Досліджено питання права на торговельну марку в Україні. Проаналізовано торговельну марку як об'єкт правовідносин, розкрито її інтенціальну природу, яка зумовлює особливості її правової охорони. Визначено учасників права на торговельну марку у аспекті приватноправових і публічно-правових відносин у сфері господарювання. Розкрито особливості змісту права на торговельну марку. Визначено правові межі свободи вибору торговельної марки суб'єктом господарювання. Проаналізовано договірні відносини у сфері права на торговельну марку, а також зазначені положення у контесті адаптації законодавства України у сфері права на дану марку до законодавства ЄС.

  Скачати повний текст

Розроблено систематизацію сімейно-правових договірних зобов'язань за участю подружжя й інших членів сім'ї та родичів, надано рекомендації з вдосконалення відповідних положень чинного законодавства. Запропоновно власний варіант визначення поняття "сім'я" у юридичному значенні. Зроблено висновок щодо необхідності доповнення Сімейного кодексу України окремими статтями, що регулюють способи забезпечення виконання зобов'язань. Наведено деталізацію та надано загальну характеристику сімейно-правовим договорам, що укладаються з приводу нематеріальних благ. Зроблено висновок щодо необхідності виділення сімейно-правових договірних зобов'язань в системі договірного права України.

  Скачати повний текст

Теоретично досліджено господарсько-правовий та еколого-правовий аспекти рекреаційної діяльності. Розглянуто поняття права природокористування щодо рекреаційних цілей та рекреаційної діяльності, висвітлено особливості господарських і екологічних відносин підчас її здійснення. Проаналізовано законодавство стосовно рекреаційної діяльності та надано пропозиції щодо його вдосконалення. На підставі дослідження законодавства й узагальнення наукових джерел визначено поняття і правовий режим рекреаційного фонду, його складових частин. Розроблено питання створення рекреаційного фонду, визначено права власності на його території та ресурси. Описано види використання рекреаційного фонду та напрямки правової охорони. Сформульовано поняття суб'єктів рекреаційної діяльності, визначено їх особливості, організаційні форми, уточнено загальні засади їх правового статусу та види таких суб'єктів. Конкретизовано правові засади забезпечення ефективного здійснення рекреаційної діяльності: господарсько-правовий механізм, договірні відносини та відповідальність за порушення законодавства щодо такої діяльності. Аргументовано необхідність розробки концепції правового забезпечення рекреаційної діяльності.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі аналізу архівних документів, нормативно-правових актів та наукової літератури досліджено проблеми становлення та розвитку Закарпатської України у 1944 - 1946 рр. Проаналізовано політико-правові та соціально-економічні передумови, що сприяли утворенню Закарпатської України на заключному етапі Другої світової війни, зокрема, приділено увагу процесу її юридичного оформлення, здійсненого через рішення Першого з'їзду Народних комітетів Закарпатської України та діяльність Народної Ради. Вперше визначено ступінь легітимності Закарпатської України в цілому та Першого з'їзду народних комітетів як органу, що її започаткував, у контексті чинних на даний період норм міжнародного права. Визначено два послідовні етапи розвитку Закарпаття у 1944 - 1946 рр., хронологічні межі яких обумовлені зовнішніми та внутрішніми політико-правовими процесами на даній територій. Розглянуто правовий статус Закарпатської України, наведено характеристику основних юридичних ознак державності, притаманних даному адміністративно-територіальному утворенню. Розкрито особливості утворення й обсяг повноважень державно-управлінських органів у регіоні (Народна Рада Закарпатської України, народні комітети), висвітлено питання організації системи судової влади, визначено порядок і принципи здійснення правосуддя, проаналізовано нормативно-правові акти, прийняті місцевим органами влади. Висвітлено вплив зовнішніх факторів на процеси у Закарпатському регіоні, зокрема, радянських державних і військових структур на формування елементів державності Закарпатської України. Проаналізовано договірні процеси між Чехословацькою республікою та Радянським Союзом з приводу Закарпаття, зокрема, підписання Радянсько-Чехословацького довговору від 29 червня 1945 р. про передачу цієї території Радянській Україні як передумови зміни державно-правового статусу регіону.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню інституту денонсації міжнародних договорів у доктрині та практиці міжнародного права, кодифікації інституту денонсації, а також проаналізовані загальні та особливі аспекти реалізації права на денонсацію. Сутність денонсації полягає в тому, що акт припинення в цьому випадку ґрунтується на попередньо узгодженій волі сторін, яку вони втілили в положеннях договору, таким чином заздалегідь обумовивши можливість припинення міжнародного договору в односторонньому порядку, враховуючи всі потенційні наслідки, пов'язані з таким припиненням. Включаючи в текст договору положення про денонсацію, сторони забезпечують одна одній максимальну гнучкість поведінки і мінімізують втрати, оскільки таке припинення виключає правопорушення завдяки своїй погоджувальній договірній природі.У дослідженні приділено значну увагу становленню інституту денонсації, його доктринальній та офіційній кодифікації, термінології, що використовується в доктрині, міжнародних відносинах та у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., функціональній характеристиці, формулам денонсації, що включаються в міжнародні договорив, критеріям, що використовуються для визначення наявності дорозумілого права на денонсацію. Зокрема, визначено, що для денонсації як юридичного акту, вона має відповідати вимогам, що висуваються міжнародним правом до всіх юридичних актів, а саме: 1) наявність правоздатності у суб'єкта, який заявляє про денонсацію; 2) вона має виходити від компетентного органу суверенної держави, що наділений відповідними повноваженнями у сфері зовнішніх зносин; 3) волевиявлення суб'єкта має бути вільним та необтяженим вадами.У самих договорах застосовуються різні формули денонсації, згідно з якими, заява може бути подана в будь-який час. У дослідженні автор пропонує наступну класифікацію таких формул: 1) заява може бути подана в будь-який час, що призведе до негайного припинення дії договору відносно ініціатора; 2) заяву може бути подано в будь-який час, але за умови завчасного повідомлення, зі спливом постденонсаційного терміну денонсація набирає чинності.Значну увагу в дослідженні також приділено компетенції органів держави в сфері денонсації міжнародних договорів, зокрема, у зарубіжних країнах, законодавстві України, що регулює процедуру денонсування, виявленню проблем законодавчого регулювання процедури денонсування в Україні та внесенню пропозицій щодо його вдосконалення. Оскільки міжнародні договори вводяться в дію нормативно-правовими актами певної юридичної сили, денонсація є прийняттям таких нормативно-правових актів, якими буде засвідчено анулювання попередніх. Згідно із законодавством України, автор обґрунтовує, що неможливим є, щоб акти анулювання були меншої юридичної сили; відповідно, в українському законодавстві застосовується концепція acte contraire по відношенню до акту укладення договору.До проблем, які наразі наявні в українському законодавстві автор відносить наступні: 1) відсутність визначення денонсації як окремого способу припинення міжнародних договорів; 2) відсутність безпосередньої регламентації процедури денонсування, а разом з цим і переліку документів, які слід подати у випадку денонсування; 3) відсутність поділу на вольові та невольові способи припинення міжнародних договорів; 4) сумнівний вибір термінології щодо припинення міжнародних договорів, недостатній її обсяг і, як наслідок, відсутність гнучкості. Ці проблемні питання автор пропонує вирішити шляхом внесення змін до Закону України “Про міжнародні договори України”, Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”.Ключові слова: припинення міжнародного договору, денонсація, денонсування, право на денонсацію, дорозуміле право на денонсацію, процедура денонсації.^UThe dissertation is devoted to the research of the institution of denunciation of international treaties in the doctrine and practice of international law, the codification of the denunciation institution, as well as general and special aspects of the realization of the right to denounce. The essence of the denunciation is that the cessation act in this case is based on the previously agreed will of the parties, which they embodied in the provisions of the treaty, thus preconditioning the possibility of unilaterally termination of the international treaty, taking into account all the potential consequences associated with such termination. Including the denunciation clause in the treaty, the parties provide each other with the maximum flexibility of conduct and minimize losses, as such termination excludes offenses due to its conciliatory treaty nature.The research focuses on the establishment of the institution of denunciation, its doctrinal and official codification, the terminology used in the doctrine, international relations and the Vienna Convention on the Law of Treaties of 1969, the functional characteristics, the denunciations formulas included in the international agreements, the criteria which are used to determine the existence of a reasonable right to denounce. In particular, it is determined that in order to denounce it as a legal act it must comply with the requirements imposed by international law on all legal acts, namely: 1) the existence of legal capacity of the entity declaring the denunciation; 2) it must come from the competent authority of a sovereign state which has the appropriate powers in the field of external relations; 3) the expression of the subject must be free and not burdened with defects.In the study, the author proposes the following classification of the following formulas: 1) the application can be filed at any time which will lead to the immediate termination of the treaty with respect to the initiator; 2) the application may be filed at any time, but subject to advance notice, after the expiration of the post-election deadline, the denunciation becomes effective.The study also focuses on the competence of state bodies in the area of denunciation of international treaties, including foreign countries, Ukrainian legislation which regulates the denunciation procedure, identifies problems of legislative regulation of denunciations in Ukraine and making proposals for its improvement. Since international treaties are enacted by normative legal acts of a certain legal force, denunciation is the adoption of such legal acts, which will certify the annulment of the previous ones. The author justifies that according to the legislation of Ukraine it is impossible for annulment acts to be less effective; respectively, the Ukrainian law applies the concept acte contraire in relation to the act of concluding the treaty.The problems that currently exist in Ukrainian legislation include the following: 1) the lack of the definition of denunciation as a separate method of termination of international treaties; 2) the absence of the direct regulation of the denunciation procedure, and, together with this, the list of the documents to be submitted in case of denunciation; 3) the absence of division into voluntary and involuntary ways of termination of international treaties; 4) doubtful choice of terminology for the termination of international treaties, insufficient volume and, as a consequence, lack of flexibility. The author proposes to resolve these issues by amending the Law of Ukraine “On International Treaties of Ukraine”, the Law of Ukraine “On the Cabinet of Ministers of Ukraine”, the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On Approval of the Regulations on the Procedure for the Establishment, Implementation, and Denunciation of Interagency Agreements of Ukraine”.Key words: termination of an international treaty, denunciation, termination, the right to denounce, the implied right to denounce, the denunciation procedure.

