Наведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 125-ти хворих на акантолітичну пузирчатку (АП). На підставі вивчення перерозподілу рецепторів лектинів та взаємодії антитіл до антигенів епідермісу запропоновано високоінформативні методи ранньої диференційної діагностики АП. Описано формування акантолітичних клітин Тцанка шляхом апоптозу кератиноцитів. Установлено, що тяжкий проградієнтний перебіг АП корелює з високим рівнем аутоантитіл до одно- та двониткової ДНК (анти-ss-ДНК IgG і анти-ds-ДНК IgG), низьким рівнем антитіл класу IgM до ліпополісахариду кишкової палички (анти-ЛПС-IgM) та високим рівнем IgA, а також вираженим дисбалансом системи протеолізу, гемостазу, що супроводжувалось синдромом ендогенної інтоксикації. Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивуючого перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. Під час вивчення фенотипу Т-хелперів установлено можливість індивідуального підбору доз ГКС. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів проградієнтного перебігу дерматозу запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара(аміометил)бензойної кислоти, свіжомороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), які дають змогу одержати високу клінічну ефективность та ранню реабілітацію хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено алельний поліморфізм гіперваріабельних локусів серед населення різних регіонів України. Одержано дані стосовно частоти та спектру алельних варіантів, генотипів і гаплотипів мінісателітних і мікросателітних локусів геному людини у досліджуваних популяціях. За результатами досліджень не виявлено генетичної диференціації серед населення міст Києва, Львова, Кременчука та Алчевська. Розраховано показники різноманіття алелів і гаплотипів мікросателітних локусів Y-хромосоми у популяціях слов'янського походження з України, Росії, Білорусі та популяції кримських татар. Встановлено, що популяція кримських татар є найбільш гетерогенною серед усіх досліджуваних. Для популяцій з України, Росії, Білорусі було сформовано мережу найрозповсюдженіших гаплотипів і виявлено два мажорних гаплотипи 13/11/11/24/16 та 13/11/10/25/16, які, найбільш імовірно, є "прабатьківськими" у популяціях східних слов'ян. Показники генетичних відстаней розраховані на основі даних алельного поліморфізму локусів Y-хромосоми, демонструють близькість всіх східнослов'янських популяцій та їх генетичну віддаленість від інших популяцій Європи та Азії. Запропоновано інформативну панель ДНК-поліморфних маркерів з метою проведення генотипоскопії у судово-медичній експертизі в Україні.

  Скачати повний текст

Розроблено та реалізовано оригінальну алгоритмічну штучну нейронну мережу з додаванням нейронів і процедуру її навчання, яка дозволяє вирішити проблему вибору кількості окремих нейронів та прихованих шарів, а також містить новий тип нейронів. Запропоновано метод початкової градієнтної ініціалізації для модельної нейронної мережі Кохонена та нові способи експертної діагностики за допомогою штучних нейронних мереж. Вперше досліджено зв'язок текстурних характеристик ультразвукових зображень щитовидної залози та томографічних зображень головного мозку людини з різними класами захворювань за допомогою методів нейронних мереж та одержано оцінки їх діагностичної ефективності для класифікації виявлених патологій. Обгрунтовано доцільність застосування методів нейронних мереж для аналізу та розпізнавання відмінностей в опромінених і нормальних спектрах ДНК, а також вивчення та класифікації порушень серцевої системи за електрокардіограмами. Створено метод сегментації ультразвукових і магніторезонансних зображень з використанням штучних самоорганізуючих мереж.

