Здійснено визначення розрядів жанрів лірики у взаємозв'язку з її головною ознакою - ліризмом, зумовлених способом поетичного висловлювалювання та які характеризують взаємини ліричного героя, а також об'єкт відтворення, а саме: виражальність (експресивність), звернення (вокативність), зображальність (репрезентативність). За результатами цілеспрямованих пошуків встановлено розряди та виділено типологічно близькі групи жанрів лірики І.Франка, зокрема, експресивні (фольклорної генези), вокативні (референсні, некрологічні, умовної адресності), репрезентативні (власне літературного походження, тропової структури, медитативні). Здійснено системно-цілісний генологічний аналіз всієї лірики поета у взаємозв'язку з розвитком віршових форм української поезії від найдавніших часів до останніх десятиліть XIX - початку XX ст. з урахуванням досягнень у цій галузі світової літератури.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано відмінковий статус кличної форми в староросійській мові. Проаналізовано формально-синтаксичні й семантико-синтаксичні функції вокатива в ієрархії їх первинності та вторинності з урахуванням синкретизму його значення і транспозиційних особливостей відмінкової форми. Визначено причини використання кличного відмінка у функції суб'єкта, його синтагматичні особливості в даній функції. Висвітлено взаємозв'язок між категорією особи дієслова та іменника в реалізації вокативом формально- і семантико-синтаксичних характеристик. Розглянуто співвідношення інтенцій мовця й потенційних можливостей особи, представленої формою вокатива, в реченнях із дієсловами наказового способу, розкрито роль кличного відмінка в реалізації модальних відтінків імперативних конструкцій. Охарактеризовано особливості використання сакрального імені в кличному відмінку. Досліджено вживання вокатива у функції адресата в різних комунікативних регістрах староросійської мови.

  Скачати повний текст

Досліджено семантичний об'єкт і типи його вияву у сучасних українській та англійській мовах. Розглянуто його глибинно-семантичну структуру. Установлено систему формально-поверхневих засобів вираження глибинної об'єктної семантики у порівняльному аспекті на матеріалі обох мов. У процесі вивчення структурно-семантичних варіантів глибинного об'єкта виявлено спільні та диференційні особливості виразників об'єктного значення на поверхневому рівні українського й англійського речень. На підставі порівняльного аналізу формальної та семантичної структур обох мов установлено інварінатні засоби вираження семантичного об'єкта, якими в українській є безприйменниковий знахідний відмінок, в англійській - загальний відмінок (для іменників) / об'єктний відмінок (для займенників) без прийменника. Висвітлено принципи співвідношення зіставлюваних різнорівневих засобів вираження об'єктного значення (власне-морфологічного, морфолого-синтаксичного, власне-синтаксичного) та визначено специфіку їх взаємодії на рівні формально-граматичної структури речення у контексті національномовних особливостей української та англійської мов з урахуванням впливу лексичної та граматичної сполучуваності компонентів і принципів відмінкової граматики.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено мовні засоби, що використовуються для зв'язування, підтримання та регулювання мовленнєвого контакту. Обгрунтовано наявність у мові специфічної функціональної сфери апеляції, що являє собою семантико-граматичний комплекс, який складають змістові частини - предикатна та предметна. На підставі вивчення випадків апеляції у різних за комунікативною метою типах висловлень української мови побудовано типологію цих проявів та окреслено коло основних репрезентантів апеляції. Предикатна частина змісту апеляції реалізується синтетичними формами наказового способу дієслова, предметна частина - формами кличного відмінка іменників. Аргументовано наявність форм кличного відмінка у парадигмі не лише власне іменника, а також прикметника, займенникових іменника та прикметника 2-ї особи. Показано, що семантико-синтаксичну структуру комплексів апеляції формують дві синтаксеми - імперативна (виражає предикатну частину змісту) та вокативна (виражає предметну частину змісту); елементи апеляції займають формально-синтаксичні позиції: присудка, головного члена односкладного речення, вставного елемента з предикатним значенням, підмета в реченні з присудком, вираженим дієслівною формою, головного члена вокативного речення, вставного ядерного компонента у конструкції представлення, головного члена приставного вокативного речення, опосередкованого другорядного, який ідентифікує апеляцію, члена речення у разі розташування вокативної форми у постпозиції відносно займенникового слова 2-ї особи у прямому відмінку, опосередкованого другорядного ідентифікуючого апеляцію члена речення у разі розташування вокативної форми у постпозиції відносно займенникового слова 2-ї особи в непрямих відмінках. Парадигму речень апеляції складають 18 типів двоскладних та 3 типи односкладних речень. Вибір мовцем того чи іншого засобу вираження апеляції визначається системою прагматичних і стилістичних чинників. Запропоновано новий спосіб представлення граматичної системи української мови, що полягає у вирізненні в її складі паралельних структур (морфологічних та синтаксичних підкатегорій) апеляції та репрезентації.