Вперше комплексно досліджено економічні та правові аспекти регулювання експортної діяльності металургійних підприємств, проведено багатовекторний аналіз торгівлі чорними металами на світовому та ринку країн ЄС. Розкрито недосконалість механізму державного регулювання експортної діяльності металургійної галузі на ринку Європейського Союзу. Наведено науково-методичні підходи щодо механізму державного регулювання ринку металопродукції України, які враховують високий рівень експортної спрямованості металургійної галузі. Науково обгрунтовано перспективи співробітництва металургійних підприємств України у найбільш прибуткових сегментах ринку металопродукції країн ЄС, а саме: реалізація сумісних інвестиційних проектів з виробниками Італії, Греції та Німеччини. Визначено напрямки та комплекс заходів організаційно-інформаційного характеру щодо активізації експортної діяльності з боку державних органів управління, а саме: створення Українського Інституту Чавуну та Сталі; надання рекомендацій щодо адаптації товаровиробників до вимог регіональних ринків металопродукції, просування товарів на зовнішні ринки, формування організаційної структури збуту продукції (у разі включення українських металотрейдерів у світову систему) з боку торгово-економічних місій при посольствах України та Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" на договірній та самоокупній основах.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу сучасних концесійних угод. Проаналізовано особливості сучасного та перспективного правового регулювання інвестиційних правовідносин між державою-реципієнтом та іноземним інвестором у рамках концесійної угоди. Надано сучасне трактування поняття концесійної угоди, правового статусу її об'єктів і суб'єктів, розкрито структурні та класифікуючі особливості цього різновиду інвестиційних угод. Відповідну увагу приділено аналізу механізму концесійних угод у міжнародно-договірній практиці України на двосторонньому, регіональному та універсальному рівнях. Висвітлено особливості механізму "суброгації" в сучасних інвестиційних правовідносинах. Розкрито суттєві елементи "квазіміжнародного" характеру концесійних угод за участю держави-реципієнта.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано українсько-російські політичні відносини 1659 - 1668 рр. як перший етап процесу політичної інтеграції України до Росії шляхом обмеження царським урядом її автономії та активного втручання у внутрішні справи. Зазначено про розбіжність поглядів сторін на перспективи розвитку своїх стосунків. З'ясовано чинники, що впливали на їх характер, головні напрямки політики Москви щодо Гетьманщини, її вплив на перебіг подій у регіоні, методи, які використовував царський уряд для досягнення своєї політичної мети. Проаналізовано договірні статті 1659, 1663, 1665 рр., обставини їх підписання, наслідки для українсько-російських відносин. Розкрито роль української сторони у справі обмеження автономії Війська Запорозького, механізм зв'язку між Москвою та Україною у контексті діяльності відповідних московських приказів і воєвод, а також особливості перебування в Гетьманщині російської адміністрації.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття "імпорт лікарських засобів" (ІЛЗ) у його співвідношенні з загальним поняттям "імпорт (імпорт товарів)". Висвітлено особливості ІЛЗ і визначено його місце серед інших видів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Обгрунтовано доцільність ліцензування ІЛЗ, встановлено особливості господарсько-правового регулювання ІЛЗ як виду ЗЕД. Аргументовано доцільність модернізації систем сертифікації та стандартизації ЛЗ, що імпортуються в Україну, у контексті адаптації законодавства України до права ЄС. Досліджено договірні відносини, умови та форми розрахунків у сфері ІЛЗ. Проаналізовано порядок і способи ІЛЗ, доопрацьовано положення щодо господарсько-правової відповідальності суб'єктів ІЛЗ. Розроблено рекомендації щодо удосконалення правового регулювання ІЛЗ.