  Скачати повний текст

Досліджено антикооперативні ефекти за нековалентного комплексоутворення біологічно важливих низькомолекулярних сполук (лігандів), які виявляють свою біологічну дію шляхом зв'язування з нуклеїновими кислотами, на рівнях їх самоасоціації, гетероасоціації та зв'язування з ДНК. Показано, що для будь-якої самоагрегувальної системи, а також зв'язування лігандів з ДНК, процес комплексоутворення носить антикооперативний характер, зумовлений втратою ступенів свободи у разі утворення комплексів. Проведено дослідження та розроблено інструмент аналізу кооперативних ефектів у разі гетероасоціації ароматичних ДНК-інтеркаляторів. Виявлено, що гетероасоціація ароматичних лігандів, яка супроводжується утворенням міжмолекулярного водневого зв'язку, характеризується вираженим антикооперативним ефектом. Розроблено функціонально-аналітичний та алгоритмічний методи аналізу кооперативності у разі комплексоутворення лігандів з олігомерами ДНК будь-якої довжини в межах заданої схеми реакцій комплексоутворення будь-якої складності з урахуванням будь-яких видів кооперативних взаємодій лігандів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження антигенної специфічності та каталітичної активності антитіл сироватки крові та молозива людини в нормі та у разі аутоімунних захворювань. Встановлено вплив антитіл на ріст і виживання клітин ссавців. З'ясовано, що препарати імуноглобулінів сироватки крові частини хворих на розсіяний склероз і молозива здорових жіноко-породіль можуть індукувати апоптоз або стимулювати проліферацію різних клітин-мішеней in vitro. Зроблено висновок про обумовленість функціональної активності антитіл щодо клітин їх антигенною специфічністю та каталітичною дією. Із молозива породіль очищено анти-ДНК, sIgA, що відзначаються топоізомеразною, ендонуклеазною, РНКазною та протеїнкіназною активністю. Виявлено, що антитіла реактивноздатні (АТР), dАТР інгібують нуклеазну активність анти-ДНК sIgA, а олигодезоксирибонуклеотиди стимулюють протеїнкіназну активність цих антитіл. Встановлено, що анти-ДНК sIgA молозива породіль з різною ефективністю індукують загибель клітин ліній Namalwa, Jurkat, L1210 та L929. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на розсіяний склероз виявлено антигістонові sIgA- та IgG-антитіла, які каталізують гідроліз лінкерного гістону Hl. З'ясовано, що антигістонові IgG сироватки крові хворих на розсіяний склероз можуть інтерналізуватися у клітини ліній Jurkat і L929, а також стимулювати проліферацію T-лімфоцитів лінії Jurkat. У молоці клінічно здорових жінок-породіль і сироватці крові хворих на системний червоний вовчак виявлено sIgA- та IgG-антитіла, що відзначаються ліпідкіназною та протеїнкіназною активністю.

  Скачати повний текст

У 1997 - 1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., 13 - мешканці Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 - УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ). До контрольної групи увійшли 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Установлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) (за даними ДНК-цитометрії та лактації HLA-DR) в УЛНА на ЧАЕС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями у порівнянні зі здоровими особами та їх тотожність в осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Установлено, що активаційні реакції лімфоцитів на 5 - 100 (за даними активації HLA-DR) в УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями залежать від дози опромінення та вірогідно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз (до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія в УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до вірогідного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100. Установлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС у розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.

  Скачати повний текст

Запропоновано двосайтову модель гетероасоціацій, а також новий підхід для проведення аналізу багатокомпонентних розчинів ароматичних біологічно активних сполук (БАС) з урахуванням всіх можливих міжмолекулярних взаємодій компонент суміші. В системах вітамін - кофеїн - нікотинамід і антибіотик - вітамін - кофеїн показано потенційну можливість регулювання біологічної активності. Проведено теоретичний аналіз інтерцепторно-протекторної дії в трикомпонентних сумішах ароматичних БАС і ДНК. Наведено рекомендації для використання результатів теоретичного аналізу за різних умов експерименту. Розроблено схему кількісного оцінювання відносного біологічного ефекту у комбінаціях ароматичних БАС.

