features of the pre-trial investigation of criminal misdemeanors, which were provided for in the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the real need to humanize criminal legislation.An analysis of the structure of the criminal legislation of Ukraine was carried out and the location of criminal misdemeanors in the structure of the Criminal Code of Ukraine was determined. Articles on criminal offenses are placed in all twenty chapters of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, taking into account the classification of criminal offenses depending on their severity.The institution of criminal misdemeanors is analyzed as a legal phenomenon that characterizes the humanization of the criminal law based on the principles of legality, equality of citizens before the law, democracy, justice, inevitability of punishment, humane treatment of people. It has been established that the principle of humanism in criminal law consists in recognizing a person as the highest value. The principle of humanism is based on a humane attitude to a person, covers both the interests of the victim and the person who committed a criminal offense, it pursues the goal of protecting the interests of citizens from illegal encroachments.A criminal misdemeanor must be distinguished from other criminal offenses - felonies (less serious, serious, especially serious). The basis for the distinction is the degree of social danger of an act (action or inaction) recognized as a criminal offense. The scientific understanding of social danger as a basis for the criminalization of actions as criminal misdemeanors has been improved, which can be understood as the objective ability of an action to cause significant harm to social welfare protected by law; it has been proven that criminalization of criminal offenses is a secondary process dependent on criminalization; the definition of an act as a criminal misdemeanor must be established in the process of criminalization.A criminal misdemeanor is defined as committed intentionally, when the person who committed it was aware of the illegal nature of his behavior (action or inaction), predicted or could have predicted its criminally harmful consequences and desired them or knowingly allowed such consequences to occur.A criminal misdemeanor will be recognized as committed due to negligence, when the person who committed it, foresaw the possibility of the occurrence of criminally harmful consequences of his action or inaction, but recklessly or indifferently counted on their aversion or did not foresee the possibility of the occurrence of harmful consequences, although he should and could have predict.The systematicity of criminal law norms, in which the features of the composition of criminal misdemeanors are fixed, the central element of which is the idea of humanizing the criminal law policy of Ukraine, bringing it closer to the civilizational standards of the member states of the European Union, as well as optimizing the activities of law enforcement agencies and increasing effectiveness of criminal law regulation.

Досліджено проблеми стосовно організації та проведення аукціонів в Україні. Проаналізовано причини їх виникнення, а також розглянуто історію становлення та розвитку. Увагу приділено аналізу цивільно-правових відносин, які виникають між організаторами й учасниками аукціону на кожній стадії його проведення. Проаналізовано законодавчу термінологію щодо аукціонів. Запропоновано визначення терміна "аукціон". Обгрунтовано висновок, що "аукціон" і "публічні торги" є тотожніми поняттями. Запропоновано відмовитися від використання терміна "публічні торги" у законотворчій і правозастовній практиці. Запропоновано тезу, що предметом аукціону є не майно, а право на укладення певного договору. Розглянуто особливості укладення цивільно-правових договорів на всіх стадіях проведення аукціону, а також підстави та наслідки визнання їх недійсними та такими, що не відбулися.

  Скачати повний текст

Описано моделі функціонування феномену моральної шкоди та її компенсації у соціумі (розвитку ситуації соціальної взаємодії, що призводить до переживання моральної шкоди; формування переживання моральної шкоди; вибору варіантів поведінки, спрямованої на подолання наслідків психотравмуючої ситуації). Класифіковано варіанти поведінки у посттравматичній ситуації. Розкрито структуру уявлень на рівні масової свідомості про феномен моральної шкоди, про особу постраждалого та кривдника у ситуації заподіяння моральної шкоди. За результатами аналізу близько 1 800 рішень Європейського суду з прав людини за 1979 - 2007 рр. та українських судів різних інстанцій за 1993 - 2007 рр. охарактеризовано основні тенденції судової практики у справах щодо компенсації моральної шкоди (суб'єкти права на таку компенсацію; категорії справ, у яких вона присуджується; відмінності у підході судів різних інстанцій; компенсація моральної шкоди та відшкодування судових і супутніх витрат тощо). Запропоновано рекомендації з удосконалення правового регулювання інституту компенсації моральної шкоди в частині визнання права на таку компенсацію близьким осіб, яким було заподіяно тілесні ушкодження (каліцтво), а також спадкоємцям у порядку процесуального правонаступництва; неприпустимості обмеження осіб у праві на одержання компенсації моральної шкоди за ознакою моменту її заподіяння (до чи після набуття чинності відповідним нормативним актом, за умов призупинення його дії).