  Скачати повний текст

Наукова новизна одержаних результатів полягає головним чином у тому, що дисертація є першим цивілістичним дослідженням, яке присвячене арбітражному розсуду в Україні. Так, уперше визначено юридичну сутність правових меж розсуду (дискреції) як диспозитивних регуляторів правозастосування та саморегулювання поведінки суб’єктів правореалізації, а також виявлено головне призначення цих меж, що полягає у встановленні міри автономного і розумного волевиявлення (lex voluntatis) таких суб’єктів, виходячи з цього встановлено зміст антонімічного щодо розсуду поняття свавілля в праві як грубого порушення таких меж.У доктрині арбітражу розмежовано поняття «розсуд» та «дискреція» як родове і видове та побудовано білінгвістичну (англо-українську) терміносистему предметної сфери дослідження, до складу якої вперше віднесено легальні терміни, відмінні від «розсуду», але такі, що позначають юридичні конструкції реалізації дискреційних повноважень трьох типів: (а) вибору одного із законодавчо встановлених варіантів дій; (b) узгодження на договірній основі розсуду сторін; (c) вільного розсуду на основі аналогії права.Запропоновано змістовно нову загальну дефініцію розсуду в праві як інтелектуально-вольової форми реалізації природного права на свободу думки і волі, яка здійснюється через морально-правову оцінку та раціональну кваліфікацію конкретної юридичної ситуації, що дозволяє істотно уточнити застосовувану норму права або створити нову норму на основі загальних принципів права, серед яких визначальними є справедливість, розумність, добросовісність.Уперше у вітчизняній правовій науці реалізовано англомовний концепт arbitral discretion у значенні «арбітражний розсуд», який є загальним до понять «розсуд арбітрів» (arbitrators’ discretion) і «розсуд сторін» (parties’ discretion), та побудовано відповідні дефініції. Автором обґрунтовано необхідність розмежування суддівської та арбітражної дискреції в процесі правозастосування; встановлено їх розбіжності за колом суб’єктів, наділених дискреційними повноваженнями.Здійснено аналіз морально-правової природи судової та арбітражної дискреції з позицій герменевтики права, який дозволив установити, що розв’язання дилеми добра і зла в ситуаціях зловживання правом виступає аксіологічним обґрунтуванням необхідності дискреційної нормотворчості, яка реалізується в межах юридичної конструкції аналогії права та репрезентована в практиці прийняття арбітражного рішення ex aequo et bono, яка ще не отримала поширення, достатнього для більш поглибленого її наукового дослідження.Виявлено, що неюридичні (моральні, психологічні, релігійні, політичні тощо) межі розсуду за доктриною, чинним законодавством України та європейських країн романо-германської традиції права мають другорядне значення щодо юридичних (позитивно-правових) меж розсуду і можуть застосовуватися лише субсидіарно в ситуаціях заповнення прогалин у законодавстві та для долання зловживань буквою закону за допомогою аналогії права; водночас за англо-американською культурно-правовою традицією такі морально-правові межі є первинними та визначальними для кожного прецеденту і репрезентуються як приписи здорового глузду (common sense) учасників правовідносин у конкретній юридичній ситуації; встановлено, що саме останній підхід закріплений як провідний у міжнародних конвенціях приватноправового змісту.Доведено, що в порівнянні з усіма іншими юрисдикціями правове регулювання арбітражним законодавством розсуду арбітрів та сторін арбітражної процедури передбачає більш значний обсяг їхніх дискреційних повноважень, а самі межі арбітражного розсуду реалізуються на практиці переважно в договірній формі як узгодження позицій сторін; з огляду на те, що право України досить часто визначається як застосовуване матеріальне право, якщо місце арбітражу знаходиться на території нашої країни, обґрунтовано, що реальному розширенню дискреції в арбітражі має сприяти не збільшення питомої ваги спеціальних норм у Цивільному кодексі України, а, навпаки, – істотне зменшення казуальності матеріальних норм у процесі рекодифікації вітчизняного цивільного законодавства.Було удосконалено класифікацію підходів до розуміння розсуду; виокремлено як найбільш поширений в судовій та арбітражній практиці фіксовано-вибірковий підхід, що передбачає у суб’єкта правореалізації повноваження вибору в певному діапазоні можливих дій тієї моделі поведінки, яка є доцільною з його точки зору. Також зазначено що при такому розсуді не створюється новий нормативний зміст, а здійснюється вибір з декількох фіксованих варіантів, що зумовлює назву пропонованого підходу.^UThe scientific novelty of the obtained results primarily lies in the fact that the dissertation is the first civil law study dedicated to arbitration proceedings in Ukraine.For the first time, the legal essence of the legal limits of discretion is defined as the dispositive regulators of legal application and self-regulation of the behavior of subjects of legal realization. The main purpose of these limits is identified, which lies in establishing the measure of autonomous and reasonable expression of will (lex voluntatis) of such subjects. Based on this, the content of the antonymous concept to discretion, namely arbitrariness in law, as a gross violation of these limits, is established.In arbitration doctrine, "judgement" and "discretion" are differentiated as a genus and species. A bilingual (English-Ukrainian) terminology system of the research subject area is constructed, which, for the first time, includes legal terms distinct from "discretion" but denoting legal constructions for the implementation of discretionary powers of three types: (a) choosing one of the legislatively established options for action; (b) agreement on contractual discretion of the parties; (c) free discretion based on analogy of law.A substantively new and comprehensive general definition of discretion in law is proposed as an intellectual-volitional form of implementing the natural right to freedom of thought and will. This implementation occurs through moral-legal evaluation and rational qualification of a specific legal situation, allowing for a significant clarification of the applied legal norm or the creation of a new norm based on general principles of law, among which justice, reasonableness, and good faith are pivotal.For the first time in domestic legal science, the English-language concept of arbitral discretion is implemented. This concept is overarching to the notions of "arbitrators' discretion" and "parties' discretion." Corresponding definitions are constructed. The author substantiates the necessity of distinguishing between judicial and arbitral discretion in the process of legal application, identifying their differences in terms of the scope of subjects endowed with discretionary powers.An analysis of the moral-legal nature of judicial and arbitral discretion is conducted from the standpoint of legal hermeneutics. This analysis allows establishing that resolving the dilemma of good and evil in situations of abuse of rights serves as an axiological justification for the necessity of discretionary norm-setting. This is realized within the framework of the legal construction of analogical reasoning and is represented in the practice of rendering arbitration decisions ex aequo et bono. This approach has not yet received widespread adoption sufficient for more in-depth scientific research.It is identified that non-legal (moral, psychological, religious, political, etc.) limits of discretion, according to doctrine and current legislation in Ukraine and European countries of the Roman-Germanic legal tradition, have secondary importance compared to legal (positive-legal) limits of discretion. Non-legal limits may only be applied subsidiarily in situations where gaps in legislation need filling or to overcome abuses of the letter of the law through analogy of law. Meanwhile, according to the Anglo-American cultural-legal tradition, these moral-legal limits are primary and definitive for each precedent, representing prescriptions of common sense for participants in legal relations in specific legal situations. It is established that this latter approach is enshrined as a leading one in international conventions of private law content.It has been demonstrated that, compared to all other jurisdictions, the legal regulation of arbitration by arbitral legislation provides a more significant scope of discretionary powers for arbitrators and parties involved in arbitration proceedings. The limits of arbitral discretion are primarily implemented in practice through contractual means, such as the alignment of the parties' positions. Considering that Ukrainian law is often defined as the applicable substantive law when the place of arbitration is within the country, it is argued that the real expansion of discretion in arbitration should be facilitated not by increasing the relative weight of special norms in the Civil Code of Ukraine but, conversely, by substantially reducing the casuistry of substantive norms during the re-codification of domestic civil legislation.The classification of approaches to understanding discretion has been refined, highlighting the most prevalent fixed-selective approach in judicial and arbitration practice. This approach grants the subject of legal realization the authority to choose from a certain range of possible actions, selecting the behavior model that is deemed appropriate from their perspective.