  Скачати повний текст

Установлено загальні принципи будови генної мережі диференціації клітин і з'ясування участі мікроРНК у її функціонуванні, а також деталізовано та реконструйовано молекулярні механізми лімфопоезу. Запропоновано механізми ініціації інтерферуючими РНК метилювання ДНК de novo й алельного виключення. Розглянуто еволюційні передумови та механізми виникнення генної мережі диференціації клітин. Запропоновано концепцію модулів генів, згідно з якою дана мережа повинна складатися з окремих елементарних одиниць (модулів генів), керованих позитивним зворотнім зв'язком. Кожен ген зумовлює певний етап окремого напрямку диференціації клітини. Виявлено структуру генної мережі B-лімфопоезу та завершального етапу T-лімфопоезу. Установлено можливу роль мікроРНК miR-181 та miR-150 у регуляції експресії генів рекомбіназ Rag1 та Rag2 і генів транскрипційних факторів Bc16 і MITF. Узагальнено імовірну роль мікроРНК у диференціації клітин та підтриманні стабільності їх геному.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності дії N-оксиду 2,6-диметилпіридину за широкого діапазону його концентрацій у воді на життєздатність, біохімічні та цитологічні показники риб коропа (Cyprinus carpio L.) і білого товстолоба (Hypophtalmichthys molitrix Val.) на різних етапах онтогенезу. Виявлено, що ступінь токсичності N-оксиду похідного піридину залежить від концентрації у воді та тривалості впливу на організм, а також вікової чутливості ембріонів, личинок, цьоголіток риб. З'ясовано, що найбільш чутливими до дії препарату "Івін" є личинки коропа та білого товстолоба, менш чутливими - цьоголітки риб, найбільш витривалою - їх ікра. Виявлено, що за 24-х годинної експозиції летальні концентрації N-оксид 2,6-диметилпіридин становлять для ікри коропа 5 610,6 мг/л, для білого товстолоба - 645,2 мг/л, для їх личинок відповідно 81,9 і 67,9 мг/л, а цьоголіток коропа - 613,2 мг/л. Встановлено позитивну дію препарату "Івін" (N-оксид 2,6-диметилпіридин) за дії концентрацій 0,01 - 0,1 мг/л на процеси ембріонального розвитку ембріонів білого товстолоба, а за дії концентрацій 0,001 мг/л - коропа, зокрема, зафіксовано підвищення (на 6,5 - 15 %) життєздатності ікри на стадії вилуплення личинки, що пояснюється фунгіцидними властивостями препарату. Доведено, що відносно висока концентрація (100 мг/л) препарату викликає зупинку розвитку ікри риб внаслідок утворення генетично дефективних клітин з аномально великими ядрами. З'ясовано, що утворення даних клітин викликає порушення нормального перебігу диференціювання тканини на стадії закінчення гаструляції. Доведено, що підвищення концентрацій N-оксиду похідного піридину у воді викликає зниження вмісту нуклеїнових кислот і загального білка в тканинах риб. Виявлено різну чутливість організму личинок і цьоголіток риб до підгострої та хронічної дії препарату. За підгострої дії N-оксиду похідного піридину на організм риб зафіксовано значні енергетичні затрати на адаптаційні процеси, які обумовлюють підвищення процесів катаболізму над процесами анаболізму. Вперше досліджено цитотоксичний вплив N-оксиду 2,6-диметилпіридину на генетичний апарат клітин ембріонів риб. За хронічної токсичної дії N-оксиду похідного піридину виявлено зниження співвідношення РНК/ДНК зі зростанням вмісту препарату у воді. Зроблено висновок, що довготривала дія препарату призводить до послаблення метаболічних процесів у тканинах личинок, зокрема, порушень певних процесів нуклеїнового обміну та біосинтетичних процесів.