  Скачати повний текст

Мета роботи: на основі вивчення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей тривожних розладів у вимушених переселенців, розробити персоніфіковану систему їх комплексної терапії та профілактики та оцінити її ефективністьДля досягнення поставленої мети, за умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» та у Центрі ментального здоров’я «Restart» проведено комплексне обстеження 165 хворих на тривожні розлади, обох статей, у віці 20 - 55 років. Основну групу склали 93 хворих вимушених переселенців (53 жінки та 40 чоловіка), контрольну– 72 хворих (40 жінок та 32 чоловіка), які постійно проживають в м. Харкові та Харківської області.Усі пацієнти отримували регламентовану психофармакотерапію згідно кличних протоколів. Основну групу було розподіллено на дві підгрупи терапевтичну групу, у яку увійшли пацієнти які приймали участь у терапевтичній програмі, розробленої за результатами власних досліджень - 55 (29 жінок та 26 чоловіків) хворих та групу порівняння – 38 (21 жінка та 17 чоловіків) хворих, які отримували стандартну регламентовану терапію в медичному закладі.Встановлено, що клінічна структура тривожних розладів у обстежених хворих представлена змішаною тривожно-депресивною реакціею (F43.22) – 28,2±1,2% обстежених основної та 35,4 ±1,3% контрольної групи, панічним розладом (F41.0) – 36,4±1,3% та 38,2±1,3% відповідно, генералізованим тривожним розладом (F41.1) – 35,4±1,3% обстежених основної та 26,4 ±1,2% контрольної груп.Описано феноменологію депресивної симптоматики та соматичних еквівалентів тривоги у структурі тривожних розладів у вимушених переселенців.Розроблена модель формування тривожних розладів у вимушених переселенців, яка лягла в основу створення комплексної персоніфікованої системи терапії тривожних розладів у вимушених переселенців з диференційованим використанням методів психофармакотерапії, психотерапії та психосвіти.Встановлена висока результативність розробленої терапії тривожних розладів у вимушених переселенців в порівнянні з традиційним комплексним лікуванням щодо редукції психопатологічної симптоматики, зниження рівня тривоги та депресії за відповідними шкалами, зниження рівня соціальної фрустрованності, відновлення соціальної активності та підвищення якості життя вимушених переселенців за даними півторарічного катамнестичного дослідження.^UAim of research: to develop an integrated personalized system of therapy and prevention of anxiety disorders in internally displaced persons (IDPs) based on the study of clinical, psychopathological and pathopsychological features of anxiety disorders and to evaluate its effectiveness.A comprehensive examination of 165 patients with anxiety disorders was conducted to achieve this goal with informed consent and in compliance with the principles of bioethics and deontology. Patients were both sexes, aged 20-55 years. The research was performed at the Regional Clinical Psychiatric Hospital No.3 and at the «Restart» Mental Health Center. The main group consisted of 93 internally displaced persons (53 women and 40 men), and the control group consisted of 72 patients (40 women and 32 men) who permanently reside in Kharkiv and the Kharkiv region.All patients received regimented psychopharmacotherapy according to clinical protocols. The main group was divided into two subgroups: a therapeutic group, which included patients who participated in a therapeutic program developed on the basis of authors' own research – 55 (29 women and 26 men) patients and a comparison group – 38 (21 women and 17 men) patients who received standard regimented therapy in a medical institution.It was found that clinical structure of anxiety disorders in the examined patients was represented by a mixed anxiety-depressive reaction (F43.22) - 28.2±1.2% of the main group and 35.4±1.3% of the control group, panic disorder (F41.0) - 36.4±1.3% and 38.2±1.3%; respectively, generalized anxiety disorder (F41.1) - 35.4±1.3% of the main group and 26.4±1.2% of the control group.The phenomenology of depressive symptoms and somatic equivalents of anxiety in the structure of anxiety disorders in internally displaced persons is described.High effectiveness of the developed therapy for anxiety disorders in IDPs in comparison with traditional complex treatment has been established. Results of the intervention were: reduction of psychopathological symptoms, reduction of anxiety and depression according to the relevant scales, reduction of social frustration, restoration of social activity and improvement of the quality of life of IDPs according to a year and a half cathamnestic study.