Наведено визначення понять і критеріїв класифікації інтересів у трудових правовідносинах. Виявлено місце трудових прав у системі інших соціально-економічних прав і охарактеризовано взаємозв'язок між ними. З'ясовано ознаки договірних форм регулювання соціально-трудових відносин. Досліджено диференціацію інтересів працівників залежно від форми власності підприємства. Виявлено значущість факультативних умов трудового договору та зобов'язальних умов колективних договорів і угод для забезпечення прав й інтересів сторін трудових правовідносин. Розкрито значення переведення, переміщення, зміни істотних умов праці стосовно забезпечення та поєднання інтересів роботодавця та працівників. На підставі зроблених теоретичних висновків і виявлених недоліків у правовому регулюванні наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

  Скачати повний текст

Узагальнено теоретичні й організаційні засади здійснення експортно-імпортних операцій та розроблено рекомендації щодо удосконалення методики й організації їх обліку й аудиту з метою формування достовірної інформації про даний вид діяльності у фінансовій звітності підприємств. Уточнено визначення понять "експорт", "імпорт", "експортно-імпортні операції підприємства", які використано у теоретичному обгрунтуванні підходів до організації й обліку таких операцій за сучасних умов господарювання. Обгрунтовано шляхи удосконалення законодавчо-нормативного регулювання експортно-імпортних операцій з метою усунення методологічних і правових неузгоджень і протиріч. Запропоновано схему бухгалтерського обліку зовнішньоекономічного договору та механізм розкриття інформації про договірні відносини у формах звітності підприємства. Розроблено імітаційну модель сегментарного обліку експортних операцій та форму внутрішньої звітності за експортними географічними сегментами на основі здійснення комплексного дослідження сегментарного обліку. Обгрунтовано необхідність введення окремих рахунків і субрахунків для експортно-імпортних операцій за кожною іноземною валютою. Узагальнено методичні й організаційні засади облікової політики під час здійснення експортно-імпортних операцій на підприємствах. Досліджено теоретичні та методичні засади стандартизації процедур аудиту експортно-імпортних операцій підприємств і науково обгрунтовано необхідність їх застосування. Розроблено методику проведення аудиторської перевірки експортно-імпортних операцій підприємств у контексті системного підходу щодо її формування.