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні властивості ізоляторів фагів, поширених в агроценозах України. Встановлено динаміку чисельності конкуруючих бактеріофагів у природному агроценозі, а також динаміку декількох популяцій фагів антагоністичних до різних бактерій, що одночасно зустрічаються в оточуючому середовищі. У складі білків фагів виявлено загальні антигенні детермінанти, досліджено їх поліпептидний склад. Встановлено, що геноми фагів представлені двонитковою ДНК, яка характеризується відсутністю фрагментованості в структурі. Запропоновано модифікований метод виділення ДНК, який дозволяє швидко та ефективно з отриманих ізоляторів виділяти нуклеїнові кислоти одночасно для великої кількості проб без застосування фенолу. Створено лабораторну колекцію ізоляторів фагів (понад 400 зразків), виділених з агроценозів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що за умов Лісостепу України сіра гниль суниці у разі наявності сприятливих чинників для розвитку збудника захворювання Botrytis cinerea Pers. (опадів, підвищеної вологості повітря, оптимальної температури) завдає великої шкоди і сричиняє значні втрати урожаю. З метою створення біологічного препарату на основні штаму Bacillus subtilis 2/10 для захисту суниці від сірої гнилі вперше ізольовано з грунту та ідентифіковано штам-антагоніст. Показано високу антагоністичну активність штаму Bacillus subtilis 2/10 до збудника сірої гнилі суниці та інших фітопатогенів, вивчено його морфолого-культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. На підставі генотипової ідентифікації встановлено відмінності від інших штамів роду Bacillus за фрагментом ДНК, який містить 650 пар нуклеотидів і може використовуватись як генетичний маркер штаму Bacillus subtilis 2/10. Відзначено, що характерною ознакою B.subtilis 2/10 є вибірковість дії на збудника сірої гнилі - Botrytis cinerea Pers. Встановлено позитивний вплив біопрепарату на основі штаму B.subtilis 2/10 на мікробіоценоз грунту та його самоочищення від умовно-патогенних видів мікроорганізмів. Обгрунтовано доцільність використання у складі біопрепарату штаму Bacillus subtilis 2/10, якому властивий високий рівень антагоністичної дії до широкого спектра фітопатогенів і нешкідливість для теплокровних, а також технологічність та специфічна активність.

  Скачати повний текст

Проаналізовано, що у мишей, яким згодовували мозок великої рогатої худоби (ВРХ) і м'ясо-кісткове борошно, зростав вміст фізіологічного пріону в мозку та селезінці. Встановлено, що у крові цих тварин з'являлися антитіла до фізіологічної форми пріонового білка, анти-ДНК антитіла, а також антитіла, споріднені до білкових і ліпідних компонентів мозку. Зазначено, що тривале згодовування мишам продуктів, які містять тканини тварин або продукти їх переробки, призвело до утворення у мишей антитіл, які мають цитотоксичну активність, індукуючи загибель клітин шляхом апоптозу та некрозу.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз генетичної структури поголів'я української чорно-рябої молочної худоби. Встановлено кореляційні зв'язки між генотипами досліджених локусів кількісних ознак (QTL) і показниками молочної продуктивності тварин. Розроблено практичні рекомендації щодо покращання показників молочної продуктивності в господарстві. Здійснено порівняльний аналіз інформативності двох типів молекулярно-генетичних маркерів. Запропоновано систему генетичної паспортизації порід великої рогатої худоби (ВРХ) з використанням обох типів ДНК-маркерів. Вперше в Україні оптимізовано та запропоновано до використання для проведення протилейкозних заходів діагностичну тест-систему на базі методу полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі.

  Скачати повний текст

Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

Виявлено, що наночастинки золота розміром 30 і 45 нм за взаємодії з клітинами ліній СНО-К1 та U937 не впливають на структурний стан їх ДНК, а наночастинки розміром 10 і 20 нм ушкоджують структурний стан ДНК обох типів клітин. Виявлено зміни вмісту білкових фракцій плазми крові тварин-пухлиноносіїв за умов внутрішньовенного введення препаратів наночастинок золота. Проведено дослідження з вивчення особливостей розподілу та нагромадження наночастинок золота в органах і пухлинах лабораторних тварин. Встановлено, що у тварин з перещепленою карциномою Герена, резистентною до цисплатнну, найвищий, у порівнянні з вмістом у органах, рівень нагромаджння наночастинок золота реєструється у пухлинах через одну годину після ін'єкції та залишається високим через 24 години.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості росту карциноми Герена та протипухлинної резистентності організму за умов різного забезпечення вітаміном А. Встановлено, що ріст карциноми Герена супроводжується нагромадженням вітаміну А у трансформованій тканині в його неактивній ретинілефірній формі. В процесі росту неоплазми рівень ретинолу та його ефірів знижується у трансформованих і умовно нормальних тканинах. Показано, що передуюче трансплантації пухлини забезпечення тварин вітаміном А важливе для реалізації метастатичних потенцій карциноми Герена, та визначає реакцію організму на розвиток новоутворення. Посилене насичення організму пухлиноносія гіпердозами вітаміну А може як стимулювати, так і пригнічувати пухлинну прогресію. Введення per os гіпердоз ретинолу ацетату (30 000 МО/кг) вподовж 7-ми діб на фоні попереднього нормального забезпечення організму вітаміном А має виражений протипухлинний ефект. Застосування вітаміну А в цьому випадку супроводжується деградацією ядерної ДНК трансформованої тканини з утворенням фрагментів 10 - 50 т.п.н. та 200 - 400 п.н., низькими показниками гідроксилазної активності цитохрому Р-450 мікросомної фракції карциноми Герена.