  Скачати повний текст

Дисертація є першим щонайменше за останнє десятиріччя комплексним дослідженням питань кримінальної відповідальності за прояви службового зловживання та кримінально протиправного використання повноважень службовими особами, в якому здійснено системну оцінку стану протидії даному суспільно небезпечному явищу в умовах сьогодення.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічних реформ українського суспільного життя та системи управління, що відбуваються протягом останніх років в руслі європейських асоціаційних та інтеграційних процесів. Зазначений процес напряму залежить від службової діяльності осіб, які наділені представницько-управлінськими, організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і реалізують свої повноваження у даній системі. А тому, прояви зловживання службовими повноваженнями такими особами мають вкрай негативні наслідки для результативності функціонування всієї структури публічного управління та сфери господарювання. В свою чергу, держава та правоохоронна сфера мають реалізовувати ефективні та дієві заходи, направлені на протидію таким проявам, в тому числі кримінально-правовими методами.Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм кримінального права у сфері протидії службовому зловживанню і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі мінливої кримінальної політики виникає необхідність оперативно реагувати на нові практичні ситуації, не допускати помилок у законотворчій техніці, проводити правильну та повну кримінально-правову кваліфікацію складних суспільно небезпечних діянь, які вчиняють службові особи, та забезпечувати одноманітність правозастосування. У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження. У роботі здійснено вивчення історіографії становлення кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння службових осіб на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності, та акцентовано увагу на недоліках і перевагах кримінально-правової охорони сфери службової діяльності у різні періоди часу. Проведено аналіз питань соціальної обумовленості існування кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з використанням службових повноважень, із зазначенням статистичних відомостей щодо реєстрації та протидії таким діянням. Зокрема, дістало подальший розвиток авторське бачення питання криміналізації незаконного збагачення та практичного значення цивільно-процесуальних процедур щодо визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, досліджені питання кримінальної відповідальності за уникнення від фінансового контролю, бездіяльність службової особи (як умисної, так і необережної) та посередництво у корупційних діях (як у активних, так і пасивних формах кримінально-караного підкупу).Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності службових осіб, окреслено позитивні та негативні тенденції його розвитку, в тому числі для впровадження окремих аспектів у національне законодавство. Охарактеризовано поняття та визначено систему кримінальних правопорушень, що пов'язані з використанням службових повноважень (службовим зловживанням), а також описано критерії їх розмежування при виникненні питань суміжності. Проведено кримінально-правовий аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак складів досліджуваних правопорушень, зазначені їх особливості для процесу доказування, розроблено пропозицію для подальшого усунення нормативних прогалин та неточностей. Зокрема, удосконалено розуміння системи об'єктів кримінальних правопорушень службових осіб, визначення сфери службової діяльності, інтересів служби та юридичних осіб; охарактеризовано базову ознаку об'єктивної сторони аналізованих злочинів – службове зловживання; визначено специфіку загальних та спеціальних властивостей службових осіб, обґрунтовано правову можливість та практичну необхідність віднесення до них фізичної особи-підприємця та одноособового керівника приватного підприємства тощо.Як результат, автором пропонується замінити категорії «службове становище або влада» у кримінальному законодавстві на міжгалузеву категорію «службові повноваження», з подальшою легалізацією дефініції останньої в антикорупційному законодавстві.^UThe dissertation represents the first comprehensive research at least for last decade which analyses problems of criminal liability for acts of abuse of power by the officials and representatives of state authority, their illegal use of power and systematic assessment of the state of counteraction to this socially dangerous phenomenon in today's conditions. The relevance of the research topic is related to the process of dynamic reforms in Ukrainian state and society accompanied by the European association and integration processes in recent years. This process directly depends on the activity of the officials, that are empowered representative, managerial, organizational, administrative, economic rights and obligations. Any acts of abuse of power by the officials possess extremely negative consequences for the public administration system and economic activity. In turn, the state and law enforcement agencies must implement effective and efficient measures to counteract such manifestations, including methods of criminal law. The general analysis of the scientific literature proves that the application of criminal law to combat abuse of power still causes a lot of discussion. Some aspects of such counteraction are insufficiently studied and other issues not resolved for practice. There is a need to respond quickly to new practical situations in consider dynamic of criminal policy in order to avoid gaps in legislative framework, to conduct a correct and complete criminal qualification of complex socially dangerous acts of officials and to provide the same law application.The introduction to the dissertation contains the following provisions: substantiation of the author's scientific interest in the chosen research topic and its relevance; the current state of scientific research in this area; the purpose, tasks, object and subject, methods of research; scientific novelty and practical significance of the obtained results; information on approbation and publication of research results is presented.The history of criminal liability for socially dangerous actions of officials on the territory of modern Ukraine is presented in the thesis, since the formation of the first forms of statehood. At the same time, author emphasizes the pros and cons of legal protection of the sphere of official activity in different periods of time.The research provides the analysis of social conditionality issues of criminal liability for socially dangerous actions which are related to the use of official power. The author notes statistical information about the process of registration and counteraction to such socially dangerous acts. In particular, the author's vision of the issue of criminalization of the illicit enrichment is further developed. Also, author pays attention to the practical significance of civil proceedings, which are related to the recognition of unexplained wealth of the persons, that are authorized to perform the functions of state or local government. Also, the issues of criminal liability for avoidance of financial control, inaction of the official and mediation in corrupt practices are investigated. International practice and experience of foreign countries in the field of legal regulation of the institute of criminal liability of officials is comprehensively studied, positive and negative tendencies of its development are outlined, in order to implement certain aspects into the national legislation.The concept and system of criminal offenses, which are related to the use of official power, are described. Also the author describes the criteria for their delimitation in the case of adjacency issues. In the course of research the criminal-legal analysis of objective and subjective signs of investigated offenses is carried out, their features for the process of proving are indicated and ways to eliminate regulatory gaps and inaccuracies are also offered for practice. In particular, the understanding of the system of objects of criminal offenses of officials is improved; definitions of the sphere of official activity, interests of the service and legal entities are defined; the official abuse is characterized, as the basic feature of the objective side of the analyzed crimes; the specifics of general and special properties of officials are determined; it is claimed that private entrepreneurs may be recognized by officials that is justified by legal possibility and practical necessity. As a result, the author proposes to replace the criminal law categories «official position or power» with the intersectoral category «official power» with further legalization of its definition in anti-corruption legislative act.