  Скачати повний текст

У першому розділі «Становлення та розвиток інституту прийомної сім'ї у вітчизняному законодавстві» з'ясовано історичні аспекти становлення та розвитку цього правового інституту у вітчизняному законодавстві. Виокремлено шість періодів становлення та розвитку інституту прийомної сім'ї як однієї з нових форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у вітчизняному праві. Акцентовано увагу на правовому статусі дітей при врегулюванні відносин щодо влаштування їх на виховання у прийомну сім'ю. Вихованець прийомної сім'ї користується як всім спектром прав, притаманних будь-якій дитині в родині, так і правами, передбаченими спеціальними нормативними актами, що спрямовані на захист прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У другому розділі «Правова характеристика договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю та порядок його укладення» на основі характеристики договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім'ю вироблено його поняття та визначено його приватноправову природу. Характер відносин, що виникають між прийомними батьками, органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, та самою дитиною є приватноправовим, оскільки: 1) відображається у наданні послуг із виховання дитини, яка цього потребує; 2) здійснення прав та виконання обов'язків контрагентами за цим договором спрямовано на створення гідних умов розвитку та виховання дитини; 3) відносини між прийомними батьками та прийомною дитиною носять фідуціарний характер; 4) метою вступу прийомними батьками та органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім'ї, в договірні відносини є створення умов, максимально наближених до виховання дитини в звичайній сім'ї. Відносини, що виникають між відповідним органом виконавчої влади та прийомними батьками є як особистими немайновими, так і майновими. Договір про влаштування дітей на виховання у прийомну сім'ю, будучи частково пойменованим, за своїми ознаками близький до договорів про надання послуг. Акцентовано увагу на правовому статусі сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім'ю. Виокремлено передумови та встановлено порядок укладення договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю. У третьому розділі «Виконання зобов'язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю та відповідальність за їх порушення» акцентовано увагу на особливостях виконання зобов'язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю, що пов'язані з закріпленням законодавчої вимоги до прийомних батьків надати послугу такого характеру особисто. Під предметом договору із влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю розуміється сукупність дій прийомних батьків (як фактичного, так і юридичного характеру) щодо належного здійснення та за потреби захисту особистих та майнових прав прийомної дитини шляхом влаштування такої дитини у свою сім'ю, її виховання, навчання, оздоровлення тощо до досягнення нею повноліття (завершення навчання у відповідних навчальних закладах).Відповідальність сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім'ю є договірною, тому й існує об'єктивна потреба в нормативному закріпленні такого механізму цивільно-правової відповідальності сторін, який, з одного боку, передбачав би засоби впливу на сторони зобов'язання, а з іншого – визначав би оптимальний порядок застосування вказаних правових засобів.^UIn the first chapter, «The evolution of the institution of the foster family in domestic law and the regulation of relations of the placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family», the historical aspects of the formation and development of this legal institution in domestic law were clarified. Six periods of the formation and development of the foster family institution as one of the new forms of placement of orphans and children deprived of parental care in domestic law were identified. A contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family should be considered not only as a transaction, legal relationship or document, but as a regulator of personal non-property and property relations of foster parents and the authority that decided to create a foster family. Attention is focused on the legal status of children in the settlement of relations regarding their placement in foster familyIt is justified that it is inexpedient to fix the specific age of the child, which is associated with the need to take into account his/her opinion regarding placement in a foster family.In the second chapter, «The legal characteristic of the contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family and the procedure for its conclusion», on the basis of characteristic of the contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family, its concept is proposed and its private law nature is defined. The nature of the relationship that arises between foster parents, the body that made the decision to create a foster family, and the child himself is private-law, as: 1) it is reflected in the provision of services for raising a child, who needs it; 2) the exercise of rights and fulfillment of obligations by counterparties under this contract is aimed at creating decent conditions for the development and upbringing of the child; 3) the relationship between the foster parents and the foster child are fiduciary; 4) the purpose of entering into a contractual relationship between foster parents and the body that made the decision to create a foster family is to create conditions as close as possible to raising a child in an ordinary family.Relations arising between the relevant executive authority and foster parents are both personal non-property and property. The contract on the placement of children in foster family, being partially named, is close in its features to contracts on the provision of services. Attention is focused on the legal status of the parties to the contract on the placement of orphans and children deprived of parental care in foster family..The preconditions are separated and the procedure for concluding a contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family is established. In the third chapter, «Fulfillment of obligations under a contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family and responsibility for their violation», attention is focused on the features of fulfilling obligations under a contract on placement of orphans and children deprived of parental care, in a foster family related to fixing a legal requirement for foster parents to provide a service of this nature personally. The subject of a contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family is understood as the totality of actions of foster parents (both actual and legal in nature) regarding the proper implement and, if necessary, protect the personal and property rights of the foster child by placing such a child in your own family, his/her upbringing, education, rehabilitation, etc. until child reaches adulthood (completion of education in respective educational institutions).Responsibility of the parties to the contract on placement of orphans and children deprived of parental care in a foster family is contractual, therefore there is an objective need for a normative fixing of such a mechanism of civil liability of the parties, which, on the one hand, would provide means of influence on the parties of the obligation and, on the other hand, it would determine the optimal procedure for applying the indicated legal means.

Висвітлено теоретико-методологічні, організаційно-економічні та соціальні проблеми трансформації економічного механізму земельних відносин. Проаналізовано процеси трансформації різних організаційно-правових форм господарювання, земельних відносин і реформування системи платежів за землю в аграрному секторі економіки Сумської області. Запропоновано механізми розподілу земельного податку до бюджетів різних рівнів та їх контроль за використанням. Визначено проблеми розвитку оренди землі. Розроблено компенсацію зміни якісного стану грунту залежно від використання землі у разі завершення терміну оренди. Удосконалено договірні орендні відносини щодо прав та обов'язків орендарів та орендодавців у процесі використання земельних паїв. Здійснено виведення з обробітку деградованих земель, яке базується на дотриманні показників екологічної відповідності.