  Скачати повний текст

Вперше експериментально обгрунтовано біохімічні особливості інтенсифікації росту трансплантованого злоякісного новоутворення в організмі тварин, які зазнали дії та попереднього фракціонованого низькодозового опромінення. Встановлено, що етап інтенсивної пухлинної прогресії в попередньо опроміненому організмі супроводжується посиленнням генерації супероксидного аніон-радикала в мітохондріях клітин неоплазми, суттєвим підвищенням ступеня фрагментації мтДНК і окиснювальної модифікації мітохондріальних білків поряд зі зниженням рівня фрагментованої ядерної ДНК і активацією процесів реплікації та транскрипції. Показано, що дія на організм попереднього опромінення та злоякісного новоутворення інтенсифікує метаболічні процеси, які визначають поглиблення дисфункцій детоксикаційних систем, аеробного енергоза та безпечення та зниження транскрипційної активності хроматину клітин печінки у порівнянні з неопроміненими пухлиноносіями, що проявляється вже на латентній стадії росту карциноми Герена. На термінальних етапах онкогенезу дія попереднього фракціонованого низькодозового опромінення на організм тварин-пухлиноносіїв нівелюється.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин на динаміку апоптозу у м'язовій тканині нижньої кінцівки за умов ішемії за біохімічною детекцією з використанням ядерного фарбника Hoechst 33342 та за рівнем ДНК-фрагментації. Досліджено рівень стабільного метаболіту оксиду азоту - нітрит-аніону та вмісту вільного сфінгозину у разі ішемії нижньої кінцівки після застосування алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Вивчено стан енергетичного обміну м'язової тканини нижньої кінцівки за умов експериментальної ішемії та у разі введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Досліджено рівень оксидантної й антиоксидантої систем м'язової тканини за умов ішемії нижньої кінцівки з застосуванням алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Проаналізовано динаміку лактатдегідрогенази та креатинфосфокінази у сироватці крові у разі ішемії нижньої кінцівки та введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Досліджено морфологічні зміни у м'язовій тканині у разі ішемії нижньої кінцівки після введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин.

  Скачати повний текст

За результатами експериментальних робіт одержано нові дані стосовно варіабельності рДНК деяких видів роду Gentiana L. Показано наявність індивідуальної та міжпопуляційної варіабельності 18S і 25S рДНК для виду G. lutea, а також міжвидового поліморфізму ДНК і рДНК зокрема, для чотирьох досліджених видів роду Gentiana L. (G. acaulis, G. asclepiadea, G. lutea, G. punctata). На підставі даних картування 18S - 25S рибосомної ДНК тирличів установлено, що виявлені відмінності довжини повторів рДНК зумовлені варіабельністю в ділянці нетранскрибованого міжгенного спейсера, а транскрибовані частини 18S - 25S рДНК є консервативними в усіх видів. Показано, що геноми клітин видів роду Gentiana L. (G. acaulis, G. lutea, G. punctata) у процесі культивування за умов in vitro зазнають змін на молекулярному рівні. Установлено, що зміни 18S - 25S рДНК G. lutea за умов ізольованого росту клітин на штучних живильних середовищах не перебільшують меж внутрішньовидової мінливості. Відзначено, що виявлена закономірність геномних перебудов у процесі адаптації клітин до умов росту in vitro певною мірою дає змогу прогнозувати ці зміни в культурі in vitro.

  Скачати повний текст