  Скачати повний текст

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань регулювання відносин міжнародного франчайзингу. У дисертації проаналізовано історичні передумови виникнення й сучасного розвитку франчайзингу (міжнародного франчайзингу), досліджено процес становлення правового регулювання договору франчайзингу взагалі і договору міжнародного франчайзингу зокрема в правових системах загального і континентального права. Детальний аналіз правової природи франчайзингу в міжнародному приватному праві дав змогу виявити характерні ознаки відносин міжнародного франчайзингу.Ключовою частиною дослідження є детальний аналіз особливостей становлення та функціонування відносин міжнародного франчайзингу. У роботі аргументовано необхідність виокремлення 3 етапів укладання договору міжнародного франчайзингу: 1) звернення франчайзі із пропозицією та розкриття франчайзером інформації про франшизу; 2) формування франчайзером та франчайзі змісту договору; 3) укладання договору міжнародного франчайзингу.У дисертації дано правове визначення поняття договору міжнародного франчайзингу, під яким слід розуміти зовнішньоекономічний договір (контракт), сторони якого – франчайзер і франчайзі, пов'язані з правовими системами двох чи більше держав правом, що було обрано ними як застосовне в договорі, чи правом визначеним законодавцем у разі відсутності вибору права сторонами договору, чи правом найбільш тісного зв'язку з договором, домовились про платне передання комплексу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності та об'єкти індивідуалізації товарів та послуг правоволодільця, включаючи захищені й незахищені об'єкти інтелектуальної власності, на певний строк для збільшення франчайзером своєї присутності на ринку іншої держави шляхом продажу продукту / надання послуг / виробництва товарів за технологією франчайзера на визначених у договорі умовах.Проведене дослідження видів і класифікацій франшиз і франчайзингу зумовило віднесення до істотних умов договору міжнародного франчайзингу таких, як: 1) істотні умови, притаманні всім зовнішньоекономічним договорам (контрактам); 2) кваліфікуючі істотні умови, що відрізняють договір міжнародного франчайзингу від схожих договорів (предмет договору, основні права й обов'язки сторін (договірні та постдоговірні)) про сприяння франчайзі з боку франчайзера в організації й веденні справи; особливості виплати винагороди франчайзеру, про контроль якості товарів (робіт, послуг), щодо збереження конфіденційності, обмеження конкуренції, переважне право франчайзі на укладення нового договору, обов'язки сторін після закінчення / розірвання договору); 3) додаткові істотні умови, що випливають з виду договору міжнародного франчайзингу (ексклюзивність, визначення території).Проведено аналіз матеріально-правового регулювання міжнародного франчайзингу різних країн, який дав змогу з'ясувати, що для доктрини й законодавства у сфері правової регламентації франчайзингових відносин сьогодення характерною ознакою є його фрагментарність, фактична відсутність спеціальних нормативно-правових актів (законів про франчайзинг), досить слабке інструментальне наповнення вже існуючих актів конструкціями уніфікованих матеріально-правових норм, що регулюють відносини франчайзингу (міжнародного франчайзингу). За таких умов сторони звертаються до актів, типових контрактів, рекомендацій, ухвалених міжнародними економічними та іншими неурядовими організаціями, асоціаціями, федераціями, що відображають загальні принципи права чи правові звичаї.У дисертації з'ясовано, що змішування правової природи двох типів відносин – франчайзингових та комерційної концесії, які не є ідентичними, створює перешкоди в укладанні договорів міжнародного франчайзингу як для національних, так і для іноземних суб'єктів підприємництва. Для ефективного правового регулювання відносин міжнародного франчайзингу як відносин з іноземним елементом запропоновано розробити та доповнити проект Закону України «Про франчайзинг» спеціальним розділом «Міжнародний франчайзинг», що за своєю правовою природою буде містити матеріально-правові норми міжнародного приватного права.^UThe dissertation contains a comprehensive analysis of theoretical and practical issues of regulation of international franchising relations.In the dissertation the historical prerequisites of origin and modern development of franchising (international franchising) are analyzed, the process of formation of legal regulation of franchising agreement in general and agreement of international franchising in particular in legal systems of common and continental law is investigated.The detailed analysis of the legal nature of franchising in private international law has revealed the characteristic features of international franchising relations. The key part of the study is the detailed analysis of the peculiarities of the formation and functioning of international franchise relations.The paper argues for the need to distinguish 3 stages of concluding the international franchise agreement: 1) requesting with the proposal by the franchisee and disclosing information about the franchise by the franchisor; 2) formation of the content of the contract by the franchisor and the franchisee; 3) concluding the international franchise agreement.The dissertation provides the legal definition of the concept of the international franchise agreement according to which it is a foreign economic agreement (contract), the parties of which - the franchisor and franchisees - are related to the legal systems of two or more states by the law chosen by them as applicable in the contract or law determined by the legislator in the absence of a choice of law by the parties of the contract, or the law which has the closest connection with the contract, agreed on the paid transfer of the complex of exclusive rights to the objects of intellectual property and objects of the individualisation of goods and services of right holder, including protected and non-protected objects of intellectual property, for a certain period of time to increase the franchisor's presence in the market of another country by selling the goods / providing services / producing the goods by the technology of the franchisor under the terms specified in the contract.The study of types and classifications of franchises and franchising, led to the classification of essential conditions of the international franchise agreement as follows: 1) essential conditions inherent in all foreign economic agreements (contracts) (subject of the contract, payment terms, the law of the country applicable to the contract, protective reservations and protection , the liability of the parties, the term of the agreement, etc.); 2) qualifying essential conditions that distinguish the international franchise agreement from similar agreements (subject matter of the contract, fundamental rights and obligations of the parties (contractual and post-contractual), on the franchisor's assistance to franchisee in organizing and conducting business, peculiarities of payment to the franchisor, control quality of goods (works, services), privacy, restriction of competition, pre-emptive right of the franchisee to conclude a new contract, obligations of the parties after the termination / termination of the contract), 3) additional essential conditions, arising out of the type of international franchising contract (exclusivity, the definition of territory).The analysis of substantive legal regulation of international franchising of different countries has made it possible to find out that the doctrine and legislation in the field of legal regulation of franchise relations today are characterized by its fragmentation, the actual absence of special legal acts (franchise laws), instrumental filling of already existing acts with the constructions of unified substantive legal rules governing franchise relations (international franchising). In such circumstances, the parties shall refer to acts, model contracts, recommendations adopted by international economic and other non-governmental organizations, associations, federations, which reflect the general principles of law or custom.On the basis of a careful analysis of the conflict-of-law regulation of international franchising of different countries of the world, it is substantiated the feasibility of introducing in the legislation of Ukraine a special conflict of law regarding the law applicable to the agreement in the absence of the consent of the parties on the choice of law, and therefore proposed to amend Article 44 The Law of Ukraine "On Private International Law" paragraph 24 in the following wording: "franchisees - under a franchise agreement".

Дисертація розкриває зміст цивільних-правових відносин в сфері надання грантів, зокрема в аспекті договірного регулювання надання гранту за участі іноземного елементаУ вступі автором обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, надано характеристику використаних методів, визначено наукову новизну отриманих результатів, охарактеризовано особистий внесок автора, надано інформацію про апробацію матеріалів дисертації, зазначено структуру та загальний обсяг дисертації.Розділ 1 Приватноправова характеристика гранту та його роль у забезпеченні потреб інститутів громадянського суспільства та держави складається із трьох підрозділів. Підрозділ 1.1 присвячено аналізу визначення терміну грант та його характерних ознак. Для цього в підрозділі проаналізовано закріплені визначення цього терміну та виокремлено їх спільні та відмінні ознаки. Зазначено, що визначення гранту характеризуються наявністю таких спільних рис як безоплатність, безповоротність, цільове спрямування гранту на реалізацію проєкту. Грант визначається як фінансові ресурси, кошти, грошові кошти, майно та інші ресурси, валютні цінності. У свою чергу цільова спрямованість гранту конкретизується в тому, що він спрямовується на реалізацію проєкту, якому притаманна ознака строковості. В підрозділі 1.2 розглянуто правове регулювання благодійної діяльності в Україні. Зазначається, що ефективне протистояння військовому вторгненню росії на територію України не було б можливе без активної діяльності благодійних організацій, зокрема реалізації ними такого виду благодійної діяльності як надання благодійних грантів.У підрозділі проаналізовано нормативно-правове регулювання благодійної діяльності. Обґрунтовується необхідність внесення змін до чинного законодавства.У підрозділі 1.3 розглянуто вплив грантів на спроможність держави Україна та її інститутів протистояти повномасштабному вторгненню. Проаналізовано масштаби допомоги наданої урядами іноземних держав, міжнародними організаціями з початку повномасштабного вторгнення. Саме отримання безоплатного, цільового, безповоротного фінансування на реалізацію проєктів міжнародної технічної допомоги є найбільш сприятливою формою фінансування для України, адже воно не породжує виникнення зустрічних зобов’язань.Крім того, в підрозділі розглянуто основні законодавчі зміни що стосувались діяльності інститутів громадянського суспільства. Розділ 2 Договірні відносини з надання гранту складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1 зазначається, що надання грантів можливо як юридичними особами (в тому числі іноземними), державою, територіальною громадою. В свою чергу участь фізичних осіб в якості надавачів грантів зустрічається вкрай рідко, адже особливі ознаки гранту як предмету відносин потребують значних організаційних ресурсів, зокрема щодо організації контролю за його використанням, контролем за своєчасною реалізацією проєкту. Отримувачами грантів можуть бути як держава Україна, в рамках реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги так і фізичні особи, фізичні особи – підприємці, юридичні особи, територіальна громада. У підрозділі 2.2 досліджено місце договору з надання гранту в системі безоплатних договорів, що регулюються Цивільним кодексом України. В підрозділі аналізуються положення договору дарування та договору пожертви та їх відмінним ознакам. Окрему увагу в підрозділі також приділено визначенню прав та обов’язків сторін в договорі з надання гранту. Розділ 3 Особливості приватноправових відносин з іноземним елементом з надання грантів складається із трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 зазначено, що розвиток законодавства про міжнародне приватне право дозволяє зробити висновок, що принцип автономії сторін є загальновизнаним як у національній правовій системі, так і на міжнародному рівні. Українське законодавство поступово удосконалюється та завдяки участі України в міжурядових організаціях дозволяє розширити інструментарій щодо застосування норм міжнародного приватного права. Підрозділ 3.2 розглядає нецільове використання або несвоєчасне подання звітів з використання грантів як порушення таких договірних зобов’язань. Важливим є убезпечення грантодавців від випадків коли грант може використовуватись не за призначенням. У цьому важливу роль відіграють запобіжні заходи у вигляді включення в умови договору спеціальних перевірок використання грошових коштів, наприклад умов про проведення незалежної аудиторської перевірки. У підрозділі 3.3 зазначається, що для стійких відносин з іноземними надавачами грантів (юридичними та фізичними особами) важливу роль відіграють податкові стимули, запроваджені в їх країнах. У підрозділі розглянуто можливі існуючі рішення стосовно надання пільг в рамках іноземним надавачам грантів в рамках транскордонного співробітництва з інститутами громадянського суспільства в Україні.^UThe dissertation reveals the content of private legal relations in the field of granting grants, in particular in the aspect of contractual regulation of provision of grants with the participation of a foreign elementIn the introduction, the author substantiates the choice of the research topic, its purpose, task, subject and object, the methodology used, and scientific novelty. Information on the approbation of the research results, the structure and the scope of the thesis are specified.Chapter 1 Private law characteristics of the grant and its role in meeting the needs of civil society institutions and the state consist of three sub-chapters. Sub-chapter 1.1 analyzes the definition of the term grant. In particular, the legislator defines this term in the legal acts.Such common features characterize the listed definitions of a grant as gratuitousness, irrevocableness, and targeted focus for implementing a project. However, regarding the subject of the grant, the legislator does not give an unambiguous definition. It is stated that gratuitousness and target orientation are the common features of a grant and a donation. The sub-chapter pays particular attention to the concept of a grant and its correlation to international technical assistance.In sub-chapter 1.2. it is stated, that effective resistance to the military invasion of russia on the territory of Ukraine would not have been possible without the activities of charitable organizationsThe subsection also analyzes certain types of charitable activities, among them – the provision of a charitable grant. In sub-сhapter 1.3. the impact of grants on the ability of the state and its institutions to resist a full-scale invasion is considered. The sub-chapter discusses the main legislative changes related to the activities of civil society institutions. Since the beginning of the full-scale invasion, these organizations could not ensure their usual activities, particularly concerning accounting, amending the charter, etcСhapter 2 Contractual relations for provision a grant of two subdivisions. Sub-chapter 2.1 states that grants can be provided by legal entities (including foreign), the state, and a territorial community. In turn, the participation of individuals as grant providers is extremely rare. The special features of a grant as a subject of relations require significant organizational resources, in particular, the organization of control over its use and the timely implementation of the project. Grant recipients can be the state of Ukraine, within the framework of international technical assistance projects, individuals, entrepreneurs, legal entities, and territorial communities.In sub-chapter 2.2 special attention is paid to the analysis of the donation agreement and the grant agreement. It is noted that the grant agreement is a kind of donation agreement, the main provisions of which are enshrined in the Civil Code of Ukraine. Special attention in the the sub-chapter is paid to the definition of the rights and obligations of the parties in the grant agreement.Chapter 3 Peculiarities of private law relations with a foreign grant-making element consists of three subsections. In sub-chapter 3.1 it is stated, that Ukrainian legislation on international private law is gradually being improved. Ukraine’s participation in intergovernmental organizations allows expanding the tools for applying the norms of private international law. Sub-chapter 3.2. is divided to the analyses of cross-border civil liability. The issue of liability and resolution of disputes with a foreign element is complicated by the need to choose the jurisdiction under which the dispute will be considered. This, in turn, can lead to costly litigation, as each party may seek a solution in the most favorable jurisdiction. Sub-chapter 3.3 states that the tax incentives introduced in their countries play an important role in building sustainable relationships with foreign grant providers (legal entities and individuals). The subsection discusses possible existing solutions for the provision of benefits in the framework of cross-border grant-making activities and their possibility of application concerning the provision of foreign grants to civil society institutions in Ukraine.

Здійснено комлпексне, системне господарсько-правове дослідження правового забезпечення використання ділової репутації суб'єктів господарювання, що спрямовано на удосконалення чинного закондавства. Предметна область дослідження зосереджена авторкою навколо правового забезпечення використання ділової репутації суб'єктів господарювання. В ході дослідження уточнено визначеня поняття ділової репутації суб'єктів господарювання; конкретизовано ознаки поняття ділової репутації суб'єктів господарювання; уточнено показники діяльності, які впливають на формування ділової репутації суб'єкта господарювання; обґрунтовано, що в сфері господарювання відбувається комерціалізація ділової репутації шляхом використання належних суб'єкту господарювання об'єктів прав інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, промислові зразки), введення цих об'єктів до економічного обороту, здійснення інших дій щодо організації та провадження господарської діяльності, спрямованих на отримання прибутку; обґрунтовано, що у разі завдання шкоди іміджу, реноме, клієнтелі, престижу, іншим немайновим цінностям суб'єкта господарювання, об'єктом захисту виступатимуть пов'язані з цими цінностями охоронювані законом інтереси (законні інтереси), якщо такі порушення не поглинаються порушенням права на ділову репутацію суб'єкта господарювання, в іншому випадку об'єктом захисту виступатиме право на ділову репутацію суб'єкта господарювання; конкретизовано співвідношення понять ділової репутації та гудвілу; Конкретизовано напрями удосконалення законодавства України в сфері використання ділової репутації суб'єктів господарювання; конкретизовано поняття використання ділової репутації суб'єктів господарювання; узагальнено способи використання ділової репутації суб'єктів господарювання; узагальнено способи використання ділової репутації суб'єктів господарювання; обґрунтовано, що в процесі реорганізації господарських організацій ділова репутація суб'єкта, що реорганізується, не є об'єктом правонаступництва, а у новоствореної господарської організації виникає де-юре право на власну (нову) ділову репутацію, рівень якої може залежати від форми реорганізації та рівня ділової репутації суб'єкта, що реорганізується; уточнено положення про договірні форми використання ділової репутації суб'єктів господарювання; уточнено критерії визначення ефективного способу захисту права на ділову репутацію суб'єктів господарювання; узагальнено підстави захисту права на ділову репутацію суб'єкта у сфері господарювання; конкретизовано способи захисту права на ділову репутацію у сфері господарювання; конкретизовано критерії, що впливають на визначення розміру немайнової шкоди завданої діловій репутації господарюючого суб'єкта; доопрацьовано положення щодо презумпції спричинення немайнової шкоди суб'єкту господарювання внаслідок порушення права на ділову репутацію; узагальнено положення щодо складу правопорушення у вигляді дискредитації суб'єкта господарювання.^UA comprehensive, systematic economic and legal study of the legal support for the use of business reputation of business entities, aimed at improving the current legislation. The subject area of the research focuses on the legal support of the use of business reputation of business entities. The study clarifies the definition of the business reputation of business entities; the features of the concept of business reputation of business entities are specified; the indicators of activity that influence the formation of the business reputation of the business entity are specified; it is substantiated that in the field of management there is a commercialization of business reputation by using the objects of intellectual property rights belonging to the business entity (trademarks, trade names, industrial designs), introduction of these objects into economic turnover, implementation of other actions concerning the organization and carrying out economic activities aimed at making a profit; it is substantiated that in case of damage to the image, reputation, clientele, prestige, other intangible values of the business entity, the object of protection will be related to these values protected by law interests (legitimate interests), if such violations are not absorbed by violation of the right to business reputation of the business entity, otherwise the object of protection will be the right to business reputation of the business entity; the relationship between the concepts of business reputation and goodwill is specified; The directions of improvement of the legislation of Ukraine in the field of use of business reputation of business entities are specified; the concept of using the business reputation of business entities is specified; generalized ways to use the business reputation of business entities; generalized ways to use the business reputation of business entities; it is substantiated that in the process of reorganization of economic organizations the business reputation of the reorganized entity is not the object of succession, and the newly created economic organization has a de jure right to its own (new) business reputation, the level of which may depend on the form of reorganization and the level of business reputation of the reorganized entity; the provisions on contractual forms of using the business reputation of business entities have been clarified; the criteria for determining an effective way to protect the right to business reputation of business entities are specified; the grounds for protection of the right to business reputation of the subject in the field of business are generalized; specified ways to protect the right to business reputation in the field of management; the criteria influencing the determination of the amount of non-pecuniary damage to the business reputation of the business entity are specified; the provision on the presumption of causing non-pecuniary damage to an economic entity as a result of violation of the right to business reputation has been finalized; the provisions on the composition of the offense in the form of discrediting the business entity are summarized.

Проаналізовано інституційні та договорні механізми міжнародного співробітництва у використанні ресурсів ріки Дунай, висвітлено теоретичні та практичні аспекти цього питання. Досліджено історію формування інституційних і договірних механізмів міжнародного співробітництва із використання ресурсів Дунаю. Висвітлено основні тенденції цього процесу, сформульовано цілісне бачення та визначено особливості їх сучасного стану. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, що регламентують навігаційні та ненавігаційні аспекти використання Дунаю та практику їх застосування, а також судові рішення, що стосуються використання річкових ресурсів ріки Дунай.

  Скачати повний текст

Досліджено питання суті економічних взаємовідносин бурякосійних господарств з цукровими заводами. Систематизовано чинники цих відносин з урахуванням макро- та мікроекономічних факторів їх формування. Визначено перспективи розвитку бурякоцукрового виробництва та розміри оптимальної сировинної зони цукрових заводів регіону з використанням запропонованої методики визначення пріоритетних районів виробництва даної сировини. Обгрунтовано механізм формування та розвитку економічних відносин на підставі розподілу грошової виручки від реалізації цукру. Наведено пропозиції щодо перенесення строків збирання цукрових буряків на більш пізній час з метою збільшення маси коренів. Розраховано нормативну собівартість 1 т даних буряків як мінімального рівня ціни цукросировини. Розкрито суть поняття "економічні взаємовідносини" як взаємодії господарюючих суб'єктів за конкретних умов певного стану розвитку економіки країни. Систематизовано договірні зобов'язання та здійснено рекомендації щодо удосконалення умов договорів між виробниками та переробниками цукросировини у період реформування аграрного сектору економіки. Уперше на регіональному рівні запропоновано схему регулювання бурякоцукрового підкомплексу.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено договірну свободу суб'єктів цивільних правовідносин з моменту вирішення ними питання про вступ у договірні відносини і вибору контрагента (сторони) за договором і до покладення відповідальності за порушення зобов'язань. На базі аналізу літературних джерел, норм чинного цивільного законодавства і порівняння їх з положеннями проекту нового Цивільного кодексу України в редакції від 25 серпня 1996 р. розкрито такі аспекти свободи договору: вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору контрагента за договором; свобода вибору сторонами форми договору; свобода визначення змісту договору; право сторін укладати договори, передбачені та не передбачені законом; право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати дію укладеного ними договору; можливість визначати способи забезпечення зобов'язань; право встановлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань та деякі інші. Сформулювано ряд нових наукових висновків і пропозицій щодо удосконалення чинного цивільного законодавства, зокрема, внесення конкретних змін або доповнень до проекту нового Цивільного кодексу України з питань договірного права.

  Скачати повний текст